В╕зиткою кожно╖ повноц╕нно╖ народност╕ перед св╕товою сп╕льнотою ╓ ╖╖ фольклор - сво╓р╕дна зб╕рочка ус╕х культурних надбань, куди кожне покол╕ння вписувало щось сво╓, досконале ╕ неповторне, в╕чне ╕ щоразу нове, не п╕двладне часу й ╕сторичним обставинам. Такий безц╕нний шедевр ╓ ╕ в нашого народу, але доля його надто г╕рка: спершу пересл╕дування й гон╕ння прабатьк╕в, пот╕м боротьба за свою автохтонн╕сть ╕ самодостатн╕сть. Зараз ц╕ в╕ков╕чн╕ надбання укра╖нсько╖ творчост╕ знаходяться в наших руках. Проте сучасники не надто дбають про ╖х збереження ╕ в╕дтворення. Занехаяною ╕ призабутою сто╖ть наша культурна спадщина на сучасному щабл╕ ╕стор╕╖ ╕ н╕би кричить нам козацькими думами, укра╖нськими обрядовими п╕снями... Натом╕сть ми, в╕дкинувши св╕й р╕дний, питомо укра╖нський, спожива╓мо продукт ╕нших народ╕в: американського, рос╕йського; слуха╓мо ╖хню попсову музику, дивимось ф╕льми ╖хнього к╕нематографа, посп╕ша╓мо за тенденц╕ями ╖хньо╖ моди. У скептик╕в на таке твердження ╓ давно приготовлена (либонь, ще за час╕в Союзу!) думка, що в Укра╖н╕ просто не ╕сну╓ як╕сно╖ музично╖, к╕нематограф╕чно╖, п╕сенно╖ та ╕ншо╖ творчост╕, а все, що залишилось до сьогодн╕, - це лише арха╖чн╕ пережитки минулого, м╕сце яким у виставкових залах музе╖в або на стор╕нках п╕дручник╕в з ╕стор╕╖. ╤ нав╕ть тод╕, коли нас почув ╕ визнав св╕т, значна частина укра╖нсько╖ громади залишилась на позиц╕ях цих же скептик╕в. Нав╕ть п╕сн╕ славетно╖ Руслани з ╖х чар╕вними гуцульськими мотивами швидше п╕дкорили ╢вропу, н╕ж свого укра╖нського слухача. Проте всупереч таким заяложеним твердженням укра╖нська культура, щедро приправлена самобутн╕м фольклором, не лише ╕сну╓, а може бути ц╕лком сучасною. Наша п╕сня в тому числ╕. ╤ щор╕чний фестиваль «Рок С╕ч», що в╕дбувся у травн╕ на Трухановому остров╕ Ки╓ва, - чергове цьому п╕дтвердження. «Це лише початок, - запевнив у одному з╕ сво╖х ╕нтерв’ю орган╕затор фестивалю Олег Скрипка, - в майбутньому Укра╖ну чека╓ справжн╕й нац╕ональний бум». За його ж п╕дтримки у Львов╕ пост╕йно орган╕зовуються так зван╕ «Га╖вки» - музичне д╕йство з╕ стародавн╕м укра╖нським колоритом, де на стил╕зован╕й п╕д колишн╓ селянське подв╕р’я площ╕ люди у нац╕ональних укра╖нських костюмах веселяться, танцюють, слухають насп╕ви сивочубих бандурист╕в, спостер╕гають за роботою майстр╕в гончарського, ковальського, р╕зьбярського мистецтв. Кожного року на так╕ масов╕ гуляння з’╖жджаються щоразу б╕льше жител╕в з р╕зних куточк╕в Укра╖ни. Кр╕м них, у Львов╕ пост╕йно проводяться «Галицьк╕ фести» та «Флюгери Львова», що в╕дкривають Укра╖н╕ нов╕ таланти та демонструють музичн╕ здобутки вже в╕домих колектив╕в. При╓мно, що все част╕ше у сх╕дних та п╕вденних куточках нашо╖ держави проводяться фестивал╕, на яких п╕сн╕ р╕дною мовою стають дедал╕ значущими та сприйнятними. Ходили чутки, що сп╕ворган╕затором цьогор╕чного фестивалю «Казантип» на узбережж╕ Чорного моря ма╓ виступити л╕дер гурту «Океан Ельзи» Славко Вакарчук! Коли на концертах я чую як╕сну укра╖нську музику, вона виклика╓ у мене асоц╕ац╕ю з ароматним, добре вистояним вином, приготовленим к╕лька стол╕ть тому ╕з в╕дб╕рних сорт╕в винограду. Шкода лише, що поц╕нувати його смак може не кожен ╕ не в╕дразу, бо вже занадто довго ми впива╓мось дешевим ╕мпортним п╕йлом...
СОЛ╤ДАРН╤ З УКРА╥НОЮ
СЕРЕД ПОВЕРНЕНИХ ╤З РОС╤ЙСЬКОГО ПОЛОНУ ЗАХИСНИК╤В МАР╤УПОЛЯ ╢ ДВО╢ КРИМЧАН
УКРА╥НА ПОВЕРНУЛА З РОС╤ЙСЬКОГО ПОЛОНУ 215 ЛЮДЕЙ, ЗОКРЕМА Й ЗАХИСНИК╤В «АЗОВСТАЛ╤»
ЩАСЛИВА ЛЮДИНА СЕРГ╤Й МАРТИНЮК
ПЕРЕМОГА НА П╤ДСТУПАХ ДО КИ╢ВА
