Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ХУДОЖН╢ ЗОБРАЖЕННЯ «МОВНОГО РЕЙДЕРСТВА» У ПОЕТИЦ╤ ╤ВАНА НИЗОВОГО
╤ван Низовий – один ╕з найяскрав╕ших творц╕в художнього слова друго╖ половини ХХ –...


ЛИШ ЧЕКАЛИ Б НА МЕНЕ ДИТЯЧ╤ ДОПИТЛИВ╤ ОЧ╤, ╤ ДЗВ╤НКИМ «ДОБРИЙ ДЕНЬ!» ПОЧИНАВСЯ ЩОРАЗУ УРОК…
Дякую тоб╕, вчителько, що розв╕яла м╕й смуток, що допомогла мен╕ перебороти особист╕ негаразди...


ТАРАС ШЕВЧЕНКО ╤ ВОЛОДИМИР СОСЮРА
...використовуючи образи Шевченка, Сосюра не вдавався до ╖хн╕х простих рем╕н╕сценц╕й, а творчо...


«ВЧИТЕЛЬКО МОЯ, ЗОРЕ СВ╤ТОВА!»
Про талановитого молодого педагога — вчителя укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури...


«…МЕН╤ ╤ ВДЕНЬ, ╤ ВНОЧ╤ СНИТЬСЯ ОТА БЛАГОДАТЬ НАД ДН╤ПРОМ…»
ОБРАЗ УКРА╥НИ В ТВОРЧОСТ╤ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 25.08.2006 > Тема "На допомогу вчителеві"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#35 за 25.08.2006
БОЛ╤ТИ БОЛЕМ СЛОВА НАШОГО...
Роксолана ЗОР╤ВЧАК

 (Продовження. Поч. у № 8 - 34).
 У роман╕ «Маруся Чурай» Л╕на Костенко передала страшенне горе Марус╕ з приводу смерт╕ ╖╖ матер╕ такими словесними образами:

Чвяхкот╕ла земля
у старих постолах,
похилилися верби
в ос╕нньому шматт╕.
Повезли мою мат╕р на б╕лих волах,
неоплакану мат╕р,
неоплакану мат╕р.

 Опис вража╓ правдив╕стю, хоча насправд╕ верби не мають ос╕ннього шмаття.
 Ось ще деяк╕ зразки словесних образ╕в:

 Неначе цвяшок, в серце вбитий,
 Оцю Марину я ношу
 (Т. Шевченко).

 В стременах став, зорить.
 А к╕нь гребе
 ╤ ловить н╕здрями
 далеку вогк╕сть Дону (М. Зеров).

 Закучерявилися хмари.
 Лягла в глиб╕нь блакить...
 О милий друже, - знов недуже -
 О любий брате, - роз╕п’яте -
 Недуже серце мо╓, серце,
 мов леб╕дь той, ячить.
 Закучерявилися хмари...
 (П. Тичина).

 По зал╕ голос малиновий
 розливсь, як весняний струмок
 (М. Драй-Хмара).

 Люблю слова, ще повнодзвонн╕,
 як мед, пахуч╕ та п’янк╕,
 слова, що в глибин╕ бездонн╕й
 пролежали глух╕ в╕ки
 (М. Драй-Хмара).

 Але будуть св╕танков╕ губи
 Ц╕лувати землю молоду
 (М. В╕нграновський).

 Творення словесних образ╕в - це гостре бачення, це прагнення до самовираження, це праця думки ╕ для автора, ╕ для читача. Нам судилося жити у св╕т╕, де переважа╓ слово техн╕чне, ╕нформативне, де пану╓ телеекран (часто низькопробний), що не вимага╓ напруження н╕ думки, н╕ уяви.
 То ж згадаймо Шевченкове «Уч╕тесь, читайте...», то ж згадаймо Франкове «Книга - морська глибина», заглиблюймося в художн╕ тексти, люб╕мо художн╓ слово, розкошуймо ним, сп╕лкуймося з ним, п╕знаваймо його глибини, його живий подих, його та╖ни, щоб не зубожилося наше духовне життя, що ╓ найвищим надбанням людини - homo sapiens!

 Дбаймо про багатство свого словника: еп╕тетн╕ конструкц╕╖

 Лише д╕йшовши схилу в╕ку,
 Поез╕ю я зрозум╕в,
 Як простоту таку велику,
 Таке з’╓днання точних сл╕в...
 ...Коли еп╕тет б’╓ стр╕лою
 У саму щонайглибшу суть,
 Коли дорогою прямою
 Тебе метафори ведуть
 (М. Рильський).

 Багатство еп╕тет╕в - одна з питомих ознак багатства мови взагал╕. Еп╕тети - могутня зброя в руках письменника, оратора, лектора, учителя, прац╕вника преси, матер╕, яка вихову╓ сво╖х д╕тей, дипломата, який розмовля╓ з представниками ╕ншо╖ держави та ╕н.
 Еп╕тет - це стил╕стичний зас╕б, в основ╕ якого лежить вза╓мозв’язок емоц╕йного й лог╕чного значення означуваного слова. В╕д звичайного означення (або ж обставини способу д╕╖, коли йдеться про еп╕тети, виражен╕ присл╕вниками) еп╕тет в╕др╕зня╓ться переносним ╕, тим самим, експресивним значенням, пор.: «╤шли довго зеленими л╕сами (О. Гончар; «зеленими» - означення); «Леся Укра╖нка з Кв╕ткою тут була, ╕ Черемош шум╕в, ╤ по горах л╕с думав свою зелену думу» (С. Пушик; «зелену» - еп╕тет).
 Недобрих, безсердечних людей над╕ляють у нас еп╕тетом «черствий», а означення «черствий» уживають, коли йдеться про погану як╕сть найвагом╕шого в житт╕ хл╕бодайного народу - хл╕ба.
 Окрем╕ еп╕тетн╕ конструкц╕╖ заснован╕ на переосмисленн╕ символ╕в. Так, барв╕нок - це неодм╕нний шлюбний атрибут в Укра╖н╕, де напередодн╕ вес╕лля дружки, назбиравши барв╕нку, приносять його свахам, як╕, ладкаючи, плетуть в╕ночки молод╕й та молодому. Поет ц╕каво╖, ориг╕нально╖ образност╕, Б.-╤. Антонич писав:

 Так палко вм╕ють ц╕лувати
 Лиш т╕, що перший раз ц╕лують.
 В тремт╕нн╕ сл╕в тво╖х крилатих
 Я барв╕нкову щир╕сть чую.

 Смислотворча наснага еп╕тета дуже часто залежить в╕д контексту. Згадаймо Шевченков╕ рядки з поеми «Кавказ»:

 ╤ вам слава, син╕ гори,
 Кригою окут╕,
 ╤ вам, лицар╕ велик╕,
 Богом не забут╕.

 Очевидно, йдеться про лицар╕в, великих духом, тому-то лексема «великий» ста╓ еп╕тетом у цих рядках.
 Про В. Сосюру чита╓мо у статт╕ Г. Тарасюк «Раптом Метр глянув на небо, де над бл╕до-голубим виднокра╓м вис╕в м╕сяць уповн╕, ╕ сказав: «От м╕сяць.... кожен бачить його по-сво╓му. У народ╕ в╕н - круторогий, у Шевченка - бл╕дий, бл╕долиций. А над Прилуками... Подив╕ться, та ж в╕н - бузковий» (Л╕тературна Укра╖на. - 2003. -
17 липня).
 Еп╕тет часто виявля╓ надзвичайну смисло- ╕ стильотворчу активн╕сть. У щ╕льному сполученн╕ з означуваним предметом в╕н створю╓ так╕ словесн╕ формули (часто - зразки смислово╖ пол╕фон╕╖), як╕ вм╕щають зерно думки, акумульовану енерг╕ю, що ста╓ конструктивним чинником. Для еп╕тета в укра╖нськ╕й л╕тературн╕й мов╕ характерна бурхлива еволюц╕я образност╕, пор.: «А ми, братове, впертовуст╕ спрагл╕ любоправди, на палях бездуховност╕ й свавол╕ нерозукра╖нен╕ набира╓мось терп╕ння...»
(В. Колом╕╓ць). «Коли це творилося таке горе - люте, голодоморне...» (В. Колом╕╓ць); «...стограмовий трудодень» (О. Гончар); «Дух дн╕провороджений...» (В. Колом╕╓ць). Те, що тепер стало узвича╓ним, у минулому дозволяли соб╕ лише найталановит╕ш╕ та найсм╕лив╕ш╕ чарод╕╖ слова, пор. Т. Шевченка:
 
«╤ небо невмите, ╕ заспан╕ хвил╕».

 Пода╓мо дал╕ найхарактерн╕ш╕ риси укра╖нських еп╕тетних конструкц╕й.
 Часто семантика еп╕тетно╖ конструкц╕╖ розкрива╓ться за допомогою пор╕вняння. Тод╕ ╖╖ експресивний заряд дуже сильний: «У тому ж темп╕, як мерзле горить, взялися вдруге лагодити риштовання» (О. Гончар);

 За цими лавами похмурими
 Обстану я перед в╕ками,
 ╤ то не в гн╕в╕, не в обуренн╕,
 А в певност╕ тривк╕й, мов кам╕нь
 (Г. Кочур).

 Семантично значущою ╓ функц╕я еп╕тета при власн╕й назв╕, що вжива╓ться переносно, як у М. Рильського: «Гомер наш польовий, славетний Вересай».
 Прикметники, що означають кол╕р, дуже часто створюють еп╕тетн╕ конструкц╕╖: «Над луками, залитими кв╕тневою пов╕нню, холонув оранжевий веч╕р, зануривши в м╕лк╕ прибережки далеке полум’я хмар» (Григ╕р Тютюнник). Вони зокрема, увиразнюються семантично при протиставленн╕:

Яр╕й, душе. Яр╕й, а не ридай,
У б╕л╕й стуж╕ серце Укра╖ни.
А ти шукай - червону т╕нь калини
на чорних водах - т╕нь ╖╖ шукай,
де жменька нас...
 (В. Стус).

 Особливе враження справля╓ еп╕тетна конструкц╕я оксиморонного характеру (що м╕стить еп╕тети д╕аметрально протилежного значення), як ось:
╤ от - неволя, яко╖ не вид╕в,
Не в╕дав недолею славний Ов╕д╕й.
Лиш сп╕вного св╕ту
обр╕й безхмарний -
Не тьмаряться звуки,
не мовкнуть барви
На проклятих,
благословенних путях,
Де життя проходить.
Справжн╓ життя
 (Г. Кочур).

 Або ж:
Яка нестерпна р╕дна чужина,
Цей погар раю, храм,
зазналий скверни!
(В. Стус).

(Дал╕ буде).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 25.08.2006 > Тема "На допомогу вчителеві"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4078

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков