"Кримська Свiтлиця" > #4 за 26.01.2007 > Тема "Душі криниця"
#4 за 26.01.2007
НЕ ВСИХА╢ ТВОРЧОСТ╤ ПАГ╤ННЯ
Завершуючи традиц╕йний тиждень укра╖нсько╖ мови та л╕тератури, який пройшов у Роздольненськ╕й загальноосв╕тн╕й школ╕ № 1, учител╕ Н. ╤. Чернюк та Л. П. Чубачк╕на запросили на зустр╕ч з╕ сво╖ми вихованцями м╕сцеву поетесу Любов Тимощук. Напередодн╕ учн╕ десятих клас╕в з╕ сво╖ми вихованцями познайомились з б╕ограф╕╓ю ц╕╓╖ ж╕нки, вивчили ╖╖ в╕рш╕, а з допомогою учительки музики та сп╕в╕в - п╕сню "Кримський вальс" на ╖╖ слова, автор музики - В╕тал╕й Лазаренко. Школяр╕ були здивован╕ тим, що проста с╕льська труд╕вниця, яка вже 40 рок╕в живе у сел╕ Чернишеве Роздольненського району, пише в╕рш╕ не лише рос╕йською, а й р╕дною укра╖нською мовою. Родом Любов Михайл╕вна Тимощук з Хмельниччини, а в Криму народились ╕ виросли тро╓ ╖╖ д╕тей. В колишньому радгосп╕ "Чернишевський" вона довгий час працювала у бригад╕ виноградар╕в, брала активну участь у художн╕й самод╕яльност╕. Та й нин╕ вона склада╓ в╕рш╕, п╕сн╕, як╕ залюбки виконують земляки. У 1991 роц╕ вийшла перша зб╕рка поетеси-труд╕вниц╕ "В╕д слова до слова", давно готова й друга, але для видання браку╓ кошт╕в. У нашому район╕ Любов Михайл╕вну добре знають. Вона н╕коли не в╕дмовля╓ться в╕д зустр╕чей з╕ школярами чи ветеранами. ╤ дос╕ допомага╓ готувати сценар╕╖ свят, як╕ влаштовуються в сел╕. З╕ сво╓ю подругою, директором Чернишевського с╕льського будинку культури Тетяною Дядченко дуетом сп╕ва╓ на районних оглядах-конкурсах, у Роздольненському територ╕альному центр╕ з обслуговування ветеран╕в та одиноких людей похилого в╕ку власн╕ п╕сн╕ й написан╕ ╕ншими авторами. Ця талановита ж╕нка осв╕ту й гарт здобувала не в академ╕чних, а житт╓вих ун╕верситетах, вона добре зна╓, що таке догляд за виноградною лозою упродовж усього св╕тлового дня, чого варта праця на земл╕ й у домашньому господарств╕ на сел╕. Саме в таких безк╕нечних турботах ╕ народжувались ╖╖ поетичн╕ рядки, прост╕ й щир╕, зрозум╕л╕ ╕ близьк╕ кожному, хто ╖х чу╓. П╕сн╕, що так легко лягають на душу, бо вони про кожного з нас, про наш╕ спод╕вання ╕ почуття. Напевне, саме так╕ люди, як Любов Тимощук, ╕ залишили у спадок укра╖нському народов╕ потужну ╕ розма╖ту народноп╕сенну творч╕сть. Десятикласники в╕дчули глибину зм╕сту поез╕╖ Любов╕ Михайл╕вни, сво╖м читанням передали широку гаму почутт╕в, що прихован╕ в ╖╖ зворушливих в╕ршах. Хай не витончен╕ вони, не в╕дзначаються багатством троп╕в ╕ вишукан╕стю лексем, однак сприймаються так легко ╕ дарують справжню насолоду. Виступаючи перед учнями ╕ вчителями, поетеса-землячка наголосила на тому, що з поез╕╓ю в душу завжди входить часточка добра. ╤ заради цього варто любити слово, дарувати його людям. Вона розпов╕ла про те, що залюбки склада╓ в╕рш╕ для сво╖х онучат на шк╕льн╕ заходи чи в дитячий садок, а домашн╕ свята в кол╕ велико╖ родини проходять завжди неповторно завдяки нов╕й п╕сн╕ чи прив╕танню. ╤ серед учн╕в 8-го "а" класу ╓ так╕, хто пробу╓ писати в╕рш╕, кореспонденц╕╖. Сво╖ми першими поетичними спробами под╕лилися Даринка Зозуляк ╕ Дениско Рудик, а Оленка Сотникова прочитала уривок з╕ свого твору про дитяч╕ п╕сн╕ нашого земляка-композитора В. Лазаренка, який вона п╕дготувала для участ╕ в л╕тературному конкурс╕, що проводила дитяча газета "Джерельце". Д╕вчинка пос╕ла в ньому друге м╕сце ╕ отримала на шк╕льному свят╕ грамоту ╕ книги в╕д жур╕. Алла ТАРАТОР╤НА, вчителька укра╖нсько╖ мови та л╕тератури Роздольненсько╖ школи №1.
ДОРОГА ДИТИНСТВА Я знайду ту дорогу, що веде до села, Адже тут, слава Богу, народилась, зросла. Саме тут мене мати провела за село... Боже м╕й, як багато зим та весен пройшло! Як далеко по св╕ту нас водило життя, Уже виросли д╕ти, а в душ╕ каяття. Там ростуть осокори ╕ шумлять навесн╕, А сумл╕ння докори - тут, з╕ мною, в мен╕. Невелика й провина, та веде до села, Наша тут пуповина до земл╕ приросла. ╤ вона не зника╓, де б не був, не тужив, А туди вируша╓ш, де родився та жив. До родини, до стр╕хи, до води-джерела, Де дитяч╕ ут╕хи, де щаслива була. То горбок, то долина, ген видн╕╓ село. Вже червона калина гне додолу стебло, Вже наморен╕ ноги в╕д утоми гудуть, А сумн╕вн╕ тривоги хай назад в╕д╕йдуть. ╤ подв╕р'я знайоме, ╕ похила верба, ╤ сумне надвеч╕р'я вигляда з-за горба.
ПОДРУЗ╤
Складу тоб╕ п╕сню, а ти засп╕ва╓ш, А ти засп╕ва╓ш цю п╕сню сама. Згада╓ш дитинство, щось р╕дне згада╓ш, На хвильку в╕дступить в╕д тебе зима. Зася╓ веселка, загра╓ над лугом, Пройдуть над полями дощ╕ проливн╕. Була тоб╕ п╕сня товаришем, другом, ╤ ти подару╓ш св╕й голос весн╕. Пищать на подв╕р'╖ мал╕ гусенята, Жартують, розносять сус╕ди пл╕тки, Сп╕вають, з╕бравшись до гурту, д╕вчата, Плетуть на Купала барвист╕ в╕нки. Усе, як ╕ завжди, та все-таки знову: У кожного з нас ╓ пора золота, А з п╕снею можна знайти сп╕льну мову. Неси ╖╖ людям, неси кр╕зь л╕та. Любов ТИМОЩУК. с. Чернишеве Роздольненського району.
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 26.01.2007 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4435
|