Версiя для друку Обговорити в форумi

До 95-річчя від дня народження Віри Сергіївни Роїк

Відтоді, як я познайомився з Вірою Сергіївною Роїк, я бачу її як видатну історичну особу, героя сучасного культурного епосу, мужню і безкомпромісну Берегиню народного мистецтва. Список здобутих перемог, підкорених міст (музеїв) і сердець численних глядачів, вдячний хор голосів, що звучить у записах товстих фоліантів «Книг відгуків», медалі і дипломи, державні нагороди та інші відзнаки чергуються з високими оцінками професіоналів: художників, які прийняли її до своєї Спілки (хоча й пізно); мистецтвознавців, які аналізують її творчість; її учениць, які вишивають хвалебні «Тези (оди)» до дня її народження - і всі ці знаки тріумфу - справи, якій присвячене життя. Це і є справжнє життя художника: знаки, які вона дбайливо береже як предмет гордості та самоутвердження, як легендарна переможна хроніка... (Не забуваються й імена недругів, з байдужістю і неповагою яких їй не раз доводилося стикатися і долати їх).
Її заслуги перед національним мистецтвом і культурою сьогодні набули широкого визнання. Парадний список її досягнень і почесне місце закріплені у багатьох друкованих виданнях, у тому числі найпрестижніших. Але значно менше розкрито інший, життєвий бік її творчості, її образний світ. Та краса внутрішнього світу її творінь, яка, розмовляючи з нами особливою пластичною мовою мистецтва, розкриває нам сенс життя, відображеного через індивідуальність творця.
З деяких часів сприйняття вишивок Віри Сергіївни як майстерних зразків традиційного народного декоративно-прикладного мистецтва перестало мене задовольняти. Ловлю себе на думці, що її композиції зараз сприймаю як картини: розгадую їх сюжет, розшифровую мову художнього зображення, його знаки й символи, бачу за мальовничою зовнішністю глибину живого простору, у якому розгортається «колірна подія», пригадувалися моменти її біографії, деякі станкові речі (малюнки, живопис), що збереглися. Саме вони свідчать про безперечний дар художника, який не зміг не позначитися (як і оточення, культура, світогляд і особливості індивідуального сприйняття життя) на її визнанні.
Вона майстер, який володіє практично всією гамою і сумою технічних прийомів мистецтва вишивки. Як майстер більшості робіт, принципово традиційних, у яких вона до вічного візерунка української вишивки додає свій «стібок», залишаючись при цьому в ряду інших національних майстринь-вишивальниць. У її кращих зразках вражають сила і глибина яскравих співзвучностей, чарівна чіткість орнаментальних ритмів, вміння добиватись якоїсь особливої дорогоцінності та органічної ціліс-ності.
Вишивки її звучать, як речі, інкрустовані коштовним камінням або давніми емалями; як смальтова мозаїка з філігранною і бездоганною технікою виконання. При цьому зворотний бік вишивки для неї також важливий, як і лицьовий.
В той же час Віра Сергіївна - автор робіт принципово нових, послідовно експериментальних. В них вона використовує нові прийоми, у речах чисто утилітарних відображаючи події сучасного життя. В цих роботах є і такт, і почуття міри, з якими вводяться нові образотворчі та орнаментальні мотиви, композиційні прийоми, і в
той же час - вільна розкутість, безпосередність поетичного сприйняття життя. Мене щиро тішило, коли в окремих роботах Віри Сергіївни я раптом знаходив риси схожості (зовсім не зовнішньої) з роботами українських авангардистів початку XX століття.
У цьому відношенні Віра Сергіївна як творча особа піднімається над рівнем всього народного мистецтва, у чомусь протистоїть його звичному ряду. Виходячи з найпростіших елементів традиційного українського орнаменту, вона створює свої орнаментальні «симфонії і геометричні «колір-ні поеми», у яких за допомогою знаків, символів (і це бачиш і відчуваєш) висловлює враження від життя, настрою і роздуму, відгукується на великі ідеї, події часу.
Так, у панно «Думи мої, думи» на повний голос, урочисто і суворо звучить народна ідея. У прекрасні стилізовані форми полтавської вишивки вплітається драматична тема сумних роздумів, глибоких душевних переживань.
У дуже красивому за барвофактурою рушнику «Сутінки» передано залишені у її пам’яті враження дитинства «вишнево-бузкових», з жовтим відтінком сутінків, що повільно насуваються. Ця імпресія, романтичний, таємничий стан рідної природи і складає сюжет рушника. Повнота і насиченість колірних відносин розкривають тему єднання людини і природи, злитих у душевному пориві. У «орнаментальному» образі рушника вбачається незвична витонченість, легкість і особлива карбована рельєфність візерунка, що передає дорогоцінність «матерії ночі». Рушник - яскравий приклад того, як ремесло, яким майстриня володіє досконально, переходить у талановиту і справжню творчість. Тут можна говорити про проекти абстрактної колірної форми. Колірна «музична» гармонія виявляється важливою за зображення предмета, точного малюнка, картинної наочності і схожості.
Створюючи «програмні речі», Віра Сергіївна Роїк не прагне до простого прикрашання або ілюстрації. Її мета - перевтілення орнаментальних символів на музику мистецтва. І у цьому випадку поєднання елементів з різних стильових «діалектів» не веде до еклектики, виходить новий органічний синтез. Створюється зразок, здатний до подальшого життя, розвитку, зміни. Так збагачується скарбниця народного мистецтва.
Вишивка «Буковинка» розпочата ще мамою Віри Сергіївни - Л. Е. Сосюрко і закінчена дочкою, після того, як минув гострий біль втрати: між двома орнаментальними смугами розкидані геометричні ві-зерунки, що виблискують, як коштовне каміння, кристали розсипаного намиста. Мені дуже подобається ця вишивка, у ній є щось сумне, зворушливе і чисте.
...Віра Сергіївна показує свої «карти швів» 40-х років, у яких рух від простого візерунка до складного нагадує поліфонічний лад класичних фуг та інтенції.
Кольорова західноукраїнська мережка, бігунець, низинка - ці назви звучать як поліфонія музики. Танцюючі стібки ми спостерігаємо у композиції декоративного панно «Свято врожаю». У них панують не логіка і канон, а свобода художньої творчості, у них беруть участь люди, соняшники, снопи. Символічні фігури гранично спрощені, стилізовані й виконані у кращих традиціях українського примітиву - одного з найзворушливіших видів народної творчості.
За тим же принципом побудовано вишивку «Каченята». Тут мотиви чергуються таким чином, що створюється відчуття «гойдання». Адже качка перевалюється з ноги на ногу, гойдається при ходьбі. Аплікативна соковитість, промениста енергія великих декоративних плям - це «літня гама» у своїй кульмінації.
У композиції «Вербна неділя» червоний колір не застосовується, тут подано рідкісну за красою весняну гаму кольорів, гаму пробудження природи, збагачену образною символікою часу.
«Стиль - це подібність усіх форм з однією, незважаючи на їхню розмаїтість» - ці слова прекрасного митця, видатного теоретика і педагога Н. М. Писанко дуже пасують до твору В. С. Роїк.
У цій роботі є вихідна форма, з якою співвіднесені всі інші; та, що не менш важливо, є розмаїтість, доведена до граничного контрасту: «колюча», ажурна гілочка, яка проколює, завойовує простір, і овальна, пружна, ніби форма, писанка, що роздувається з середини. Одна - цілком рух, занепокоєння, друга - нерухомість, спокій. Так з конкретного оповідального сюжету виникає поетичний образ-метафора, що на рідкість, з силою поетичної відвертості, вдалося художниці, яка створила свого роду «вірш» у вишивці.
Тут я ще раз наважуюсь навести цитату з Н. М. Писанко: «...лише той стає живописцем, хто став розуміти те, що коли він пише одне місце, він тим самим пише й інший колір в іншому місці. Це ж стосується всього - форм, ліній, ритмів і композиції». Саме так я бачу «Вербну неділю»: тут йдеться вже не про колористику або розцвітку, а про повноцінну мальовничу гаму, картинний сюжет і композицію.
У вишивках Віри Сергіївни, у кожній з них, як і в кольорі, своя функція. Бежевий або сірий фон полотна - це камертон, який визначає «температуру» полотна, формує мальовничу тканину; коричневий або «шоколадний» колір - це земля, що утворює каркас зображення; зелений - найбільш насичений і густий, що випромінює світло - це яскрава весняна зелень, пронизана сонцем; білий - це узагальнений колір цвітіння і чиста білизна зимового снігу.
Згадаймо, як ранком опалі пелюстки квітучих вишень здаються снігом, який щойно випав.
У вишивці ми ніде не спостерігаємо спроб копіювати або імітувати природу. Художниця «уподібнюється» їй у сміливому, творчому розумінні... Зображення реальне, тому що воно виражене символічною умовною мовою, якої ми не помічаємо, як не помічаємо умовності рідної мови.
Загальний емоційний лад полотна - весняний вибух життя. Крайня напруга, стрімкість і боротьба тут дивно поетично поєднуються з тендітністю і легкістю, що ніби пронизують кристалами форм. Перемога світлого, легкого, гармонійного: те, що називаємо ми весняною прозорістю, коли ще немає густого листя, деревних крон і килима зелені, коли все ажурно світиться. Кульмінація не лише в білому, сніжно чистому, але й у теплому, золотому. Можна було б говорити і про інші її твори, такі, як «Квітничок», «Півник», «Проліски», «Зіронька»...
Я свідомо називаю ці вишивки картинами, хоч і не уявляю їх у рамках під склом, на стіні. Віра Сергіївна все своє життя бореться проти горе-майстрів, які намагаються вишити картини на сюжети відомих художників.
Віра Сергіївна як художник відчуває глибоко і проникливо, і в своїх вишивках вона мислить як поет, філософ, знавець глибоких традицій народу.
У кожного співака, художника або майстра декоративно-прикладного мистецтва, гідного цього звання, є свій голос, своя забарвленість, свій обертон, свій тембр творчості, своя неповторна емоційна інтонація, тобто все, що проникає у нашу свідомість, «западає в душу», бентежить нас і хвилює.
Свій голос є і у вишивок Віри Роїк. В них глибока душевна інтонація, мелодійне забарвлення і бездоганно згармонійована філософська людська мудрість. Саме так сприймають, читають і чують її вишивки наші сучасники і глядачі, ті, кому близька душевна теплота її мистецтва.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #10 за 03.03.2006 > Тема "Українці мої..."