Версiя для друку Обговорити в форумi

Коли ми розмірковуємо над тим, що подарувати на Новий рік, ми, зрозуміло, не дуже переймаємося питанням походження цього славного і всіма улюбленого свята. Однак...
Ви ніколи не замислювалися, з чим ми, власне, вітаємо одне одного під бій курантів? З Новим роком, з новим щастям! Що це за нове щастя?
Давним-давно, десь на Сході, там, де жили стародавні індо-іранці і ще тільки починали формуватися перші перські держави, стародавні хлібороби мали вже свій календар і знали: є в році доба, коли найкоротший день змінює найдовша ніч. Після цієї ночі сліпуче життєдайне Сонце з кожним днем дедалі довше затримується в небі, природа починає прокидатися, а життя остаточно торжествує над похмурою зимовою тишею і смертю. Цей день називається днем зимового сонцестояння і за нашим календарем припадає на 22 грудня.
Цього дня стародавні перси-хлібороби святкували народження Сонячного бога - Митри. За допомогою спеціальних обрядів і ритуалів вони допомагали Митрі народитися і перемогти лиходійку зиму, допомагали приходу весни і новому врожаю. Все це було для них дуже серйозно, адже від своєчасного приходу весни залежало саме їх життя. А раптом без їх допомоги Сонце не зуміє народитися, не зможе перемогти зиму?
В подальшому Митра став одним з головних богів Перського царства, а уже з нього потрапив до римлян, які, як відомо, до чужих держав ставилися дуже ревно і прагнули підкорити їх собі, а до чужих богів, навпаки, настроєні були вельми лояльно і нічого проти їх храмів і поклоніння їм не мали. Так Сонячний Митра став одним з римських богів.
У Римській імперії місяці були різними за довжиною, але Новий рік незмінно припадав на 1 січня — дату зміни консулів. Кінець грудня був часом свят і розгулу. Дуже вдало вписувався сюди і день народження Митри - день перемоги Світла над Пітьмою.
- Радій! - вітали одне одного римляни. - Сонцестояння минуло, ще один рік  минув, повернуло  на весну... Радій!
Так вони і раділи кілька століть поспіль, а коли Римська імперія офіційно стала християнською, якось несподівано з’ясувалося, що новий, єдиний Бог Ісус Христос народився... 25 грудня, і Різдво стоїть зовсім близько до свята зимового Сонцестояння і традиційних для римлян новорічних гулянь.
- Радійте! - говорили одне одному нові римляни-християни. - Ісус Христос народився. І йшли радіти.
Середньовічна християнська Європа, офіційна і похмура, на відміну від античних римлян, веселощів не любила. Однак селяни, як і раніше, в день зимового сонцестояння робили все можливе, аби допомогти Сонцю народитися - палили багаття, проганяли зиму палицями, прикрашали ялиновими і березовими гілками оселі, розв’язували вузли.
До указу Петра Першого (1700 рік) росіяни вели свій календар «від створення світу» і початок нового року святкували де у вересні, після збирання врожаю, а де - у березні, в день весняного сонцестояння. Петро Перший привів наше літочислення у відповідність з європейським, і наказав святкувати Новий рік взимку - 1 січня.
З цього короткого історичного екскурсу, мабуть, уже стало зрозуміло, з чим ми вітаємо одне одного в Новий рік і яке саме нове щастя до нас цієї ночі приходить. Отже, ми вітаємо одне одного з тим, що:
1) вдалося пережити ще один період укорочення дня і наступу на світ Пітьми;
2) тепер, коли Сонячний Бог уже наро-дився і почав відвойовувати у Пітьми свої позиції, все буде добре;
3) хай це ще не видно, але весна, а отже, і розквіт світу вже почалися. І це прекрасно;
4) ми пережили цей важкий період разом, не зрадивши і не втративши одне одного, і значить, наші стосунки стали ще глибшими і міцнішими.
А ось тепер можна повернутися до подарунків. Як відображається все вищесказане в новорічних подарункових традиціях? Паперові квіти, ялинові гілки, гірлянди і ліхтарики - світло, життя і радість! Позолочені шишки, горіхи і яблука - зародки, символи відродження і весни! Дитячі хороводи навколо ялинки з подальшим розбиранням подарунків, які висять на ній, — все це ніби імітує давні обряди, пов’язані з розквітом природи, збиранням плодів.
Які ж подарункові послання можна вважати специфічно новорічними? Мабуть, такі: людині, для якої минулий рік був нелегким, дарується щось красиве, може, трохи й несподіване. Наприклад, прикраса для святкової сукні, ковбойський капелюх. Загальне правило: щоб подарунок викликав естетичні почуття. Це може бути і колекційний альбом з мистецтва в кошику троянд, і мила новорічна листівка з прикладеною до неї квіткою, можливо, навіть щось саморобне. Головне - щирість послання: дякую, що цього року ти був (була) разом зі мною!
Разом із подарунком може бути висловлене сподівання на розвиток і зміцнення стосунків. У такому разі з’являється обережний інтимний компонент. Наприклад, чоловік дарує жінці розкішний китайський халат. «Я хочу, щоб наступного року в тебе все було так само чудово, як і цього!»
Подарунок - не нагорода, а надія! Отож, кожний вирішує сам, що він чекає від того, кого обдаровує.

НОВОРІЧНІ ТРАДИЦІЇ
* У Франції Новий рік не є святом, якщо на столі немає традиційної смаженої качки. А ось серед святкових страв в Австрії, Угорщині, Югославії ніколи не буває новорічного (чи різдвяного) гусака, індички, курки - вважають, що цього вечора птицю їсти не можна, бо тоді щастя може пролетіти мимо.
* Серед святкових страв у поляків - жодної м’ясної. Гостей пригощають рибою (зокрема коропом, у багатьох країнах - це символ сімейного щастя і благополуччя), грибним супом чи борщем, ячмінною кашею із чорносливом, галушками з олією, а на десерт - шоколадним тортом. Те саме новорічне меню і в чехів та словаків, ось тільки каша буде перлова, а на десерт струдель - слоїстий рулет з яблуками.
* У Румунії, Болгарії печуть пироги, причому із сюрпризами: запеченою у начинці монеткою, горішком, стручком перцю. Кому вони дістануться, на того чекає швидке одруження чи всміхнеться удача.
* У німецьких родинах на зимові свята обов’язково подають яскраво розфарбовану тацю з яблуками, горіхами, ізюмом і пирогами. Серце німецького Різдва - марципани.
* Чимало південних народів символом достатку, щасливого сімейного вогнища здавна вважають виноградну лозу. Кожен кубинець, іспанець, португалець рівно
о дванадцятій ночі повинен з’їсти дванадцять ягід винограду, загадавши відповідну кількість бажань - на кожен місяць. Їдять його і в Італії - як символ довголіття і здоров’я, а також горіхи і сочевицю.
* Англійці подають на стіл пудинг, який готують із сала, хлібних крихт, борошна, ізюму, яєць і прянощів. Перед подаванням пудинг обливають ромом, підпалюють і палаючим ставлять на стіл.
* Для американців традиційна різдвяна (чи новорічна) індичка, яку нашпиговують усім, що є в холодильнику: хлібом, сиром, часником, квасолею, яблуками, грибами. А голландці цього вечора мають їсти солоні боби, без яких тут не обходиться жодне свято. Японські ж господині готують святкові страви із продуктів, що приносять, як здавна вважається, щастя: морська капуста дає радість, смажені каштани - успіх у справах, горох і боби - здоров’я, варена риба - спокій, бадьорість духу, ікра оселедця - щасливу родину, багато дітей.

КОЛИ Б’ЮТЬ КУРАНТИ
* У Фінляндії, де за адресою: Фінляндія, 96930, Полярне коло, живе Санта Клаус, уся сім’я, перш ніж сісти за святковий стіл, йде до лазні. А потім діти навперебій вишукують у традиційній новорічній страві, морквяній каші, секрет - один-єдиний мигдалевий горішок: кому він дістанеться, той буде щасливим цілий рік.
* У Бірмі Новий рік настає найспекотнішої пори, тому доброзичливість демонструють у такий спосіб: вихлюпують на перехожих або гостей цеберко з водою.
* У Болгарії у той час, як б’ють куранти, гості, сидячи за святковим столом, на три хвилини вимикають світло. Це - «хвилини новорічних поцілунків», таємницю яких зберігає темрява.
* У Японії, країні світанкового сонця, де споконвічно із ним пов’язують початок будь-якого циклу, уранці першого січня мешканці міст і сіл виходять зустрічати його на вулицю. Коли з’являться перші промені, вітають одне одного і обмінюються подарунками. Замість Діда Мороза усіх вітає язичницький бог Хотейошо із очима на потилиці.
* Кубинці під бій курантів виплескують з вікна на вулицю воду з келихів - щоб новий рік був чистим, ясним і прозорим, як вода.
* Французи для своїх дітей закликають на свято двох дідів - доброго Пера Ноеля і суворого - Пера Фуеттара («діда з різками»). Перший нагороджує слухняних дітей, другий, хоча нікого й не б’є, зате уважно стежить за поведінкою неслухняних.
* Італійці новорічної ночі остерігаються ходити уночі попід вікнами будинків: у цей час мешканці викидають старі меблі разом зі старими турботами. А дітлахи очікують подарунків від своєї Снігуроньки - Ла Бефани.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #1 за 01.01.2006 > Тема "З потоку життя"