Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПУТ╤Н ЗАГНАВ СЕБЕ У ПАСТКУ:
Дан╕лов попередив про наближення катастрофи в Рос╕╖…


УКРА╥НА ПРОТИ РАШИЗМУ
Рашизм – це як╕сно нова форма тотал╕тарно╖ ╕деолог╕╖ ╕ практики…


СТАЛЕВ╤ ДУХОМ
Фотовиставка Костянтина Сови «Сталев╕ духом» - це вираження шани б╕йцям ╕ розпов╕дь...


«ФАРС НА БОЛОТАХ»: п╕сля 17 березня пут╕н ма╓ стати «так званим президентом»
Як╕ ще зм╕сти та смисли можна знайти в беззм╕стовних рос╕йських «виборах»...


ПОСЛАННЯ ПУТ╤НА ПАРЛАМЕНТУ ТА ПОХОРОН НАВАЛЬНОГО
Як вони характеризують стан кремл╕вського режиму…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 21.04.2006 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#17 за 21.04.2006
ЧИ БУТИ В ЯЛТ╤ ПАМ’ЯТНИКУ КОБЗАРЕВ╤?
В╕ктор ХОМЕНКО.

  Виплекан╕й не одним покол╕нням тутешньо╖ нац╕онально св╕домо╖ громадськост╕ мр╕╖ прикрасити якусь ╕з алей центру перлини кримських курорт╕в художньо варт╕сним пам’ятником Тарасу Шевченку не судилося збутися й понин╕.
  При тому, що для представник╕в не лише укра╖нсько╖ культури багатьох покол╕нь ╕де╖, творч╕сть, сам образ потужного мислителя, поета ╕ художника з╕ св╕товим ╕менем стали руш╕йною силою у справ╕ пробудження й об`╓днання нашого народу. Саме ╕стинного пророка нашо╖ багатостраждально╖ дол╕ - Тараса, а не зб╕дненого, стисненого й п╕дробленого п╕д недавн╕ ╕деолог╕чн╕ червон╕ кл╕ше.
  Вдумливим, небайдужим ╕ духовно розвинутим людям було зрозум╕ло, чому в радянськ╕ часи так рекламно-поз╕рно ставили монументи  Кобзарев╕ по ус╕х усюдах колишнього СРСР, а водночас на Батьк╕вщин╕ Поета, б╕ля пам’ятника Шевченку напроти Ки╖вського ун╕верситету його ╕мен╕ традиц╕йно щовесни ц╕лими гуртами арештовували тих, хто осм╕лювався сп╕вати й розмовляти р╕дною мовою, виганяли з ун╕верситет╕в ╕ роботи, пересл╕дували, садили за ╜рати й у божев╕льн╕.
  ╤ в цей же час компартчиновниками картинно й помпезно обставлялися присвячення ╕мен╕ Шевченка р╕зним закладам, установам ╕ вулицям, невпинно зростали тираж╕ «Кобзаря» багатьма мовами народ╕в недавнього Союзу «нерушимых республик свободных» ╕ св╕ту. Але люди знали: творчий спадок нашого нац╕онального пророка доходив до них тод╕ безжально пошматованим, брутально обр╕заним, нагло оскопленим, «в╕дредагованим» по-╓зу╖тськи п╕дступними й старанними «мовознавцями ╕ л╕тературознавцями» в чек╕стських гал╕фе й чоботях.
  Чи не ╖х св╕дом╕ й мимов╕льн╕ ╕деолог╕чн╕ посл╕довники, сп'ян╕л╕ у наш╕ часи вседозволеност╕ в╕д скасування ще недавн╕х колишн╕х цензурних обмежень, принесли нин╕ у р╕чище шевченкознавства брудну п╕ну, збиту навколо ╕мен╕ Кобзаря його псевдодосл╕дниками, котр╕ так натужно пнуться за всяку ц╕ну «засв╕титися» бодай у т╕н╕ нашого нац╕онального ген╕я. Чи не симптоматично, що саме таких нов╕тн╕х «белетрист╕в» укуп╕ з повишкр╕буваними зв╕дусюди де знайде «спецами по малоросах ╕ хохлах» особливо охоче друку╓ симпатизуюча ╖м ус╕м незалежна в╕д шани й поваги до держави, у як╕й вида╓ться, м╕сцева газетка з атав╕стично-шов╕но-комуно╖дними рецидивами. Невже таки усв╕домлюючи, що може принаймн╕ ненадовго зачепитися в наш╕й пам'ят╕ лишень завдяки нелюбов╕ й ненавист╕ до справжн╕х борц╕в за волю Укра╖ни ╕ ницим кпинам над феноменом всесв╕тньо╖ культури, ╕м'я якому - Шевченко?
  ╤ це у той час, як чимало мудрих людей справд╕ ╓вропейського р╕вня осв╕ченост╕ вважають, що трет╓ тисячол╕ття неодм╕нно, орган╕чно й природно ма╓ наблизити людство до глибшого й реальн╕шого розум╕ння ╕сторично╖ дол╕ й сенсу Руси-Укра╖ни та ╖╖ визначного сина — Тараса.     
  Тож багатьом нашим читачам добре в╕домо, об як╕ заввишки мури глухого нерозум╕ння й затятого супротиву з боку блюстител╕в великодержавного «╕нтернац╕онал╕зму» щир╕ нам╕ри й намагання звершити пам’ятник Шевченку в Ялт╕ методично розбивалися нав╕ть у недавн╕ часи «прискореного злиття етнос╕в СРСР у безликий радянський народ з ╓динонед╕лимою рос╕йською ознакою».
  ...У м╕ст╕-курорт╕ ще ╓ кому згадати, як нав╕ть за обговорення тако╖ чи схожо╖ за «крамольними хохломанськими» настроями теми на неаф╕шованих тод╕ з╕ зрозум╕лих причин з╕браннях саме т╕╓╖ частки творчо╖ ╕нтел╕генц╕╖ м╕ста, яка намагалася зберегти у соб╕ й, бодай, у власних д╕тях дух укра╖нсько╖ ╕дентичност╕, особливо рясн╕ в Криму ветерани НКВД ╕ ╖х наступники-нишпорки КДБ заповзятливо й п╕дло намагалися з╕псувати життя ╕ дол╕ не лише в╕домим м╕сцевим ╕ за╖жджим бандуристам, художникам та поетам, а й занесеним до чорного списку «неблагонад╕йних укра╖нських буржуазних нац╕онал╕ст╕в» тутешн╕м ╕ навколишн╕м учителям, л╕карям, роб╕тникам, представникам багатьох ╕нших звичайних профес╕й. Ус╕х ╖х таврували ярликом «бандер╕вц╕» лише за природну потребу сп╕лкуватися р╕дною мовою хоч би м╕ж собою.
  Це було так недавно. Та чи т╕льки тод╕? Х╕ба не трапля╓ться тим з нас, хто не в╕дцурався р╕дно╖ мови, звича╖в ╕ в╕ри, зустр╕чатися у Криму з тупим ╕ безпардонним рецидивом тод╕шньо╖ кремл╕всько╖ пол╕тики — раптовим оскалом апологет╕в шов╕н╕стично╖ московсько╖ ненавист╕ до «╕накомовлячих» й сьогодн╕, у роки нашо╖ нелегко╖ Незалежност╕?
  Природно, що в╕дразу п╕сля ╖╖ здобуття про бажання мати й у себе пам’ятник Шевченку заговорили окрилен╕ над╕╓ю укра╖нсько╖ вол╕ ялтинц╕ на повен голос. ╤ не лише тому, що ╖х м╕сто названо л╕тньою столицею Укра╖ни, де традиц╕йними стали важлив╕ м╕жнародн╕ сам╕ти й ╕нш╕ поважн╕ з╕брання в╕домих ч╕льник╕в
р╕зних держав, пол╕тик╕в ╕ б╕знесмен╕в, учених ╕ митц╕в, част╕ в╕зити кру╖зних суден, зокрема й з укра╖нцями ╕з д╕аспор ус╕х континент╕в, кожен з яких прагне вклонитися Великому синов╕ цього народу й держави. А щоб мали змогу не лише у свята, а й звично, просто ╕ буденно, «за радою й розрадою» прийти до Кобзаря в Ялт╕ й численн╕ ╖╖ жител╕ й сив╕ чи юн╕ гост╕ курорту з ус╕х куточк╕в Укра╖ни.
  ...Тут ╕ нагода трапилася. Кримськ╕ представники Укра╖нського ре╓стрового козацтва д╕зналися, що автор виготовленого в далек╕й Аргентин╕ триметрового бронзового пам’ятника Шевченку готовий подарувати його м╕сту за сприяння канад╕йсько╖ укра╖нсько╖ д╕аспори. Новин╕ козачки зрад╕ли так, що нав╕ть не поц╕кавилися, який же вигляд ма╓ заокеанський дарунок ╕ хто ж виконавець скульптури? Притьмом написали до Ялтинсько╖ м╕ськради прохання про встановлення пам’ятника Кобзарю ╕ пояснення: його вже завантажено на корабель курсом до Одеси. Оск╕льки задовго перед цим м╕сцеве козацтво зверталося до ялтинсько╖ влади з клопотанням закласти пам’ятник Шевченку, на що м╕ськрада в╕дреагувала доброзичливо й оперативно, то вже невдовз╕ встановили закладний кам╕нь у сквер╕ Некрасова. Пот╕м знайшли л╕пше для огляду вдале м╕сце в центр╕ у людному сквер╕, який р╕шенням сес╕╖ назвали ╕менем Шевченка. До прибуття пам’ятника-дарунка встигли виготовити й п’╓дестал, кам'яну брилу для якого п╕дшукали в С╕мферопол╕. Але коли вивантажили з контейнера ще н╕ким не бачений подарунок ╕ поставили для перших оглядин профес╕йним оком, то виявилося: висотою в╕н д╕йсно три метри, але не суц╕льнобронзовий, як зазначалося у документах узгодження й передач╕ дару, а зварний, з частин, деяк╕ фрагменти прикручено гайками й болтами; вагою не дв╕ тонни, а всього 900 к╕лограм╕в. Так з'явилася складна ситуац╕я, в як╕й вже к╕лька м╕сяц╕в перебувають градоначальники ╕ митц╕ м╕ста, котр╕ ламають голови, як же з не╖ г╕дно вийти?
  Кожен, хто оглянув дар, в╕дразу ж засумн╕вався у його художн╕й ц╕нност╕, нар╕кання викликали пропорц╕╖ й п╕знаван╕сть образу молодого Шевченка, скоп╕йованого з його в╕домого автопортрета. Не схожим на себе вперше побачили пам’ятник Кобзарев╕ головн╕ арх╕тектор ╕ художник Ялти Володимир Приступа ╕ Василь Жел╕бор. Так ╖м ╕ дос╕ не вдалося д╕знатися, хто ж насправд╕ автор подарунка.
А з м╕н╕атюрно╖ роздрук╕вки на принтер╕ зображення г╕псово╖ модел╕ ф╕гури у к╕лькох ракурсах, яка над╕йшла напередодн╕ вручення подарунка, аж н╕як не можна було скласти ч╕тку уяву про ц╕л╕сний образ скульптури. Хоча вже тод╕ фах╕вц╕ стривожено зауважили: в╕дчутно порушено класичн╕ скульптурн╕ пропорц╕╖. Проте, намагаючись сумл╕нно виконати сво╖ обов’язки й зобов’язання, за цим неч╕тким в╕дбитком модел╕ ялтинськ╕ митц╕ зробили прив’язку до м╕сцевост╕, подали еск╕з на розгляд сес╕╖, щиро й в╕дпов╕дально провели значну роботу, що передувала встановленню пам’ятника.
  Щоб «консил╕ум» фах╕вц╕в був ширшим, максимально правдивим ╕ об’╓ктивним, головний художник ╕ скульптор м╕ста п╕дключили до справи Ялтинську сп╕лку художник╕в. Пот╕м з╕брали спец╕альне зас╕дання правл╕ння Кримсько╖ орган╕зац╕╖ Нац╕онально╖ сп╕лки художник╕в Укра╖ни у розширеному склад╕, на яке, окр╕м живописц╕в, граф╕к╕в ╕ монументал╕ст╕в, запросили пров╕дних скульптор╕в п╕вострова з С╕мферополя, Севастополя, Ялти, ╢впатор╕╖... саме тих, котр╕ поставили чимало вдалих пам’ятник╕в у Криму. Серйозний форум з чверть сотн╕ авторитетних митц╕в п╕сля тривалого й небайдужого обговорення небуденно╖ й дел╕катно╖ теми д╕йшов виваженого висновку: в даному вигляд╕ пам’ятник не в╕дпов╕да╓ завданням монументально╖ скульптури, в╕дсутня портретна схож╕сть, ╓ зауваження до обробки матер╕алу, в╕дтворення тканини одягу, ф╕гури, пластики, задовгих рук ╕ непропорц╕йно мало╖ голови.
  Це в╕дбулося, на жаль, ще й тому, що дос╕ нев╕домий автор (чи група майстр╕в з далеко╖ Аргентини?) не в╕дв╕дали й не оглянули м╕сце встановлення пам’ятника, не в╕дчули середовища, атмосфери довк╕лля й пейзажу, в якому належало встановити пам’ятник, не посп╕лкувалися з кримськими й укра╖нськими митцями, не оглянули пам’ятники Шевченку в його кра╖н╕, не мали змоги осягнути традиц╕ю ╖х виконання. При тому, що ма╓мо чимало вдалих приклад╕в г╕дного ув╕чнення Кобзаря ╕ на Батьк╕вщин╕ й у всьому св╕т╕. Зокрема, вдалий пам’ятник, справд╕ художн╕й образ пророка нац╕╖ встановлено в С╕мферопол╕.
  А пам’ятник-дарунок, за формулюванням художник╕в-скульптор╕в, «ма╓ масу зауважень, чимало ╜андж╕в за як╕стю, зокрема, руки там приварили, там просвердлили». На ╖хн╕й профес╕йний погляд, голова пам’ятника набагато менша в╕д канон╕в, дивно вир╕шено поставу тулуба, яка надто важка, значно непропорц╕йн╕ руки та ╖х розташування... Суто техн╕чний б╕к справи митц╕ вир╕шували, уповн╕ озбро╖вшись значною картотекою ╕нформац╕╖ про в╕тчизнян╕ й закордонн╕ пам’ятники, портрети ╕ автопортрети Кобзаря у вс╕х його пер╕одах життя: в╕д наймолодших рок╕в до останн╕х. З╕брали вс╕ посутн╕ в Укра╖н╕ пам’ятники Тарасу, пор╕вняли з ╖х майстерною пластикою, постановкою, динам╕кою, р╕шенням образу, давн╕ми традиц╕ями ╕ новаторськими р╕шеннями кожного. Якби нев╕домий майстер побачив бодай к╕лька з них, уповн╕ в╕дчув значн╕ набутки укра╖нсько╖ школи Шевченк╕ани, то однозначно заходився б творити дорогий м╕льйонам земляк╕в образ ╕накше. Адже вир╕шення образу Шевченка наших митц╕в монументальне, а тут не вир╕шен╕ завдання монументально╖ скульптури. Практично не виконано жодне з численних завдань пам’ятника-образу Кобзаря. До того ж без зв’язку з м╕сцем встановлення. Тобто при триметров╕й ф╕гур╕ потр╕бно зовс╕м ╕нше вир╕шення ╕ п╕дх╕д до л╕плення, стил╕зац╕╖ образу й деталей ╕ форм. Прим╕ром, конструктив╕стський пам’ятник Шевченку в Полтав╕ Кавалер╕дзе виконав як могутню брилу, в як╕й чита╓ться могутн╕й образ, незламний дух. Розглянувши надан╕ фотоматер╕али пам’ятника й саму скульптуру, пров╕дн╕ м╕сцев╕ художники-скульптори Ал╕╓в, Буд╕н, Горд╓╓в, Кольцов, Марчинський, Лисенко одностайно заявили: «В╕д встановлення цього пам’ятника варто утриматися з огляду на недостатн╓ вир╕шення художнього образу й портретно╖ схожост╕ з Тарасом Шевченком - нац╕ональним символом  Укра╖ни» та рекомендували Ялтинськ╕й м╕ськрад╕ встановити в столиц╕ кримських курорт╕в г╕дний пам’ятник Кобзарев╕.
  Попри це, щиро поважаючи прагнення закордонних укра╖нц╕в прислужитися кримським землякам, було ще чимало пропозиц╕й щодо можливост╕ встановлення пам’ятника з Аргентини. Учител╕ ялтинсько╖ укра╖нсько╖ школи нав╕ть провели власне досл╕дження: з`ясувалося, що Шевченка у ньому вп╕знають учн╕ та ╖х батьки таки не в╕дразу.
