"Кримська Свiтлиця" > #10 за 03.03.2006 > Тема "Урок української"
#10 за 03.03.2006
ПРО «ЧАСИ РОКУ», «БАБ’Є ЛІТО» ТА ІНШІ «ПЕРЛИ»
Федір СТЕПАНОВ, лауреат премії ім. Олеся Гончара.
Загальновідома істина, що художній переклад твору з однієї мови на іншу - досить серйозна справа. Спробуй ідентично передати текст в новій вербальній інтерпретації, цілком зберігаючи не лише зміст твору, а й духмяність і живучість першоджерела. До цього треба бути сильно підготовленим: творчо, теоретично. Уникати буквалізмів, відшукувати на високому штибі художні лади. З цього приводу кілька десятиліть тому одеський літератор і перекладач Степан Ковганюк навіть видав свою книгу. До чого йдеться? У № 7 газети «Литературный Крым» від 17 лютого ц. р. видрукувана добірка віршів Сергія Овчаренка «Євпаторійські часи року» в перекладі з російської мови українською Ольги Бондаренко. Ми й задумалися: що ж то воно за часи, бо «часы» російською звучать українською як «годинник». А на увазі маються «времена года», тобто - пори року. Останній катрен «Грудня» прямо приголомшує знущанням над українською мовою: «коловорот», «привічає», «звездар» - потрібно «вир», «віншує», «звіздар». А ось кінець «Січня»: «Норд-осту, навіваючому сни». Російський активний дієприкметник «навевающий» не має відповідника в українській мові, а перекладається підрядним реченням «який навіває сни», хоча й ця форма дієслова - кострубата. Бо треба добре подумати, аби віднайти точний художній відповідник. В «Лютому» маємо: «Крізь хмарини сонця тусклий світ». Підряд відразу два абсурди. Світ - російською «мир», в розумінні - білий світ. А українською - світло. Тусклий - укр. тьмяний. До речі, цей «перл» в добірці зустрічається не один раз. Перейдімо до весни. Які ще тут надибаємо «блискітки»? Ось «Березень»: «Не збрехавши ні жодної ноти...». Українською мовою так фраза звучати не може. Треба без «ні». Такі внутрішні закони нашої мови. Якщо російською мовою звучить «оттенков», то українською - «відтінків». У «Травні» маємо сміхотливу абракадабру - відтінков. Бач, перекладачеві вона потрібна була бодай для приблизної рими до слова «простінком». Але не можна знущатися над мовою. У «Липні» та ж казуїстика: волікон, шібки, пожухлую. Знову тяжіє до сміховиння: «Застрягло баб’є літо між гілками». «Бабье лето» - це звісно, бабине літо, а не жахливий словесний покруч-буквалізм, оте баб’є! Сучасній нормативній українській мові не властиві штучно подовжені (читай, кальковані з російської) прикметники-епітети: пляжнії, червонії. Це - не по-українськи. Як же сприйматиме неупереджений читач подібні переклади, що рясніють абсурдами? Як повний несмак. А справжня ж поезія повинна бути щирозлотом. Безумовно, редколегії газети попередньо треба було проконсультуватись з компетентними літераторами перед тим, як випускати подібну продукцію на очі людські.
м. Сімферополь.
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 03.03.2006 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3669
|