Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 06.01.2006 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#2 за 06.01.2006
СОБАЧЕ "ВІТАННЯ" З СОБАЧИМ РОКОМ
Тамара СОЛОВЕЙ.

Ложка дьогтю

ДОСИТЬ оригінально привітали мене з Роком собаки чотириногі друзі цього ж роду-племені. 30 грудня вранці вони притягли звідкись у двір... дві здохлі курки, третю "ділили" в сусідському городі. Звичайно, якби не курячий грип, який, хоч карантин уже й знято, нікуди з Криму не подівся, собачкам, яким так пощастило з дармовим м`ясцем, можна було б і позаздрити. Але у світлі щойно згаданого моя реакція була протилежною.
Відібравши у них апетитний сніданок (кури були молоді, добірні і видно, що з одного господарства), я присвятила решту дня пошукам тієї служби, якій не байдуже, що в одному з мікрорайонів Сімферополя у когось масово гине птиця (адже невідомо, скільки курок розтягли інші собаки і скільки їх ще залишилося в сміттєвому контейнері).
Розпочала з міської санітарно-епідеміологічної служби. Там о 12-й дня вже святкували. Телефон мовчав.
З шести телефонів Республіканської СЕС "живим" виявився лише один - секретарки, яка розшукала таки мені працівницю більш високого рангу і компетенції. На початку розмови дама чомусь поцікавилася, хто я така. Мене дещо обурило її запитання - нібито до певних категорій громадян інфекція липне, а до певних - ні. Але ж одразу після того, як я представилася "звичайною людиною", зрозуміла, у чому справа. Дама негайно продемонструвала, яким тоном вона розмовляє зі "звичайними людьми". (Якщо вам, любі читачі, теж цікаво про це дізнатися, наберіть номер 27-04-80). Резюме її було таким: санітарно-епідеміологічна служба тут ні при чому, треба звертатися до ветеринарів. І з яких це пір ветеринари опікуються здохлими і вже "обскубаними" собаками курми?
Я добре знаю чи не всі ветеринарні пункти в місті - вони спеціалізуються на собаках та кицьках, до того ж на живих...
Відмахнулися від мене і в Республіканському центрі здоров'я, де розмова відбулася на рівні секретарки. Переконана, якби вона зв'язала мене з керівником центру Віктором Бридком, котрого знаю як дуже відповідальну, прогресивно мислячу людину, мої випробування на міцність телефонного апарата давно б припинилися.
Та, на щастя, у міністерстві охорони здоров'я АРК знайшлась все ж таки людина ввічлива і терпляча (можливо, цьому посприяло те, що я вже не представлялася звичайною громадянкою, а пояснила, що маю досить професійної наполегливості, аби роздзвонити про цю ситуацію по всьому світі). Від цієї людини одержала ще кілька телефонів. Один з них - міського відділу охорони здоров'я - аби розслідувати мою ситуацію за територіальною ознакою, тобто за місцем "прописки" курей і собак. Але то вже була перша година дня, і з телефонної слухавки я так і не почула "ні гу-гу". Інший телефон, 544-684, що належить міністерству надзвичайних ситуацій, просто не мав права мовчати, оскільки для надзвичайних ситуацій закон не писаний і святкові та передсвяткові дні не існують. Але гай-гай... Телефон мовчав і в обід, і після обіду. Нарешті працівник міноздорову зв'язав мене з якимось особливим оперативним МНСівським номером, де таки була жива людина. Ця людина попередила, що говорити зі мною довго не може і, зустрівши моє повідомлення без будь-якого ентузіазму, порадила... винести курей назад на смітник (це на моє зауваження, що не хотілося б зустрічати новий рік в можливому епіцентрі курячого грипу). То нехай якась інша собака потягне їх ще у інший двір, хай клюють їх птахи і теж стають переносниками можливої хвороби, адже, згідно з інформацією ЗМІ, переносити небезпечну інфекцію можуть будь-які тварини. І чому ж ми такі безпечні, чому такі безпечні служби, які саме й покликані застраховувати людей від неприємних несподіванок? Чи то завжди будемо жити за принципом: доки не загримить грім, мужик не перехреститься?
За курячими трупами таки приїхали, хоча я, чесно кажучи, не сподівалася. Не впевнена й зараз, що їх просто не викинули на смітник, як це радили зробити і мені. Адже ніхто подальших дій представників МНС проконтролювати не може. Тим більше, що напередодні у вражених хворобою регіонах Криму було відмінено надзвичайний стан, оголошений у зв'язку з курячим грипом. Але ж це не означає, що проблеми більше не існує.
Просто перестали друкувати на перших полосах газет портрети мужніх МНСівців у "намордниках", касках та рукавицях до ліктів, які нищили нещасних птахів у селах, де були зареєстровані випадки хвороби. Перестали та й забули про небезпеку взагалі, а ще й з громадою через засоби масової інформації попрацювали. Тепер пересічний кримчанин заявляє: від звичайного грипу гине у світі людей набагато більше (бо ж не згадувалося про співвідношення кількості тих, хто вижив після звичайного грипу і пташиного), а в передноворіччя на центральному ринку Сімферополя йшла жвава стихійна торгівля курми, та ще й менше як за 40 гривень не віддавали.
Тож тепер цілком зрозуміло, як так сталося, що в кількох районах Криму вже два місяці панував пташиний грип, але ніхто про це не знав. Не знав, бо, переконана, інформація блокувалася саме тими службами, які були повинні до неї прислухатися.
Тож краще зробити вигляд, що у нас все гаразд, аби не зазнати економічних збитків, щоб люди з інших регіонів України купляли продукцію нашого птахівництва без будь-якої перестороги. Це чимось нагадує мені ситуацію з чорнобильським вибухом, коли жителі чорнобильської зони довгий час не знали і не відали, яка загроза нависла над їхнім здоров'ям і життям. Багато хто це вважає одним з найтяжчих злочинів радянської влади. Таке враження, що влада у нас залишається радянсько-совковою й донині: поки її здохла від бозна-якої чуми курка не дзьобне - вона й не ворухнеться...

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 06.01.2006 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3544

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков