"Кримська Свiтлиця" > #8 за 18.02.2005 > Тема "Українці мої..."
#8 за 18.02.2005
СТЕПАН БАНДЕРА: ЛЮДИНА І МІФ
Галина ГОРДАСЕВИЧ
(Продовження. Поч. у №1 - 7).
22. Знай, що в боротьбі перемагає той, хто не заламлюється невдачами, але має відвагу піднятись з упадку й завзято змагає до цілі. 23. До перемоги треба витривалости й постійного зусилля в діянні й боротьбі. 24. Кожночасно будь готов на найбільший чин, але при тому не занедбуй щоденної праці. 25. Будь перший в боротьбі й перемогах життя, щоб здобути для Нації вінець перемоги. 26. Живи риском, небезпеками і постійним змагом, а погорджуй всякою вигодою та спокійним життям філістра. 27. Радо й без нарікань виконуй покладені на Тебе обов'язки, щоб власною працею й наявними вартостями здобути собі право на провідництво. 28. Пам'ятай, що провідництво вимагає постійних трудів і великих зусиль. 29. Будь сильний і незламний навіть в обличчі смерти й всяких терпінь. 30. Став гордо чоло небезпекам, а на удари життя відповідай збільшеним зусиллям праці й боротьби. 31. Пам'ятай, що милостиню приймає тільки немічний прошак, що не може власною працею і власними вартостями здобути право на життя. 32. Не покладайся ні на кого. Будь сам творцем свого життя. 33. Будь скромний і шляхетний, але знай, що значить слабість і покора. 34. Співчуття з велетнями духу Тебе підносить, а співчуття з підлими і безхарактерними людьми ослаблює. Подай братню руку тим, що хотять, як і Ти, йти на верхів'я. 35. Не завидуй нікому. Приймай те, що здобудеш власною працею й вартістю. 36. Будь товариський. Зав'язуй побратимство духу, ідеї і зброї в житті, праці й боротьбі. 37. Зв'язуй тісно своє життя з життям Нації. Віддай Україні свою працю, майно, кров. 38. Гидуй всякою лицемірною облудою і хитрим фальшем, але перед ворогом укривай таємні справи і не дайся заманути в наставлені сіті, для здобуття ж тайни від ворога вживай навіть підступу. 39. Шануй жінок, що мають стати Тобі товаришками духу, ідеї і чину, але гидуй розгнузданими. 40. Цінуй високо материнство, як джерело продовження життя. З Твоєї родини зроби кивот чистоти Твоєї Раси і Нації. 41. Люби й опікуйся дітворою, як молодістю майбутнього Нації. 42. Плекай фізичні сили, щоб тим видатніше працювати для своєї Нації. 43. Будь точний. Вважай за втрачену частину життя кожну хвилину, що пройшла без діла. 44. Що робиш, роби совісно й так, якби воно мало остатися вічно й мало стати останнім і найкращим свідоцтвом про Тебе. На кров і славну пам'ять Великих лицарів, в ім'я майбутніх поколінь все і всюди засвідчуй чином вірність і любов Україні. Неси гордо й непохитно прапор Українського Націоналізму, високо цінуй і шануй честь та ім'я Українського Націоналіста".
ДИТИНСТВО СТЕПАНА БАНДЕРИ
Степан Бандера народився 1 січня 1909 р. в селі Старий Угринів (тепер Калуський район Івано-Франківської області) в сім'ї греко-католицького священика. В книжках радянського видання писалося "попа", крім того, нерідко підкреслювалося, що більшість провідних членів ОУН були такого ж походження, і при тому робився вигляд, що само собою зрозуміло - люди такого походження не можуть не бути зрадниками свого народу. У більшості українців східної і центральної України традиційно сформувалося негативне ставлення до церковної унії та її творців. Значною мірою цьому сприяли і Тарас Шевченко, і поемою "Іван Вишенський" Іван Франко (який, зрештою, сам був греко-католиком). Ми, - в тому числі й авторка цієї книги, яка є донькою православного священика, - звикли вірити, що ті ієрархи, які стояли біля витоків церковної унії, "продали Україну" з метою її ополячення й окатоличення "задля панства великого, задля лакомства нещасного", кажучи словами народних дум. Але у 1990 р. в Лондоні вийшла книжка Олександра Кормана "Непокарані злочини", де про греко-католицьку церкву говориться як про одного з ворогів, винних у численних злочинах проти польського народу. Тож як воно було насправді? Тут не місце вдаватися в детальну історію Української греко-католицької церкви, але бодай у кількох абзацах про це просто необхідно розповісти, інакше не буде зрозуміло, чому саме діти греко-католицького духовенства масово пішли в ОУН і досягли там високих становищ. Про те, що в 988 р. з повеління князя Володимира відбулося хрещення киян, а далі поступово всієї держави і що християнство на Русь прийшло з Візантії, зараз знає кожен школяр. Проте в одному романі про Анну Ярославівну було сказано, що коли вона вийшла заміж за французького короля Анрі І, то мусила перейти в католицизм. Так писати міг лише радянський автор, зовсім не знайомий, - хоча начебто історик, - з історією християнської церкви. Поділ єдиної християнської церкви на дві - східного і західного обряду (популярно - на православних і католиків) відбувся на Вселенському соборі в 1054 р., тобто в рік смерті Ярослава Мудрого. Тепер треба згадати історію України. Удільне роздрібнення Русі призвело до того, що вона майже вся опинилася під владою Литовського князівства, а після Люблінської унії 1569 р. перейшла під владу Польщі. Якщо литовські князі правили під лозунгом: "Старого не рушимо, нового не вводимо", то польські королі і церква відразу повели активну роботу по "наверненню схизматиків в істинну віру". Інакше кажучи, це означало, що українці повинні перейти в католицизм і пополячитися. Хто їх міг захистити? Главою православної церкви вважався константинопольський патріарх (він зараз теж називається вселенським), але він у той час вже ніякої влади фактично не мав. Адже у 1453 р. Візантія була завойована турками, тож становище константинопольського патріарха було приблизно таке, як становище російського патріарха після того, як Сталін у 1945 році дозволив його обрати. Інша справа - римський папа. В його руках була цілком реальна влада, всі європейські королі вважалися його васалами. Коли германський імператор Генріх IV спробував конфліктувати з папою, то це скінчилося тим, що імператор у волосяниці, з непокритою головою, босоніж три дні стояв у дворі папського палацу в Каноссі, благаючи прощення.
(Далі буде).
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 18.02.2005 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2921
|