Версiя для друку Обговорити в форумi

ВІДКРИТО "АРХІВ ГОЛОКОСТУ"
У той час, як в Україні й надалі над частиною архівів, що залишилися з часів Радянського Союзу, висить гриф секретності, Німеччина погодилася відкрити доступ до ще одного  зібрання історичних документів. Йдеться про архів Міжнародної пошукової служби Червоного Хреста в містечку Бад Арольсен, відомого також як "Архів Голокосту".
Це найбільше зібрання документів про жертви нацизму на території Німеччини. На майже 24 кілометрах полиць в архіві в Бад Арольсені зберігається понад 50 мільйонів документів. Загалом йдеться про дані на 17 мільйонів жертв націонал-соціалізму. У переважній більшості це документи, які свого часу знайшли в німецьких концентраційних таборах війська антигітлерівської коаліції. Керівництво архівом Міжнародної пошукової служби Червоного Хреста здійснюється за допомогою спеціальної міжнародної комісії. До її складу входять представники одинадцяти країн. Користуватися цим зібранням документів досі могли, крім працівників Міжнародної пошукової служби, ще тільки самі жертви нацизму та їхні родичі. Для науковців архів був закритий. Передусім Німеччина та Італія виступали проти його відкриття. Німці пояснювали свою позицію необхідністю дотримання принципу нерозголошення особистих даних. Так, картки, заведені нацистами на в'язнів концтаборів, містять також інформацію про судимість, сексуальну орієнтацію, етнічну належність людини. Справа дійшла до абсурду. Говорить німецький історик з Йенського університету імені Фрідріха Шиллера Сібілле Штайнбахер:
"Досі відсутній систематичний каталог цього архіву. Тобто ми фактично нічого не знаємо про те, що саме там зберігається. Про його зміст ми можемо судити тільки з небагатьох копій окремих документів, зроблених ще в 60 - 70-ті роки. Ці копії нині зберігаються у Яд Вашемі або, скажімо, в Брюсселі".
До сьогодні можна було познайомитися лише з 2% від усього обсягу архіву. Після багаторічної суперечки та міжнародного тиску, не в останню чергу з боку американських істориків, федеральний уряд Німеччини нарешті зняв блокаду і заявив про готовність відкрити архів Голокосту також для науковців. Про це заявила німецький міністр юстиції Бріґітте Цюпріс під час свого перебування у Вашингтоні. Очікується, що остаточне рішення про відкриття документального зібрання ухвалять
16 травня на спеціальному засіданні керівництва архіву. Чимало науковців пов'язує з цим великі сподівання. Сіббіле Штайнбахер зауважила:
"На мою думку, інформація архіву може слугувати не тільки для нової статистики. Вірогідно, ми зможемо більше дізнатися про ті групи жертв нацизму, про які досі ми знали дуже мало. Це стосується, наприклад, гомосексуалістів, людей, яких відносили до асоціального класу. Можливо, нам вдасться більше дізнатися про інші системи примусового утримання людей, які існували поруч з відомими державними системами концтаборів".
Поступово матеріали архіву в Бад Арольсені планується перевести в електронний вигляд і зробити їх доступними для науковців в усіх одинадцяти країнах, які виступили як його засновники. Таким чином, доступ до документів можна буде мати не тільки в Німеччині, але, скажімо, в Італії або США - там, де не діє німецький закон про захист особистих даних, який, як зауважують критики, досі могли використати для відхилення того чи іншого небажаного запиту. (RadioSvoboda.Ua)

МОСКВА СЛЬОЗАМ НЕ ВІРИТЬ...
Питання про визнання голодомору 1932 - 1933 років в Україні "Геноцидом проти українського народу" не було розглянуто на засіданні Ради міністрів закордонних справ країн-членів СНД, повідомляє власний кореспондент Укрінформу в Російській Федерації.
Як повідомив міністр закордонних справ України Борис Тарасюк, хоча питання є суто процедурним, однак деякі країни заблокували це рішення.
За результатами голосування, включення питання визнання голодомору в Україні геноцидом підтримали Молдова, Азербайджан та Грузія. Вірменія, Туркменістан та Казахстан утрималися, а проти виступили Росія, Білорусь, Киргизстан, Таджикистан та Узбекистан.
Відповідаючи на запитання, чим було зумовлене рішення Росії, Борис Тарасюк зазначив, що очевидно це було небажання давати оцінку тому, що відбувалося, й що здійснив комуністичний режим. Борис Тарасюк також припустив, що Україна має справу з ситуацією, коли Росія, зі свого боку, намагається утвердити себе як правонаступниця Радянського Союзу, а, з іншої сторони, відмовляється брати на себе відповідальність за ті злочини країни, правонаступницею якої вона є.

З МЕРТВИМИ НЕ ВОЮЮТЬ
Понад шістдесят останків німецьких вояків, які були у 1944 році поховані в райцентрі Зборів на Тернопільщині, виявлено під час ексгумації, що провела Німецька Народна Спілка з догляду за військовими похованнями.
Як повідомляє кореспондент Укрінформу, у роки війни понад 350 німецьких воїнів знайшли місце свого останнього спочинку біля тутешнього костелу. Але радянська влада, по суті, знищила цвинтар, розбивши на ньому сад. Десять років тому було підписано угоду між урядами України та Німеччини про догляд за могилами воїнів обох країн. І ось в рамках комплексної програми пошуку і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій розпочато ексгумацію останків німецьких солдатів. Крім райцентру Зборів, перепоховання німецьких військовослужбовців планується також ще у семи селах району. Усі вони будуть перепоховані в селі Потеличі Львівської області на облаштованому там німецькому цвинтарі.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #18 за 28.04.2006 > Тема ""Білі плями" історії"