Гостр╕ суперечки навколо во╖н╕в Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖ дос╕ настирним ро╓м л╕тають над головами тих людей, що ще й дос╕, у поважному в╕ц╕, вимагають в╕д влади належного пенс╕йного забезпечення - встановлення законних п╕льг та найб╕льше - встановлення ╕сторично╖ справедливост╕. Найпарадоксальн╕шим у ╖хн╕й ситуац╕╖ ╓ те, що ус╕ права, як╕ виборюють ц╕ стареньк╕, вже закр╕плен╕ за ними законом. А уряд до цього часу з╕ шк╕ри пнеться, щоби встановити справедлив╕сть по в╕дношенню до них. В╕дтак тор╕к ул╕тку на зас╕данн╕ уряду було схвалено законопроект "Про соц╕альний захист учасник╕в нац╕онально-визвольного руху за здобуття Укра╖ною сво╓╖ незалежност╕ 1934 - 1956 рок╕в", який би прир╕внював ветеран╕в УПА до ветеран╕в Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни. Сама ╕н╕ц╕атива можновладц╕в н╕би й хороша, але, зважаючи на наступне, це лише ╖хня чергова "ведмежа послуга". А справа в тому, що у статт╕ 4 Закону Укра╖ни "Про статус ветеран╕в в╕йни, гарант╕╖ ╖хнього соц╕ального захисту", п╕дписаного екс-Президентом Укра-╖ни Л. Кравчуком 22 жовтня 1993 року, зазнача╓ться, що до ветеран╕в в╕йни в╕дносяться учасники бойових д╕й. ╤нвал╕ди в╕йни, у тому числ╕ (пункт 9), во╖ни Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖, як╕ брали участь у бойових д╕ях проти н╕мецько-фашистських окупант╕в на окупован╕й ними територ╕╖ Укра╖ни у 1941 - 1944 роках, як╕ не зд╕йснили злочину проти миру ╕ людства ╕ т╕, хто був реаб╕л╕тований в╕дпов╕дно до Закону Укра╖ни "Про реаб╕л╕тац╕ю жертв пол╕тичних репрес╕й на Укра╖н╕". Якщо ╖хн╕й статус вже формально визначений ╕ вони, поза всякими сумн╕вами, належать до учасник╕в в╕йни, то чому дос╕ наш╕ "провладн╕ муж╕" товчуть воду в ступ╕, намагаючись прир╕вняти ╖х до ветеран╕в в╕йни. Погодьтесь, бути прир╕вняним ╕ бути таким - реч╕ не тотожн╕. А ось т╕, хто ╕ тепер в╕ша╓ ярлики зрадництва на уп╕вц╕в, не знають або й не хочуть знати про тих громадян, котр╕ були ╕стинними зрадниками ╕ сво╓╖ батьк╕вщини, ╕ в╕йськово╖ присяги. На противагу ╖м н╕ Степан Бандера, н╕ Андр╕й Мельник, н╕ Ярослав Стецько, Роман Шухевич, Микола Леб╕дь та ╕нш╕ не були громадянами Радянського Союзу, оск╕льки, не маючи змоги висловити свою волю, були насильно "влит╕" в Радянський Союз у "золотому вересн╕" 1939 року. Ц╕ укра╖нц╕ не мали паспорт╕в громадян СРСР, не приймали в╕йськово╖ присяги на в╕рн╕сть Союзу, отже, не було що зраджувати. Кр╕м того, п╕д час судового процесу у Нюрнберз╕ було визнано УПА як м╕л╕тарну силу, що боролася за незалежн╕сть власно╖ держави - Укра╖ни. Також доведено, що див╕з╕я "Галичина" не мала жодного в╕дношення до есес╕вських каральних н╕мецьких див╕з╕й, а квал╕ф╕кувалася як звичайний охоронний заг╕н (Schutzstaffen), зв╕дси ╕ л╕тери СС перед назвою формування. А от факт, наведений парламентською газетою "Голос Укра╖ни" в╕д 18 грудня 1999 року, що на боц╕ Н╕меччини в 1941 - 1945 роках воювало близько 1 млн. 200 тис. колишн╕х громадян СРСР, а деяким полковникам власовсько╖ антирадянсько╖ арм╕╖ н╕мц╕ нав╕ть присво╖ли генеральськ╕ звання. Прикметно, що з╕ сторони укра╖нських во╓начальник╕в жоден не перейшов на б╕к н╕мц╕в. Сотн╕ ж тисяч полонених червоноарм╕йц╕в, ще не взятих у полон, охоче йшли на службу до н╕мц╕в ще на початку в╕йни. А от вони якраз ╕ були формальними громадянами СРСР ╕ приймали в╕йськову присягу! Тому як на тл╕ цих людей вояки, що захищали свою державу в╕д ворога, значно страшн╕шого на той час, можуть виступати зрадниками? ╤ поки рос╕йськ╕ ЗМ╤ та й деяк╕ укра╖нськ╕ громадяни перебирають к╕стки вигадано╖ й вибрехано╖ "правди" в над╕╖ знайти ще якийсь шматочок св╕жого м'яса ╕ набити сво╖ укра╖ноненависницьк╕ пащеки, згорьована правда лежить н╕ким не зауважена ╕ н╕кому не потр╕бна. Та все чека╓, коли ж сво╖, укра╖нськ╕, можновладц╕ викроять хоч частинку ц╕╓╖ правди сво╖м захисникам. Та, мабуть, даремно, бо т╕ й дос╕ разом ╕з рос╕янами перебирають тушу вигадано╖ ╕стор╕╖. ╤рина ЛИСАК, студентка факультету журнал╕стики Льв╕вського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ ╤. Франка.
НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
