Версiя для друку Обговорити в форумi

МЕНЕ особливо вразив лист автора Л. Шумакової  з м. Миколаєва («Ні на один день не забувала про жахливу долю мого тата»). Авторка - моя землячка (я народився  у смт. Казанка Миколаївської області) та ровесниця. А головне, що Л. Шумакова, як живий свідок, підтвердила жахливий сталінський комуністичний голодомор-геноцид в Україні. Я у цей голодомор в свої 11 - 12 років дивом вижив завдяки своєчасній втечі родини до Кривого Рогу, де робітничі картки (і Бог!) нас захистили від смерті. Але, на жаль, мого листа про голодомор, який я надіслав до районної газети «Червоний Прапор» (зараз «Казанківський голос»), не було надруковано. Я про це писав до Мін’юсту України 2004 року, звідки мені рекомендували надіслати листа в Спілку журналістів України, але й журналісти-комуністи не надрукували...
  Олександр ВАЛЬЧУК,
  ветеран праці і Збройних  сил СРСР, інвалід війни, полковник у відставці.
  м. Керч.
 
  *  *  *
   ШАНОВНІ світличани! До вас мої козацькі роздуми. Мабуть, уже запізно вже говорити про вибори, але я все ж таки ризикну. Коротко, і докладу зусиль, щоб було влучно. Ось наш кандидат в депутати пан Янукович В. Ф., це наша людина, громадянин, зрозуміло, він багато чого досягнув, багато чого втратив. Та, на мою думку, на ньому верхи в Раду заїде особа, якою будуть маніпулювати з-за лаштунків, і яку нам всім потім тяжко буде стягнути з тієї посади, на яку його піднімуть оті гроші - гроші, які під великим сумнівом. Це перше.
  Друге.  Юлія Тимошенко. Я бачу цю людину як дуже перспективну, і я теж дуже хотів би, щоб Ю. Тимошенко стала прем’єром. Але чи вистачить у неї сил, щоб відшмагати (зрозуміло, кожного окремо, а то всі відразу кинуться до неї, щоб відпустила їм гріхи) олігархів, відшмагати так добряче за неповагу до батьків, і щоб до їхнього розуму дійшло, чиї це гроші у них в кишенях.
  З повагою, Іван ТУРЧЕНКО,
  пенсіонер, ветеран праці.
  м. Ялта.

  *  *  *

ХИТРЫЙ Кравчук, поняв, что ему не справиться с ролью и тоталитариста, и демократа, струсив, уступил кресло президента Кучме. «Красный директор» на всю катушку раскрутил должность президента в демократической Украине так, что не одно поколение историков, политологов и всякого рода аналитиков будет изучать, спорить, писать научные труды о так называемом «кучмизме» и его роли в развитии общества или наоборот - регресса. Удивляться здесь нечему. Ведь и Кравчук, и Кучма, и Симоненко, и Крючков, и Витренко, и Мороз, и Литвин, и тот же Медведчук, и десятки, и сотни других - все бывшие партийные кадры, ремесленники черно-белой мозаики. А помаранчевая революция - это когда человеку надоело смотреть на черный квадрат Малевича на белой стене, и его «прорвало», потому что рядом произведения Боккаччо, Рафаэля, Яблонской, Куинджи, Репина...
  Все надеялись, что с уходом Кучмы все изменится, но Кучма и «кучмисты» нашли Януковича, такого коммунистического зомби из гомосоветикусов, что не доведи, Господи! Вот Господь Бог и помог, сохранив жизнь Ющенко...
  Но, несмотря ни на что, за годы независимости в Украине уже выросло целое поколение молодых людей, мозги которых не зомбировались ни октябрятами, ни пионерами, ни комсомолом, ни КПСС. Они были в основной массе помаранчевой революции, они в ближайшие годы поменяют старые кадры, как бы те не сопротивлялись, не маскировались и не возмущались.
  В. М. ПЕРЕСИЧНЫЙ.
  Гурзуф.

  *  *  *

УСЕ пізнається в порівнянні. Згадаймо осінь 2004 року, нашу «помаранчеву» опозицію. Жодним словом, жодним вчинком вони не ганьбили тих, хто тоді рвався до влади, використовуючи найбрудніші піари, ми все це пам’ятаємо: «каруселі», 140 потягів з «виборцями», тисячами відкріпних талонів... Наша опозиція була шляхетною, як лідери, так і люди, «помаранчеві» - тоді, як і тепер - високопорядні, чесні і справедливі, їм неприродно було опуститися до найменшої брехні.
  А сьогоднішні опозиціонери намагаються досягти реваншу будь-яким чином. Вони анітрохи не змінилися, навіть стали ще мерзеннішими. Подивіться їхні рекламні ролики, виступи на ТБ - сама безсовісна брехня. Українці можуть бути вдячні їм за їхню опозиційність - ми розібралися, хто є хто, хто за вільну Україну, а хто за колоніальну московську Малоросію. Тому ми переможемо!
  Панас СИВОВУС.
  м. Бахчисарай.

  *  *  *

ДИКО, коли мала нація в законодавчому органі країни має пропорційно більше депутатів, ніж велика. Як несправедливо, коли в цьому органі не представлені інші малі нації. Саме таке становище у нашій Верховній Раді. З перших років незалежності України Верховна Рада та Президент викинули з політичного вжитку, з паспортів громадян слово «національність», не зваживши на гірку долю СРСР, в якому нехтували інтересами націй та народностей. В Україні під гаслом демократії вкоренився дикий капіталізм, ловкачі розікрали державні цінності, стали мільйонерами, мільярдерами, захопили Верховну та місцеві ради і творять антиукраїнські діла.
  У складі Верховної Ради більше 300 мільйонерів, які ліквідували прямі персональні вибори, встановили собі великі оклади, доплати (чого варті їхні пенсії в 12 тисяч грн.), а нині примушують Президента провести антинародну політичну конституційну реформу. Ці «народні» обранці ухвалили антидержавний статус м. Севастополя, погодилися на приватизацію (дармову) комбінату «Криворіжсталь» своїми товстосумами. А коли справа пішла до відкритої приватизації і стало зрозуміло, що держава отримає в шість разів більше, рекомендували не приватизовувати; а ще ухвалили антидержавний закон про недоторканність депутатів місцевих рад у розпал боротьби з корупцією, брали участь у сєверодонецькому збіговиську з розчленування України та інше.
  Тому, на мій погляд, необхідно обирати в нову Верховну та місцеві ради представників всіх націй, що населяють Україну, пропорційно їх чисельності. Вірю, що ми до цього прийдемо. Партії ж бо тимчасові, а нації існують віками. Більшість партій засновані товстосумами, як влучно було сказано «для себе, своєї жінки та собаки». До того ж перед виборами повинні опублікувати свої оклади та доходи Голова Верховної Ради та всі нинішні депутати, як це зробили Президент та члени уряду. І тоді багато чого стане зрозумілим.
  Костянтин МОЧУЛЬСЬКИЙ.
  м. Керч.

  *  *  *

  ЗА НАШУ УКРАЇНУ
  Ходімо голос віддавати
  У ці весняні дні надій,
  Гріхи свої спокутувати -
  Ми в Україні вже новій!
  Сьогодні, друзі, ми не вівці,
  Як пан один нас величав,
  Сьогодні всі ми українці,
  Щоб кожен це запам’ятав.
  Сьогодні всі ми у спромозі
  Добротний дім свій збудувать -
  Нове життя вже на порозі,
  Його нам треба обирать.
  За нашу рідну Україну
  Проголосуймо дружно всі!
  Була щоб вічно вона вільна
  І незалежна на віки!
  Костянтин ПЕТРЕНКО,
  ветеран праці і війни.
  м. Сімферополь.

  *  *  *

ДОБРИЙ день, шановні світличани! Наша родина читає «Кримську світлицю» і нам дуже подобається, що нашою мовою друкуєте і правдиво все висвітлюєте. Ми газету іноді купуємо в газетному кіоску, а якщо не вдається купили, то нам дають почитати сусіди (вони передплачують).
  Хотіли б, якщо це можливо, щоб ви надрукували для нас, а може, й для інших, під якими номерами у виборчих бюлетенях йдуть партії і блоки «Наша Україна», Юлії Тимошенко,
О. Мороза, Костенка і Плюща, Каськіва (Пора).
  З повагою і щирою подякою до вас родина БОНДАРЕНКІВ.
  м. Ялта.

  За газетою «Крымские известия» подаємо назви республіканських в АРК організацій партій та виборчих блоків, включених до виборчого бюлетеня для голосування в багатомандатному виборчому окрузі з виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим 26 березня 2006 року:
№ 2 - організація  в Автономній Республіці Крим Громадянської партії «Пора»; № 6 - Кримська республіканська організація Політичної партії «Народний союз Наша Україна»; № 17 - «Блок Юлії Тимошенко» (Кримська республіканська партійна організація Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина», Регіональна організація Соціал-Демократичної партії Автономної Республіки Крим); № 23 - Український народний блок Костенка і Плюща (Кримська організація Української народної партії, республіканська партійна організація Партії вільних селян і підприємців України в АРК, Кримська республіканська організація політичної партії «Україна Соборна»); № 47 - Кримська республіканська організація Соціалістичної партії України. Увага! Номери партій у виборчих бюлетенях (місцевих і загальноукраїнських) не збігаються!

Здобули волю - здобудем і долю!
 
  ПРАВДА ПЕРЕМОЖЕ
  Правда така, що протягом року Україна дійсно стала демократичною країною, де свобода слова стала реальністю, де кожна людина може говорити все, що думає, не боячись переслідування, як було при режимі Кучми - Януковича. За правду, за правдиву інформацію влада вбила десятки журналістів (Гонгадзе, Александрова та інших). Незаперечною правдою є те, що більшість із 40 мільйонів українців, які живуть в Україні, побачили світло в темному царстві комуно-кримінальних олігархів.
  Побачили, що появились перші паростки відродження української нації, культури, правдивої історії та повернення з небуття українських історичних святинь. Відроджується столиця великого гетьмана України Івана Мазепи Батурин, який царський російський окупант знищив вщент, а всіх жителів столиці вирізав до останнього немовляти. Відроджується острів Хортиця, де лунала козацька слава, слава України. Відроджується правдива історія України та її історичних постатей: Володимира Великого, Данила Галицького, Івана Виговського, Івана Мазепи, Михайла Грушевського, Симона Петлюри, Євгена Коновальця, Степана Бандери, Романа Шухевича.