  - Як же виховувати п╕дростаюче покол╕ння на такому приблизному образ╕ вз╕рця нац╕онального духу, як це сп╕вв╕дноситься з уроками етики й естетики? — скрушно констатували педагоги. А пам’ятник-дарунок не погодилися встановити на сво╖й територ╕╖ ще й тому, що школа ма╓ ╕м'я ╕ музей Руданського. Та й художники-профес╕онали говорять, що цей пам'ятник працюватиме на глядача однозначно негативно. А цього допустити не можна. Ми не ма╓мо права зводити недосконал╕ пам'ятники нашим нац╕ональним героям, ч╕льникам народу. Вони повинн╕ бути виконан╕ обов'язково майстерно, найл╕пше, бо мають виховувати у нашого народу патр╕отичний дух ╕ культуру. Це ж Тарас Григорович Шевченко - наш символ. Митц╕ кажуть, що переробити пам'ятник-дарунок вже не можна, хоча авторськ╕ права на нього й не задекларован╕. Бо пере╕накшувати витв╕р нев╕домого аргентинського митця (чи самоука?) доведеться кардинально. А переплавити дарунок на бронзу для досконал╕шого нового пам'ятника небажано не лише з етичних, а й пол╕тичних мотив╕в ╕ м╕ркувань.
  ╤ представники укра╖нсько╖ д╕аспори, яким пов╕домили, що в Ялт╕ ╓ проблеми з встановленням пам’ятника Кобзарю, теж вважають за потр╕бне орган╕зувати широке обговорення цього питання громадськ╕стю. Цього разу варто роздрукувати в газетах великоформатн╕ фото конкурсних проект╕в пам’ятника в анфас ╕ проф╕ль, з прив’язкою до м╕сцевост╕. Щоб тепер можна було уявити пам’ятник в Ялт╕ до того, як везти його через океан. Адже на в╕дстан╕ важко уявити вс╕ нюанси прив’язки пам’ятника до конкретного м╕сця б╕ля моря.
  Варто в╕дзначити, що за цей вар╕ант ╕ сам╕ ялтинц╕, як╕ одностайно за встановлення художньо варт╕сного пам’ятника Шевченку, г╕дного його високого духу. Х╕ба що, можливо, окр╕м тих, яким «зав╕трила голови» в╕дома сво╖ми не
лише кримськими «збуреннями» В╕тренко.
  Тож новий склад Ялтинсько╖ м╕ськради збира╓ться оголосити Всеукра╖нський конкурс на новий пам’ятник Кобзарев╕ у вже ╕снуючому сквер╕ ╕мен╕ Шевченка. Ще до його початку вже надходять перш╕ вдал╕ заявки в╕домих митц╕в — скульптор╕в ╕ арх╕тектор╕в, на участь у майбутньому конкурс╕, де представлен╕ вп╕знаван╕ роботи р╕зних образ╕в Кобзаря. Питання лише в р╕вн╕ профес╕онал╕зму пошуковц╕в на пам’ятник в центр╕ Ялти. Митц╕ ж, здатн╕ г╕дно вт╕лити образ Шевченка в ялтинських реал╕ях, — ╓. Кримський ╕ укра╖нський творчий потенц╕ал достатн╕й для створення досконалого пам’ятника Кобзарев╕. Потр╕бно встановити на узбережж╕ г╕дний пам’ятник, яким би милувалися ялтинц╕, численн╕ ╕ноземн╕ гост╕ м╕ста, р╕зн╕ делегац╕╖. Щоб в╕н працював на ╕м╕дж укра╖нського м╕ста, де шанують сво╖х пророк╕в.
  ...Помилки не можна допустити у жодному раз╕. Тим б╕льше, що Ялт╕ вже подарували пам'ятник Чехову, який перехож╕ набережно╖ прозвали «до Чехонте ч╕пля╓ться курортниця з цуценям» ╕ викликав масу публ╕кац╕й у ЗМ╤ з нищ╕вною критикою витвору якогось московського ливарника. 

  На фото: такого Тараса доправили до Ялти з Аргентини...

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 21.04.2006 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3796

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков