Версiя для друку Обговорити в форумi

З читацької пошти

 Ми не випадково вирішили назвати сторінку читацької пошти "Кримським майданом" - саме так наші читачі охрестили "Світлицю" у ті часи, за якими, може, нині хтось сумує, хтось, навпаки, хамелеонно пнеться видавити залишки помаранчевих відтінків зі своєї політичної фізіономії, аби не шкодили кар`єрі. Але ж переконання на переправі (що поробиш, коли наше життя - суцільна переправа!) не міняють: вони або є, або їх нема. Ми будемо раді посприяти нашим як шанувальникам, так і критикам, щоби їхня позиція, їхні думки про те, що коїться довкола нас, були почуті іншими. Кожен має право бути почутим! Одне лише прохання: висловлюватися якомога лаконічніше і без злості: поважаймо інших, якщо хочемо, щоб поважали нас...
 
 НЕМА українських телеканалів, які б відроджували козацький дух української нації, національну гідність, самопожертву Української Повстанської Армії, вірність українським ідеалам та європейському вибору, до якого закликав український письменник російського походження М. Хвильовий "Геть від Москви, лицем до Європи", побачивши ще в 30-ті роки, як імпершовіністи, українофоби по-ординськи нищать українську націю. Знаючи, що після таких слів його чекають тортури в катівнях чекістів-комуністів, в безвиході застрелився, хоч сам був ідейним комуністом.
 Нова українська влада повинна негайно реформувати третю гілку влади, суддів обирати на п'ять років, а не призначати довічно, тому вони і порушують закони України. Замість дискредитованої міліції створити поліцію, туди набрати відданих українському народу та незалежній Україні чесних, моральних людей. Закон про люстрацію тільки на п'ять років (ми, політв'язні, під комуністичним законом люстрації були все життя, а також і наші діти). Відновити в паспортах графу "національність", яка дасть змогу консолідувати українську націю. Створити українську національно-патріотичну опозицію та торувати дорогу до влади українським націоналістам, вірним борцям за волю і незалежність України, для яких Бог і Соборна Україна - найвища цінність у житті.
 Іван ГАСЮК.
 м. Алушта.
 * * *
 РАДЯНСЬКИЙ витвір - депутатська недоторканність - призвів до того, що в Радах різних рівнів сховались від покарання корупціонери. Щоб влізти в списки на прохідні місця, вони напередодні наступних виборів платять по три - п'ять мільйонів (читайте інтерв'ю Плюща). За складом український депутатський корпус не представляє українське населення, депутатів-українців в ньому меншість, тож і не дивно, що нехтується державна мова, пригнічується українська культура, преса.
 Ні, не доросла Верховна Рада до лідерства в Україні. Народ сумнівається: чи ми вас обираємо, чи ви самі себе призначаєте? А Президента ми таки обираємо, надію на нього маємо, не справиться - самі замінимо, а вам - зась!
 Нині наше повеління Президентові - винести питання політичної конституційної реформи на референдум і будь-що скасувати депутатську недоторканність на всіх рівнях.
 Костянтин МОЧУЛЬСЬКИЙ.
 м. Керч.
 * * *
 В ОТВЕТ Л. Грачу скажу следующее. Хорошо, что республики бывшего СССР получили самостоятельность, освободились от коммунистического ига. Сожалеют только некоторые "непобеждаемые", не потому, что КПСС развалилась, а потому что они и Леонид Иванович остались, так сказать, не у дел. Развал государ-ства заранее был спланирован вашим же коммунистическим руководством. Пока население соображало, что происходит, ваши "режиссеры" грабанули все - партийные деньги, сбербанковские, быстро разорили и вывезли за кордон заводы и фабрики. Но вы, Леонид Иванович, еще немного руководили Крымом. И вот какой результат вашего руководства: возвели себе спешно дворец на улице Аксакова в Симферополе стоимостью до 300 тысяч долларов, имея 4-комнатную квартиру в элитном доме. Вам, видите ли, стены и потолок давили в ней на голову. Но, судя по вашим деяниям, дворец на голову давит еще сильнее. На стройку не допускали ни журналистов, ни телеоператоров, да и сейчас дворец под усиленной охраной. Аквапарк в Алуште тоже сооружен за время вашего пребывания у власти, но не для народа, а для вас. При вашем хорошем "социалистическом и коммунистическом строе" вы не возводили себе дворец, а при этом "буржуазном" средств хватило. Откуда?
 Поступите достойно, отдайте его бездомным детям, снимите кассу в аквапарке, сделайте вход свободным, тогда люди оценят вас по-другому. А пока чем больше вы несете в газетах чепуху и мерзость, тем больше роняете себя в людских глазах.
 Виталий ОНИЩЕНКО.
 Симферопольский р-н.
 * * *
 ПОДИВІТЬСЯ, хто ходить до храмів - переважно люди похилого віку. А молодь порозбрідалась по різних сектах, ходить на збори баптистів, протестантів та ін. От і виникає питання - чому молодь стала настільки розбещеною та втратила будь-який глузд у своїх діях? Пробачте, якщо ти єретик і у тебе біс в думках, про який глузд може іти мова?
 Лише та людина, що має і шанує свою віру, може шанувати й свою Батьківщину. Як казали древні: "Тільки поважаючи Бога Отця, можна шанувати свого батька"...
 Олександр КАРП`ЮК,
 Михайло ЧУХАРЄВ,
 студенти факультету журналістики Запорізького національного університету.
 * * *
 РОСІЙСЬКІ телеканали, російська "попса", водночас відсутність на українському телебаченні рідної мови, української культури, літератури, мистецтва. Україна практично віддала інформаційну сферу Росії. Я вже не кажу про слабкий вплив України на світове українство та українську діаспору в Росії. Без фінансування наукових чи культурних програм Українська держава може втратити близько 15 млн. українських громадян, які можуть впливати на уряд та парламент РФ. Російська влада прекрасно розуміє велику силу українців у Росії і тому намагається взяти під контроль ключові структури, об'єднання українців у Росії, наукові й культурні товариства. Влада "душить" регіональні й центральні структури, намагається замінити їхніх українських керівників і поставити на керівні посади агентів ФСБ і Федеральної служби контррозвідки (ФСК), які б виконували волю Кремля.
 І ФСК, і ФСБ матимуть коло-сальний вплив у виробленні тих чи інших рішень у наших структурах чи організаціях, оскільки на III з'їзді був знятий голова Об'єднання українців Росії Олександр Руденко-Десняк, який був незалежним чоловіком. Він офіційно звертався до Путіна про невтручання у внутрішні справи України і української діаспори в Росії. Зараз до влади прийшли інші люди...
 Віктор ІДЗЬО,
 голова Українського історичного клубу м. Москви.
 * * *
 Я ЗА БАГАТСТВО. Багаті люди Україні потрібні, дуже потрібні. Тільки в першу чергу багаті не на долари, не на круті хатинки і "мерси", банкові рахунки, а на духовні цінності, на неосяжні енциклопедичні знання історії свого народу, батьківщини українців, багаті патріотизмом і щедрістю душі. Ці цінності незмінні ні в просторі, ні в часі. Вони вічні і дорожчі за всі матеріальні блага крутих багатіїв. Розумію - будуємо капіталізм. Але якщо будемо орієнтуватися тільки на матеріальні здобутки, на ріст в економіці - будемо бідні ми у всіх відношеннях... Сфера духовного відродження України - це реставрація, будівництво не тільки божих храмів, а й закладів культури. Свого часу комуністи недарма віддавали належне будинкам культури в містах, селах і на підприємствах, тож настав час повсюдно їх відновити, як і надати пріоритети в розвитку бібліотек, клубів, музеїв, інших закладів культури.
 Костянтин Михайлович ПЕТРЕНКО,
 ветеран праці, інвалід війни І групи.
 м. Сімферополь.
 * * *
 БОЛЯЧЕ до сліз дивитися на понівечене обличчя нашого Президента. Це обличчя України за сотні років жахливого, трагічного життя українського народу. Нарешті, у третьому тисячолітті ми вибрали своїм керівником - господарника, патріота, стратега і тактика, економіста-фінансиста, якого поважає і шанує весь світ.
 Не треба доводити, що одна особа, Президент, не може все зробити сам, одним помахом палички. Тому ми всі, до одного, повинні працювати: старанно, сумлінно; бути не спостерігачами, а патріотами завжди, всюди і в усьому, зокрема вдома, у дворі, на вулиці, в установі, у селі, в місті, на роботі, в районі, в області, в столиці та в Україні взагалі. Тому виховання всього суспільства повинно бути основою основ, починаючи від дитячого садка та закінчуючи Верховною Радою, яку люди перейменували у Верховну Зраду, бо ділити треба не владу, а відпові-дальність. Влада таланту сильніша влади грошей.
 Ольга КЕРДА,
 м. Миколаїв, Львівська область.
 * * *
 ПРОСТО боляче дивитися, що у нас такий інертний народ. Якби ми не були такі байдужі до всього, то у нас не було б і розкуркулення, насильної колективізації, репресій. Поздавали наші батьки у колгоспи весь реманент, худобу, ще й безоплатно працювали. А якщо не виробив мінімуму трудоднів - то плати подвійний податок. Ще й жорна били, щоб люди не мололи на них зерно на муку і не пекли коржі.
 Спостерігала за поведінкою фракції комуністів у Верховній Раді. Ви ж подивіться, як поводить себе керівник фракції Петро Симоненко, як він "переймається" долею українського народу... Мені так і хочеться його запитати: а чому за 70 років правління КПРС не зробили нам щасливого, заможного життя, гідного європейського рівня? Смішно, що пан П. Симо-ненко береться знову будувати комунізм. А нам, українцям, треба об'єднатися і будувати незалежну державу!
 Валентина СОЛДАТОВА,
 пенсіонерка.
 смт. Катеринопіль,
 Черкаська область.
 * * *
 ЧОМУ Росія, правонаступниця СРСР, не повертає наші вклади з ощадних книжок, не визнає окупації Червоною Армією незалежної України в 20-х роках минулого століття, голодоморів-геноцидів проти українського населення, в яких загинули мільйони безвинних людей, зговір Сталіна - Гітлера в розв'язанні Другої світової війни? Звідки в Україні з'явилось так багато росіян? Чому в Севастополі до цих пір незаконно прописують відставних моряків ВМФ Росії? Чому з'явилося "русскоязычное" населення, коли була одномовність, а козацька верхівка знала ще й польську мову, чому шовіністи виступають за двомовність і подвійне громадянство?
 За Біблією - першим було Слово. То хіба ж в Україні це перше Слово було промовлене не українською, а якоюсь іншою мовою? Занепад України починається з мовного розколу у Верховній Раді, в уряді. Чому на 16-му році незалежності України з трибуни Верховної Ради лунають заклики про статус російської мови як другої державної? Такі люди не можуть бути депутатами - це не патріоти, а зрадники.
 Нафту, продукти і все інше можна придбати, були б гроші, а от української мови вже ніде не купиш і не відновиш. Не буде українського Слова - будемо лише придатком Російської імперії!
 Іван ПРОКОПЕНКО.
 с. Первомайське АР Крим.
 * * *
 На боці Гітлера воювало більше 1 мільйона росіян (одна армія генерала Власова чого варта). І чогось про те мовчать, і ніякого розколу серед російського народу (читайте книгу російського письменника М. Солоніна "Бочка і обручі"). А от наших воїнів-патріотів з УПА, які воювали на два фронти - із загарбниками зі Сходу та Заходу, комуністичні карателі-чекісти весь час стараються показати як ворогів українського народу, щоб розколоти нашу націю. Звертаюся до всіх українців - не ізолюйтеся, читайте більше української патріотичної літератури, газет, пізнавайте істину. Вірю - Україна ще підніметься!
 В. П. АНДРУСЕНКО.
 м. Сімферополь.
 * * *
 НА ЖАЛЬ, є поки велика маса зденаціоналізованих і русифікованих українців, що не можуть відповісти на запитання: хто ж вони є? Що тут поробиш, коли процес русифікації відбувався 350 років, включно з 70-ма роками радянського режиму.
 Це не вина цієї частини українців, а їхня біда. Вони не винні, але як з ними об'єднуватись?! Як можна об'єднатись з людьми із таким менталітетом, що через брак національної свідомості повірили політикам-шахраям, які заради своїх, часто кримінальних, інтересів згодні знов продати Україну? Чи не проходили ми цього у ХVII столітті? Чи не пам'ятаємо брюховецьких і дорошенків?
 Українці вже не вірять комуністам, тому останні ледве перелізли через три відсотки на виборах до Верховної Ради. Тепер спитаємо у прихильників регіоналів - чому ця партія (якщо можна назвати партією об'єднання, що не має чіткої ідеології) приєднала до себе комуністів? Чому згодилась на приєднання зрадників-соціалістів? Та все тому ж, що їм важливі не ідеологія чи виборці, а влада і реванш за поразку на президентських виборах.
 Регіонали на цих виборах одержали менше 50 відсотків, а на останніх загалом трохи більше третини голосів. Це значить, що манкуртів стало менше, а молоді, що входить у виборчий вік, - більше. Звичайно, майбутнє за незалежною демократичною європейською Україною. Та ситуація загрозлива щодо реваншу. Тому будьмо пильними! І не вірмо примітивним гаслам. Якщо буде воля, то буде й хліб!
 В. О. БРЯНЦЕВ,
 доктор географічних наук, професор.
м. Керч.

ШАНОВНА редакціє! Ох, скажете, надокучливий той старий бандерівець - не дасть спокою, буде засипати редакцію своїми листами. Вибачте, таким вже я народився. Дуже мене пригнуло, може, й не дотягну до Різдва, то заздалегідь надсилаю різдвяного вірша. Спомин дитинства.
У моєму, тепер глухому, занедбаному селі, повно пияків, а колись був чудовий хор, оркестр, драмгурток, не було жодного алкоголіка, хулігана. Більшовицька орда усе знищила, перебила.
 Заодно вкладаю вірш про маму. Боже, яка то була свята людина! За велике довге життя, а прожила вона 97 років, ні з ким ніколи не сварилась. З відомих причин я не міг її відвідувати, допомагати. Прости мене, ненько. Згадав у вірші сусідку Танаску. Це була грамотна, але покарлючена паралічем предобра бабуся. Вона любила читати книжки. Взимку в її хаті збирались молодиці на "оденки", пряли, вишивали, а бабуня читала їм історичні повісті. Інколи і я, малий, сідав на печі з її хлопцями і слухав. Це були незабутні вечори. Загинули три її сини і чоловік від рук окупантів. Доживала віку біля внука священика.
 Не гнівайтесь за цю розповідь, може, вона вам нецікава, але перед ким маю виговоритись?
 Бувайте здорові! Знаю вашу біду - безгрошів'я, але не допоможу, бо сам бідую. А "щирі" патріоти-депутати не поділяться. Бодай їх розперло! Годі, бо почну матюкатися...
 Зичу здоров'я і витримки!
 Андрій БОБ'ЮК.
 ст. Карначівка Лановецького району
 Тернопільської обл.
 
ДО НАС ІДУТЬ КОЛЯДНИКИ
Коли засвітяться яскраво
Над нашим хутором зірки,
Із Віфлеємською звіздою
До нас прийдуть колядники.
Аж затрясуться в хаті стіни
(Які альти, які баси),
У грудях серце затріпоче.
Давно було. Старі часи...
Ідуть від хати і до хати,
Тільки дзвіночок дзень-дзелень
І навіть у хліві худоба
Не та, що кожен будній день.
Якась слухняна і ласкава,
Як ті овечки і осел,
Що зачаровано стояли
Біля Ісусових ясел.
І житній сніп під образами,
Під ним у горщику кутя,
Пахучий книш, як наша юність,
Якій немає вороття.
Парує на столі вечеря,
Великий маківник-пиріг,
І навіть котик зліз із печі
І радо треться біля ніг.
І батько з матір'ю врочисті,
І причепурений сусід,
І ми, малеча, дуже раді,
Бо завтра пустять нас на лід.
Бува, що батько нам дозволить
Передвечірньої пори
Логоші взяти, ох шурнемо
Гуртом із Лисої гори.
І шкарбани ущент порвемо,
Порозбиваємо носи,
Та задоволені прийдемо,
Бо це - Різдво. Старі часи...
Прийдеш до церкви - повно люду,
Та з дозволу паламаря -
Протиснемось між кожухами,
Щоб бути ближче вівтаря.
Горять свічки і хор співає,
І в тих прекрасних голосах
Твоя душа святково-чиста
Витає десь у небесах.
А потім молодь у читальні
Поставить п'єсу.
Згадка... Дим...
Таке ніколи не присниться
Сьогодні нашим молодим.
А втім...
Вже знову колядують,
Як це робили з давніх пір,
Ходять з вертепом і звіздою
Селом вечірнім з двору в двір.
І як колись, йдуть Цар і Ангел,
Йдуть Смерть, Антипко і Коза.
І щось в душі твоїй скресає,
В очах з'являється сльоза.
На злість безбожникам лукавим,
На злість естрадним партачам,
Ми знову двері відчиняєм
Колядникам й посівачам.
І радісно, що не засохла,
Не поламалася та віть,
Що виплекав собі на радість
Народ наш протягом століть.
Бо невмируще гарне дійство,
І житиме воно віки.
Ви чуєте? - вже близько дзвоник.
До нас ідуть колядники.

ВІДВІДАВ МАМУ
Той самий садочок,
Мальви біля тину,
Похилились вишні
На стару хатину.
 Поміж споришами
 Стежка до криниці,
 Яку сторожують
 Плакучі вербиці.
Літом і зимою,
В будь-яку погоду,
Ти сюди ходила
По студену воду.
 Візьмеш, було, взимку
 Сухих груш в запаску
 І підеш провідать
 Сусідку Танаску.
Бачу, як сьогодні -
Сидять біля грубки,
Стиха розмовляють
Дві сиві голубки.
 Книжку почитають,
 Посміються тихо
 Над своїм жіночим
 Удовиним лихом.
Ось і вже самого
Величають дідом,
А я хоч і пізно,
А до тебе їду.
 Падає з берізки
 Пожовклий листочок
 І сльоза гаряча
 На свіжий горбочок...

 ВИСОКОПОВАЖНІ добродії! Хочу побажати вам й надалі успішно підтримувати дух українства в автономії, обстоювати велич та красу рідного Слова, допомагати творчому розквіту молодих обдарувань. Таким, як Ольга Смольницька. Саме завдяки їй я і познайомилася з вашим часописом.
 Оля надіслала мені примірник "Кримської світлиці", у якому було надруковано умови конкурсу "Гранослов" (якщо я в ньому здобуду перемогу - то присвячу її й вам). Була приємно здивована, дізнавшись, що на зрусифікованому півострові є бодай одне україномовне видання і що ви підтримуєте тісний контакт із львів'янами.
 Хочу подарувати дещо зі свого творчого доробку. Буду дуже рада побачити хоч одну свою поезію на шпальтах вашої газети!
 З глибокою повагою -
 Ольга ЗАЇКА.
 м. Здолбунів Рівненської обл.
 
ПОМИНАЛЬНА СУБОТА
 Небо, напівогорнуте хмарами,
 Поволі спуска на плесо
 Свої недосяжні струни,
 Аби по них змогли
 душі небіжчиків
 Знову зайти у гості
 Й лишитися у келиху з вином,
 Як кревна пам'ять.
 * * *
 Гарячий віск -
 достоту як печаль;
 Зливаєш біль,
 хоч мала би - зуроки...
 Але потому більш не буде жаль,
 За тим, що небо
 надто вже високе,
 За тим, що з нього впасти
 не тобі
 Уже судилось,
 бо згоріли крила,
 Що час іде самотній у собі...
Але в тобі відвага є і сила!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #4 за 26.01.2007 > Тема "Резонанс"