Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ХУДОЖН╢ ЗОБРАЖЕННЯ «МОВНОГО РЕЙДЕРСТВА» У ПОЕТИЦ╤ ╤ВАНА НИЗОВОГО
╤ван Низовий – один ╕з найяскрав╕ших творц╕в художнього слова друго╖ половини ХХ –...


ЛИШ ЧЕКАЛИ Б НА МЕНЕ ДИТЯЧ╤ ДОПИТЛИВ╤ ОЧ╤, ╤ ДЗВ╤НКИМ «ДОБРИЙ ДЕНЬ!» ПОЧИНАВСЯ ЩОРАЗУ УРОК…
Дякую тоб╕, вчителько, що розв╕яла м╕й смуток, що допомогла мен╕ перебороти особист╕ негаразди...


ТАРАС ШЕВЧЕНКО ╤ ВОЛОДИМИР СОСЮРА
...використовуючи образи Шевченка, Сосюра не вдавався до ╖хн╕х простих рем╕н╕сценц╕й, а творчо...


«ВЧИТЕЛЬКО МОЯ, ЗОРЕ СВ╤ТОВА!»
Про талановитого молодого педагога — вчителя укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури...


«…МЕН╤ ╤ ВДЕНЬ, ╤ ВНОЧ╤ СНИТЬСЯ ОТА БЛАГОДАТЬ НАД ДН╤ПРОМ…»
ОБРАЗ УКРА╥НИ В ТВОРЧОСТ╤ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 03.11.2006 > Тема "На допомогу вчителеві"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 03.11.2006
БОЛ╤ТИ БОЛЕМ СЛОВА НАШОГО...
Роксолана ЗОР╤ВЧАК

 (Продовження. Поч. у № 8 - 44).

Про слово «воля» в укра╖нськ╕й мов╕

 Леся Укра╖нка опубл╕кувала в журнал╕ «В╕льна Укра╖на» (СПб, 1906) поему «Одне слово» з п╕дзаголовком «Опов╕дання старого якута». У н╕й ╕шлося про пол╕тичного засланця, що прагнув вол╕, але не м╕г пояснити якутам, чого в╕н прагне, бо в ╖хн╕й мов╕ цього слова не було. На поему в╕дгукнувся в╕домий укра╖нський науковець А. Кримський зам╕ткою «Критично-ф╕лолог╕чн╕ уваги про ложки дьогтю в бочках меду» (журнал «Нова громада», 1906, № 7), де ствердив, що в якутськ╕й мов╕, як загалом у вс╕х в╕домих йому мовах, слово «воля» ╓ й ма╓ нав╕ть два синон╕ми.
 Щодо Лес╕ Укра╖нки, то в наступних виданнях поеми вона зм╕нила п╕дзаголовок, подавши його як «Опов╕дання туб╕льця з п╕вноч╕». Щодо слова «воля», то в укра╖нськ╕й мов╕ його семантика довол╕ широка. Воно познача╓:
 1) в╕дсутн╕сть обмежень, прив╕лля:
 ╤ пташкам воля в чист╕м пол╕,
 ╤ пташкам весело л╕тать
 (Т. Шевченко);
 2) одну з функц╕й людсько╖ псих╕ки, яка поляга╓ у влад╕ над собою, в керуванн╕ сво╖ми д╕ями: «В╕н зусиллям вол╕ подавив у соб╕ те бажання» (╤. Цюпа);
 3) бажання, хот╕ння: «Хай ╕де сво╖м власним шляхом! Це - його воля, його право» (О. Донченко);
 4) владу:
 Браття! Часу ма╓те довол╕,
 Щоб Бертольда покарати,
 В╕н же й так у ваш╕й вол╕
 (Леся Укра╖нка);
 5) свободу, незалежн╕сть, антон╕м до сл╕в «неволя», «рабство»:
 А я п╕ду за волю проти рабства,
 я виступлю за правду проти вас
 (Леся Укра╖нка).

 Ц╕кава сво╓р╕дн╕сть укра╖нсько╖ мови - народнопоетичн╕ пестлив╕ форми до абстрактних ╕менник╕в, зокрема до ╕менника «воля» - «воленька», прим.:
 
 Стол╕ттями люди б’ються,
 Щоб воленьку здобуть!
 (Леся Укра╖нка).

 Мен╕ зда╓ться, що н╕коли
 Воно не бачитиме вол╕,
 Свято╖ воленьки
 (Т. Шевченко).

 На основ╕ слова «воля» виникли д╕╓слова визволяти, визволятися, ╕менник визволитель, прикметник визвольний, а також складн╕ слова: волевиявлення, волелюбний, волею-неволею («проти вол╕, вимушено»).
 З╕ словом «воля» в укра╖нськ╕й мов╕ ╓ чимало сталих сполук, ось деяк╕ з них:
 Волити (вволити) волю («виконувати бажання») - «Мати любила його без пам’ят╕, тряслась над ним ╕ у вс╕м волила його волю» (╤. Франко);
 з добро╖ вол╕ («без примусу, добров╕льно») - «Н╕хто з добро╖ вол╕ земл╕ не дасть» (Номис);
 остання воля (бажання, розпорядження, висловлене перед смертю, запов╕т) - «Б╕йц╕ виконували останню волю свого героя» (Я. Качура);
 воля друку («право в╕льно висловлювати в прес╕ сво╖ думки, ╕де╖») - «Ми д╕стали нарешт╕ закон про волю друку» (М. Коцюбинський);
 вольному воля («як соб╕ хочеш») - «Не хочеш говорити - вольному воля» (М. Коцюбинський);
 на вол╕ («╓ в╕льним, неув’язненим») -
 
╤ сниться ╖й той син ╤ван...
Уже не панський, а на вол╕
 (Т. Шевченко);

 давати (дати) волю ногам («швидко б╕гти, пускатися навт╕кача») - «Почула Лисиця Вовчик╕в крик, побачила, який в╕н б╕жить злючий та недобрий, - ╕ не чекала довго. Дала ногам волю та до л╕су» (╤. Франко);
 давати (дати) волю рукам («бити, битися») - «Т╕лько знайте: язиком що хочеш роби, а рукам вол╕ не давай» (╤. Котляревський).
 До промовистих належить еп╕тетна конструкц╕я вольная воля -
 
Як Батьк╕вщина моя...
Вольною волею дорожила...
(А. Мойс╕╓нко).

 Садок вишневий коло хати...

 Цей, що вже давно став хрестомат╕йним, шедевр Т. Шевченка змальову╓ найтипов╕ший садок в Укра╖н╕. Давно завезена в Укра╖ну з Балканського п╕вострова, вишня стала р╕дною укра╖нцям, сво╓р╕дним символом Укра╖ни в мовн╕й картин╕ св╕ту. Дуже часто вжива╓ться назва цього дерева чи його плод╕в та в╕дпов╕дний прикметник (вишневий) у творах укра╖нсько╖ л╕тератури:

 П╕шла в садок у вишневий
 Богу помолилась,
 Взяла земл╕ п╕д вишнею,
 На хрест почепила...
 (Т. Шевченко).

 «Межи б╕лих хат цв╕те ╕ вишня рясна, ╕ тонковерха тополя пахучим листом шелестить» (Марко Вовчок). Ма╓мо в укра╖нському художньому мовленн╕ й пор╕вняння з╕ словом «вишня». Це ╓ ще одним доказом того, що воно м╕цно вкор╕нене в народн╕й образн╕й св╕домост╕: «З маленького личка хоч води напийся, а сама [Одарка] пишна, як у саду вишня» (╤. Нечуй-Левицький).
 Пох╕дним в╕д вишн╕ ╓ ╕менники «вишник» та «вишняк», що позначають «садок ╕з вишневих дерев», прим.:

 Вийшла, та вже не сп╕ва╓,
 Як перше сп╕вала,
 Як москаля молодого
 В вишник дожидала
 (Т. Шевченко).

 «В╕тер вривався у вишник, крутив б╕л╕ пелюстки, зд╕ймав вишневу зав╕рюху» (О. Донченко); «У город╕ п╕д самими вербами р╕с густий вишняк» (╤. Нечуй-Левицький).
 Слово «вишняк» ма╓ ще одне значення - «вишнева наливка». Тод╕ його повнозначним синон╕мом ╓ ╕менник «вишн╕вка» («вишн╕вочка», прим.: «А славний наш вишняк! Варто й повторити!»
(╤. Франко); «Та сядьте-бо, щоб старости с╕дали; та ще вишн╕вочки!» (А. Свидницький).
 Слово «вишневий» ╕нод╕ вжива╓ться як кольорема, не маючи вже безпосереднього зв’язку з вишнею, як ось: «У старшо╖ нев╕стки два оч╕пки, один блакитний, другий вишневий» (Г. Кв╕тка-Основ’яненко).
 Дуже поетично вжив прикметник «вишневий» В. Сосюра у в╕рш╕ 1944 р. «Люб╕ть Укра╖ну» - як велемовний еп╕тет до ╕менника «Укра╖на», створивши таким чином хвилюючий словесний образ:

 Люб╕ть Укра╖ну у сн╕ й наяву,
 вишневу свою Укра╖ну,
 красу ╖╖, в╕чно живу ╕ нову,
 ╕ мову ╖╖ солов’╖ну.

 Про популярн╕сть в укра╖нськ╕й мов╕... зайця

 У л╕с╕, ой, у темному,
 Де ходить хитрий лис,
 Росла соб╕ ялиночка
 ╤ зайчик з нею р╕с...

 Хто з укра╖нсько╖ д╕твори не зна╓ цих рядк╕в. Але, мабуть, мало хто (нав╕ть серед дорослих) задуму╓ться над тим, наск╕льки часто ╕менник «за╓ць» вжива╓ться як компонент укра╖нських фразеолог╕зм╕в, зокрема присл╕в’╖в та приказок. Ось дещиця приклад╕в: «заяча душа» (про боягуза); «убити двох зайц╕в» (одночасно зробити дв╕ справи); «за двома зайцями ганяти (б╕гати, полювати та ╕н.)» (намагатися водночас здобути усп╕х у двох р╕зних починаннях, справах ╕ т. ╕н.); «ганяти кого, як засмаленого (солоного) зайця» (не давати перепочинку кому-небудь); «полохливий за╓ць ╕ пенька бо╖ться»; «трясеться, як за╓ць», «за╓ць спить, та очей не жмурить»; «велича╓ться, як за╓ць хвостом» (про зарозум╕лого); «випрохав у зайця» (про гостинець, принесений або привезений д╕тям); «╕ за╓ць тод╕ см╕ливий, коли лев у кл╕тц╕»; «у зайця ст╕льки стежок, як у клубку ниток»; «лаяв за╓ць вовка, та вовк того не чув».

(Дал╕ буде).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 03.11.2006 > Тема "На допомогу вчителеві"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4244

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков