Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 10.01.2003 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#2 за 10.01.2003
ВІД ХРАМУ ДУШІ - ДО НЕБЕСНОГО ХРАМУ
Тамара СОЛОВЕЙ

Юнак біг, охоплений полум'ям, мов живий факел, намагаючись втекти від шаленого болю. Біг, затуливши обличчя руками. Був теплий травневий вечір, ті найчарівніші дні року, коли сонце подовгу не прощається з землею, обіцяючи щасливе безтурботне літо з його численними розвагами і принадами. Але чи для усіх?
Кілька хвилин, отака дрібниця, як цигарка в зубах, круто змінили життя Віктора Нечиталюка, вмить перекресливши все, що було звичним, мов подих.
Вітя з дитинства захоплювався технікою. Він не відходив ні на крок, якщо десь ремонтували автомобіль. А ще охоче займався спортом, добре малював. Ким бути? Винахідником у технічній галузі, великим художником чи знаменитим спортсменом? (А чому б і ні? Ось яка у нього фізично розвинена статура - так і кортить подивитися на себе у дзеркало!). І не біда, що, не закінчивши середньої школи, змушений був йти заробляти на життя, адже у 19 років все ще попереду.
Але сталося непоправне. Ремонтуючи мотоцикл, він перекинув на себе  бутель з бензином, і ота недоречна цигарка спричинила до трагедії.
Коли вдалося збити полум'я, виявилося, що шкіра хлопця обгоріла на 70% - він був майже голий і чорний, мов земля.
"Швидка" приїхала миттєво. І хоча Вітя сам підвівся і ліг на каталку, лікарі оцінили його стан як безнадійний. Про це він почув вже в дорозі, в напівсвідомому стані, відчуваючи, як на руках почала тріскатися шкіра.
Коли машина зупинилася, дивуючи лікарів, Віктор сам встав і пішов до приймального відділення. Він був таким молодим і так вперто хотів жити!

І потягнулися жахливі, сповнені нелюдських страждань дні й тижні - наркози, операції, перев'язки і біль, непідвладний ніяким наркотичним речовинам. Понад 20 разів хлопцю лише пересаджували шкіру, накладаючи на рани до загоювання свинячу, шматки якої і сьогодні зберігає Світлана Веніамінівна - мати Віктора. А коштувала ця шкіра зовсім не стільки, як на базарі. Був період, коли щодня доводилося витрачати задля порятунку понад 200 гривень - бодай Світлані Нечиталюк ще б таку місячну зарплату! І це при безкоштовних щоденних переливаннях крові: її дарували Віктору його колеги по роботі - трудівники тролейбусного депо, де останнім часом юнак працював автослюсарем (низький уклін їм від сім'ї Нечиталюків!).
А вдома у Світлани Веніамінівни був ще один інвалід - батько Віктора, який внаслідок нещасного випадку ще в дитинстві втратив око.
На кого сподіватися? На кого спертися у такому безмежному горі, коли материнське серце, здається, ось-ось розірветься на шматочки? На допомогу прийшли представники деяких протестантських церков - баптисти, п'ятидесятники. Палату Віктора час від часу заповнювала молодь. Починала лунати гітара в руках пастора Дмитрія. Вона говорила про життя, про майбутнє - і відчай відступав. А ось їхні матеріальні можливості теж були обмежені.
І тоді Світлана Веніамінівна згадала про недавні депутатські вибори: адже ми їх обирали, а вони нам обіцяли!
Людина пізнається в біді. В біді побачила зневірена мати обличчя депутата райради Центрального району Світлани Сиротенко (на фото): світле, людяне, незрадливе, що невдовзі стало для сім'ї Нечиталюків рідним і дорогим. Переймаючись її проблемами, як власними, Світлана Петрівна стукала в усі двері, використовувала можливі й неможливі засоби, аби роздобути копійку на лікування хлопця. Бо фінансові ресурси райради мізерні, а її депутати тільки і мають від свого звання, що проїзні квитки та чужі клопоти, і дехто з випадкових замислюється: чи варто було під час виборів ламати списи?
Світлана Петрівна відповідає на це запитання ствердно: так, варто. Бо ставала святом для усієї її родини кожна її маленька перемога, зокрема, коли їй вдалося-таки через міський депутатський корпус вплинути на міністерство охорони здоров'я, завдяки чому було переведено на рахунок опікового центру, де лікувався Вітя, 1 000 гривень. В основному ж грошовиті люди радили: не витрачай марно сил, у хлопчика є батьки, а життя взагалі жорстоке...
Та невже ж настільки, щоб залишити молоду людину назавжди інвалідом 1-ї групи, з майже нерухомими руками та шиєю, а матері уготувати долю сиділки-доглядальниці?
Сьогодні втратило актуальність гасло: "Один - за усіх і всі - за одного!" і прижилося інше: "Кожен - сам за себе", яке вивільняє в людині оті темні сили, що споріднюють її з ангелом пітьми.
Але світлі душі, навіть зазнавши тяжких страждань, повертаються обличчям до сонця.
- Раніше я був невіруючим, - розповідає Вітя. - Але, пройшовши через ці випробування, поміняв переконання.
Сьогодні своїми обгорілими, майже нерухомими пальцями він малює світлі уявні храми. А для матусі змалював ікону Божої Матері. Можливо, тому, що мати для нього зараз - уособлення отієї святої світлої надії, яку подарувала Діва Марія світові, народивши Спасителя людства. Це вона, ненька, чергувала біля сина вдень і вночі у лікарні, доглядає його сьогодні, виклопотала путівку у спеціальний санаторій на Вінниччині, аби підготувати юнака до цілої низки конче необхідних операцій. І він усе витримає, бо жодного разу за увесь цей час навіть не заплакав, ну хіба що тоді, коли вперше побачив у дзеркалі своє "нове" обличчя. Адже у 20-річному віці хочеться не тільки жити, але й бути коханим...
- У тебе до трагедії, певне, була дівчина? - запитую несміливо, розуміючи нетактовність оцього стверджувального у минулому часі "була".
- Чому - "була"? - посміхається Вітя. - Є й зараз. І навіть дві. Сестрички-близнята Оленка і Світланка. Вони вважають, що зовнішність для людини - це не головне, значно важливіше, яка у неї душа.
Боже ж мій, невже ж дійсно нічим не спорожнити скарбницю доброти людської, навіть аморальністю "в законі" людських, громадських, виробничих стосунків, коли на вершині піраміди сидить той самий "золотий телець", яким нас лякали за часів соціалізму, і керує світом? Це він визначає, чи зможуть руки Віктора коли-небудь обійняти кохану, чи сяде він за кермо мотоцикла, чи намалює картину, не бачену "звичайними" очима?
Але ж ні, ті свічки, що запалилися у день Різдва Христового по усіх християнських храмах, ті серця, що яскраво спалахують любов'ю до ближнього, переконують: володарем світового ладу з дозволу Божого є все ж таки людина. А гроші - вони потрібні в першу чергу для того, щоб ствердити в собі на землі якщо не божественне, то по-справжньому людське начало. І лише вкладаючи їх у добру святу справу, людина здобуває не зайві кілограми ваги, вічний страх перед грабіжниками, а то й "замовниками", а зводить стіни світлого немеркнучого храму своєї душі на землі. Храму, де варто прихилити коліна.
Нещодавно Світлана Веніамінівна з'ясувала, що лікування сина коштуватиме біля 8 тис. грн. (усього 8 операцій). Без цих грошей їм не обійтися.
Якщо когось зворушать і схвилюють ці рядки (бо ж на місті Віктора Нечиталюка могла опинитися будь-чия дитина!), допоможіть хлопцю хоча б якоюсь незначною сумою, порадою чи то теплим словом. До речі, мудрі люди вважають, що, допомагаючи іншим, ми тим самим відвертаємо лихо від себе і своїх ближніх.
Ті, хто побажає допомогти хлопцеві матеріально, можуть перерахувати кошти у Міжнародний комерційний банк "КРД" (ФОАО "МКБ" "КРД") р/р 26206164102001 МФО 384685 ОКПО 3018213074.
Адреса родини Нечиталюків: вул. Дніпровська, 76-а, Сімферополь, 95024.

На фото Р. ВАХІДОВА: Віктор НЕЧИТАЛЮК з матусею

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 10.01.2003 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=408

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков