Версiя для друку Обговорити в форумi

 Минулої п`ятниці «Світлиця» визначала свого 4-тисячного читача. Для когось це, може, й небагато (хоча в Криму у деяких державних і усім забезпечених видань - десь такий самий тираж). Для «Світлиці» ж, яка й досі видається в муках без коштів, без кадрів, нової оргтехніки, транспорту, свого приміщення, та ще й в такому «мовно-непривітному» регіоні - це диво! Ми вдячні нашим давнім і вірним прихильникам, які долають разом з газетою усі негаразди, терплять і наші «чорні смуги», і обмежений обсяг. Ми кланяємося також і тим новим «світличанам», які приєдналися до нашої читацької когорти за останні місяці. Ось і минулого тижня до редакції нагрянули в гості з півсотні студентів факультету української філології та українознавства Таврійського національного університету на чолі з в. о. декана Лідією Щербачук.
 Нам до круглих чотирьох тисяч не вистачало лише 24 передплатники. Спасибі студентам - вони того дня допомогли «Світлиці» переступити цей рубіж, а редакція в знак вдячності вручила ювілейному читачеві книгу «Холодний яр». Лідія Федорівна Щербачук запропонувала зробити такі зустрічі традиційними, бо переконана, що «Кримська світлиця» лише сприятиме духовному і творчому зростанню її вихованців.
 До слова, того ж дня редакція отримала ще один щедрий духовний дарунок: наш давній читач і автор, скульптор Йосип Марчинський подарував редакції свої роботи - образи Тараса Шевченка, Лесі Українки та Івана Франка. Тож запрошуємо до нашої «Світлиці» - тут вам і  концертний (з піаніно й гітарами), і виставковий зал, і бібліотека!
 І газета, яка наперекір усім бідам, приростає читачами. Спасибі вам!
 

На фото: пані Лідія Щербачук (праворуч) тільки-но довідалася, що саме заповнений нею абонемент став 4-тисячним! Данило Кононенко божиться, що адмінресурс тут ні при чім...
 Фото В. КАЧУЛИ.
 
АНОНС!

РАДІОРОЗПОВІДЬ про цю подію слухайте на Кримському радіо в авторській програмі Алли Петрової «Слово» в суботу, 25 березня, поч. о 18.30.
ТЕЛЕРЕПОРТАЖ «Об`єднаймося довкола «Світлиці» - в авторській програмі Олександра Польченка «Млин» у неділю, 2 квітня (ДТРК «Крим», поч. о 10.35).

