Версiя для друку Обговорити в форумi

 (Продовження. Поч. у № 8 - 25).

 Про... елементарне здоров'я давна було в наших звичаях бажати один одному "доброго (або козацького)" здоров'я. Тепер усе частіше (зокрема, в засобах масової інформації України) бажають "елементарного здоров'я". І знову абсолютна мовна глухота...

 Чи може бути клімат поміркованим?

 Таку фразу можна часто почути, але, якщо задуматися, то ні температура, ні вітер, ні клімат не можуть бути "поміркованими".
 "Поміркованим" (уміркованим) може бути тільки той (та, те), хто міркує, мислить, думає, тобто людина, пор.: "Це був уже не той запальний Богдан, яким вона знала його, - перед нею стояв розсудливий, поміркований, до того ж, обережний чоловік" (Ірина Вільде).
 Коли ж ідеться про температуру, клімат, вітер і т. д., уживаємо прикметник "помірний", прим.: "За повідомленням столичного бюро погоди, завтра передбачається на Київщині мінлива хмарність, вітер слабкий до помірного" (з живих уст).

 Співпадати? Збігатися? Сходитися (Зійтися)?

 На сторінках української преси та наукових видань часто трапляється слово "співпадати". Але в академічному "Словникові української мови" (у томі IX, що охоплює усі слова з початковою літерою "С") нема цієї лексеми, бо й загалом нема її в українській мові. Це слово - незграбна калька російського слова "совпадать" - належить хіба що до так званої позасловникової суржикової лексики. Натомість, в українській мові слова "збігатися", "сходитися (зійтися)" мають усталене метафоричне значення "відповідати дійсності"; "бути правильним"; "виявлятися однаковим із чим-небудь, бути схожим" - тобто, означають те саме, що й калькований покруч "співпадати". Ось приклади: "Щодо поданої теми, за яку дуже дякую Вам, то якимсь дивом думки наші збіглися" (М. Коцюбинський); "Двісті двадцять два і два в остачі!" - урочисто оголошує Ксеня. - Таки сходяться, - дивується Мирон" (М. Стельмах); "От бачиш, се випадок нещасливий, - він мовив навмання, не знав, що вигад зійдеться з правдою" (Леся Українка).

 Відхилитися - ухилитися

 Абетковою істиною є той факт, що афікси часто змінюють значення слова. Так, у "Свободі" за 3 липня 1997 р. читаємо про те, що "в Україні поважна частина юнаків відхиляється від військової служби". На жаль, це правдивий факт (і ганебний!), але дієслово вжито тут не до місця.
 СУМ подає таку семантичну структуру дієслова "відхилятися" ("відхилитися"): 1) нахилятися в якийсь бік; 2) припинити зв'язки з кимсь; відвертатися; 3) своїми діями, вчинками відступати від постанови, програми тощо (Т. 1. - С. 654). Отже, в поданому вище контексті воно недоречне. Замість нього доречно було б ужити дієслово того самого кореня, але
з іншим префіксом - "ухилятися", одне з переносних значень якого - "намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь, відсторонитися від чогось" (СУМ. - Т. 10. - С. 527), або ж дієслово "уникати", що має подібну семантичну структуру ("намагатися відсторонитися від якихось дій, участі в якійсь справі, роботі" (СУМ.- Т.10. - С. 448-449).

 Пригадувати - пам'ятати

 "Тому безустанно ми повинні пригадувати собі", - пише автор у статті на мовну тему ("мовознавчою" її назвати годі), а вдумливому читачеві стає чи то ніяково, чи смішно, бо дієслово "пригадувати" означає "поновлювати в пам'яті обставини, образи і т. ін. минулого" (СУМ. - Т. 7. - С. 584 - 585). То ж "пригадувати безустанно" (і, отже, увесь час забувати пригадане) можуть лише люди хворі, що постійно впадають у непам'ять. У статті йдеться про здорових людей, тому-то слід удатися тут до дієслова "пам'ятати", так би мовити, "постійної семантики" (пор.: "пам'ятати" - "зберігати в пам'яті, не забувати" - СУМ.- Т. 6. - С. 37). Оскільки семантична структура цього дієслова включає й семантику прислівника "безустанно", вочевидь, цей прислівник можна б вилучити з тексту. Не забуваймо, що в лаконізмі, містко сконденсованій думці - сила вислову. То лише лінива думка - багатослівна.

 Чи можна "зустрічатися (зустрітися)" без зустрічі?

 Дієслово "зустрічатися (зустрітися)" в українській мові вживається лише тоді, коли йдеться про справжню зустріч: "Вони зустрілися вперше в житті далеко від рідного краю у серпні 1994 року"
(з живого мовлення); "До самого села не зустрілося жодної живої душі, тільки кам'яні хрести біліли над шляхом" (О. Гончар);
 Зустрітися: щоб зразу
 розлучитись,
 Щоб бідне серце отруїть,
 Щоб більш ніколи не зустрітись
 І вічно втратою боліть
 (О. Олесь).
 Якби зострілися ми знову,
 Чи ти злякалася б, чи ні?
 (Т. Шевченко).
 Значно складніша семантична структура російського дієслова "встречаться" призвела до того, що в побутовому мовленні українське дієслово "зустрічатися (зустрітися)" уживається помилково й там, де про зустріч не йдеться, прим.: "він зустрівся з труднощами" замість "він натрапив (надибав) на труднощі", "він мав труднощі"; "села зустрічалися все рідше" замість "села траплялися все рідше"; "у підручнику можна зустріти описи природи" замість
"у підручнику трапляються описи природи", "у підручнику можна натрапити на описи природи", "у підручнику подано описи природи".
 Коли ж просто стверджується існування, наявність когось (або чогось), коли щось відбувається, діється, стається, належить вживати наведені вище дієслова, а також дієслово "бувати"; прим., у Т. Шевченка читаємо:
 І це трапляється меж нами,
 Що ніж на серце наставля,
 А сам цілує...
 Якби знала
 Матуся горенько твоє,
 Чи оддала б за генерала
 Дитя єдинеє своє?
 Не оддала б... А втім, не знаю...
 Бо всякі матері бувають.
 Перепрошую - вибач
 Уживаємо дієслово "перепрошую" доволі часто, не задумуючись над тим, що це дієслово - невдала, незугарна калька польського "przepraszam", непрозора щодо своєї семантики ("пере - прошую?"). Доречнішими є словоформи дієслова ширшої семантики "вибачати" - "вибач (будь ласка)", "вибачте", "прошу вибачити", "прошу вибачення", прим.: "Нахилився над дитям, погладив голівку і крізь сльози прошептав: "Вибач, маленька, не знатимеш татка" (О. Маковей); "Вибачте, будь ласка, яким рейсом приїдуть французькі туристи до Борисполя?" (з живих уст).
 Треба, одначе, уникати зворотної форми "вибачаюсь", бо це вже калька російського "извиняюсь". Великим прихильником дієслова "вибачай" (на противагу "перепрошую") був відомий український мовознавець - професор В. Сімович (див. його статтю "Наша українська мова" в кн.: Сімович В. Українське мовознавство: Розвідки й статті/ Упорядкував Ю. Шевельов. - Оттава, 1984).

(Далі буде).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #26 за 23.06.2006 > Тема "На допомогу вчителеві"