ГОРД╤╥В ВУЗОЛ УКРА╥НОМОВНО╥ ОСВ╤ТИ У КРИМУ ╤ ШЛЯХИ ЙОГО РОЗВ’ЯЗАННЯ
(ЕТНО-ПРАВОВИЙ БАЗИС, ╤СТОР╤Я, СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ) (Продовження. Поч. у № 49 - 52, 1). В╕дд╕ли народно╖ осв╕ти при п╕дтримц╕ Кримського обкому яким керував Василь Ком’яхов, упродовж 1955 - 1961 рр. зосередили свою увагу головним чином на впровадженн╕ укра╖нсько╖ мови у кримських школах. Станом на 15 травня 1957 року таких було понад 50, в т. ч. у С╕мферопол╕ - 23, Керч╕ - 10, Ялт╕ - 7, Севастопол╕ - 4, Феодос╕╖ - 1, Алушт╕ - 4. Укра╖нську мову викладали також майже у 25 с╕льських школах. «В 1958 - 1959 навчальному роц╕, - наголошу╓ професор Володимир Серг╕йчук, - укра╖нську мову вже вивчали в ус╕х других, трет╕х та п’ятих класах. Усього 19 766 учн╕в» (там же, с. 250). В 1959 роц╕, за статистичною зв╕тн╕стю, в Криму було створено в╕с╕м укра╖номовних шк╕л: дв╕ - у С╕мферопол╕, Б╕лог╕рському та Чорноморському районах, три - у Джанкойському. Нагада╓мо, що за 15 рок╕в незалежност╕ в╕дкрито лише ш╕сть шк╕л. Саме за час╕в кер╕вництва Василя Ком’яхова у кримських школах пол╕пшилася робота з╕ створення укра╖номовних клас╕в. Професор Володимир Серг╕йчук на п╕дстав╕ вивчення арх╕вних документ╕в стверджу╓: «Якщо в перший р╕к вона вивчалася в 38 класах 24 шк╕л 619 учнями, то через два роки за навчальними планами м╕н╕стерства народно╖ осв╕ти Укра╖ни нараховувалося вже 115 клас╕в у 70 школах, у яких навчалося 2 383 д╕тей...». Накопичений досв╕д вивчення укра╖нсько╖ мови у кримських школах п╕дготував ╜рунт не лише для ╖╖ впровадження в ус╕ осв╕тн╕ заклади, але й дозволяв розпочати роботу з╕ створення укра╖номовних шк╕л. Адже з Укра╖ни наприк╕нц╕ 50-х рок╕в до Криму вже переселили к╕лька сотень тисяч укра╖нських с╕мей, в яких було немало д╕тей-старшокласник╕в, котрих змусили вивчати вс╕ предмети рос╕йською мовою. Обком парт╕╖ та кер╕вництво обласного в╕дд╕лу народно╖ осв╕ти, де працювало немало розумних патр╕отичних фах╕вц╕в, вже наприк╕нц╕ 50-х рок╕в усв╕домили необх╕дн╕сть в╕дкриття у населених пунктах ╕з високою питомою вагою укра╖нського населення паралельних клас╕в з укра╖нською мовою викладання та укра╖номовних шк╕л. У допов╕дн╕й записц╕ завоблвно О. Косяка у серпн╕ 1957 року зазначалося, що «В╕дсутн╕сть у Криму шк╕л з повним циклом навчання укра╖нською мовою ускладню╓ становище д╕тей переселенц╕в, а особливо учн╕в 5 - 10-х клас╕в, як╕ вже осво╖ли формулювання теорем, закон╕в математики, ф╕зики, х╕м╕╖ та ╕нших предмет╕в р╕дною мовою, ╕ багато з них не змогли переключитися на рос╕йську мову або залишилися на повторний р╕к у тому ж клас╕, або взагал╕ змушен╕ полишити школу» (ДААРК. Ф-╤, Оп. ╤, - Спр. 3956. - Арк. 195). Тож тим, хто сьогодн╕ репету╓ про «насильницьку укра╖н╕зац╕ю» та порушення «прав человека» у Криму, коли для бажаючих вивчати укра╖нську мову у як╕йсь з кримських шк╕л в╕дкрива╓ться укра╖нський клас, варто пам’ятати про те, як зрос╕йщували ╕ знущалися ╕мперо-комун╕сти над д╕тьми сотень тисяч переселенц╕в з Укра╖ни. Таке приниження упродовж 70-ти рок╕в в╕дчували м╕льйони випускник╕в укра╖нських шк╕л, коли поступали до рос╕йськомовних профес╕йних училищ, техн╕кум╕в та ╕нститут╕в. Пам’ятаю, як насм╕халися у 1958 роц╕ над мо╓ю укра╖нською мовою, коли я складав вступн╕ ╕спити до Кримського с╕льськогосподарського ╕нституту. Лише за це з х╕м╕╖ та ф╕зики мен╕ поставили четв╕рки. Випускники укра╖номовних шк╕л у той час ╕ тв╕р змушен╕ були писати рос╕йською мовою. Отже, саме у такий спос╕б радянська ╕мпер╕я створювала «русскоязычное население». Сьогодн╕ ж нас переконують у тому, що так ╕сторично склалося. Позиц╕я кер╕вника Кримського обкому щодо впровадження укра╖нсько╖ мови не лише в осв╕тянську галузь, але й використання ╖╖ у парт╕йн╕й та радянськ╕й робот╕ не вс╕м припала до душ╕. До Ки╓ва та Москви почали надходити скарги про вигадану «укра╖н╕зац╕ю». Мабуть, до ц╕╓╖ справи залучилися ╕ кадеб╕сти, як╕ пильно в╕дстежували громадсько-пол╕тичну ситуац╕ю на п╕востров╕ п╕сля п╕дпорядкування Криму Укра╖н╕. Лише вивчення ще й дал╕ малодоступних для досл╕дник╕в арх╕в╕в КДБ може дати в╕дпов╕дь на ╕стотну зм╕ну позиц╕╖ Василя Ком’яхова до укра╖нсько╖ проблематики наприк╕нц╕ 50 - початку 60-х рок╕в. В╕н уже б╕льше не закликав сво╖х соратник╕в по обкому та районних секретар╕в говорити з людьми укра╖нською мовою та користуватись нею на парт╕йних заходах. Нема╓ сумн╕ву, що ки╖вське та московське начальство насварилось на занадто активного парт╕йного функц╕онера. Громов╕дводами стали зав╕дувач обласного в╕дд╕лу осв╕ти О. С. Косяк та зав╕дувач в╕дд╕лу шк╕л обкому М. С. Пастушенко, яким за порушення статт╕ Закону Укра╖ни про школу оголосили догану. З к╕нця 1959 року у Кремл╕ розпочався наступ ╕ на укра╖номовн╕ видання - згодом закрили укра╖нську обласну газету «Радянський Крим», припинили дублювання укра╖нською мовою «Блокнота аг╕татора» та бюлетеня «Виноградарство ╕ сад╕вництво Криму». Невдовз╕ ╕ самого Василя Ком’яхова переведуть до Ки╓ва, де в╕н у ЦК КПУ буде керувати с╕льським господарством Укра╖ни. В останн╕ роки секретарювання Василь Ком’яхов, в╕дчувши невдоволення Ки╓ва та Кремля його оп╕куванням проблемами кримського укра╖нства та активним впровадженням у школи укра╖нсько╖ мови, ╕стотно зм╕нить свою позиц╕ю. На одному ╕з зас╕дань бюро перший секретар обкому та вс╕, хто за його прикладом обстоювали не лише впровадження укра╖нсько╖ мови в кримськ╕ школи, але й повноц╕нне ╖╖ використання у парт╕йн╕й робот╕, п╕сля в╕дпов╕дно╖ директиви та кремл╕всько-ки╖всько╖ прочуханки, стали гн╕вно засуджувати порушення в окремих школах С╕мферополя та Криму статт╕ 9-╖ Закону «Про зм╕цнення зв’язку школи з життям ╕ подальший розвиток системи народно╖ осв╕ти в Укра╖нськ╕й РСР». Най-б╕льше було нар╕кань на порушення принцип╕в добров╕льност╕ у вивченн╕ укра╖нсько╖ мови. Зазначений закон та його трактування парт╕йними органами переконливо довели, що н╕ Москва, н╕ Ки╖в не мали серйозних нам╕р╕в щодо впровадження укра╖нсько╖ мови у Криму та розвитку укра╖нського шк╕льництва. Брутально-зневажливе ставлення до укра╖нсько╖ мови продемонстрував перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов, якого чомусь не люблять рос╕яни. На одному з пияцьких прийом╕в у Ялт╕ 2 серпня 1960 року, в╕н безпардонно об╕рвав тод╕шнього першого секретаря ЦК КПУ Миколу П╕дгорного, який намагався говорити укра╖нською мовою. Як сво╓му власному лакею в╕н цин╕чно зауважив: «Николай Викторович, ты забыл украинский язык, давай дуй по-русски, так будет всем понятно». В╕дтод╕ для забезпечення «всепонятности» ки╖вськ╕ та кримськ╕ посадовц╕ вже не «принижувалися» до використання укра╖нсько╖ мови. На жаль, чиновництво ч╕тко дотриму╓ться цього принципу укра╖нсько╖ меншовартост╕ ╕ у незалежн╕й Укра╖н╕. Питання розвитку укра╖нсько╖ культури та осв╕ти вже не будуть обговорюватись н╕ на партактивах, н╕ на зас╕даннях бюро обкому. На початку 60-х рок╕в к╕льк╕сть учн╕в, як╕ вивчали укра╖нську мову в кримських школах, почала зменшуватись. Професор Володимир Серг╕йчук зазнача╓: «Якщо в 1960 - 1961 навчальному роц╕ ╖╖ опанувало 24 075 п’ятикласник╕в, то з них у шостих класах наступного року продовжили вивчати укра╖нську мову вже 22 868» (стор. 253). Питання про в╕дкриття укра╖нських шк╕л у м╕сцях компактного мешкання укра╖нц╕в влада взагал╕ не порушувала, хоч потреба у таких школах була величезна. З початку ш╕стдесятих рок╕в турбота кримських парт╕йних та радянських установ про укра╖нську культуру та осв╕ту мала чисто пропагандистсько-декоративний характер. Поза межами шк╕л укра╖нська мова оф╕ц╕йно н╕де не використовувалася ╕ не функц╕онувала. Про укра╖нц╕в та укра╖нську мову кер╕вна ел╕та упродовж к╕лькох десятил╕ть згадувала лише тод╕, коли до Криму на в╕дпочинок при╖жджали ╕ноземн╕ делегац╕╖, особливо канадськ╕ комун╕сти. У таких випадках, кр╕м парт╕йних функц╕онер╕в, гостей зустр╕чали хл╕бом-с╕ллю штатн╕ д╕вчатка в укра╖нському вбранн╕ з Укра╖нського театру або ансамблю «Тавр╕я», к╕лька укра╖номовних журнал╕ст╕в, сп╕вроб╕тники КДБ та нашпигованого ними м╕сцевого в╕дд╕лення товариства «Укра╖на». Саме в 60-т╕ роки постала, а у подальш╕ роки стала набирати оберт╕в та поширюватися тенденц╕я зв╕льнення батьками д╕тей в╕д вивчення укра╖нсько╖ мови. Кр╕м в╕йськових, кадеб╕ст╕в, м╕л╕ц╕╖, цим правом скористалась вся компарт╕йна та господарська номенклатура. У такий спос╕б упродовж 60 - 80-х рр. на теренах Криму та Укра╖ни в╕дбулася повна деморал╕зац╕я укра╖нського вчительства та дискрим╕нац╕я укра╖нсько╖ мови. У сусп╕льств╕ вона стала другорядною та меншоварт╕сною. Антиукра╖нська кампан╕я досягла свого апогею не лише в Криму, а загалом ╕ в Укра╖н╕ у добу брежн╓всько-сусловського ╕деолог╕чного терору та боротьби з укра╖нським буржу-азним нац╕онал╕змом. Отже, потужний процес в╕дродження укра╖нсько╖ культури та розбудови укра╖нсько╖ осв╕ти, започаткований у 1955 - 1960 рр., вищ╕ парт╕йн╕ ешелони у Москв╕ та Ки╓в╕ ц╕леспрямовано ╕ ц╕лком усв╕домлено звели нан╕вець. Подальший розвиток под╕й переконливо показав, що Крим Москва не дозволила випустити з-п╕д свого великодержавницького впливу ╕ обрала його пол╕гоном для творення «новой исторической общности - советского народа». «Русскоязычное население» на теренах всього Союзу, а особливо «русскоязычная Украина» розглядалася як стрижнева система, цементуючий базис ново╖ етн╕чно╖ сп╕льноти. У пово╓нн╕ роки Кримська область стала справжньою рос╕йською м’ясорубкою, у як╕й перемелювалась вц╕л╕ла в╕д голодомор╕в та во╓н укра╖нська людн╕сть. Кремл╕вськ╕ мудрец╕ на чол╕ з п╕дступним Микитою Хрущовим добре прорахували, що, передавши Кримську область Укра╖н╕, Москва буде мати в╕д цього подв╕йну вигоду. По-перше, мозолями й потом укра╖нського народу в╕дбудовувався вщент зруйнований та занедбаний пово╓нний Крим, а з другого боку, ц╕лком мирними ╕ сприйнятливими для цив╕л╕зованого св╕ту засобами зд╕йснювалося переселення та зрос╕йщення сотень тисяч укра╖нц╕в. Московськ╕ можновладц╕ добре розум╕ли, що, забезпечивши у будь-який спос╕б рос╕йськомовне дом╕нування на п╕востров╕, завжди можна в╕д╕брати в╕д Укра╖ни цю подаровану «цяцьку». Ще до розпаду Союзу, коли постало питання повернення до Криму депортованих у 1944 роц╕ кримських татар, ЦК КПРС та Презид╕я Верховно╖ Ради розпочали ╕нтенсивну обробку депортант╕в, схиляючи ╖х до сво╓р╕дного референдуму щодо ╖хнього бачення подальшого перебування Криму у склад╕ Укра╖ни чи повернення до Рос╕йсько╖ Федерац╕╖. Лише завдячуючи позиц╕╖ кримських татар, як╕ добре знали споконв╕чну п╕дступн╕сть сво╖х «благод╕йник╕в», Крим тод╕ не в╕д╕брали в Укра╖ни. Але ця ╕мперська ╕дея й донин╕ затьмарю╓ рудименти розуму рос╕йських думц╕в та пол╕тичних авантюрист╕в на кшталт жириновських, затул╕них, рогоз╕них, бабур╕них та ╕нших шов╕н╕стичних яструб╕в. Широкомасштабне переселення укра╖нц╕в до Криму, яке за державною програмою проводилося майже 40 рок╕в (з 1944 до середини 80-х рок╕в) створило вельми податливий ╕ благодатний етн╕чний субстрат (б╕омасу, за визначенням сучасних пол╕тик╕в) для зрос╕йщення. Першою ╕ головною передумовою реал╕зац╕╖ ц╕╓╖ хитромудро╖ пол╕тики комуно-радянського режиму стало позбавлення переселенц╕в ╕сторично╖ пам’ят╕, зв’язк╕в з р╕дною культурою та прагнення етн╕чних укра╖нц╕в навчати д╕тей р╕дною мовою. Як уже зазначалося, м╕грац╕йна пол╕тика кремл╕всько╖ влади була спрямована на те, аби забезпечити чисельну перевагу рос╕ян над укра╖нцями на п╕востров╕. Саме ця обставина ╕ дозволила нов╕тн╕м м╕фотворцям говорити про одв╕чну рос╕йськ╕сть Криму. П╕д п╕дкинутим владою др╕бному парт╕йному чиновництву, в╕йськовикам, кадеб╕стам, м╕л╕ц╕╖, охоронцям табор╕в та тюрем, п╕дкорювачам П╕вно-ч╕ ╕ Сиб╕ру гаслом: «Життя коротке, тож прожити ╕ завершити його потр╕бно у Криму» у пово╓нн╕ роки на п╕востров╕ сформувався досить специф╕чний конгломерат населення. Характерно, що переважна б╕льш╕сть поселенц╕в з’явилися на теренах Криму вже тод╕, коли область перебувала у склад╕ Укра╖ни. Тож ц╕ галасливо-агресивн╕ «гаспада-товарищи», як╕ нин╕ орган╕чно не сприймають Укра╖ну як незалежну державу, ц╕лком св╕домо ╕ добров╕льно переселилися в УРСР. Нав╕ть за радянських час╕в наша республ╕ка радянським режимом формально визнавалася самост╕йним державним утворенням. Св╕дченням цього ╓ ╖╖ членство в ООН та ╕нших м╕жнародних ╕нституц╕ях. ╤нша справа, що у колишньому концтаб╕рному СРСР де-факто Укра╖на н╕коли не мала незалежност╕. На жаль, саме представники останньо╖ м╕грац╕йно╖ хвил╕ «исконных крымчан» сьогодн╕ найб╕льше репетують про неправочинн╕сть передання Криму Укра╖н╕ у 1954 роц╕, поширюють брехню про м╕ф╕чн╕ утиски рос╕ян у фактично рос╕йськ╕й автоном╕╖ та «разнузданную украинизацию». Стосовно ж правочинност╕ передання Кримсько╖ област╕ до складу УРСР у 1954 роц╕ зауважимо, що, за оц╕нкою авторитетних м╕жнародних експерт╕в ╕ в╕дпов╕дно до тогочасного радянського законодавства, зазначена акц╕я в╕дбулася юридично бездоганно. Участь Рос╕╖ як спадко╓миц╕ СРСР, який наприк╕нц╕ 70-х рр. п╕дписав м╕жнародну угоду про непорушн╕сть кордон╕в п╕сля Друго╖ св╕тово╖ в╕йни у св╕т╕, не да╓ правових п╕дстав нав╕ть для розмов щодо зм╕ни ╕снуючого п╕дпорядкування Криму Укра╖н╕. За м╕жнародним ╕ укра╖нським законодавством зазначен╕ д╕╖ ╓ протиправними ╕ п╕дпадають п╕д крим╕нальну в╕дпов╕дальн╕сть з квал╕ф╕куванням посягання на ц╕л╕сн╕сть Укра╖нсько╖ держави та непорушн╕сть ╖╖ кордон╕в. Петро ВОЛЬВАЧ, голова Кримсько╖ ф╕л╕╖ НТШ, доктор ф╕лософ╕╖ у галуз╕ б╕олог╕╖, академ╕к УЕАН, д╕йсний член НТШ. (Продовження в наступному номер╕).
«З НАБЛИЖЕННЯМ НЕБЕЗПЕКИ ДО НЕ╥ ВЕРТАВ ДОБРИЙ НАСТР╤Й»
НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