  АКЦІЯ!
  СПІЛЬНА ДІЯ - СОНЯЧНА МЕРЕЖА
  Знову і знову кримчани читають в більшості газет автономії, чують по радіо і телебаченню, що у Криму шалена «українізація», що необхідно надати російський мові статус або «офіційної», або «другої державної». Багато тих, що називають себе політиками і знову сподіваються посісти добре насиджені місця в радах різних рівнів Криму, дозволяють собі відверті наклепи на адресу держави, яка платить їм величезні зарплати, на адресу народу, який їх годує. Чому таке є можливим у Криму, чому ми всі дозволяємо їм, людям без гідності і сумління, людям, які вже багато разів поміняли «партійну» приналежність, ганьбити нас, громадян України, ганьбити нашу Батьківщину?
  Причина їхньої зухвалості елементарна - наша оспівана в казках та піснях толерантність та всепрощенство, наша терпимість. Наша терпимість є джерелом того, що переважна більшість із нас на п’ятнадцятому році нашої державності на теренах Криму не наважується за межами родин, на пошті, в державних установах, в крамницях, навіть просто на вулиці розмовляти державною мовою, яка для нас є рідною. Більшість із нас не наважуються спокійно, але твердо сказати чиновникам від освіти: «Наші діти мають право і будуть на своїй землі у своїй державі вчитися рідною мовою».
  В чому причина? Більшість із нас сподівається на чиновників із Києва. Але ми маємо знати, що переважна більшість чиновників за своєю природою бажають тільки одного: не мати зайвого клопоту за ту саму платню. Забезпечення ж наших прав у Криму вимагає від них неабиякого клопоту. Треба перевіряти, чи володіють чиновники у Криму державною мовою. І формально це давно зроблено. В особових справах всіх державних
службовців та працівників місцевого самоврядування лежать папірці, на яких написано, що вони володіють державною мовою. Треба перевіряти, чи виконуються вимоги «Типового положення про атестацію педагогічних працівників України зі змінами і доповненнями», затвердженого наказом Міністерства освіти України
№ 419 від 1 грудня 1998 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1998 року, № 792/3232. Пунктом 1.3. цього положення передбачається: «Умовою атестації педагогічного працівника є наявність фахової освіти та володіння ним державною мовою в обсязі, необхідному для виконання його професійних обов’язків, згідно з Конституцією України (ст. 10) та із Законом «Про мови в Українській РСР». Формально і це зараз в матеріалах про атестацію фігурує. Треба нарешті забезпечити школи підручниками українською мовою. Треба відверто сказати, що законодавча база для забезпечення наших прав у повному обсягу є. Так в чому ж причина? Причина проста - наша з вами пасивність. Тільки наша пасивність дозволяє чиновникам у Криму ігнорувати наші законні права.
  На мій погляд, єдина різниця між українцями Криму і мешканцями, скажімо, Тернопільщини, полягає в нашій пасивності, в тому що ми чомусь соромимося свого українства. Автор цих рядків вперше потрапив в м. Борщів Тернопільської області в січні 1992 року із делегацією дітей та вчителів на святкування Різдва. Для більшості кримчан був ментальний шок. Коли ми побачили, що вулицями цього невеличкого містечка ходять вертепи із дорослих та дітей, що святкують усі. На концерт кримських учнів у місцевому клубі набилося стільки людей, що ніде було стати. В церкві було зібрано велику суму грошей, яка була передана дітям. Прямо у клубі було влаштовано урочисту вечерю. Потім більшість дітей розібрали по родинам. Жодного бар’єру між місцевими дітьми та кримчанами не було. Вже на другий день кримчани активно колядували разом із місцевими і гордо про це заявляли.
  Але події останніх двох років показують, що українці Криму потроху почали активізовуватися. Про це свідчать різні об’єктивні чинники. Так в конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика в Таврійському національному університеті, в якому немає жодної групи, крім факультету, де готують викладачів української мови, де б хоч би один профільний предмет викладався державною мовою, у конкурсі взяли участь більше 700 студентів. Збільшується кількість батьків, які вимагають надання можливостей для своїх дітей навчатися державною мовою. Нарешті, найбільш промовистим прикладом є те, що наклад «Кримської світлиці» за останні півтора року збільшився майже вдвічі і вперше в історії перевищив 4000 примірників. На мій погляд, це все є проявами якісних змін, що відбуваються в нашому суспільстві, проявами самоорганізації українців на теренах Криму. І це попри те, що «Кримська світлиця» в 2006 році не отримала жодної копійки передбаченого бюджетом державного фінансування.
  Таким чином, зараз є можливість активізувати процеси самоорганізації українців і попри те, що політичні сили, які захищають права кримчан на отримання освіти, інших послуг державною мовою, не представлені в органах влади у Криму, активно домагатися забезпечення наших прав. Українці Криму зараз мають можливість активно заявити про себе. Хто б не набрав більшість у Верховній Раді АРК, інших органах місцевого самоврядування, ми не сумніваємося, що в Україні в цілому процес утвердження патріотичних політичних сил є незворотним і нам є на кого спертися. На мій погляд, найпростішим шляхом створення осередків захисту прав українців є створення читацької мережі «Кримської світлиці». Така мережа стане неформальною структурою, яка буде допомагати забезпечувати права українців в соціальній та культурній сферах. Ми допоможемо українцям використовувати закони для захисту своїх прав, допоможемо примусити чиновників виконувати закони. Взагалі саме відчуття наявності мережі однодумців, які завжди прийдуть на допомогу, багатократно посилить нас.
  Тож ми пропонуємо кожному із 4000 читачів «Кримської світлиці» показати газету хоч би одному своєму сусіду, товаришу, колезі по роботі і переконати їх в доцільності створення нашої мережі української солідарності - Сонячної Мережі. Ми будемо разом святкувати наші свята, допомагатимемо в наданні можливості отримати освіту рідною мовою.
  Тих, хто знайде і зорганізує десять і більше однодумців, які передплатять  «Кримську світлицю» до кінця року, ми запросимо до редакції газети, де вони отримають на вибір книги «Пшениця без куколю», «Бочка і обручі», «Арійський стандарт» та інші книги із тих, що нами пропонуються.
  Автор цих рядків для ознайомлення українців в Чорноморському та Роздольненському районах Криму передплатив на квітень двадцять примірників «Кримської світлиці».
  Наша доля в наших руках. Ми маємо це, нарешті, зрозуміти. Українці мають багатотисячолітню генетичну пам’ять створення своїх громад. Перший Гетьманат був саме такою державою, де українці створили свою природну державу. Другий Гетьманат 1918 року не встиг зіп’ятися на ноги. Тепер є можливість українцям спільними зусиллями перетворити Україну в державу своєї мрії, де всі природні права українців будуть забезпечені. Зробимо на шляху цього перетворення перші кроки.
  Хай Буде!
  Сергій САВЧЕНКО,
  голова Всекримського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, кандидат фізико-математичних наук.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #13 за 24.03.2006 > Тема "З потоку життя"