  Нам, політв’язням, яким довелось пережити страхіття фашистських і комуністичних концтаборів та голодомор, не зрозуміло, чому влада на чолі з Президентом В. Ющенком не захищає себе від брехні антиукраїнських наклепів, бруду та примітивної пропаганди п’ятої колони та олігархічних партій на чолі з донецькими та київськими кланами. Вони 14 років крадуть, грабують, знущаються над українським народом, зробили нас рабами. Парадоксально, що 20 - 30 відсотків обманутих брехливою пропагандою громадян країни знову збираються голосувати за них, тим самим дають їм шанс повернутись до влади, щоб безвідповідально продовжувати грабувати, красти, зловживати посадами. Що це - наївність, безвідповідальність чи оплачений ніж в спину українського Президента та української незалежної держави. Можна критикувати владу. Можна вимагати рівноправного ставлення до всіх гілок влади, але не можна безкарно паплюжити Президента України, тим більше свідомо підривати соборність і незалежність України. Сепаратизм - це злочин.
  Вчителі, медики, військові, міліція, пенсіонери, породіллі, вся бюджетна сфера за один тільки рік відчули полегшення свого життя на 20 - 30 відсотків. Не визнають цю реальність тільки антиукраїнські кримінально-олігархічні партії та п’ята колона Кремля. Уряд Президента Ющенка збільшив державний бюджет на 63 мільярди гривень. Збільшення бюджету дало змогу забезпечити породіллям допомогу до 8 тисяч 497 гривень на рік, збільшити допомогу одиноким матерям у 4 рази та допомогу по догляду за дитиною. Збільшити мінімальну пенсію до 350 гривень, а військовим і міліціонерам навіть в 2 рази.
  Майор в Росії отримує 500 - 600 гривень, в Україні - 1200 грн., про це мовчать януковичі, вітренки. Що в Росії в 3 - 5 разів дорожчі комунальні послуги, а мінімальна пенсія скрізь, крім Москви, Санкт-Петербурга і Камчатки, тільки 190 гривень, тоді як російські олігархи купаються в нафтодоларах. Ще більш дивним є те, що нова влада не вміє захищати себе. Не треба мовчати там, де треба сказати правду. Волати на весь світ, що всі телеканали, радіо, газети і журнали є власністю українських і російських олігархів, навіть Перший український став говорити російською. Що судова і законодавча влади працюють на скоробагатьків і власну кишеню. Суди штампують все, що вимагають багаті, а більшість депутатів-мільйонерів Верховної Ради України діють методами військового комунізму і кучмізму. Бо як розуміти, коли в залі 20 депутатів, а приймається закон більшістю 256 голосів, і порушується Конституція України. Такого беззаконня не було ще в історії світового парламентаризму. Проекти законів Президента, нового уряду України, надіслані до Верховної Ради, щоб полегшити життя українців, навести лад в державі, не приймаються партіями олігархів. Хіба не зрозуміло: щоб викорінити корупцію, злодійство, бандитизм треба лишити недоторканності депутатів всіх рівнів, а також прокурорів, суддів, навіть Президента. Вже сьогодні можна прий-няти закон, щоб мінімальна пенсія становить 700 гривень, а максимальна тільки 4 тисячі, як пропонував міністр фінансів Пинзеник. Але не схотіли партії олігархів Кравчука - Кучми - Януковича. Для них і їхніх підручних без галасу призначили по 40 - 50 тисяч гривень на місяць. Тепер перед виборами, як азійські фокусники-факіри, обіцяють зробити нас щасливими вже сьогодні, негайно, тоді як українським олігархам, аби стати багатими, треба було 14 років безроз-дільного їх панування в країні.
  Іван ГАСЮК,
  голова Кримського товариства політв’язнів.

НЕ ГАЛАСУВАТИ, А ГОЛОСУВАТИ
  Знову вибори. І знову спекуляції не тільки в політичному чи, навіть, економічному, а й в історичному плані з теревенями для легковірних про «двоязичіє», «старшого брата-рятівника» та подібні нісенітниці. Необізнаність і байдужість виборців служать благодатним ґрунтом для вирощування таких отруйних бур’янів. Через це українці в триваючій помаранчевій революції ще раз мають дружно і твердо заявити усьому світові, хто вони і чого хочуть: нація ми чи просто населення України, її господарі чи байдужі наймити зайд і запроданців, яким усе одно, на кого працювати, аби платили.
  Тобто йдеться про національну самосвідомість, яка неможлива без заглиблення у власну історію. Саме тому поневолювачі всіх мастей втлумачували українцям, що їхня історія починається від хрещення Русі, а здійснення заповітний мрій - від більшовицького перевороту в Росії. Варто в першу чергу знати, що Русь (одна з історичних назв України, а не Росії) походить від імені легендарного родоначальника прапращурів українців Руса. Звідси - руси. А їхніх воїнів називали русичами від «сікти» (мечем чи, пізніше, шаблею). Звідси ж і «січ» (наприклад, та ж знаменита Запорозька Січ) - військове укріплення.
  Були відомі й боруси, тобто руси бору, що мешкали в лісах, а також уруси від часу повернення з Індостану наших прапращурів «у Русь». Побувавши в багатьох державах, уруси переконалися, що всі чужі землі - непривітна чужина, а їх рідний край - країна рідних пращурів, гостинний та надійний їх притулок. Нинішні білоруси справді кровно споріднені з українцями. Але якщо у своєму походженні українці, крім слов’янського, мають тюрко-іранський компонент, то білоруси - балтський. Вони зорганізувалися услід за українцями.
  Росіяни сформувалися третіми після українців. Тому вони не мають ніяких підстав претендувати на роль «старшого брата» відносно українців і білорусів. Етнічний компонент у росіян інший - угро-фінський. Саме угро-фіни населяли колись та й нині мешкають у північно-західній частині теперішньої Росії, утворюючи, по-російському кажучи, «россыпь», а офіційно - федерацію. Звідси - і назва їх об’єднуючої держави - Російська Федерація. Угорщина і Фінляндія існують і як самостійні держави. Вони, на відміну від Росії, не проголошують себе старшими братами українців. Й не просяться увійти до складу Росії, бо національно свідомі та знають ціну свободи. Згадаймо антирадянське повстання в Угорщині чи фінсько-радянську війну.
  Що ж стосується історії виникнення власне України, то і в цьому українцям «допомогли» російські «українознавці», завжди охочі поласувати українським пирогом. Раніше вони стверджували, що наша назва походить від слова «окраїна». А тепер узагалі дійшли до божевільного висновку: наше найменування, виявляється, походить від поняття «красти», мовляв, нас підштовхнули галичани, яких російські великодержавники особливо ненавидять за відданість українству. Про назви ж «уруси» та «країна» москвофіли мовчать. Однак ми таки українці, а не окраїнці чи, тим більше, не крадії
й до загарбання чужого не причетні. Як своєю основною масою жили в Подніпров’ї, так і нині тут знаходимось на законних підставах господарів, а не гостей, квартирантів чи наймитів. А яким чином бере-ги не тільки Північного, а й Тихого океану стали російськими, хай росіяни самі собі пригадають. Це, зокрема, корисно вже тому, що час існування імперій минув і, як кожна сім’я хоче мати власне житло, так кожна нація прагне мати власну державу.
  Від українців аж занадто тривалий час приховували відомості про Арту-Аратту-Аріану-Оріяну, що тисячі років тому існувала на нинішніх українських теренах, та про її господарів аріїв-оріїв, що були пращурами русів та прапращурами сучасних індусів і циган. Тому, якщо вже вести мову про слов’янське єднання, «чистокровним» треба мати на увазі, що в українців слов’янської крові лише третина. А археологічне Трипілля під Києвом та історична Кам’яна могила у володіннях українського козацтва - початок не лише української, а й сучасної цивілізації взагалі, назва якої - індоєвропейська. Але не євро-азійська, якою й сьогодні є Росія. Як же не пишатися цим нам, українцям, усвідомивши роль та значення у світовій історії наших попередників? Як не берегти і не примножувати їх славних, але, на жаль, ще не засвоєних нами по-належному, надбань?
  Нарешті, про православ’я, що також політиканами-маніпуляторами перетворене в інструмент ідеологічних спекуляцій. Словесний корінь «прав» не християнського, а язичницького походження. Так звані язичники були не дикунами чи, як і тепер нерідко їх називають, поганами. Право, правило, правда, справедливість, як і православ’я, були законом честі пращурів і прапращурів нинішніх українців. Пам’ятаєте знамените «іду на ви» Святослава Хороброго? А він був язичником. Так треба поводитись і нам у своїх взаєминах з нашими «благодійниками», що особливо активізуються перед кожними виборами. Їм не повинно бути місця не лише у владних структурах України, а й взагалі у цій країні, яку вони обпльовують. Для цього немає потреби діяти «вогнем і мечем», як часто ставились до наших попередників зайшлі «просвітителі», плодячи запроданців. Ми просто повинні навчитися не галасувати, а голосувати, як це вже звично в цивілізованих країнах. Тоді зайди та запроданці самі зрозуміють, що їм нема й не буде місця серед нас.
  Володимир ЛЕЩЕНКО, історик.
с. Соколине Бахчисарайського району АРК.

P. S. Пан Володимир не лише не претендує на якийсь гонорар за свою публікацію у «Кримській світлиці», а ще й переказав на рахунок редакції, щоб підтримати газету, своїх кровних 50 гривень. Дай, Боже, Вам здоров’я і усіляких гараздів, пане Володимире!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #13 за 24.03.2006 > Тема "Резонанс"