"Кримська Свiтлиця" > #45 за 04.11.2005 > Тема "Душі криниця"
#45 за 04.11.2005
А МОЖЕ, «ПОРОБЛЕНО»?..
о. Олег Ведмеденко
Дорога до Храму Рубрику веде о. Олег Ведмеденко, протодиякон Луцького кафедрального собору УПЦ КП, інспектор з питань місійної діяльності Луцько-Волинського єпархіального управління.
Запитання: У одній сільській родині біда: померла дитина, друга - важко хвора. Батьки бачать причину бід у тому, що сусіди нібито вилили їм під паркан воду, якою обмивали покійника...
Відповідь: Отримавши це запитання, одразу пригадав десятки інших, подібних, і вирішив відповісти на всі одразу... «Знайшла на городі порожнє яйце, а в ньому - чиєсь волосся...»; «Під порогом помітили вузликом зв’язане волосся (або ж якісь ґудзики, копійки, нитки)...»; «Придивилася - а в двері (вікно) встромлена голка (булавка)...»; «В хаті після весілля (гостини) знайшли чужі речі - хустину, торбу (сумку), рушник, простирадло в шафі, обрізки хтозна-якої тканини, ложки, виделки, і ніхто з гостей не зізнався, чиє то воно! Пороблено...» Одразу скажу, що феномен наслання справді існує. Хоча далеко не факт, що у вашому випадку саме він і мав місце. А якщо й так, то вже точно не раджу бігти до бабки-віщунки: «хто поробив?» Бо оце її «бачу, зробила сусідка зліва», «хата, з якої тягнеться зло, десь біля центру села» або «праворуч від дороги» тощо, по-перше, позбавить вас спокою (а цього насамперед і домагається ненависник - вселити в вас страх і тривогу, гнів і роздратування, образу та підозрілість), а, по-друге, пошук винного обов’язково введе вас в осуд, не виключено, що й в гріх проти дев’ятої заповіді Божої («Не свідкуй неправдиво на ближнього свого»)... Тож найперше, що слід зробити у подібнім випадку, це, не винуватячи нікого, окрім самого себе (гордість, заїлість, лукавство своє), прийняти трапунок смиренно, себто із миром, як і належить правовірному християнину. Не спійматися «на гачок!» В жодному випадку не лякатись, не гніватись й не уражатись. Бо так ви створите проріз у тонкій оболонці своєї душі, відкриєте рану в ефірному тілі. Через неї ж - віддасте вселенському злу оту духовну енергію життя, внутрішню силу, яку кожному уділяє Господь згідно з волею Своєю та нашою спроможністю її прийняти. Віддавши ж силу - уберете в себе те нещастя, яке на вас наслано. Якщо ж віддасте силу повністю - то й пороблено було «на смерть», а ви - прийняли це наврочення через гордість та несмиренність свою або просто через незнання; зіграли за правилами князя світу цього й бога віку цього. І винуватити тут, у першу чергу, варто самих себе, бо кожен сам за себе дає відповідь перед Богом. Смирення - це та броня праведності, яка не дозволяє вогняним стрілам лукавого, силам зла духовного всесвіту, простромити нашу душу. «Смиренням перемагай ворогів!» - навчає старець Силуан. Думка (як і слово - вираз цієї думки) - матеріальна! Її матеріальність проявляється у чіткому енергетичному навантаженні. Як фотон світла обов’язково несе в собі квант енергії, так само й думка, і слово - світлі або темні - несуть в собі певну силову інформацію. Тут сфера тонких, духовних енергій, і серце людське (глибини свідо-мості та підсвідомість наша) - є мислені двері у цей метакосмос. «Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги», - говорить Господь. До речі, ми самі, навіть і не здогадуючись про це, часто насилаємо (намовляємо, зурочуємо) - лихим словом, заздрісним оком, ділом та думкою, інколи просто даючи чи позичаючи щось, і при цьому шкодуючи... Елементарний приклад: хтось наступив у тролейбусі на ногу - і одразу, з притиском: «Під ноги дивись!..», «А щоб тобі!..»; або й лише мовчки - «..!» Однак повернемося до наслання свідомого. Ненависть зловмисників, матеріалізована в конкретному викиді у вашу сторону потужного пелеха енергії зла, є разючою зброєю сатани. Підкинуті ж вам заряджені тією-таки енергією предмети, які також мають ви-разне інформаційно-діяльне навантаження (як і будь-які речі, передані з певною метою), - усе-таки відіграють в першу чергу саме провокаційну роль каталізатора (прискорювача) процесу. Пам’ятайте, насамперед - це «наживка для карася»! І в нашій владі або сприйняти зло, впустити його в своє серце, відгукнутися на нього (суєтно налаштуватися на його частоту внутрішнім неспокоєм - страхом, гнівом, образою, і так дозволити йому зруйнувати себе, а через себе й близьких своїх), або ж огородитися покаянням, самозреченням, смиренням та любов’ю, і так відігнати його, зодягнувшись у Христа, замкнувши двері серця свого благодаттю... Що конкретно робити? Та невигадливо спокійно, без страху викинути знайдену «недобру річ» на смітник (не хочете брати руками - віднесіть на лопаті) або спалити її; окропити опоганене місце святою водою й сердечно помолитись до Господа: «Господи, якщо це дійсно пороблено - то нехай не зашкодить воно ні мені, ані тому, хто робив. Прости мені, Господи, і тим, хто поробив, як і я прощаю...» І одразу ж прочитати молитву самозречення: «В руки Твої, Господи, віддаю дух, душу й тіло мої; здоров’я моє, сім’ю мою, роботу мою; достаток, добробут та безпеку мої. Ти ж мене благослови, Ти мене помилуй, і життя вічне даруй мені. Амінь». Неодмінним є хоча б внутрішньо, а краще безпосередньо, на ділі, примиритися з усіма, кого вважаєте ворогами своїми. Простити усіх, хто завинив перед вами, і щиро попросити прощення (добре, якби й особисто, наскільки це можливо) у всіх тих, кому досадили. Отоді, за словом святого апостола Петра: «І хто заподіє вам зле, коли будете ви оборонцями доброго?» Обов’язково також очистити серце своє, пішовши до сповіді. (Пам’ятку для тих, у кого виникли проблеми; також молитви самозречення та на переривання прокляття роду, інші духовні поради - ви можете знайти у моєму посібнику з молитовного діяння для практикуючих віруючих «Нехай буде воля твоя...». Бажаючі отримати його - напишіть на адресу Біблійної школи духовного вдосконалення: 43021, Луцьк-21, а/с 18, протодиякону Олегу Ведмеденку. У лист вкладіть порожній конверт зі зворотною адресою). В Писанні сказано: «Як горобець спурхне, як ластівка полетить, так незаслужене прокляття не збудеться». Сказано й інше: «...Бо жахливе, чого я жахався, те й осягло мене; і чого я боявся, те і прийшло до мене». Нам обирати - чи жахатися й бути зловленим, чи зректися себе, відкинути страх, повністю покластися на волю Божу - і бути спасенним. «Чого нечестивий боїться - те прийде на нього, а прагнення праведних здійсниться...» (Притчі, 10-й розділ, 24-й вірш).
ЛИСТ "В ТЕМУ" В «Кримській світлиці» за 30 вересня 2005 року була опублікована інформація «Відгукніться на біду», де просять фінансової допомоги для лікування «гострої лімфобластної лейкемії». Такого діагнозу в хлопця Дениса немає і не було! Було пороблено на нього, тобто чаклунство - наслана хвороба. Я це з нього зняв і показало мені, що хлопець здоровий. Нехай роблять аналіз крові, який покаже, що хлопець здоровий. Якщо пороблено людині, то ніхто не поставить точний діагноз. З пошаною, Юліан КОНЕЧНИЙ, травник. с. Дзвиняч, Богородчанський р-н, Івано-Франківська область. * * * P. S. Вже кілька місяців підряд редакція регулярно отримує від народного цілителя з Івано-Франківщини Юліана Мечиславовича Конечного по 100 грн. - на газету. Пане Юліане, а може "Кримській світлиці" теж "пороблено", що вона вже десятий місяць не отримує державної підтримки?! Або тим міністрам в українському уряді, які не спішать підставляти плече під українські проблеми? То, може, треба зняти "порчу" й з них?
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 04.11.2005 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3398
|