"Кримська Свiтлиця" > #8 за 17.02.2006 > Тема "Урок української"
#8 за 17.02.2006
"МНЄ НАПЛЄВАТЬ НА УКРАЇНСКИЙ ЯЗИК" - ...ЕНКО З ДОНЕЦЬКА
Зиновій КВІТ.
Погляд з-за океану
Прикро було мені почути такі повні зневаги слова від одної учительки з Донецька, яка говорила це з болем серця про таких "українцев", а їх Москва наплодила багато, що з ненавистю ставляться до української мови, і то в Україні. Я, як американський українець, зрозумів ще краще, під яким режимом жила Україна, а, головне, в останні десятиріччя. Коли у нас, в Америці, а тим більше в Канаді, ми маємо українські родини, які в кількох поколіннях задержали українську мову, свою церкву і культуру і то, як кажуть, на чужині, то на рідній Україні є такі, що з ненавистю ставляться до всього рідного - стали яничарами-перевертнями та ще й руїнниками рідного кореня. В Україні хочуть завести московську мову як другу державну. Вже тепер московська мова панує в Україні. А що було б, якби вона стала другою державною? Тоді українська мова пішла б "попідтинню сиротою" (Т. Шевченко). Вже сьогодні, навіть у Києві, розмовляємо з ученицею, яка ходить до школи, де всі предмети викладають українською мовою і яка мені каже, що всі діти у школі і поза школою розмовляють між собою московською! То що говорити, в додатку, про другу державну мову - тобто московську?! Не буду ставити питання, чому так є, бо свідомим українцям це ясно, як Божий день. Тут ставимо запитання цілком інше: "А що ми робимо, щоб так не було, щоб українського роду дитина не цуралась своєї мови, а відкрито, без якогось внутрішнього страху і тиску, послуговувалась всюди, як личить вільній людині у своїй державі - рідній хаті, своєю рідною українською мовою??!!". Коли ж у теперішній Україні знаходяться люди, які, помимо чужого тиску і насмішок над усім рідним, таки борються, передусім за рідну мову, то чужий Україні елемент кричить, що розвивається міжнаціональна ворожнеча і переслідується московська мова і їх меншина. І та меншина вимагає, щоб в Україні танцювали під московську музику. Знаємо, що всі імперії, які були будовані на меншому чи більшому насильстві, вже розвалились і народи та нації звільнились з їх рабства, бо це природний процес. Ще деякі залишені імперії доживають свого віку і вони казяться, що їм приходить кінець. Але треба зрозуміти, що час меча минув, а настав час круглого стола. Кожна імперська нація мусить відійти до свого початкового місця виходу і всі народи світу мусять бути вільними, творити своє власне життя за своїм уподобанням і бажанням, без вмішування чужих чи сусідів. Меншини в Україні мають свої держави і вони з легкістю можуть переїхати до них, якщо їм в Україні щось не подобається, але змушувати український народ до підкори вже більше права не мають. Досить понад триста п'ятдесят років українського терпіння!!! А нам, українцям, а головно тим побаламученим, треба добре попрацювати разом усім, щоб українська свідомість була на високому рівні, а не лише зосередження на виживання на наступний день і для матеріальних здобутків. Треба нам усім українцям цілого світу (а нас є близько шістдесяти п'яти мільйонів, згідно з проф. В. Кубійовичем) попрацювати разом у любові до себе і не шукати все якоїсь кістки незгоди, щоб ми з діаспор могли їхати в Україну будь-коли і там жити, як у своїй рідній хаті! Чужина, як знаємо, всіх пожирає, відчужує, і ми стаємо погноєм для чужих. Хочемо додати ще таку заувагу: яким правом Москва через своїх прибічників намагається заводити в Україні московську мову як другу державну в той час, коли вже у своїй обрізаній імперії не дає українського шкільництва для дванадцяти мільйонів українців - колишніх засланців? У Сургуті (Тюменська обл.), де живуть близько трьохсот тисяч українців, то вони мають лише недільну школу??? Така-то братська любов! Хай кожний відповість собі на це питання! А в Україні і всюди, де ми живемо, закачуймо рукави і до праці, до праці! Добрий приклад такої праці дає Українська Світова Спілка Професійних Учителів (УССПУ), під опікою якої створено Гуртки Плекання Української Мови (ГПУМ), до яких вже належать тисячі української шкільної молоді - борців за відродження, збере-ження і розвиток української мови. Як нам відомо, то ці вже брали участь у Помаранчевій революції. Українська молодь відродить українську мову і Україну, і тоді не буде тих, що плюватимуть на українську мову! Насамкінець перефразую слова американського президента Джона Кеннеді: "Не питайте, що Україна вам дає, а запитайте себе, що ви даєте Україні?"
Філадельфія, США.
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 17.02.2006 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3627
|