Версiя для друку Обговорити в форумi

ІСТОРІЯ - БЕЗ «БІЛИХ ПЛЯМ»

Серед читачів «Кримської світлиці», мабуть, немає жодного, хто не чув би про Холодний Яр. Адже цей закуток черкаської землі є своєрідним символом українського опору, а віднедавна ще й героїчною повстанською Меккою, куди щовесни, у квітні, злітаються волелюбні українські серця з усіх куточків світу.
Це - символ духу. Але й генетичні пагони холодноярського дерева пронизують майже весь український материк. Відома кримська вишивальниця Віра Роїк - теж з тих країв. Її предком по материнській лінії був архімандрит Матвій Значко-Яворський, який при постригу взяв собі ім’я Мельхіседек, що дослівно означає: «Цар правди».
Саме ця людина була ідейним натхненником повстання селян під проводом Гонти і Залізняка, оспіваного Тарасом Шевченком. Штабом повстання був Мотронинський монастир, що знаходиться в центрі Холодноярського лісу.
Вірі Роїк пощастило. Повстання гайдамаків було давно, тож відповідати за нього вона ніяк не могла. Та й висвітлювалася гайдамаччина «за совітів» позитивно. Як-не-як всенародне повстання селян проти польської шляхти і католицького гніту.
А ось Лідія Чучупак-Завалішина донедавна вимушена була приховувати своє походження. Адже вона - донька самого Петра Чучупака, начальника штабу холодноярського повстання (1919 - 1920 рр.). Це вже серйозніше...
Вже перевидавався роман Горліса-Горського «Холодний Яр», вже набирав силу історичний холодноярський клуб, мотором якого був невтомний дослідник Роман Коваль, а про неї, колишню вчительку біології, ніхто в Києві не знав. Принаймні, як про нащадка холодноярських героїв.
Допоміг випадок. Про це Лідія Петрівна з хвилюванням розповідала мені під час нашої зустрічі:
- Моє особисте життя склалося не дуже вдало. Втретє я вийшла заміж за літнього чоловіка, у якого були дорослі діти. Один з них, Павло, завжди приходив у історичний клуб до Романа Коваля. І ось, одного разу, уважно слухаючи доповідь, він вирішив, що йдеться саме про мене. Наступного дня Павло почав мене агітувати: підемо до клубу, там здається, розповідають про вашу родину!
Коли ми прийшли на чергове засідання клубу «Холодний Яр», там було дуже багато людей. Пробитися до Романа Коваля було просто неможливо! Врешті-решт, Павло протиснувся до історика і сказав: «Хочу представити вам людину, яка вас зацікавить...» Роман Коваль був просто вражений - адже шукав мене вже багато років! І не міг відшукати жодних слідів. А тут раптом я сама з’явилася йому перед очі! З того часу і почалася наша щира дружба.

* * *

Згодом, саме завдяки Роману Ковалю побачила світ книга спогадів пані Лідії під назвою «Душею з вами». Ось що пише авторка у передмові:
- Я горда за свою родину. До цього часу відчувала, що на моїх плечах вивернутий кожух вовною назовні, чужий, за яким я ховала своє обличчя. Але за часів радянської влади, щоб вижити нашій родині, це була необхідність.
Чучупаки, як «бандити», були відомі далеко за межами Холодного Яру, а тому всім, а особливо молоді, потрібно було втікати або міняти шкуру. Так і було: сім’я Дем’яна виїхала, мені дали прізвище і батьківство вітчима - Завалішина Лідія Миколаївна. Внук діда Юхима Іван виїхав до Львова і поміняв прізвище: став Льоти. Змінила прізвище і Валентина Михайлівна Чучупак - на Голубєву.
Лише на старості повернулося до мене моє справжнє ім’я - Лідія Петрівна Чучупак.
І ось я в гостях у цієї незвичайної жінки. Живе вона тепер у новій великій квартирі разом з племінницею Оленою та її чоловіком - Олегом Горбаченком. Ще й двоє діточок з ними: Артем і Даринка.
Артемко добре вчиться і займається козацькими єдиноборствами. Холодноярцям було б не соромно за такого нащадка. Дариночка - добра і лагідна. Взагалі, атмосфера у родині дуже приємна, гостям тут завжди раді. Мені пощастило скуштувати смачних страв, приготовлених Оленою Горбаченко. А з Лідією Петрівною ми навіть випили домашнього вина. За знайомство. За здоров’я Романа Коваля. За всіх, хто нині ретельно вивчає повстанський рух. За «Кримську світлицю» і здоров’я українських подвижників.
Це було в лютому. А 8 Березня я неодмінно привітаю із святом всю їхню родину. Адже Лідії Петрівні виповниться 91 рік!
Внучку Дем’яна Чучупака - Олену і правнучку Даринку привітаю з Міжнародним жіночим днем. Олегові Горбаченку щиро подякую за те, що спонсорував книгу спогадів Лідії Петрівни «Душею з вами».
А для читачів «Кримської світлиці» наведу маленький уривок з книги «Холодний Яр», у якому згадується маленька Ліда Чучупак. Описує очевидець, Горліс-Горський: «...завертаю за хату й сідаю коло Ганни Орестівни (дружини Петра Чучупака. - С. Л.). Розуміючи, що Петро вже викреслений із листа живих, хоча ще живий, - втішаю її, що ще не все втрачено... Вона якийсь час слухає, не змінюючи пози, потім мовчки встає і, взявшись руками за голову, іде похитьки через подвір’я на леваду.
Ліда розгублено дивиться їй вслід і пригортається до мене:
- Тата большевики забрали... розстріляють...
Із болем притискаю її до грудей.
- Ні-ні, Лідусю! Не розстріляють. Ми вночі відіб’ємо...
Стрепенувшись, вона впивається мені в очі заяснілим поглядом.
- Я теж піду відбивати!»

* * *

Незабаром, 12 квітня, виповниться 86 років з дня смерті її мужнього батька, яким тепер пишається вся Україна. І вона вижила, наперекір усьому! Дожила до наших днів, щоб розповісти всю правду нащадкам.

P. S. Будучи зворушеними увагою «Кримської світлиці» до холодноярської теми, нащадки славної родини одностайно вирішили передплатити нашу газету.
 І сподіваються, що вона виходитиме у повному обсязі, з усіма її цікавими додатками. Отже, з квітня місяця нашого полку прибуде!

На фото: донька начальника штабу холодноярського повстання Петра Чучупака Лідія Чучупак-Завалішина з прапором Холодноярської республіки (ліворуч - Олег Горбаченко, праворуч - Сергій Лащенко).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #11 за 10.03.2006 > Тема ""Білі плями" історії"