Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3165)
З потоку життя (6380)
Душі криниця (3499)
Українці мої... (1463)
Резонанс (1498)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1670)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
В╤Н ДЛЯ УС╤Х СТОЛ╤ТЬ
На свят╕ вкотре наголошувалося, яку славу та велич прин╕с для Укра╖ни наш Кобзар, а його творча...


ВБОГ╤ ТЕКСТИ: П╤СНЯ БЕЗ МОВИ, МОВА – БЕЗ П╤СН╤
Вбог╕ тексти сучасних п╕сень нав╕ть страшно публ╕кувати, бо зразу впада╓ в оч╕ нав╕ть не...


Оксана Бас-Кононенко, мовознавець: ЯКЩО ЛЮДИ СВОЮ МОВУ НЕ ВИКОРИСТОВУЮТЬ, ТО ПРИЙДЕ ╤НША МОВА, А ЗНАЧИТЬ - ╤НША КРА╥НА
М╕н╕стерство ╕нформац╕йно╖ пол╕тики Укра╖ни презентувало нову програму "Укра╖нська – це...


«ЯКЩО У ВАС ╢ ХОЧ КРАПЛЯ ПАТР╤ОТИЗМУ ╤ КУЛЬТУРИ…»
кримчанин, укра╖нець ╤ван Лук'янович Лавтар не зда╓ться ╕ турбу╓ чиновницьку ки╖вську...


Остап К╤НДРАЧУК, ялтинський кобзар – на Майдан╕ Незалежност╕ у Ки╓в╕: КОЛИ СУСП╤ЛЬСТВО МОВЧИТЬ, ГОВОРЯТЬ КОБЗАР╤... ╤ Д╤ТИ
Сьогодн╕ призовий фонд Всеукра╖нського л╕тературного конкурсу «Ми - д╕ти тво╖,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 26.05.2006 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#22 за 26.05.2006
ДО ЛЬВОВА ╤З КРИМУ ПРИ╥ХАЛИ «НАШ╤»!
Серг╕й ЛАЩЕНКО.

 Творчий «десант» ╕з Криму, головним п╕дрозд╕лом якого була театральна студ╕я «Св╕танок» ╕з С╕мферополя, висадився на льв╕вськ╕й земл╕ погожого травневого дня. Зустр╕чали ми гостей разом з Мартою Стадник - студенткою факультету журнал╕стики, рекордсменкою з передплати «Кримсько╖ св╕тлиц╕» в студентському середовищ╕, нашим льв╕вським «св╕тличанським» сонечком. В╕дпросилася з занять, аби засв╕дчити свою повагу до кримчан, з якими познайомилася ще минулого л╕та, перебуваючи на практиц╕.
 Була ще Дзв╕нка Ватаманюк - в╕чна рух╕вська актив╕стка, що завжди вбол╕вала за кримських укра╖нц╕в, хоча й жодного разу не з’╖здила в Крим, аби в╕дпочити на мор╕ (уяв╕ть соб╕ - ╓ й так╕ льв╕в’яни!). П╕зн╕ше до нашого гурту при╓дналася Марина Троценко з Товариства литовсько╖ культури «Медейна». Вона регулярно постача╓ льв╕вському корпункту «КС» л╕тературу та ╕нформац╕ю про життя нац╕ональних меншин в Укра╖н╕.
 Був ╕ льв╕вський журнал╕ст Володимир В╕тковський, автор багатьох публ╕кац╕й на тему мовного в╕дродження. До реч╕, його наст╕льки схвилювала стаття Алли Петрово╖ «Кримський в╕рус нетерпимост╕», що в╕н вир╕шив ближче познайомитися з кримчанами. А перед тим над╕слав до «КС» свою статтю «Як воювати з шов╕н╕змом».
 Льв╕в зустр╕в гостей б╕лоп╕нним морем сад╕в ╕ солов’╖ним сп╕вом. В╕н ус╕м без винятку сподобався. А на другий день почалася робота.
 С╕мферопольський «Св╕танок» мав сильних суперник╕в. Конкурентами були театр-студ╕я «Ассоль» з Ки╖вщини, дитячий музичний театр «Л╕ра» з Черкас, харк╕вський «Каламбур», микола╖вськ╕ «Сходинки», донецький народний театр-студ╕я «О!». Були гост╕ з Кракова ╕ М╕нська.
 С╕мферопольц╕ представили на суд глядача виставу одеського автора А. Михайлевського «Платон╕в хут╕р» про сад╕вничого ген╕я Укра╖ни Левка Симиренка. Зрозум╕ло, що саме ╖╖ я в першу чергу ╕ подивився. Як╕ враження? Був би я досв╕дченим театралом - все розклав би по поличках. А так... Скажу коротко: н╕якого пор╕вняння! Може, тому, що до «сво╖х» взагал╕ важко ставитися критично. Сво╖ д╕ти завжди найр╕дн╕ш╕, найрозумн╕ш╕, найкрасив╕ш╕...
 Кримчани не просто грали. Вони жили на сцен╕, вражаючи мистецтвом перевт╕лення. Чомусь зразу мен╕, не театралу, захот╕лося вивчити творчу кухню кер╕вника колективу Алли Петрово╖. Звернув увагу: перед початком вистави прозвучала п╕сня кримчанина В╕ктора Качули, пот╕м вловив знайому мелод╕ю «П╕кард╕йсько╖ терц╕╖» з╕ Львова, на завершення пролунало в╕доме з Майдану «Ми йдемо!» харк╕в’янки Мар╕йки Бурмаки. А ще була п╕сня ки╖вського, н╕, всеукра╖нського соловейка нашого - Н╕ни Матв╕╓нко.
 П╕вдень, Зах╕д, Сх╕д, столиця... Чи так випадково вийшло, чи задум був такий? В усякому раз╕, символ╕чно ╕ дуже вдало. Крим, ця, за висловом знайомого ялтинця, «гайка», якою Рос╕я намага╓ться прикрутити Укра╖ну до свого великого старечого ╕мперського т╕ла, цього разу показав себе маленькою «Брестською фортецею» укра╖нського духу. Хай сховаються Донецьк ╕з Харковом! Сам С╕мферополь був ╕ флагманом, ╕ авангардом, ╕ прикладом для насл╕дування. Особливо на тл╕ ╕нших рег╕он╕в, що безславно кап╕тулювали перед наступом ╕мперсько-рос╕йського або ж просто безнац╕онального.
 Та що там. Нав╕ть козаки-черкащани трохи засмутили. Звернув увагу на те, що д╕ти розмовляють переважно рос╕йською. М╕ж нами в╕дбувся д╕алог:
 - Бачу, ви сп╕лку╓тесь рос╕йською. А х╕ба в Черкасах не звучить укра╖нська мова?
 - У нас говорят кто как хочет. В основном, по-русски, хотя многие на «суржике». Чистого украинского почти не услышишь.
 - А в школах якою мовою викладають? Невже у м╕ст╕ лише рос╕йськ╕ школи?
 - Нет, школы у нас украинские, и там нас заставляют говорить по-украински.
 - Заставляють?
 - Конечно. Ведь все предметы, кроме русского да еще английского, читаются по-украински. Но на переменах мы, конечно, говорим по-русски.
 Ц╕каво, що б╕льш╕сть черкащан погоджувалася ╕з землячкою, яка «ставила на м╕сце» настирного льв╕в’янина. Кивали головами, оч╕куючи мо╓╖ реакц╕╖. ╤ т╕льки одна д╕вчинка вир╕шила втрутитись:
 - А у нас в родин╕ розмовляють укра╖нською! Моя мама - викладач ╕нституту, вона теж тут з╕ мною. Сьогодн╕ - День Львова, ╕ ми з матусею ц╕лий веч╕р будемо ходити його вулицями, насолоджуючись укра╖нською ╕ розмовляючи нею.
 Ну, добре, що хоч одна козачка знайшлася...
 * * *
 А взагал╕, був вражений тим, що ╕з ус╕х колектив╕в лише третина виступала укра╖нською. Невже на Сход╕ такий «в╕дкат»? Згадалися слова недавно прочитано╖ статт╕ Максима Михайленка «Зазирнути за край пр╕рви» (газета «2000» в╕д 14.04.2006 р.): «Нам не уникнути мовно╖ сегрегац╕╖ за бельг╕йським зразком...» Сп╕льна по╖здка «св╕танк╕вц╕в» ╕ донеччан у льв╕вському трамва╖ п╕дтвердила: побоювання ки╖вського журнал╕ста не позбавлен╕ ╜рунту.
 Наш╕ засп╕вали: «Укра╖но, Укра╖но...» Тараса Петриненка, а т╕ у в╕дпов╕дь: «В траве сидел кузнечик...»; с╕мферопольц╕ почали л╕ричне «Р╕дна мати моя...», а д╕тки з б╕ло-блакитного рег╕ону натхненно ╕ урочисто ╖м про «крокодила Гену»; кримчани сп╕вають про рушник, а донеччани з викликом ╕ гонором - «Катюшу».
 Я з сумом думав, що у трамва╖ ╖дуть не просто донеччани, а актори народного театру-студ╕╖ «О!». Що ж залишилося народного в╕д цього колективу? Т╕льки назва?
 Н╕би прочитавши мо╖ думки, донеччани вир╕шили довести, що ╕ ╖м укра╖нська культура не чужа. Дружно, по-стахановськи, вшкварили класичний тв╕р всерос╕йсько╖ улюблениц╕ В╓рки С╓рдючки: «Ще не вмерла Укра╖на, ╓сл╕ ми гуля╓м так!» Очевидно, у ╖хньому розум╕нн╕ ця п╕сня була апофеозом дружби народ╕в ╕ св╕дченням братання рег╕он╕в.
 А я думав про те, що «попаху╓» ╕ у нас «бельг╕йським вар╕антом». Надто великий стрибок в╕д Укра╖ни зробив Донбас. Зрештою, а Черкащина х╕ба н╕? Хоча, стривайте! Крим теж ╓ частинкою величезного б╕ло-голубого рег╕ону. То чому ж ця маленька укра╖нська фортеця з поетичною назвою «Св╕танок» дос╕ не склала зброю?
 Може, командири патр╕отичн╕ш╕ та в╕дважн╕ш╕? Мабуть. Адже якщо для коменданта гарн╕зону гасло «Батьк╕вщина понад усе!» не ╓ порожн╕м звуком, то й б╕йц╕ рано чи п╕зно проймаються його духом.
 До реч╕, геро╖в завжди поважають нав╕ть супротивники, не кажучи вже про сво╖х. Проводжали ми кримчан додому разом ╕з подружжям Ватаманюк╕в - Дзвениславою та Орестом. З паном Орестом ми познайомилися ще у 1992 роц╕ в рух╕вському аг╕тпо╖зд╕, що ╖хав тод╕ до Криму. А тепер ось, розговорившись, сумно констату╓мо: за 14 рок╕в, що пройшли, на п╕востров╕ н╕чого не зм╕нилося. Все той же шов╕н╕зм, все той же «голодний пайок» для всього укра╖нського.
 Хоча, н╕. ╢ зм╕ни. Таких д╕тей, як оц╕ соколята ╕з «Св╕танку», тод╕ не було. Точно не було. А тепер вони ╓. ╤ це найголовн╕ше!
 По╖здка кримчан була символ╕чною ╕ знаковою. Д╕ти довели, що Укра╖ну треба будувати, спираючись на патр╕отичн╕ особистост╕ (маю на уваз╕ ефективну роботу Алли Петрово╖), а не на бюрократичн╕ програми. Дос╕ стоять перед очима байдуж╕ обличчя юних черкащан ╕ натхненн╕ - с╕мферопольц╕в. Останн╕м вдалося витворити П’╓монт у сво╖х душах.
 Указами «згори» цього н╕коли не зробиш...
 
м. Льв╕в.

Алла ПЕТРОВА,
кер╕вник театрально╖ студ╕╖ «Св╕танок»:
«ВДОМА НАМ Р╤ДКО ГОВОРЯТЬ ДОБР╤ СЛОВА. У ГОСТЯХ МИ ЧУЛИ ╥Х ЩОДНЯ П╤СЛЯ НАШОГО ВИСТУПУ...»

 Отримавши в╕д Олега Кузика, кандидата педагог╕чних наук, директора Центру дитячо╖ творчост╕ Галичини умови конкурсу фестивалю, в яких було вказано, що «фестиваль-огляд «Галицька Мельпомена» покликаний сприяти в╕дродженню та утвердженню духовних ц╕нностей укра╖нського народу, залученню д╕тей до розум╕ння кращих зразк╕в традиц╕йного та сучасного укра╖нського театрального мистецтва, примноження його спадщини, а також пошуку нових форм ╕ метод╕в роботи з д╕тьми та молоддю», я розгубилась. Що робити, як достукатись до кримських можновладц╕в, щоб допомогли, а не заблокували по╖здку театрально╖ студ╕╖ «Св╕танок» на цей фестиваль, який ще й присвячений 750-й р╕чниц╕ заснування м╕ста Лева. Звичайно, якби дитяча театральна студ╕я «Св╕танок» була рос╕йськомовною, то спонсор╕в у Криму ми в╕дшукали б без проблем, а так - 13 рок╕в ╕снування дитячо╖ студ╕╖ - це боротьба за виживання, як ╕ всього укра╖нського в Криму. ╤снування цього дитячого театрального колективу, який склада╓ться ╕з школяр╕в р╕зних шк╕л м╕ста, з д╕тей р╕зних нац╕ональностей, - ╓ щоденним нагадуванням кримськ╕й влад╕ про те, що укра╖нська мова в Криму пробива╓ться через шов╕н╕стичн╕ мури ╕ пол╕тичний пресинг, ╕ «Св╕танок» - це приклад дитячо╖ дипломат╕╖ та ╕нтеграц╕╖ маленьких кримчан в укра╖нське сусп╕льство. Д╕ти театрально╖ студ╕╖ кожного року в╕дкривають для себе свою Укра╖ну. Щоразу подорожуючи кра╖ною, за 13 рок╕в ми побачили немало - Ки╖в, Черкаси, ╤вано-Франк╕вськ, Терноп╕ль, Ужгород, Дрогобич, Кан╕в. Майже п╕в-Укра╖ни студ╕йц╕ вже побачили. Що да╓ це д╕тям? Вони переймаються долею земл╕, на як╕й живуть; д╕ти глибше розум╕ють ╕стор╕ю Укра╖ни, сво╖ми очима бачать життя укра╖нц╕в у широкому розум╕нн╕ - через музе╖, через гов╕рку (а в р╕зних рег╕онах вона ма╓ св╕й колорит). Наприклад, те, що нашу картоплю в Ужгород╕ називають «кромфлею», я сама вперше почула, перебуваючи там з╕ сво╖ми студ╕йцями. А ск╕льки захоплюючих вигук╕в було щоразу, коли д╕ти чули ╕ хот╕ли запам’ятати нове для себе слово! П╕знати життя через особистий досв╕д, через пряме сп╕лкування, що може бути кращим?
 Цього разу ми по╖хали до Львова не просто в мандр╕вку, а позмагатись у майстерност╕ з ╕ншими колективами, як╕, маючи на мет╕ те саме завдання, злет╕лися до Львова не лише з Укра╖ни, а й з-за кордону. Театральний конкурс «Галицька Мельпомена» як магн╕т, як чарод╕йна силища прикувала увагу до себе ус╕х тих, хто мр╕╓ творчих перемог на сцен╕. Щоб по╖хати на такий кон-курс, потр╕бн╕ кошти, ╕ немал╕. Та де ж ╖х взяти? У батьк╕в, як╕ отримують зарплати так╕, що ледве вистача╓ с╕м’ю прогодувати? Звичайно, н╕. Немало порог╕в довелося оббити, не одному п╕дпри╓мцю доводили - д╕ти, ╖хня праця на сцен╕ заслуговують на те, щоб це побачило високе жур╕ ╕ за межами Криму.
 Та, на жаль, у Криму зац╕кавити дитячим укра╖номовним театром просто неможливо, кошти витрачаються на видання парт╕йних аг╕ток, на пишн╕ заст╕лля. До д╕тей ц╕кав╕сть пропала, у п╕слявиборний пер╕од н╕хто н╕кому не потр╕бен. ╤ все ж «шлях подола╓ той, хто йде». Головне, не зупинитись на п╕вдороз╕. Завдяки активн╕й сп╕впрац╕ з Представництвом Президента Укра╖ни в АРК, а також з Петром Васильовичем Вольвачем, головою Кримсько╖ ф╕л╕╖ НТШ та науковим консультантом постановки вистави «Платон╕в хут╕р» про долю вченого-помолога Левка Симиренка, завдяки В╕ктору Качул╕, головному редактору часопису «Кримська св╕тлиця», ╕ особливо генеральному директору ДАТ «Чорноморнафтогаз» Олександру Горошкевичу та голов╕ С╕мферопольсько╖ райдержадм╕н╕страц╕╖ Володимиру Кунцову, як кажуть, з «миру по нитц╕» ╕ ми знайшли кошти на по╖здку до м╕ста Лева на м╕жнародний дитячий театральний фестиваль. А по╖хати було варто, хоча б заради того, щоб переконатись - ми кращ╕, ми молодц╕. Вдома нам р╕дко говорять добр╕ слова. У гостях ми чули ╖х щодня п╕сля нашого виступу. Та ╕ ми не раз переконалися, м╕с╕я театру - не в легковажних розважальних постановках. Театр це насамперед - Слово, Душа, Думка ╕ Людськ╕ пристраст╕. Коли дитина, виконуючи настанови режисера, прагне вплинути на зал, не залишити глядача байдужим, зачепити його найтонш╕ душевн╕ струни, тод╕ розум╕╓ш - театр це сила, ╕ варто жити, коли бачиш, що тво╖ учн╕ це вже осягнули.
 При╓мно було познайомитися з роботою колег з ╕нших рег╕он╕в Укра╖ни. Та бентежить мене, як вчителя, як людину, те, що дитяч╕ колективи в Укра╖н╕ творч╕ можливост╕ реал╕зують, не користуючись державною мовою. Фестиваль був м╕жнародний, з-за кордону при╖хали театральн╕ колективи ╕ вистави грали мовою сво╖х держав.
 Я уявила, якби раптом довелося б по╖хати за кордон на под╕бний фестиваль донецькому чи луганському дитячому колективу - то мова цих д╕тей з Укра╖ни була б аж н╕як не укра╖нська, а рос╕йська.
 ╤ якщо профес╕йний театр ма╓ св╕й мовний статус, то дитяч╕ самод╕яльн╕ колективи мають вчитися не лише театральн╕й справ╕, а в першу чергу кер╕вник повинен навчити д╕тей Сходу ╕ П╕вдня Укра╖ни через п’╓су, через роль думати ╕ говорити по-укра╖нськи. ╤ пов╕рте, д╕ти готов╕ до такого п╕дходу. Не готов╕ кер╕вники. Дитина душею в╕дчува╓ настро╖ вчител╕в, а вони не завжди на користь Укра╖н╕...
 Ось як╕ в╕дгуки про по╖здку учн╕в театрально╖ студ╕╖ «Св╕танок»:
 Андр╕й Харьковський: «На цьому фестивал╕ наша студ╕я показувала виставу «Платон╕в хут╕р» Антона Михайлевського, в як╕й я з╕грав роль сина Левка Симиренка - Володимира. Це м╕й перший виступ на велик╕й сцен╕, ╕ я гадаю, що це був вдалий початок у мо╓му творчому житт╕. Нам вдалось передати траг╕чну долю Левка Симиренка, глядач╕ дивились нашу виставу, не стримуючи сл╕з - у зал╕ плакали як д╕ти, так ╕ доросл╕. Нас зрозум╕ли, ╕ це при╓мно. Наступного дня ми прогулялись Львовом. Це дивовижне, старовинне м╕сто, тут говорять вулиц╕ ╕ будинки. Яка краса!»
 Юл╕я Харьковська: «Наша по╖здка до Львова на фестиваль сп╕впала з
750-ю р╕чницею народження м╕ста.
╤ тому при╓мно, що наша вистава, подарунок м╕сту Лева, сподобалась глядачам, ми ╖м в╕дкрили нев╕дому стор╕нку з ╕стор╕╖ життя вченого-помолога Левка Симиренка. Хочу подякувати за орган╕зац╕ю по╖здки вченому-симиренкознавцю Петру Васильовичу Вольвачу, а також нашим кер╕вникам Алл╕ Володимир╕вн╕ Петров╕й та Олександру Олекс╕йовичу Польченку».
 
Ксеня Мусатенко: «Мен╕ дуже сподобався фестиваль ╕ Льв╕в. Бажаю ус╕м побувати в цьому гарному м╕ст╕ хоч раз в житт╕».

Олеся Онопр╕╓нко: «Мо╖ побажання орган╕заторам фестивалю-огляду в майбутньому под╕лити конкурс╕ вистави за ном╕нац╕ями, тому що в один день важко сприймати р╕зножанров╕ вистави. Вперше я в╕дчула, як важко було нашим кер╕вникам забезпечити ф╕нансову сторону нашо╖ по╖здки. Соромно, що кримськ╕ б╕знесмени довго не звертали уваги на наш╕ проблеми, ╕ по╖здка могла бути з╕рваною, якби не добр╕ люди. Ще у Львов╕ я була при╓мно здивована, що нашу «Кримську св╕тлицю» там добре знають ╕ читають».

Ганна Кривко: «Це була моя остання по╖здка ╕з студ╕╓ю «Св╕танок», адже цього року я зак╕нчую 11-й клас ╕ студ╕ю. Про виставу «Платон╕в хут╕р» ╕ нашу гру скажу так: «Ми наче були «живими с╕рниками» на сцен╕, ми запалювались один в╕д одного, переростаючи в одне ╓дине вогнище наших сердець. Був момент п╕д час вистави т╕╓╖ драйвово╖ тиш╕, заради яко╖ треба жити ╕ виходити на сцену. Втома ╕ виснажен╕сть проходять, як т╕льки п╕сля завершення вистави чу╓ш гучн╕ оплески ╕ вигуки «браво». П╕сля по╖здки на фестиваль до Львова я ще б╕льше переконалася, що м╕й виб╕р подальшого навчання буде пов’язаний т╕льки з вивченням секрет╕в театрального мистецтва. Стати справжн╕м профес╕оналом - це моя мр╕я, яка зародилась ╕ визр╕ла в мо╖й р╕дн╕й студ╕╖ «Св╕танок»...

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 26.05.2006 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3869

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков