Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 28.04.2006 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#18 за 28.04.2006
"Ми - кримськ╕ кв╕ти з укра╖нського в╕ночка"

УВАГА! КОНКУРС!

Люб╕ друз╕ - читач╕ ╕ дописувач╕ газети "Джерельце"! Спод╕ва╓мось, що нин╕шнього року наш щом╕сячний дитячий додаток до "Кримсько╖ св╕тлиц╕" виходитиме регулярно, а тому, дорогеньк╕ наш╕ джерелята, славн╕ хлопц╕ ╕ д╕вчата, чи не час нам позмагатися?
Для вас, школяр╕ будь-яких клас╕в ╕ будь-якого в╕ку, "Джерельце" оголошу╓ конкурс на кращу розпов╕дь на тему "Ми - кримськ╕ кв╕ти з укра╖нського в╕ночка".
Правда ж, ц╕кава тема?
А що ж ма╓ться на уваз╕?
А те, що ми, кримськ╕ д╕ти р╕зних нац╕ональностей, живемо у наш╕й незалежн╕й держав╕ Укра╖н╕. Отже, вс╕ ми - громадяни Укра╖ни. А яке наше ставлення до нашо╖ р╕дно╖ кра╖ни Укра╖ни? Чи шану╓мо ми ╖╖, чи любимо? Що ми зна╓мо про не╖, про ╖╖ славн╕ стор╕нки ╕стор╕╖, про ╖╖ культуру? Яких ми зна╓мо укра╖нських письменник╕в - нин╕ сущих ╕ тих, хто жив ╕ писав у минулому, чия творч╕сть вам знайома ╕ найб╕льше подоба╓ться ╕ за що? А яких ви зна╓те укра╖нських художник╕в, актор╕в, музикант╕в - як в Укра╖н╕, так ╕ тих, хто жив чи нин╕ живе в Криму? Якими ви бачите чи хот╕ли б бачити в майбутньому Крим ╕ Укра╖ну? За що ви любите Укра╖ну, ╖╖ мову, культуру, людей?
Розпов╕дайте ╕ про сво╓ м╕сто чи село, в якому живете, чим воно славне? Про свою школу, про улюблених ваших друз╕в, вчител╕в, сво╖х р╕дних тата, маму, д╕дуся чи бабусю, про св╕й родов╕д, про визначних чи просто добрих людей, котр╕ живуть поруч з вами. Вибирайте будь-яке з цих питань (про все в╕дразу не сл╕д писати!) ╕ розпов╕дайте.
Сво╖ розпов╕д╕ (можна у в╕ршах ╕ проз╕) надсилайте до редакц╕╖ "Джерельця" на адресу: 95006, м. С╕мферополь, вул. Гагар╕на, 5, к. 13, редакц╕я газети "Кримська св╕тлиця", для "Джерельця" з пом╕ткою "На конкурс".
Рукописи приймаються написан╕ ╕ в╕д руки, ╕ виконан╕ на комп'ютер╕ чи друкарськ╕й машинц╕. Можна й потр╕бно додавати сво╖ фото ╕ можна фото геро╖в сво╖х опов╕дань.
Найц╕кав╕ш╕ з над╕сланих вами матер╕ал╕в будуть опубл╕кован╕ в "Джерельц╕". Терм╕н подач╕ матер╕ал╕в до
1 травня ц. р.
Переможц╕ будуть в╕дзначен╕ призами.
Отож, дорогеньк╕ джерелята - за роботу! Чека╓мо ваших
ц╕кавих розпов╕дей!
ЗАВЖДИ ВАШЕ "ДЖЕРЕЛЬЦЕ".

Публ╕ку╓мо перш╕ твори, як╕ над╕йшли на конкурс. Чека╓мо нових матер╕ал╕в.

ОЙ, РОДЕ М╤Й КРАСНИЙ, РОДЕ М╤Й ПРЕКРАСНИЙ...
Марина КЕМУЛАР╤Я,
учениця 10-го "а" класу
Керченсько╖ ЗОШ № 12.
З роду в р╕д
кладе життя мости,
без кор╕ння саду не цв╕сти,
без стремл╕ння човен не пливе,
без кор╕ння сохне все живе...
Слухаючи рядки ц╕╓╖ чудово╖ п╕сн╕, я пригадую тих╕ зимов╕ вечори, проведен╕ з батьком мо╓╖ матер╕, якого, на жаль, вже нема╓ серед живих. Довгими вечорами д╕дусь розпов╕дав мен╕ про наше родове кор╕ння: свого батька та д╕да, як╕ були ╕ ╓ горд╕стю нашо╖ родини. М╕й прапрад╕д був козаком Запорозько╖ С╕ч╕, хороброю та мужньою людиною. З урок╕в ╕стор╕╖ я пам'ятаю, що до козацтва вступали найсм╕лив╕ш╕ люди - адже на них чекали походи та битви, сувора боротьба проти нападник╕в. Палка любов до Укра╖ни передалась
синов╕, мо╓му прад╕ду, який в роки Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни захищав землю в╕д н╕мецько-фашистських загарбник╕в. Фронтовими дорогами прад╕д д╕йшов до Берл╕на, повернувся додому, нагороджений медалями та орденами. Незважаючи на те, що в╕н став ╕нвал╕дом, прад╕д допомагав односельчанам в╕дбудовувати село в п╕сляво╓нн╕ роки.
У цьому сел╕ вир╕с ╕ жив м╕й д╕дусь, Анатол╕й Олекс╕йович Коштенко. Д╕дусь не був козаком, не воював з фашистами, але все сво╓ життя в╕н старанно працював у р╕дному сел╕. Односельчани дов╕ряли йому ╕ обирали головою с╕льсько╖ ради. Д╕дусь пишався цим ╕ хот╕в допомогти людям в бурхлив╕й коловерт╕ життя, кому добрим словом, а кому й д╕лом. ╤ хоча в╕н був дуже зайнятий, у нього завжди знахо-дився час для д╕тей та онук╕в. Д╕тей в╕н вчив наполегливо працювати ╕ берегти честь сво╓╖ родини, а нас - поважати старших, любити землю д╕д╕в ╕ прад╕д╕в. На жаль, я не живу на Запор╕жж╕, але пишаюся славетною землею мо╖х предк╕в, як╕ любили Укра╖ну ╕ дбали про не╖:
╤ хл╕бом ╕ цв╕том,
╤ прад╕дом-д╕дом
гр╕╓ душу село,
мо╓ р╕дне село.

МО╢ СЕЛО - ЧАСТИНКА СВ╤ТУ
Мо╓ село ма╓ гарну ╕ поетичну назву - Серебрянка. Це чар╕вне слово бринить ср╕блястими дзв╕ночками, ранковою св╕ж╕стю. Напевно, така назва села пов'язу╓ться з туманами. Дуже часто наше село огорта╓ сивий густий туман. В╕н покрива╓ ср╕блом все, що ╓ в нашому степу.
Як гарно, коли кр╕зь це диво природи пробива╓ться сонячне пром╕ннячко. Воно несе в соб╕ св╕тло, тепло, рад╕сть. ╤ дару╓ нам казкову красу - кульбабки - н╕жн╕ веснян╕ кв╕ти.
Кульбабки - неначе сонечков╕ д╕тки. Вони дуже см╕лив╕ ╕ терпляч╕. Ними вс╕ян╕ наш╕ безмежн╕ степи, л╕сосмуги, узб╕ччя дор╕г. Коли тумани володарюють над нашим кра╓м, кульбабки терпляче чекають сонячних промен╕в. Але як т╕льки туман зника╓, ц╕ кв╕точки - перлинки розкриваються назустр╕ч небесам ╕ сонечку, степовому в╕тру, на рад╕сть людям. Моя Серебрянка - це ма-ленька частинка величезного св╕ту, в якому ми живемо.
Мо╓ село - перлинка,
туманна крапелинка.
Сонячне пром╕ннячко
н╕жить трави степов╕,
╤ д╕ти, як рослиночки,
зростають на земл╕.
Я щасливий, що народився саме тут. ╤ мен╕ так хочеться щасливо жити, ╕ сонечку, ╕ кульбабкам рад╕ти.

ЗУСТР╤Ч  КОРОТКА,
А  РОЗДУМИ  ДОВГ╤...
Холодний зимовий ранок. На жовто-бл╕де сонце насунулася невеличка хмарка ╕ його зовс╕м не стало видно. Стар╕ дерева, в г╕лл╕ яких вигравав в╕тер, сумно стояли б╕ля бордюр╕в. Та ось цей сумний, похмурий ранок н╕би прокинувся в╕д веселих дитячих голос╕в. Д╕вчата ╕ хлопц╕ з восьмого класу разом з вчителькою укра╖нсько╖ мови та л╕тератури прямували до пам'ятника загиблим у роки Велико╖
В╕тчизняно╖ в╕йни, щоб пот╕м скласти про нього опис. Д╕ти йшли, щулячись в╕д холоду ╕ ховаючи руки до кишень курток, на рожевих в╕д морозу щоках сяяли посм╕шки. Восьмикласники весело гомон╕ли м╕ж собою та см╕ялися.
Ось ╕ Будинок культури, а л╕воруч в╕д нього - дор╕жка, що веде до пам'ятника, який складався з високо╖ стели, двох дощок по обидва боки та велико╖ гран╕тно╖ плити, посеред яко╖ вир╕зьблена п'ятикутна з╕рка. Д╕ти, п╕д╕йшовши до пам'ятника, хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих. Згодом ус╕ почали його роздивлятися.
╤ дивилися на нього не так, як завжди, а н╕би ╕ншими очима, хоча вже багато раз╕в були б╕ля нього ╕ кожну плиту знали до др╕бниць. Та сьогодн╕ пам'ятник був якийсь ╕нший, особливий. Д╕ти добирали слова, словосполучення до ран╕ше складеного плану опису пам'ятника.
"Це який клас?" - раптом пролунав чийсь голос. Вс╕ одночасно з подивом оглянулись. Перед
д╕тьми стояв л╕тн╕й чолов╕к. Одягнений у стареньку куртку, тепла шапка затуляла йому лоба й вуха. Сухеньке, стареньке, але веселе обличчя з добрими очима дивилось на учн╕в. 
"Восьмий, - в╕дпов╕ла вчителька ╕ посп╕хом п╕д╕йшла до д╕дуся. - Перед нами ветеран Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни, учасник бойових д╕й Микола Михайлович Михайлов".
Якось зовс╕м непом╕тно зав'язалась жвава розмова. Майже в кожного виникали запитання ╕ велике бажання слухати людину, яка в сво╖ с╕мнадцять рок╕в стала на захист В╕тчизни в╕д чорно╖ навали фашизму.
З то╖ хвилюючо╖ зустр╕ч╕ минуло вже к╕лька тижн╕в, а мене не полиша╓ думка, чому до нас п╕д╕йшов саме Микола Михайлович? Вулицею проходило багато людей. А от чому б╕ля пам'ятника в таку погоду д╕ти - поц╕кавився т╕льки в╕н.
Я вважаю, що люди, на долю яких випали страшн╕ роки в╕йни, повинн╕ бути належно пошанован╕. Друз╕, ровесники! Не будьте байдуж╕ до тих, хто ц╕ною свого життя був готовий захистити р╕дну В╕тчизну, хто сьогодн╕, на схил╕ сво╖х л╕т потребу╓ найб╕льше уваги в╕д нас, молодого покол╕ння. Бо саме ╖м ми повинн╕ завдячувати за мирний сьогодн╕шн╕й день. Не забувайте ╕стор╕ю свого народу, тих, хто пол╕г у нер╕вному
смертельному бою. Не проходьте байдуже мимо пам'ятник╕в загиблим, будьте завжди готов╕ в╕ддати шану героям, вклонитися ╖хн╕й ст╕йкост╕,
мужност╕, незламност╕.
Мар╕я ДЕР╤Ш,
учениця 8-го класу Славн╕всько╖ ЗОШ Роздольненського району АРК.

