Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3239)
З потоку життя (6464)
Душі криниця (3517)
Українці мої... (1465)
Резонанс (1508)
Урок української (990)
"Білі плями" історії (1675)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СПОГАДИ ПРО ╤ВАНА КЛИМ╤ВА-ЛЕГЕНДУ
пропону╓мо спогади Григор╕я Петровича ВАШК╤ВА (1912 р.н., мешканця с. С╕лець) про ╤вана...


«В╤Н БУВ СПРАВЖН╤М ПАТР╤ОТОМ...»
У ц╕ скорботн╕ дн╕ висловлю╓мо щире та глибоке сп╕вчуття близьким пок╕йного, кохан╕й дружин╕...


«ТАКЕ П╤Д СИЛУ Т╤ЛЬКИ КОЗАКУ: СВО╢ РОБИТИ МУДРО Й ТЕРПЕЛИВО...»
Нашому кримському укра╖нському побратиму Олександру Польченку цими днями виповню╓ться 65 л╕т!


Данило КОНОНЕНКО: «НЕХАЙ ЖИТТЯ ЙОГО Н╤КОЛИ НЕ ЗАСТУПА╢ СМУТКУ ДИМ. ЛИШАЙТЕСЬ НАЗАВЖДИ, МИКОЛО, ВКРА╥НЦЕМ ЧЕСНИМ ╤ ПРЯМИМ!»
З╕ святом, Миколо ╤вановичу! Хай в╕риться й можеться!


ЩЕДР╤СТЬ ДУШ╤, ЩЕДР╤СТЬ ТАЛАНТУ В╤РИ РО╥К
25 кв╕тня в б╕бл╕отец╕-ф╕л╕╖ № 22 ╕мен╕ Т. Г. Шевченка в м. Ялта в╕дбулась етнограф╕чна...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 16.06.2006 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#25 за 16.06.2006
ЙОГО ТАЛАНТ РОЗЦВ╤В П╤Д НЕБОМ КРИМУ...

ДО 75-Р╤ЧЧЯ В╤Д ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПОЕТА СТЕПАНА ЛИТВИНА

╤м'я в╕домого укра╖нського поета, перекладача, редактора, лауреата л╕тературно╖ прем╕╖ ╕мен╕ Володимира Сосюри Степана Литвина добре в╕доме в Криму. В╕н один з тих небагатьох укра╖нських автор╕в, хто видав сво╖ дв╕ перш╕ зб╕рки в╕рш╕в "Серце не мовчить" (1958 р.) та "П╕д небом Криму" (1960 р.) у м╕сцевому видавництв╕ "Кримвидав" невдовз╕ п╕сля того, як Кримську область було передано до складу Укра╖нсько╖ Радянсько╖ Соц╕ал╕стично╖ республ╕ки (1954 р.).
Тод╕, в к╕нц╕ 50-х - на початку 60-х рок╕в, у Криму за п╕дтримки держави активно почало в╕дроджуватись укра╖нство. К╕лька рок╕в посп╕ль тиражем у 50 тисяч прим╕рник╕в виходила укра╖нська газета "Радянський Крим", на роботу до яко╖ було запрошено досв╕дчених журнал╕ст╕в з ╕нших областей Укра╖ни - Володимира Шахнюка, Миколу Миронця, Василя Ковтуненка, ╤вана Тимошенка та ╕нших. Редактором газети був Дмитро Прикордонний.
У м╕сцевому видавництв╕ "Кримвидав" почали з'являтися книги укра╖нських автор╕в. З Ки╓ва при╖хав керувати Кримським в╕дд╕ленням Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни в╕домий поет ╤ван Нехода. Окр╕м Степана Литвина, котрий п╕сля зак╕нчення ф╕лолог╕чного факультету Ки╖вського держун╕верситету при╖хав на роботу до Криму (працював у редакц╕ях газет "Радянський Крим" та "Кримська правда"), з'явилося к╕лька ц╕кавих початкуючих автор╕в, котр╕ гуртувалися довкола ╤вана Неходи. Це - Дмитро Черевичний, Л╕д╕я Кульбак, Микола Артеменко, а згодом до них при╓дналися Дмитро Шупта, Анатол╕й Логвиненко, Фед╕р Степанов... При Сп╕лц╕ письменник╕в почало працювати л╕тературне об'╓днання, куди в 1962 роц╕ уже ходив ╕ я - на той час в╕йськовослужбовець строково╖ служби одн╕╓╖ з частин С╕мферопольського гарн╕зону. То були незабутн╕ роки - вс╕ ми були молод╕, палко закохан╕ в поез╕ю, в р╕дне укра╖нське слово.
Степан Михайлович Литвин з-пом╕ж нас був наймастит╕шим поетом, автором двох зб╕рок в╕рш╕в, мав к╕лька гарних п╕сень, написаних разом з м╕сцевими кримськими композиторами. Його в╕рш╕ на кримську тематику часто друкувалися в газет╕ "Радянський Крим", в альманас╕ "Крим", були новою темою в тод╕шн╕й пово╓нн╕й укра╖нськ╕й поез╕╖.
Для мене, юнака з Черкащини, Крим був дос╕ нев╕домим кра╓м ╕ я хот╕в якомога б╕льше д╕знатися про нього. В╕рш╕ Степана Литвина хвилювали читача саме кримською тематикою, п╕дкоряли щир╕стю, мелод╕йн╕стю укра╖нсько╖ мови, екскурсами в ╕сторичне минуле нашого укра╖нського народу, що т╕сно перепл╕талося з Кримом, ╕з запорозькими козаками та чумаками, котр╕ знали сюди дорогу.
А згодом, в 1962 роц╕ Степан Литвин разом з╕ сво╓ю милою дружиною Олею та маленькою донечкою Св╕тланкою пере╖хав до Ки╓ва. Ми, молод╕ кримськ╕ укра╖нськ╕ поети, хоч ╕ дуже жалкували, що лишились без доброго друга ╕ наставника, але щиро рад╕ли, що тепер ╕ у нас в столиц╕, де вирувало кипуче л╕тературне життя, буде "своя людина". Рад╕ли, що й там, в столиц╕, поет Степан Литвин не "загубився". Працюючи редактором у ки╖вських видавництвах, вкладаючи багато сил у п╕дготовку рукопис╕в в╕домих ╕ малов╕домих автор╕в до видання, в╕н ╕ сам багато писав, перекладав з ╕нших л╕тератур, видавався. Побачили св╕т його зб╕рки поез╕й "Бентежн╕сть", "Рушник ╕ шабля", "Спадко╓мн╕сть", "Нездоланн╕сть любов╕", "Тв╕й голос", "Кольори тривоги ╕ над╕╖", "На зоряних в╕трах", "Калина в сн╕гу"...
Останн╕ к╕лька рок╕в перед виходом на пенс╕ю за в╕ком Степан Литвин зав╕дував в╕дд╕лом поез╕╖ в письменницьк╕й газет╕ "Л╕тературна Укра╖на". За свою багатор╕чну поетичну творч╕сть удосто╓ний л╕тературно╖ прем╕╖ ╕мен╕ славетного укра╖нського поета-л╕рика Володимира Сосюри.
А цими червневими днями поет Степан Литвин, чия творч╕сть розкв╕тла п╕д небом Криму, святку╓ сво╓ 75-р╕ччя. Господи, як швидко плине час!
У сво╖х поез╕ях Степан Литвин багато розм╕ркову╓ про наше неоднозначне сьогодення, з болем ╕ г╕ркотою в серц╕ пише про реал╕╖ нашого сьогодн╕шнього життя, виступа╓ поборником ╕ охоронцем свого р╕дного укра╖нського, зокрема мови. З глибокою любов'ю ╕ шанобою пише про ╕сторичних звитяжц╕в, котр╕ боролись за волю Укра╖ни, зокрема, й про свого в╕домого земляка Устима Кармалюка, бо народився ж ╕ вир╕с в сел╕ його ╕мен╕ Кармалюковому на В╕нниччин╕, про ╕ншого подоляка, безстрашного захисника Севастополя легендарного матроса Петра К╕шку, про земляка-матроса Григор╕я Вакуленчука, одного з тих, хто п╕дняв повстання на броненосц╕ "Потьомк╕н". Ск╕льки ╖х, славних ╕мен укра╖нських, пов'язано з Кримом... А в декого ╕з сьогодн╕шн╕х поверта╓ться язик говорити супротивне. Боже, Боже... Яка коротка пам'ять...
Св╕й поважний юв╕лей поет Степан Литвин зустр╕ча╓ не лише високопатр╕отичними в╕ршами, а й не менш патр╕отичними чудовими п╕снями, як-от: "Запорозький козак дв╕ч╕ не вмира╓" (музику написав в╕домий композитор Юр╕й Рожков, а викону╓ славнозв╕сний квартет "Гетьман"), п╕снею "Б╕л╕ л╕ле╖" (музика Олександра Злотника), яку виконував свого часу наш незабутн╕й Назар╕й Яремчук, та багатьма ╕ншими - широко знаними й любимими в народ╕.
Поета Степана Литвина знають ╕ шанують в Криму за його справд╕ мужн╓ ╕ мудре слово. Адже так воно й мусить бути, бо 75 - це той в╕к, коли вже всього надбано - ╕ мужност╕, ╕ мудрост╕, й любов╕.
З юв╕ле╓м Вас, шановний наш земляче! Хай ще довго-довго с╕╓ться-зас╕ва╓ться доб╕рним поетичним словом Ваша творча нива.
З роси та води Вам, дорогий Степане Михайловичу!
Данило КОНОНЕНКО.

Степан ЛИТВИН

НАС ПОРЯТУ╢ Т╤ЛЬКИ ╢ДН╤СТЬ

Неначе воду у пустин╕,
Несли ми добр╕сть повсякчас,
Так╕ гуманн╕ та гостинн╕,
Що зайди хазяйнують в нас.
╤ декотр╕ аж марять грою:
Жбурнути нас в п╕тьму н╕му,
Щоб ми, як мухи за корою,
Сид╕ли не лише в Криму.
Лел╕ють зам╕ри ру╖нн╕ -
Розбудувать ╕мперський д╕м...
Жить укра╖нцю в Укра╖н╕ -
Неначе у краю чуж╕м...
Вкра╖но, ти у нас ╓дина.
Лиш тут нам серце тьох ╕ тьох.
Ти - р╕дна мати-Батьк╕вщина
Чи мачуха для багатьох?
Де наша преса, наша книжка?
Культури аура хистка.
╤ патр╕ота жде насм╕шка,
Ненависть ╕нод╕ чека.
Ти захопився Блоком, Л╕стом,
Ти вивчив мови -
п'ять чи й ш╕сть,
А кличуть нац╕онал╕стом
За р╕дне слово, цв╕т душ╕...
╤ голос нам скрипить ╕ржавий:
"Що ж, ви одержали сво╓.
Ви добивалися держави?
Держава Укра╖нська ╓.
╢ г╕мн, ╓ прапор, герб ╕сну╓,
Держави ст╕льки ╓ ознак.
Рос╕йська мова в н╕й пану╓?
То ╕сторично склалось так".
Сус╕ди зброю все кували,
Вкра╖ну рвали хижаки.
В╕ками русиф╕кували
╤ ╜валтували чужаки.
Немов у джунглях - право сили.
Душили укра╖нський сп╕в.
В хохл╕в таки перетворили
╤ козак╕в, орл╕в степ╕в.
Пом╕ж братами чвари творим,
Облуду правдою зовем.
Чужою мовою говорим,
Чужою думкою живем.
Питаю: в Ки╓в╕ чи де я?
Слова читаю крижан╕,
Що не спрацьову╓ ╕дея
Нац╕ональна в наш╕ дн╕.

Але ж не вб'╓ й катюга лютий
╤дею, споконв╕к живу:
Повинн╕ жити й ми, як люди,
Здолавши кривду в╕кову.

╤ харт╕ю створив нам Орлик.
Рости до не╖ ╕ рости.
Таж наступають нам на горло,
Таж затуляють нам роти.

Як╕ п╕сн╕ у нас чудов╕ -
Достойн╕ полет╕ть до з╕р...
За п╕сню власну в р╕дн╕м Львов╕
Убитий ╤гор Б╕лоз╕р.

Франкову хату знов спалили
╤ гинуть речники палк╕...
╤ люд злочинно розд╕лили
На м╕льйонер╕в й жебрак╕в.

Заможн╕, начебто монархи,
╤ лас╕ на чуже добро,
Прихватизують ол╕гархи
╤ море, й небо, ╕ Дн╕про?
╥м нагадати про сумл╕ння -
З╕рвати груш╕ на верб╕...
╤ предк╕в наших покол╕ння
Зорять ╕з в╕чност╕ в журб╕.

О, як сп╕вали й працювали -
У них завзяття беремо.
О, як за волю повставали
╤... шию пхали у ярмо.

Бо л╕воб╕чн╕ й правоб╕чн╕,
Бо "сх╕дняки" й "зах╕дняки"...
Були д╕яння геро╖чн╕,
Та, браття, поступ наш який?

Кра╖ни все багатш╕ й дужч╕,
А в нас ╕ просв╕тку нема.
Знов покара╓ нас грядуще,
Знов - Соловки ╕ Колима?

Знов "чорним вороном" ночами
Шугатиме кремл╕вська лють?
Опам'ятайтесь, яничари,
Бо й вас в Мордов╕ю зашлють!

П╕дуть вмирати ваш╕ д╕ти
За шал московських во╓вод...
Як любо недругам рад╕ти,
Що чвари гублять наш народ!

Чи ж не було в нас Наливайка?
Чи ж не було в нас Богуна?
Але ментальност╕ нагайка
╤знов додолу нагина.

Який г╕ркий урок Ру╖ни!
Крутян Господь лиш воскресить.
Над головою Укра╖ни
╤знов дамокл╕в меч висить.

Вс╕ укра╖нц╕ - ╕ етн╕чн╕,
╤ вс╕, хто любить р╕дний край,
Хто вмре за ╕деали в╕чн╕, -
П╕д прапор ╓дност╕ ставай!

Нам Духа рв╕йна спадко╓мн╕сть
Серця вогненно потрясе.
Нас поряту╓ т╕льки ╓дн╕сть...
Де розбрат, там загине все!

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 16.06.2006 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3920

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков