Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 04.11.2005 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 04.11.2005
«Дорожче золота для нього - рідна мова...»
Тетяна ПОЛУБКО


9 листопада 2005 року, у День української писемності та мови, у Сімферополі стартуватиме Шостий міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика.

Здрастуй, моя улюблена, дорога «Кримська світлице»! Хочу привітати усіх світличан,  і взагалі - усіх українців Криму, сім’ї українські, учнів, вчителів, котрі навчають нашому українському слову, котрі люблять його і цінують та відстоюють його право на життя в Україні, зокрема - у Криму, і взагалі під небом Божим, бо, що не кажіть, а це наше гарне, прекрасне, чудове й милозвучне слово часто в наш час гнане. Тож я вітаю всіх із відкриттям у Криму VI Міжнародного конкурсу знавців рідної мови ім. Петра Яцика! Хотіла
б бути тут і змагатися разом з кримчанами. Та, на жаль, Крим від Чернівців далеко і я (уже вп’яте!) братиму участь у конкурсі в Чернівцях. Я вважаю, що маю повне право вітати вас із цим гарним і урочистим святом (так-так, це свято, свято усіх справжніх українців!). А тепер розповім усе по порядку.
Вперше брала участь у цьому конкурсі, коли навчалася в 2-му класі. У шкільному етапі посіла І місце, але чомусь на міський конкурс мене не послали. Тоді цей конкурс був першим, і в школі, напевне, просто не зорієнтувалися. Аж потім, у травні, я почула по радіо підсумки, як нагороджували дітей у столиці. Я дуже пожалкувала, що мене спинили на початку. Виступав тоді Петро Яцик. Я слухала його голос, і так припала до душі мені ця людина, що він так далеко від України, здавалось би, усе має, та він не про себе дбав і думав, а започаткував цю святу справу - конкурс, який допомагає розвитку і відродженню української мови.
Я дуже люблю цей конкурс. Ось уже чотири рази поспіль брала участь у ньому і до обласного етапу кожного року завойовувала перші і другі місця (більше перші!). Тільки на Всеукраїнському мені не щастить (правда, торік Всеукраїнський я пропустила: захворіла ангіною і плакала вдома...). Дуже б хотіла отримати перемогу і на Всеукраїнському конкурсі - це моя мета!
Я уже говорила, що конкурс цей мені дуже дорогий. Пригадую, як почула про те, що не стало Петра Яцика. Саме була на кухні, слухала радіо (телевізора у нас з бабусею нема, живемо ми скромно...). Передали по радіо повідомлення, що відійшов у вічність Петро Яцик. Але конкурс житиме, він буде названий його іменем...
Слухала це повідомлення, а по щоках текли сльози. От не знаю, не можу пояснити й досі, чому ця людина стала мені такою близькою і дорогою. Я уявила все його життя, згадала виступ, який чула по радіо під час нагородження переможців Першого Всеукраїнського етапу.
Бабуся хотіла мене заспокоїти, та я, опанувавши себе, зайшла в кімнату і написала таку присвяту:

ПАМ’ЯТІ ПЕТРА ЯЦИКА
Він золото не цінував.
Дорожче золота для нього -
рідна мова...
Стою й не вірю:
його нема...
Немає Яцика Петра,
Нема того, хто все почав.
Яка чудова
була в нього мета!
Усе, що міг, всі кошти віддавав,
Щоб розквітала рідна мова
і буяла,
Щоб ми, народу юні пагінці,
Її ще з більшою охотою вивчали,
Щоби навчились її свято
берегти.
Він в пам’яті залишиться
назавжди...
А ми почнемо знову конкурс
Із вдячністю про Яцика Петра,
Котрого вже нема...
Низенько вклонимось його могилі
І почнемо писати про любов
До рідної Вкраїни, до народу,
Що поневолення навіки поборов...

Ось такі мої слова склалися у невмілі поетичні рядки. Я була тоді третьокласниця. І це був експромт. Але від того часу нічого в цьому вірші не змінювала, не поправляла. Нехай залишається так. Я перечитую і знову переживаю все спочатку. Дуже б хотіла побувати на могилі Петра Яцика. Розумію, це неможливо... Хотіла б подарувати цей вірш (хай він не дуже досконалий) пані Надії Яцик. Як і її батька, дуже шаную її. Вірю і переконана, що вона мене не осудить.
Я зрозуміла психологію тих українців, котрі живуть в діаспорі. Вони далеко від рідної землі, але вони краще і більше цінують усе рідне, українське, ніж багато тих українців, котрі живуть тут, дихають українським повітрям, їдять український хліб і мають можливість дбати про розвиток України, рідної мови, всього, що дароване нам Богом. Та чи дбають?
Дуже прошу, якщо приїде пані Надія Яцик до Криму, передайте їй, будь ласка, ці мої слова. Нехай знають, що є в Україні діти, які по-справжньому цінують те, що зробив для рідної землі, для рідної мови її батько, і що робить вона...
Ще напишу одну поезію, щоб ви знали, що у мене є не лише громадянська лірика...
*  *  *
Я серце своє покладу на долоню,
На тисячі сонць розділю,
Підходьте до мене,
хто сльози ронить,
Я всім промінці роздаю.
А в них - тепла віра
у світле майбутнє,
А в них - віра в сили свої.
Ми разом із вами
про лихо забудем:
Цілющі мої промінці.
Цілющі тому, що дарую
з любов’ю,
Бо радості хочу навкруг.
Я вас не питаю сьогодні, хто ви,
Лише всім добро роздаю.
А ви не вагайтесь, беріть і несіть
Далі знедоленим всім...
І висохнуть сльози
в усьому світі,
І прийде добро в наш дім!
Тетяна ПОЛУБКО,
учениця 8-го класу школи № 14 м. Чернівці.


Чотириразова учасниця конкурсу і давня авторка «Кримської світлиці» та «Джерельця» Таня Полубко із Чернівців благословляє початок VI Міжнародного конкурсу імені Петра Яцика в Криму іконою Божої Матері, яку вона сама намалювала на склі і отримала за неї перше місце.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 04.11.2005 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3387

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков