|
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 25.11.2005 > Тема "Урок української"
#48 за 25.11.2005
НІКОМУ БІЛЬШЕ ВІРИТИ...
Марія МЕЛЬНИК.
Крик душі
Рік тому, напередодні другого туру президентських виборів, виступав по телебаченню Юрій Луценко. Його слова запали тоді мені в душу і, думаю, що не тільки мені. Він просив прибічників Віктора Ющенка набратися мужності і терпіння, йти на виборчі дільниці, в комісії. "Ми розуміємо, що вас переслідують, на вас чиниться тиск, але скоро запанує справедливість, ми переможемо!" - приблизно такими словами піднімав нас з колін майбутній міністр. І ми вставали й робили те, що він нам радив, хоч і не дуже вірили в перемогу. Надто вже потужно працював адмінресурс, спотворюючи людське світобачення. Але заклик з телеекрана співпадав з пориваннями мого серця - і я пройшла через все, через що могла тільки пройти жителька Західної України, яка, опинившись в Криму, не змінила свого обличчя. Під час виборів я зазнала і принижень, і залякувань, і неприхованої ворожості. Але мета була того вартою - я виборювала владу для людини, котра мала врятувати Україну.
І ось, з Божою допомогою, сталося те, що здавалось неймовірним, - ми перемогли! А це означало - перемогло нове життя, за якого втіляться надії українців, котрі стільки років не могли розправити крила.
Особисто я сподівалась, що люди, вороже налаштовані до нашої держави, якщо і не зможуть переглянути свої погляди, то, принаймні, приборкаються. А ми, українці, як і кожна чесна людина, нарешті, почуватимемося захищеними. Адже це нам служитиме влада, в руках якої армія, міліція, розумні закони.
За цих умов я добудую свій будинок у Малому Маяку (Велика Ялта), де збиралася зустріти оксамитовий сезон свого життя. До мене приїздитимуть родичі, друзі, яким лагідно посміхатиметься море. Адже в цю свою "лебедину пісню" я вклала і кошти від батьківської трикімнатної квартири, і від машини.
Але сталося не так, як гадалося. Мене переслідують сусіди-росіяни, перешкоджаючи мені в будівництві. А капітан міліції відверто "рекомендував" повертатися до своєї "бандерівщини". Моє життя стало схожим на жахливий сон з тією різницею, що прокинутися - неможливо. (Подробиці висвітлювалися нещодавно в одній з газетних "Світличних" публікацій).
Я неодноразово була в Києві - шукала правди в приймальнях Президента і міністра Юрія Луценка. Але там діяли за стародавніми радянськими схемами, відправляючи на розгляд листи тим, на кого я і скаржилася. У зв'язку з цим ситуація загострилася ще більше.
А заповзятливий міліцейський капітан вже взяв відбитки пальців і записав паспортні дані у всіх будівельників західноукраїнського походження та радив їм при цьому теж паняти на "бандерівщину".
Як мені жити далі? Адже тепер я очікую провокацій не лише від недоброзичливих сусідів, що хазяйнують на моїй земельній ділянці, як на власній, але і від тих, хто мусив би гарантувати мій спокій. То за що ж ми боролися і навіщо перемогли? Хіба могло бути ще гірше? Сьогодні я вже поширила оголошення про продаж свого омріяного, вистражданого тяжкими роками зведення будинку, хоча і приросла вже серцем до цієї місцевості.
Але бачу: Крим - не для українців. Тут життя примусить нас забути про свою мову. Хоча б тому, що, написавши нею заяву, позитивної відповіді чекати не доводиться. Життя примусить забути і своє походження, якщо не хочемо мати зайвих ворогів. Нещодавно колишній кримський прем`єр А. Матвієнко застерігав: в Криму готується кримінальний переворот. Але хто прислухався до цих слів? Яких було вжито заходів? Не прислухалися до прем'єр-міністра, а до мене і тим більше немає нікому справи, як і до кожного "маленького українця" - це я відчула власною шкірою.
То навіщо йти на вибори і когось там вибирати, забезпечуючи його престижним положенням, неймовірними зарплатами і пенсіями, а себе - нічим? І яка мені різниця, хто прийде до влади, якщо все одно нікому цитьнути на знахабнілого міліціонера, і ніде шукати правди, і нашою думкою цікавляться тільки перед виборами, аби можна було нею маніпулювати?
Нікому більше вірити, ні за кого голосувати, нікому рятувати Україну...
с. Малий Маяк в Криму.
"Кримська Свiтлиця" > #48 за 25.11.2005 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3447
|
МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
