Версiя для друку Обговорити в форумi

У ТРАВНЕВІ погожі дні учасники театральної студії "Світанок", котра працює при Кримському республіканському будинку дитячої та юнацької творчості (керівник А. В. Петрова), побували на Черкащині - батьківщині нашого славетного поета
Т. Г. Шевченка. Юні митці завітали до села Мліїв Городищенського району, де взяли участь у мистецькому святі "Садок вишневий коло хати...". У своєму виконанні вони показали глядачам виставу за поемою А. Михайлевського "Платонів хутір" - про життя родини Симиренків, за що були удостоєні звання лауреатів фестивалю.
В наступні дні світанківці побували у Каневі на могилі Великого Кобзаря та у селі Шевченковому. Якщо село Моринці - колиска великого поета, то Кирилівка (тепер село Шевченкове) - його перший життєвий навчитель.
У цьому селі пройшло безрадісне дитинство Тараса. З Моринців родина Шевченків повернулася в Кирилівку вже через рік після народження Тараса, у 1815 році. Багато горя і злигоднів зазнав Тарас у дитинстві. Коли йому виповнилось 9 років, померла мати, а через два роки помер батько.
Залишившись круглим сиротою, Тарас спочатку жив у свого дядька Павла, а потім знайшов притулок у дяка Богорського. З болем згадував поет роки свого дитинства:

Там матір добрую мою,
Ще молодую - у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята. Я до школи -
Носити воду школярам.
Брати на панщину ходили,
Поки лоби їм поголили!
А сестри! Сестри! Горе вам,
Мої голубки молодії,
Для кого в світі живете?
Ви в наймах виросли чужії,
У наймах коси побіліють,
У наймах, сестри, й умрете!

Все це відбувалося тут, у колишній Кирилівці. Тут тринадцятирічний Тарас "пас ягнята за селом", звідси він ходив у навколишні села шукати вчителя-маляра. Доля надовго розлучила Тараса з селом його дитинства. Тільки через 14 років у 1843 році він зміг приїхати сюди.
У вересні 1845 року Тарас Григорович знову приїжджав у Кирилівку, бачився з рідними. Востаннє поет відвідав село вже після заслання. За два роки до смерті (червень та липень 1859 року).
Пам'ять про свого геніального земляка свято зберігають нащадки Тараса. На місці старої батьківської хати ще в дореволюційні часи родичі поета встановили млинове колесо, на якому написали: "тут була хата Т. Г. Шевченка". Поруч з ним за радянських часів встановлено обеліск з написом: "На цьому місці стояла хата, в якій провів дитячі роки
Т. Г. Шевченко".
До 175-річчя від дня народження поета за його малюнком встановлено і саму хату, і садок навколо неї, впорядковано ставок, над яким вона стояла.
На колишній батьківській садибі Т. Г. Шевченка відкрито літературно-меморіальний музей поета. Серед експонатів музею є стіл і ослін Тарасових батьків. Тут, на батьківській садибі, могила матері Тараса - Катерини Якимівни.
Могила батька поета, Григорія Івановича, знаходиться в іншому місці - в центрі села.
Не в'януть квіти біля підніжжя бронзової постаті Т. Г. Шевченка, що стоїть на майдані перед сільським Будинком культури.
Село Тарасового дитинства Кирилівка, сучасне Шевченкове, згадується в листах, автобіографії, поетичних і прозових творах поета, зокрема в ліричних віршах "Садок вишневий коло хати...", "Тече вода з-під явора...", "Зацвіла в долині червона калина..." "Сонце заходить, гори чорніють..." та ін.
Ось в якому селі побували юні студійці Сімферополя. Про свої враження від зустрічі з селом Тараса Шевченка вони й розповідають у своїх коротеньких замітках.

* * *

ЦЬОГО РОКУ в містечку Городище на Черкащині святкували 150-ту річницю від дня народження Левка Платоновича Симиренка. І до цього свята ми, театральна студія "Світанок", за поемою Антона Михайлевського підготували літературну композицію про маловідоме життя великого помолога Л. П. Симиренка та вирощення ним сорту яблуні світового значення - Ренет Симиренка.
Цікаво, що про це яблуко знають всі, але про його відкривача знають дуже мало. Симиренківський рід починається ще з козацької доби з славного козака Степана, якому це прізвище дісталося за золоті роботящі руки: сім рук - Семирукий, тобто Симиренко. І протягом багатьох десятиліть в цій родині простежують прагнення до наукової та громадської діяльності. Симиренки відкривали заводи, висаджували сади нових сортів, сприяли розвитку літератури та мистецтва. Особисто Левко Платонович за власний кошт видав "Кобзар"
Т. Г. Шевченка. І навіть зараз існує благодійний фонд родини Симиренків. Левко Платонович нерозривно пов'язаний з Кримом, адже сюди він 20 років приїжджав, де проводив свої наукові дослідження, які згодом побачили світ у тритомнику "Кримська помологія і садівництво".
Тож ми дуже серйозно поставились до постановки композиції, з якою і поїхали на гастролі до Черкаської області. Чесно кажучи, ми навіть не розраховували на такий теплий і щирий прийом, бо Черкаська земля, виявляється, народжує не тільки письменників, а й просто дуже добрих людей. Спілкуватися з ними було легко, приємно і радісно. А одного дня, коли ми виступили на сцені Будинку культури і отримали схвальні відгуки від глядачів, стомлені і щасливі, поїхали до села Петропавлівка, де нас очікував сюрприз. Учні місцевої школи підготували для нас концертну програму з конкурсами, співами і театральними сценками зустрічали нас у національних костюмах, з хлібом-сіллю. Ми скуштували національні страви, приготовані за місцевими рецептами. Нас очікувала величезна козацька ватра та козацька каша, але нам завадила сильна злива, тож ми обійшлися кухнею у
їдальні, де каша теж вийшла пречудова.
Виявилося, що в Петропавлівській школі співають не тільки учні, а й завучі і батьки учнів. Потім нас очікувало змагання кримських козаків та місцевих. Наші, на жаль, програли, але загального свята це не погіршило.
Оля ЄРЬОМІНА.

* * *

І ОСЬ МИ поїхали в село Шевченкове. В чудовому саду розташувався літературно-меморіальний музей Т. Г. Шевченка, в хаті, де провів свої дитячі роки малий Тарас. За нею - могила матері Шевченка, сад батьків і колодязь. Ми зайшли в музей, де побачили безліч рушників, меблі пана Енгельгардта, стіл і стілець, за яким навчався малий Тарас.
В кожному залі висіли старовинні ікони. В одній з кімнат стояв великий ткацький верстат. Після музею ми прийшли до могили матері, вклонилися їй і спустилися в сад. Можливо, ці дерева бачили маленького Тараса. Зайшли до хати, де жив Тарас з батьками.
І останньою пам'яткою, яку ми відвідали, був старий колодязь часів Шевченка.
Олеся ОНОПРІЄНКО,
учениця 8-го класу
школи-ліцею № 3.
м. Сімферополь.

* * *

НЕЩОДАВНО я разом із театральною студією "Світанок" брала участь у міжнародному фестивалі "Садок вишневий коло хати..." І мені випала щаслива доля побувати в мальовничому селі Шевченкове, де проходило дитинство Тараса Шевченка.
Я відвідала літературно-меморіальний музей Т. Г. Шевченка. Це дивовижний музей. Я дізналась багато нового про життя поета.
У музеї мені дуже сподобалася колиска, сплетена з лози, в якій колихали маленького Тарасика. Біля музею, обгороджена тином, стоїть батьківська хата Тараса. Це справжнісінька хатинка: на стіні вишиті рушники, біля столу лавка, піч, на якій спали дітки, а на підлозі - зелена осока з м'ятою. Біля хати великий зелений садок, де похована мати Тараса Григоровича Шевченка.
Мені дуже сподобався цей мальовничий край і я подумки загадала бажання знову повернутися сюди.
Юля ХАРЬКОВСЬКА.

* * *

У ВЕСНЯНІ дні моя театральна студія "Світанок" і я побували на Черкащині. Ходили Шевченковими стежками у зеленій країні села Шевченкового. Воно пахне травами та квітами, повітря чисте - аж хочеться співати.
Була екскурсія до Тарасової хатини, де минуло дитинство маленького Тарасика, де він слухав ласкаві пісні мами. Ми ходили садом його батьків, побували біля могили матері та біля дерев'яної криниці, з якої випили прохолодної води.
Неподалік хатинки - великий світлий музей, де зберігаються картини, малюнки, лава та стіл, за яким сидів маленький Тарас, і прядка його матері.
Неподалік музею ростуть дуби, як пам'ять про великого генія українського народу Т. Г. Шевченка. За повір'ям, якщо доторкнутися рукою до цих дубів, то тобі усміхнеться вдача. Я доторкнувся...
Кирило СУЗАНСЬКИЙ,
учень 3-го "б" класу
НВК "Українська школа- гімназія"
м. Сімферополя.

* * *

ДЯКУЮ Богові за те, що театральна студія "Світанок" змогла відвідати священну землю - Черкащину, а саме такі міста, як Городище, Канів, села Мліїв, Шевченкове. Ми всі дуже вдячні за таку чудову екскурсію нашому земляку, голові Кримського відділення НТШ, вченому-симиренкознавцю, академіку
Петру Васильовичу Вольвачу, а також керівникові театральної студії Алі Володимирівні Петровій та Олександру Польченку. Нашою головною метою було успішно виступити на фестивалі.
І це нам вдалось, ми - лауреати міжнародного мистецького фестивалю-конкурсу "Садок вишневий коло хати...".
Нас на Черкащині дуже гостинно, тепло і родинно зустрічали. Виступали ми двічі - в м. Городище для переможців конкурсу імені П. Яцика та для випускників школи і в селі Млієві на мистецькому святі біля садиби Л. П. Симиренка. Черкаська земля, сад Симиренка надихнули нас, студійців, на незабутній виступ. І я вважаю, що ми, театрали, зробили свою справу. Всі люди плакали і були перейняті виставою разом з нами. І ми цим дуже горді й щасливі.
Наступного дня ми поїхали до Канева на Чернечу гору, до могили Тараса Шевченка. Ми радісно, гордо, з хвилюванням очікували Президента В. Ющенка, щоб разом з ним та усіма канівцями низько вклонитися великому генію Т. Г. Шевченку. Я гадаю, що Шевченко в цей день почув нас і був разом з нами.
Ганна КРИВКО,
учениця 10-го класу школи-ліцею № 3.
м. Сімферополь.

* * *

У КОЖНОЇ країни світу є місця, які вважаються національними святинями, місця, позначені особливими подіями, які не просто увійшли до історії, а стали глобальними віхами розвитку нації, створили її духовні стрижні.
В таких місцях нещодавно побували і ми, студійці "Світанку".
Це - центр України - Черкащина. Цей край славен вже тим, що дав Україні і всьому світу славетного генія-пророка Тараса Григоровича Шевченка. Любі читачі, я хочу щоб ви разом зі мною полинули до цього чудового краю.
Я побував у чарівних Шевченківських краях, походив стежками, якими бігав малий Тарасик. Це було ніби очищення від усього поганого, грішного. Також побував у Шевченківському музеї і дізнався дуже багато про дитинство Тараса, доторкнувся до всіх його речей в музеї і "зустрівся" з глибоким поглядом батька Тараса на портреті. Також отримав багато задоволення від Тарасового саду. Низько вклонився могилі його матері. Якою вона була чарівною красивою жінкою! Тепер я ніколи не забуду хати Тараса, бо вона мала чудовий запах сіна, ніжних квітів і червоної калини!
Я вже вдруге в цих місцях і ніби зближуюсь з ним, нашим Великим Співцем.
Я гордий тим, що ми стали лауреатами конкурсу "Садок вишневий коло хати...", та й взагалі поїздкою на Черкащину.
Дмитро КРИВКО,
учень 10-го класу
школи-ліцею № 3.
м. Сімферополь.
На фото: перший заступник Представника Президента України в АРК Євген Драп'ятий вітає учасників театральної студії "Світанок" з перемогою у міжнародному мистецькому святі "Садок вишневий коло хати..."; унизу - вчений-симиренкознавець і один з організаторів екскурсії Петро Васильович Вольвач (ліворуч) прокладає на карті маршрут наступної гастрольної поїздки юних акторів "Світанку".

* * *

НЕЩОДАВНО я разом із театральною студією "Світанок" брала участь у міжнародному фестивалі "Садок вишневий коло хати..." І мені випала щаслива доля побувати в мальовничому селі Шевченкове, де проходило дитинство Тараса Шевченка.
Я відвідала літературно-меморіальний музей Т. Г. Шевченка. Це дивовижний музей. Я дізналась багато нового про життя поета.
У музеї мені дуже сподобалася колиска, сплетена з лози, в якій колихали маленького Тарасика. Біля музею, обгороджена тином, стоїть батьківська хата Тараса. Це справжнісінька хатинка: на стіні вишиті рушники, біля столу лавка, піч, на якій спали дітки, а на підлозі - зелена осока з м'ятою. Біля хати великий зелений садок, де похована мати Тараса Григоровича Шевченка.
Мені дуже сподобався цей мальовничий край і я подумки загадала бажання знову повернутися сюди.
Юля ХАРЬКОВСЬКА.

* * *

У ВЕСНЯНІ дні моя театральна студія "Світанок" і я побували на Черкащині. Ходили Шевченковими стежками у зеленій країні села Шевченкового. Воно пахне травами та квітами, повітря чисте - аж хочеться співати.
Була екскурсія до Тарасової хатини, де минуло дитинство маленького Тарасика, де він слухав ласкаві пісні мами. Ми ходили садом його батьків, побували біля могили матері та біля дерев'яної криниці, з якої випили прохолодної води.
Неподалік хатинки - великий світлий музей, де зберігаються картини, малюнки, лава та стіл, за яким сидів маленький Тарас, і прядка його матері.
Неподалік музею ростуть дуби, як пам'ять про великого генія українського народу Т. Г. Шевченка. За повір'ям, якщо доторкнутися рукою до цих дубів, то тобі усміхнеться вдача. Я доторкнувся...
Кирило СУЗАНСЬКИЙ,
учень 3-го "б" класу
НВК "Українська школа- гімназія"
м. Сімферополя.

* * *

ДЯКУЮ Богові за те, що театральна студія "Світанок" змогла відвідати священну землю - Черкащину, а саме такі міста, як Городище, Канів, села Мліїв, Шевченкове. Ми всі дуже вдячні за таку чудову екскурсію нашому земляку, голові Кримського відділення НТШ, вченому-симиренкознавцю, академіку Петру Васильовичу Вольвачу, а також керівникові театральної студії Алі Володимирівні Петровій та Олександру Польченку. Нашою головною метою було успішно виступити на фестивалі.
І це нам вдалось, ми - лауреати міжнародного мистецького фестивалю-конкурсу "Садок вишневий коло хати...".
Нас на Черкащині дуже гостинно, тепло і родинно зустрічали. Виступали ми двічі - в м. Городище для переможців конкурсу імені П. Яцика та для випускників школи і в селі Млієві на мистецькому святі біля садиби Л. П. Симиренка. Черкаська земля, сад Симиренка надихнули нас, студійців, на незабутній виступ. І я вважаю, що ми, театрали, зробили свою справу. Всі люди плакали і були перейняті виставою разом з нами. І ми цим дуже горді й щасливі.
Наступного дня ми поїхали до Канева на Чернечу гору, до могили Тараса Шевченка. Ми радісно, гордо, з хвилюванням очікували Президента В. Ющенка, щоб разом з ним та усіма канівцями низько вклонитися великому генію Т. Г. Шевченку. Я гадаю, що Шевченко в цей день почув нас і був разом з нами.
Ганна КРИВКО,
учениця 10-го класу
школи-ліцею № 3.
м. Сімферополь.

* * *

У КОЖНОЇ країни світу є місця, які вважаються національними святинями, місця, позначені особливими подіями, які не просто увійшли до історії, а стали глобальними віхами розвитку нації, створили її духовні стрижні.
В таких місцях нещодавно побували і ми, студійці "Світанку".
Це - центр України - Черкащина. Цей край славен вже тим, що дав Україні і всьому світу славетного генія-пророка Тараса Григоровича Шевченка. Любі читачі, я хочу щоб ви разом зі мною полинули до цього чудового краю.
Я побував у чарівних Шевченківських краях, походив стежками, якими бігав малий Тарасик. Це було ніби очищення від усього поганого, грішного. Також побував у Шевченківському музеї і дізнався дуже багато про дитинство Тараса, доторкнувся до всіх його речей в музеї і "зустрівся" з глибоким поглядом батька Тараса на портреті. Також отримав багато задоволення від Тарасового саду. Низько вклонився могилі його матері. Якою вона була чарівною красивою жінкою! Тепер я ніколи не забуду хати Тараса, бо вона мала чудовий запах сіна, ніжних квітів і червоної калини!
Я вже вдруге в цих місцях і ніби зближуюсь з ним, нашим Великим Співцем.
Я гордий тим, що ми стали лауреатами конкурсу "Садок вишневий коло хати...", та й взагалі поїздкою на Черкащину.
Дмитро КРИВКО,
учень 10-го класу
школи-ліцею № 3.
м. Сімферополь.

На фото: біля Шевченкової криниці.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #28 за 08.07.2005 > Тема ""Джерельце""