"Кримська Свiтлиця" > #10 за 03.03.2006 > Тема ""Будьмо!""
#10 за 03.03.2006
«А я міцніше стискаю кулачки...»
Тетяна ПОЛУБКО
Прочитала останній номер «Кримської світлиці» і дуже захотіла написати вам, дорогі друзі-кримчани. Радію, тішуся, що газета виходить без тої торішньої чорної, сумної смуги. Слава Богу! Нарешті дочекалися... У нас на Буковині нагородження за третій етап Міжнародного конкурсу ім. Петра Яцика відбувалися 21 січня в палаці «Юність Буковини». Перед тим, вранці, ми виконували завдання ІV Всеукраїнського етапу, а пополудні в урочистій обстановці нам вручали дипломи, призи і грошові премії. Я посіла перше місце на другому і третьому етапах. Тепер чекаю на результати четвертого всеукраїнського. Прикро читати, що не скрізь на нашій славній Україні шанують українську мову. На рідній землі, вона, наша мова, як невістка в немилої свекрухи... А чому так? Від кого це залежить? Та ж ми - українці. Наше завдання: не дати загинути рідній мові. Багато разів на день лунають політичні реклами з ефіру, які пропагують В. Януковича, Н. Вітренко. А в тих передвиборних рекламах оті колючі заклики зробити російську мову другою державною. Бабуся моя плаче, як таке чує. А я міцніше стискаю кулачки. Та ми ж бо на своїй землі повинні бути господарями. Ми не повинні умовляти: «Вивчайте, будь ласка, українську: в Україні ж живемо, вона тут державна». Ми повинні вимагати: хочете жити в Україні, займати керівні посади - вивчіть мову нашої держави. Я написала дві поезії, котрі присвятила нашому патріотові Олексі Гірнику, який на знак протесту проти поганьблення нашої мови спалив себе на Чернечій горі перед пам’ятником Т. Г. Шевченку. Невже й після його вчинку нічого не зрозуміли ті, «кто за Союз, за второй государственный язык», хто іде проти рідного? Напевне, не зрозуміли... Надсилаю фотографію, на якій патріот, герой України, поет Дмитро Павличко. Це під час відкриття музею національних змагань у Косові. Ми були з бабусею в цей день на цьому торжестві, і я чула виступ Дмитра Павличка. А потім ми поїхали усі в с. Тюдів, щоб поклонитися першому пам’ятникові Великого Кобзаря. Там, під горою над Черемошем, відбувся мітинг і концерт. І я там виступала, в українському строю, виступала з трьома своїми авторськими поезіями про Україну. Жінки просльозилися, вони були зворушені, що дівчинка-школярка так правильно усе розуміє. Звичайно, бо я ж українка. Коли я закінчила свій виступ, хтось підніс мені цілий букет червоних і жовтих тюльпанів. Я прибігла до бабусі зі словами: «Це найдорожчі мені квіти, дорожчі за усі, які я отримувала за виступи раніше». Тетяна ПОЛУБКО, учениця 8-го «а» класу ЗОШ № 14 м. Чернівці.
З нових віршів ДО УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Українська мово, будь твердою - Пахне вітер подихом золи, Йдуть на тебе темною ордою Яничари, покручі, хахли. Це твоя пора - та не остання - Ти повинна виграти двобій, Тож забудь ласкаве щебетання, Хай бринять мечі в душі твоїй. Хай твої плаксиві менестрелі Захлинуться в ріках власних сліз, Солов’їв твоїх пестливі трелі Хай озвуться дзвонами заліз. Не цвіти блакитно, як цикорій, А світи й пали, як з горна грань! Стань на варті рідних територій, Не впусти до нас Тьмутаракань! Не скорись московському лакею, Служці двоязикого орла, Не ділись державністю своєю, Бо рабою будеш, як була. Не віддай нікому свого берла, Встань, здіймися в силі молодій, Не радій з того, що ти не вмерла, А з того, що вічна ти, радій! Збережи нам небо, землю й воду, Та не в лексиконах, як латинь, А в живому голосі народу, В грі весіль, і в молитвах святинь! Збережи нам волю довгождану. Краще вмри, та в рабство не впади, Музику звитяжного Майдану Не віддай під тупоти орди. Дмитро ПАВЛИЧКО. 02.02 2006 р.
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 03.03.2006 > Тема ""Будьмо!""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3664
|