Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 26.01.2007 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 26.01.2007
БАЛАЛАЙКА
Василь ДЕРГАЧ.

Творч╕сть наших читач╕в
НОВЕЛА
 - А, трясця в його печ╕нку, нав╕ть музику не слухають...
 Так сказав Старостяк, розгублено опустивши руку з балалайкою. Роман Романович образився: ст╕льки печеного, вареного на столах, ст╕льки пляшок розкорковано, а веч╕рка йде все якось навскосяка. Не слухаються тепер так, як колись було. Вкотре потягнувся до чарки. А думки в мозок пнуться. Вже й наказами сво╖ми, як батогами, ╕ словами сво╖ми, як громом, примушував - не слухаються. Бач, справедлив╕сть ╖х поманила. То в╕н сьогодн╕ вже до них з пряником - у ресторан з╕брав, заступников╕ наказав нав╕ть балалайку сюди прихопити. Щоб пот╕шить присутн╕х. Та тим ╕ до себе ближче при-вернути. А вони... Вс╕ за столиками, як жуки б╕ля коров'яка, повтикались носами в тар╕лки та келихи. ╤ хоча б тоб╕ який порух, повагу якусь до нього, до сл╕в його важливих.
 А без ваговитих тост╕в сьогодн╕ н╕як не об╕йтись. Свято ж. Велику роботу завершили. Геть роз╕брали корпус колишньо╖ брикетно╖ фабрики. Все з цех╕в у металобрухт здали ╕ ст╕ни вивезли до останньо╖ цеглиночки. А тепер на в╕дзначення тако╖ трудово╖ перемоги й урочист╕ збори провели, ╕ ось сюди, в ресторан, з╕брались. ╤ гостей поважних запросили. Не когось ╕з сус╕дн╕х район╕в, а аж ╕з сус╕дньо╖ держави, ╕з само╖ Краснодарщини, де народився той знаменитий генерал, чи╖м ╕менем колись райком парт╕╖ назвав усе селище брикетник╕в. Колись назвали, а дружимо ╕з земляками генерала ще й тепер. ╤ треба сказать, добре допомагають ц╕й дружб╕ ╕ столи так╕, як сьогодн╕. На так╕ важлив╕ под╕╖ Старостяк завжди запрошував представник╕в "старшого" брата. Бо сьогодн╕ у селищ╕ колишн╕х брикетник╕в справжн╓ свято.
 Щоправда, майстер Андр╕йченко, так той ма╓ таки муху в нос╕, колись приходив до нього з╕ сво╖м вар╕антом. Щоб не ламати готову буд╕влю брикетно╖ фабрики, а пресувати в н╕й солому. ╤ сво╖м колгоспам на зиму буде, ╕ в╕дправляти можна туди, де ╖╖ не вистача╓.
 - Он же, - казав, - ╕ зараз херсонц╕ у нас корми для тваринництва на зиму заготовляють, бо у них дома спека вс╕ трави знищила.
 М╕г би тод╕ Старостяк його п╕дтримати, м╕г. Але... Хто його з майстром слухати буде? Для цього ╓ проектн╕ ╕нститути, м╕ськради та облради, генеральн╕ директори, одне слово, начальство. Так тод╕ й вир╕шив - хай краще патр╕оти колишньо╖ брикетно╖ на нього критичн╕ стр╕ли пустять, зате нерви сво╖ в╕н збереже ╕ на посад╕ довше утрима╓ться. Адже зна╓, з вищим начальством сперечатися - це те саме, що плювати проти в╕тру.
 Сьогодн╕ про ту всю напругу можна забути. Ще он за сус╕дн╕м столиком хтось там у п`яному гамор╕ доказу╓, куди можна було б пристосувати роз╕бран╕ ст╕ни брикетно╖. Але оск╕льки вс╕ причетн╕ до такого нищення п╕дпри╓мства аж до останньо╖ цеглинки були тут ╕ разом ╕з запрошеними гостями в╕дзначали свято, то така розмова нав╕ть на критику не скидалася. Та як же ти критикуватимеш сус╕да по тар╕лц╕?
 - Шановн╕ друз╕! - п╕дв╕вся кадровик Гарбузяк. - Я з великою при╓мн╕стю надаю слово кер╕вников╕ делегац╕╖ наших сус╕д╕в Дарову.
 За сус╕дн╕м столом, жуючи, п╕днявся Даров. Вимахуючи виделкою, розпочав тост:
 - Чи може бути хтось дружн╕шим за тих, хто такими напоями ╕ стравами щедро отак вгоща╓? Н╕, звичайно! А чи може бути вам хтось люб╕шим за нас? Н╕, звичайно. Ви до нас ╕з теплом душ╕, ми до вас з енергоресурсами, а це ж ╕ще тепл╕ше, бо ми... - Його виделка на мить завмерла в пов╕тр╕, пот╕м опустилась за шматком м'яса, - бо ми любимо - ха-ха-ха! - ваш холодець. Отож за в╕рну вашу щиру дружбу, дорог╕ сус╕ди-укра╖нц╕, за славне зак╕нчення розборки вашо╖ брикетно╖ фабрики. Та ми, як розберете ТЕЦ ╕ накри╓те ст╕л, знову готов╕ при╖хать ╕ випити за дружбу наших народ╕в!
 Довкола зааплодували. П╕сля прив╕тання гостей Старостяк виступив з одв╕тним словом ╕, скориставшись нарешт╕ ситуац╕╓ю, взявся пот╕шити присутн╕х сво╓ю балалайкою. На жаль, чогось патр╕отичн╕шого добре п╕дпилий директор вже утнути не м╕г, ╕ його хм╕льна балалайка задзвен╕ла:
"Шум╕в комиш, дерева гнулись..." Але й ця п╕сня з широкою пов╕льною мелод╕╓ю не звучала до пуття.
 - А, трясця в ╖╖ печ╕нку!..
 Вс╕ довкола на диво посм╕лив╕шали. Хтось узявся знову фантазувати про футбольне поле на м╕сц╕ брикетно╖ фабрики, когось потягло на народну п╕сню, а дехто вже й пританцьовував. Щось веселе акали запрошен╕ сво╖м великодержавним нар╕ччям, про щось ще весел╕ше улесливо белькот╕ли до них сво╖ "руськоязични╓".
 Ц╕╓╖ мит╕ хтось зб╕льшив гучн╕сть ув╕мкненого рад╕оприймача, що стояв на стол╕ оф╕ц╕ант╕в. Зал наповнився словами диктора. Хтось крикнув:
 - Тих╕ше! Передають щось важливе!
 Гам╕р трохи стих ╕ вс╕ змогли почути слова кореспондента з м╕сця под╕╖:
 - ...Роботи рос╕йських буд╕вельник╕в тривали всю н╕ч. Самоскиди на буд╕вництв╕ дамби до острова Тузли напружено працюють ╕ зараз. - Дал╕ в приймач╕ щось зашкварчало.
 - Ура! Рос╕я веде дамбу до нашого острова! - гукнув хтось. - Тепер твердою трасою з'╓дна╓мось нав╕ки!
 В╕н налив чарку ╕ п╕шов до столика гостей ╓днатися. Старостяк ╕ соб╕ скористався паузою в рад╕опередач╕:
 - Шановн╕ буд╕вельники! Дорог╕ гост╕! Ми щойно почули, що ╕ сус╕дськ╕ буд╕вельники не сплять, вони працюють ╕ вноч╕. На знак дружби з нашими братами я виконаю г╕мн на сво╖й балалайц╕!
 То╖ мит╕ в приймач╕ щось клацнуло ╕ п╕сля короткого шкварчання знову почувся голос:
 - До кордону в╕д насипано╖ дамби залишилось 300 метр╕в.
 Гост╕ й господар╕ вже почали обн╕матися. До них з балалайкою п╕д╕йшов ╕ Старостяк. Став б╕ля столика, звичним рухом ударив правицею по струнах. Вони забрин╕ли якось жал╕бно ╕ незвично. Музика щось крутнув, п╕дтягнув гвинтика ╕ знову вдарив. ╤ знову почувся не сп╕в, а стог╕н. Вовтузячись ╕з ╕нструментом не пом╕чав, як насм╕шкувато дивилися на нього гост╕. Мабуть, в╕дчула ту насм╕шкуват╕сть лише балалайка, бо раптом об╕звалась високим напруженим звуком об╕рвано╖ струни.
 Запала пауза. ╤ в раптов╕й тиш╕ з приймача прозвучало:
 - Наш╕ прикордонники готують зброю ╕ проводять спец╕альн╕ навчання для в╕дс╕ч╕ непроханим гостям на остр╕в Тузлу.
 Н╕ма сцена...
 Раптом гост╕ п╕днялися, заметушились ╕, нашвидку попрощавшись лише ╕з Старостяком, вийшли ╕ повс╕дались у св╕й "пазик". Скоро ╕ сво╖ роз╕йшлись. Зала ресторану спорожн╕ла. Т╕льки на стол╕ сиротливо лежала балалайка з об╕рваними струнами.
 - А, трясця б в ╖╖ печ╕нку! - промовив Старостяк, сам добре не знаючи, кого стосувались його слова: балалайки чи дамби.
  м. Ватут╕не Черкасько╖ област╕.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 26.01.2007 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4429

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков