"Кримська Свiтлиця" > #40 за 30.09.2005 > Тема "Бути чи не бути?"
#40 за 30.09.2005
..."Світличенько" люба, Чом же недоля у тебе така?
Тетяна ПОЛУБКО, учениця 8-го классу школи № 14 м. Чернівці
Лист в номер Доброго дня, моя люба "Кримська світлиця"! Знаю, не дуже добрий для тебе день. Кожний день сумний: недаремно ж на твоїй першій сторінці - звернення до влади, яке закінчується словами: "Кримська світлиця" гине!!! Це жахливо... Чому, чому так має бути? Якщо не хочуть цього чути міністри, то депутати - народні обранці - мабуть, чують. А серед них, кажуть, - 300 мільйонерів! Мільйон - це дуже велика сума. Мільйон - це мільйон... І якби кожен пожертвував на газету хоча б по 100 гривень (для мільйонера це ж дрібничка), тоді для "Світлиці" було б - тридцять тисяч гривень! Це підмога. А для мільйонера така пожертва безболісна. Хоч годилось би, щоб "Кримська світлиця" дістала державну підтримку. Вона що - не варта? Вона не заробила прихильного ставлення до себе тим, що б'ється, мов риба об лід? Я хоч і школярка, і важко мені про це судити, однак дивно, що газета "Кримська світлиця" така безталанна... Хотіла надіслати інший матеріал для публікації, але, побачивши останній номер і 27-у чорну смугу, пишу ось такі сумні речі. Може, комусь це здається дивним, може, хтось запідозрить, що мене намовили. Ні-ні, я маю свій розум уже. Я - українка, патріотка, я молода громадянка своєї держави. Мені дуже подобаються слова дитячого російського поета Самуїла Маршака: Существовала некогда пословица, Что дети не живут, а жить готовятся, Но вряд ли в жизни пригодится тот, Кто, жить готовясь, в детстве не живет... Я живу і в дитинстві болями і проблемами рідної України, рідної мови, бо хочу знадобитися Україні і у майбутньому, дорослому житті. Не вперше виступаю на захист як громадянка. Раніше це було, коли навчалася у 5-му класі (тепер - у 8-му). Тоді в Чернівцях почали вирубувати дерева заради будівництва бару, знищили чудову катальпу. І моє серце обливалося кров'ю. Я організувала увесь свій клас, нас підтримала класний керівник Алла Іванівна Барабаш. Ми зібрали підписи і домоглися, що винних було по-карано. А ми біля своєї школи посадили саджанці катальп... Потім я брала участь в акції-конкурсі "Весна без пострілу". Ми, діти, виступили на захист птахів, щоб на них не полювали весною. Я написала казку, виконала малюнки. Цей матеріал був надісланий Голові Верховної Ради (в цьому полягала акція). Думали-рішали. Це тягнулося майже рік і (о, яке щастя!) 20 квітня 2004 року весняне полювання на птахів рішенням Верховної Ради було відмінено. Ми перемогли! Моїм радощам не було меж. Не тому, що перемогла в конкурсі, не тому, що моє прізвище серед переможців надрукували першим, - тому, що не гинутимуть наші пернаті друзі. Тоді я закінчувала 6-й клас. І ось я - восьмикласниця віддаю свій голос на захист "Кримської світлиці", "Джерельця". Вірю, що й інші читачі, діти, котрі публікувалися, котрі люблять це видання, підтримують мене. Я написала такий вірш, надсилаю його в редакцію. Це - експромт, може, щось трошки не так, але я не можу зараз підправляти, дуже хвилююся...
ЛЮДИ ЗАМОЖНІ, БУДЬТЕ ЛАСКАВІ...
"Кримська світлиця", "Світличенько" люба, Чом же недоля у тебе така? Ти тільки встигла мене приголубить - Вже й розлучатись пора?.. Та як же це, як же, Невже у держави Немає коштів таких, Щоб наше Слово В Криму процвітало, А ти - щоб світила для всіх. Скільки цікавого Ти друкувала, Скільки корисних статей... А ще "Джерельце" нам дарувала - Для українських дітей. Як же так трапилось: Тебе вже не буде, Вже і "Джерельце" не струменить? Я знаю, що всі, хто тебе любить, Дуже будуть тужить... Та є один ще, Є вихід єдиний, Звертаюсь з проханням оцим До бізнесменів, котрі Україну Вважають домом своїм: - Допоможіть нашій любій "Світлиці", Будьте ласкаві такі. І хай "Джерельце" Для нас заіскриться, Духовно напоїть усіх Чистою свіжістю Рідної мови, Звуками юних душ. Дуже вас прошу, Будьте ласкаві, Підтримайте мову свою ж!
Ось такий лист і вірш вилилися болем з мого серця, дорога "Кримська світлице", пане Вікторе Володимировичу і Даниле Андрійовичу. Всіма силами нам усім треба старатися, щоб "Кримська світлиця" не припинила своє існування. Я дуже хочу вірити, що так і буде. А коли вже стане зрозуміло, що "КС" твердо стоїть на ногах, то ми привітаємось взаємно з цим радісним днем. Дай, Боже, щоб цей час настав якнайшвидше. З повагою і любов'ю до Вас - Тетяна ПОЛУБКО, учениця 8-го класу школи № 14 м. Чернівці.
На фото: Цього літа Таня Полубко за перемогу в одному із всеукраїнських творчих конкурсів була нагороджена артеківською путівкою. По дорозі до "Артеку" забігла до нас, у "Світлицю", і подарувала редакції на згадку ось цей свій малюнок.
Фото Віктора КАЧУЛИ.
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 30.09.2005 > Тема "Бути чи не бути?"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3329
|