Версiя для друку Обговорити в форумi

 (Продовження. Поч. у № 8 - 37).

 Біблеїзми в нашому мовленні

 Біблеїзми - це окремі слова та фразеологізми (в широкому розумінні цього терміна, включно з прислів’ями та приказками), які, відірвавшись від біблійного тексту, широко вживаються в мовленні, побутовому та літературному. Біблеїзми характерні для мов усіх християнських народів. Чимало їх і в українській мові.
 До наших предків Біблія прийшла церковнослов’янською мовою: уперше переклали її з давньогрецької мови церковнослов’янською (староболгарською - в основі своїй) у середині IX ст. просвітники слов’янських народів, брати Кирило й Мефодій. Через умови життя нашого народу, Біблію опублікували українською мовою порівняно пізно. 1842 p. M. Шашкевич переклав уривки Євангелія від св. Матвія й повністю Євангеліє від св. Іоанна.
 Першим переклав рідною мовою Євангеліє (перші чотири частини Нового Завіту) наприкінці 50-х років XIX ст. український поет і перекладач Пилип Семенович Морачевський, учасник Кирило-Мефодіївського братства. Хоча Російська Академія Наук визнала цей переклад найкращим серед усіх перекладів «Євангелія» слов’янськими мовами, Синод (найвищий орган Російської православної церкви, орган дуже ворожий до України) ухвалив 14 жовтня 1860 р. заборону на його друк. «Це була неканонічна заборона українському народові читати Євангеліє своєю рідною мовою і, водночас, тяжкий удар по українській культурі», - напише згодом І. Огієнко. Переклад П. Морачевського опубліковано лише 1906 р.
 У 60-х роках XIX ст. перекладати Біблію українською мовою розпочав П. Куліш, що завжди керувався прагненням перетворити українців з етносу в політичну націю. До нього приєднався І. Нечуй-Левицький. 1869 р. вони залучили до перекладу І. Пулюя, відомого вченого-фізика, що мав глибокі знання богослов’я. 1881 р. Новий Заповіт у їхньому перекладі Наукове товариство імені Шевченка опублікувало у Львові. Праця над Старим Заповітом тривала. Загадкова листопадова пожежа 1885 р. в Кулішевому хуторі Мотронівка стала трагічною сторінкою в історії української Біблії (детальніше про це див. статтю В. Козирського і В. Шендеровського «Сто років української Біблії», опубліковану в «Літературній Україні» 9 грудня 2004 p.). Перекладачі починають працювати над перекладом Старого Заповіту знову від самого початку. Уже після смерті П. Куліша завершив переклад І. Пулюй. Лише 1903 р. Британське та закордонне біблійне товариство видає першу повну українську Біблію («Святе письмо Старого і Нового Завіту») в перекладі П. Куліша, І. Нечуя-Левицького та І. Пулюя. Наступні найдосконаліші видання української Біблії опубліковано в перекладі І. Огієнка (1962) та І. Хоменка (1957, 1991). Українське біблійне товариство в Києві 2003 р. перевидає українську Біблію, опубліковану 1903 р. Українське біблійне товариство видає також «Новий Завіт» у перекладі о. Р. Турконяка. 2003 р. біблеїсти М. Жукалюк і Д. Степовик опублікували в Києві «Коротку історію перекладів Біблії українською мовою».
 В Україні, як і в інших християнських країнах із конституційним ладом, Біблію — поряд із Конституцією - використовують на найурочистіших подіях при складанні присяги. У нас використовують для цього рукописне Пересопницьке Євангеліє (1556 - 1561). Воно написане старослов’янською мовою із численними вкрапленнями українського тексту та є мистецьким зразком художності з погляду графіки.
 Біблеїзми живуть у нашій мові і в українській, і часом в церковнослов’янській, а то й у давньогрецькій оболонці, прим.: «кость від кості, плоть від плоті» (кровна або духовна близькість); «альфа і омега» (сутність явища, початок і кінець чого-небудь); «берегти, як зіницю ока (як зіницю в оці)» (особливо, дуже пильно берегти); «блудний (марнотратний) син» (той, хто повертається після довгої відсутності з каяттям, визнанням своїх провин); «сіль землі» (активна, творча сила, суть чогось): «Содом і Гоморра» (велике безладдя, метушня, шум, символи розпусти, нещастя, гріху); «вавилонська вежа (стовпотворіння)» (справа, яка ніколи не буде завершена, повне безладдя); «манна небесна» (несподівано легко одержані життєві блага); «зарити (закопати) талант (скарб) у землю» (не використати наявних можливостей); «лепта вдовиці» (порівняно невеликий, але посильний за своєю моральною силою внесок у що-небудь спільне); «сельний крин» (дика польова лілія, символ краси, молодості); «неопалима купина» (палаючий кущ, символ стійкості, незнищенності); «возстав од гроба» (переможне утвердження того, що вважалося неможливим) та чимало інших.
 Окремі біблеїзми так глибоко увійшли в наш мовний побут, що їхня, так би мовити, «біблійність» аж ніяк не відчувається, приміром, прислів’я «Хто копає яму (іншому), сам упаде до неї» видається нам зовсім-таки своїм. Насправді ж його знаходимо у Проповідницькій книзі (у Книзі Екклезіаста) Старого Заповіту.
 Біблеїзми (іноді у видозміненому вигляді) постійно трапляються в найкращих зразках нашого письменства. Ось жмут прикладів:

Усі на сім світі -
І царята, і старчата -
Адамові діти
(Т. Шевченко).

А ти
Возстав од гроба, слово встало,
І слово правди понесли
По всій невольничій землі
Твої апостоли святії
(Т. Шевченко).

Ти не та,
Не та тепер, Маріє, стала!
Цвіт зельний, наша красота!
(Т. Шевченко).

«Тепер Господь повернув мені тебе, визволив з ями, тебе, голубе мій, хоронитиму, як зіницю в оці; адже ти не кинеш?» (М. Старицький).
Замість статися сіллю землі,
Станеш попелом підлим
(І. Франко).

Ми єсть свого народу вірні діти,
Од крові кров, од плоті рідна плоть
(П. Тичина).

Той тракт -
це слід колимського содому,
Та скільки жертв загинуло на ньому,
Вовік ніхто не знатиме того
(І. Гнатюк).

 «І стоїть Україна перед нашим духовним зором у вогні, як неопалима купина» (О. Довженко).

 «Голови туманіли від невщухного лементу цього вавилонського стовпотворіння. З ранку до ночі горлають водоноси, вищать шарманки, іржуть коні» (О. Гончар).

 А що, якби знайшлася
 хоч одна [книга], -
 В монастирі десь або на горищі?
 Якби вціліла в тому пожарищі, -
 Неопалима - наче купина?
 (Ліна Костенко).
 Суремна мідь співає з-над Дніпра,
 І князь рече до воїнів: «Пора...»
 (М. Бажан).

(Далі буде).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #38 за 15.09.2006 > Тема "На допомогу вчителеві"