У кримському видавництві «Доля» нещодавно вийшов дуже потрібний словник «Кримськотатарські чоловічі імена та імена по батькові» (Сімферополь, 2005, 132 с.). Автори (Регушевський Є. С., Регушевська І. А., Усеїнов С. М.) називають його кримськотатарсько-українським правописним словником. І він є таким по суті, бо кожна словникова стаття починається з фіксації кримськотатарського чоловічого імені, а далі подається це ім’я українською мовою і завершується подачею українською мовою імені по батькові. У словнику подається майже три з половиною тисячі кримськотатарських чоловічих імен, значна частина яких вперше записана українською графікою і за вимогами сучасної української орфографії. Як видно з передмови, автори прагнули будувати свій словник на основі найновіших, найавторитетніших видань у цьому плані. До кримськотатарського реєстру словника справедливо включено усі ті імена, які нині активно функціонують і сприймаються як загальнонаціональні. Відкривається словник коротким «Словом до читача» (с. 3 - 4), де автори, розуміючи свою відповідальність за використання книги у практиці оформлення різноманітних документів, які засвідчують особу, її освітній, громадянський чи родинний стан, звертаються до всіх читачів з проханням надсилати свої зауваження та побажання, спрямовані на удосконалення праці, на поповнення реєстру словника іменами, які, на жаль, можуть бути пропущені ними, але функціонують у повсякденній практиці називання людей. У вигляді коротенької передмови до словника автори подають зауваження «Про будову словника і передачу кримськотатарських чоловічих імен, імен по батькові українською мовою» (с. 5 - 8). Тут у п’яти пунктах розкриваються основні принципи передачі (транскрибування) кримськотатарських слів - власних імен засобами української графіки. Але авторам слід цю частину значно розширити, назвавши і ті моменти, які не завжди вкладаються у можливості і практику українського правопису. Переконані, що словник заслуговує не лише на його перевидання, але й потребує доповнення детальнішим коментарем про відмінкові типи кримськотатарських власних назв - чоловічих власних імен, про невідмінювані іменники цього типу, про правила передачі українською мовою різних багатокомпонентних власних назв. Щодо останнього, то потрібно уніфікувати написання абсолютно однакових імен. Було б добре, якби у словнику, як це є у багатьох подібного типу виданнях, було подано також зразки відмінювання українською мовою всіх типів та різновидів чоловічих власних імен. Але не зважаючи на висловлені вище побажання то зауваження, рецензований словник є все ж дуже корисною працею і, безумовно, прислужиться справі унормування та стандартизації передачі українською мовою кримськотатарських чоловічих імен та імен по батькові. Його бажано мати у всіх школах, сільських радах, паспортних столах та інших установах і організаціях, які видають документи, що засвідчують особу як громадянина. Л. М. МІТРОХИНА, М. С. РАЗУМЕЙКО, кандидати філологічних наук, доценти кафедри українського мовознавства Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського.
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