М╤Й ДРУГ МАКСИМ
Ми з Максимом навча╓мося в одному клас╕. Дружимо з дитинства. Я впевнений, що м╕й друг завжди допоможе мен╕ ╕ будь-кому, бо в╕н добрий, см╕ливий, чесний.
Два  роки тому ми разом повертались з╕ школи. Йшов невеликий дощ. Було холодно, ╕ мокра дорога вкривалася льодовою к╕ркою. Було дуже слизько!
Коли ми були вже досить далеко в╕д школи, почули голосний рег╕т. Дивимось - стоять тро╓ ╕з сьомого класу ╕ см╕ються. Ми вже хот╕ли йти дал╕, тут раптом чу╓мо: "В╕ддай, в╕ддай!" Ми спочатку не пом╕тили, що за цими трьома великими хлопцями стояв маленький другокласник. Семикласники см╕ються, а в╕н кричить: "В╕ддай!"
- Ход╕мо подивимось, - сказав Максим.
- Ти так вважа╓ш? - запитав я.
- Авжеж.
Максим р╕шуче повернув до галасливо╖ компан╕╖, я - за ним. Максим йшов швидко, майже б╕г, нав╕ть упав, бо було дуже слизько. Коли вони нас пом╕тили, то розсм╕ялися. Максим спок╕йно п╕д╕йшов до гурту ╕ спитав у малюка:
- Що вони взяли в тебе?
- Мо╖ малюнки, я на конкурс╕ пос╕в перше м╕сце, додому б╕г ╕...
- Хлопц╕, поверн╕ть йому малюнки, це ж його горд╕сть, його досягнення, - сказав Макс.
- А якщо не повернемо? - глузливо спитав найвищий хлопець.
Максим невесело посм╕хнувся:
- Якщо не повернете, важко буде... мен╕, бо я збираюсь йому допомагати.
- А не страшно? - запитав другий семикласник.
- Може, й так, але кривдити маленьких не можна.
Семикласники подивились одне на одного, знизали плечима та й повернули малюнки хлопчику. В╕н ╖х схопив, щасливими очима подививсь на Максима ╕ кинувся б╕гти. Через к╕лька крок╕в в╕н упав, але не заплакав, п╕днявсь та й поб╕г дал╕. Семикласники хот╕ли зареготати, але зиркнули на Максима, повернулись ╕ мовчки п╕шли геть.
Ось такий у мене друг!
╤ мен╕ ╓ з кого брати приклад!
Йосип ВАСАРЕВИЧ,
учень 8-го "б" класу НВК "Школи-л╕цею" № 3.
м. С╕мферополь.

МОЯ РОДИНА
Уся моя с╕м'я родом з Волин╕, тому прабабуся, бабуся ╕ мама знають дуже багато п╕сень. Ц╕ п╕сн╕ р╕зн╕: весел╕ ╕ сумн╕, жарт╕влив╕ ╕ колисков╕. У мо╖й родин╕ сп╕вають ус╕. Коли мен╕ було п'ять рок╕в, бабус╕ навчили мене п╕сень, як╕ сп╕вають на Р╕здвян╕ свята - це колядки ╕ щедр╕вки.
Коли я був маленький, мен╕ сп╕вали колисков╕ п╕сн╕. Особливо запам'яталась п╕сня "Ой ходить сон коло в╕кон". Ми часто збира╓мося ус╕╓ю великою родиною, завжди сп╕ва╓мо. М╕й прад╕д ╤ван часто сп╕вав свою улюблену п╕сню "Розпрягайте, хлопц╕, кон╕". Д╕дуся вже нема╓ з нами, а його п╕сня нагаду╓ нам про нього.                                                                               
 Олександр КИРИЛЮК,
учень 6-го "а" класу с╕мферопольсько╖  г╕мназ╕╖ № 9.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 28.04.2006 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3828

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков