В УКРАЇНІ черговий "напад антисемітизму". У переході побили двох євреїв-студентів, що є доволі прикрим фактом, але чи таким уже значущим, щоби Президент України давав доручення міністру внутрішніх справ узяти розслідування цього факту під особистий контроль як злочин державного масштабу? Президентську волю можна було б оцінити схвально, якби його реакція була такою ж у випадку побиття будь-якого студента в Україні. Однак я щось не пригадую, аби Президент так непокоївся стосовно українських студентів. Боїться, щоб не назвали антисемітом? Взагалі, спостерігаючи за подіями в Україні, не можна не завважити, як доволі часто українські (чи й справді українські?) засоби масової інформації "викривають" "антисемітські кампанії". Варто лише з'явитися найменшому натяку на бездарного представника тієї чи іншої професії єврейської національності, як преса починає кричати про спалах антисемітизму. Коли Микола Томенко дозволив собі сказати, що в Україні співатимуть не лише Кобзони й Табачники, а й найкращі українські таланти, його одразу звинуватили в антисемітизмі. Бо за якоюсь дивною логікою носіями і проповідниками культури українців чи росіян повинні бути обов'язково євреї. Чомусь нікого не дратувало, що колишній президент Леонід Кучма мав за честь приходити на бездарні телевізійні вечори Яна Табачника, але обходив своєю увагою ювілейний вечір унікального ансамблю народного танцю ім. Павла Вірського. Прикро, що і нинішній Президент продовжує цю традицію, і побиття двох студентів єврейського походження непокоїть гаранта Конституції більше, ніж критичні проблеми української молоді, наприклад, тисячі бездомних дітей на вулицях. Можна було б з цього приводу подискутувати: чому так сталося? Однак ні. "Жодних сумнівів, це антисемітизм!" - кричать українські й російські євреї, і їхній гнів виливається на шпальти всіх "популярних" газет в Україні. Ще пригадую, як зовсім недавно професор Київського університету Василь Яременко опублікував у найтиражованішій газеті "Сільські вісті" статтю "Антисемітизм: міфи і реальність", у якій спробував розібратися в історії українсько-єврейських стосунків. Наводилися конкретні цифри і факти про те, що майже всі засоби масової інформації в Україні належать людям єврейської національності, що не менш як третина народних депутатів України - євреї, тоді як їх частка в населенні України становить лише 0,2%. Хіба це прояв антисемітизму? Проте реакція все та ж - було організовано судове переслідування газети, внаслідок якого з'явилося розпорядження про закриття "Сільських вістей". Свіжий на пам'яті і виступ народного депутата Олега Тягнибока, який на горі Яворина, щоб не образити єврейський та російський народи, назвав злочинних представників цих націй "москалями" та "жидами", і це стало причиною порушення кримінальної справи. Щоправда, ще за часів Кучми справу через відсутність складу злочину було закрито, але перед народним депутатом ніхто навіть не вибачився - аякже, антисеміт. А про що, власне, говорить Тягнибок? Про те, що бандити не мають національності і що серед євреїв, як і серед інших народів, зустрічаються різні люди. Є дуже порядні, чесні, працьовиті - ті, які не вишукують за кожним словом прояв антисемітизму, а вносять свою частку в розбудову країни, де вони живуть. Однак є серед євреїв і страшні злочинці - згадати хоча б ката Якуба, який у фашистському концтаборі Освенцимі знущався над усіма в'язнями, незалежно від етнічного походження, - і євреями, і неєвреями (після війни він виїхав до Ізраїлю, де його чомусь ніхто не притягнув до відповідальності!), чи Лазаря Кагановича - ініціатора голодоморів в Україні, через якого загинули мільйони людей. Такі завжди ховаються від відповідальності все за жупелом антисемітизму і завдяки йому піднімаються на дуже високі щаблі у політиці й бізнесі. У приході до влади в Німеччині Гітлера була і частка вини єврейських мільйонерів. Вони долучилися до виникнення нечуваного безробіття, а деякі з них, наприклад, Ротшильд, навіть фінансували націонал-соціалістів. Усе це потім вилилося у страшну трагедію для бідних євреїв, а мільйонери залишили Німеччину і танцювали чарльстон в Америці чи Канаді. У Верховній Раді з 450 депутатів 300 - мільйонери. Свої капітали вони отримали у спадок? Чи внаслідок пограбування українського народу? Така соціальна нерівність може свого часу спрацювати як бомба сповільненої дії. Я не хотів би, щоб мої діти чи внуки стали свідками повторного голокосту. Погляньте, хіба серед причетних до зростання безробіття і соціального розшарування населення немає "іменитих" євреїв? Узяти хоча б того самого Рабиновича, який до того, як вдерся у велику політику і став медіа-магнатом, був двічі засуджений. І коли в прямому ефірі "5 каналу" інші представники єврейського народу стверджували, що своїми злочинними діями він ганьбить чесне ім'я їхньої нації, Рабинович готовий був і їх назвати антисемітами. Або колишній міністр транспорту і зв'язку Червоненко - хіба не він заявив у пресі, що за місце начальника порту йому пропонували хабара в мільйон доларів? Однак він відмовився назвати ім'я хабарника. А Президент і прокуратура спокійно перегорнули цю сторінку. Аякже, щоб не пахло антисемітизмом на найвищому рівні. Що ж це за явище таке, що це за злочин - антисемітизм, що створює табу на певні теми? Тим, хто захоче знайти відповідь на це запитання, я раджу обов'язково прочитати книжку "Моссад" - світовий бестселер Віктора Островського, свого часу наймолодшого офіцера армії Ізраїлю, а потім співробітника цієї таємної служби. Ця книжка ще раз підтверджує відомий факт: серед євреїв, як і серед усіх інших народів, є дуже різні люди. До речі, проти маніпулятивного використання у власних інтересах фантома антисемітизму активно виступили такі представники вищої єврейської інтелігенції, як вчений-лінгвіст світової слави Ноам Хомський, історик голокосту Норман Філкенштейн, один з найвидатніших німецькомовних ліриків сучасності Еріх Фрід, молекулярний біолог Ервін Чаргафф та багато інших. Серед них і видатний поет з України Абрам Кацнельсон. В унісон з ними звучить і твердження Олега Тягнибока про те, що коріння антисемітизму - в середовищі самих євреїв, і тільки вони зможуть його побороти. Цікава паралель - уже більш як 60 років люди засуджують німецький фашизм, але ж самі німці не розглядають це як антинімецькі прояви, а навпаки - самі засуджують це явище у своїй історії. А серед євреїв - як і серед німців - чесних, порядних людей значно більше, і їм немає потреби прикриватися антисемітизмом. І українці ставляться до них з повагою та симпатією. Прикладом цього було безліч випадків, коли в роки Другої світової війни, нехтуючи смертельним ризиком, українці переховували євреїв від фашистів. Одну єврейську родину переховував і мій батько, за що ми поплатилися роками концтабору. Отож те, про що говорить депутат Тягнибок, цілком відповідає історичній правді та нинішнім реаліям. По суті, він захищає від злої слави, від недоброзичливого ставлення тих євреїв, які поряд з українцями працюють на сільських полях, спускаються у шахти чи зводять будинки. І я навіть не здивуюся, якщо згодом єврейська інтелігенція висуне доктора Тягнибока кандидатом на Нобелівську премію миру. А ще я сподіваюся, що Україна згодом матиме Президента, якому буде дорога доля кожної людини, незалежно від релігійних переконань чи етнічного походження.
БАЙДЕН П╤ДПИСАВ ЗАКОН ╤З ДОПОМОГОЮ УКРА╥Н╤
СЕНАТ США УХВАЛИВ ЗАКОНОПРО╢КТ ╤З ДОПОМОГОЮ УКРА╥Н╤, ╤ЗРА╥ЛЮ Й ТАЙВАНЮ
ПАР╢ УХВАЛИЛА РЕЗОЛЮЦ╤Ю ПРО П╤ДТРИМКУ В╤ДНОВЛЕННЯ УКРА╥НИ
ФОРТЕЦЯ МАР╤УПОЛЬ
