Версiя для друку Обговорити в форумi

 ДО ПІДСУМКІВ ТРЕТЬОГО ЕТАПУ VІІ МІЖНАРОДНОГО КОНКУРСУ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ІМЕНІ ПЕТРА ЯЦИКА В АВТОНОМНІЙ РЕСПУБЛІЦІ КРИМ

 Коли хтось з місцевих політиків каже, що українська мова в Криму не має перспективи для свого розвитку і застосування, той, на моє глибоке переконання, дуже помиляється. Адже так може говорити хіба що людина недалекоглядна, людина, котра, хоч і працює на державній службі, але не поважає свою державу, її мову, її людей. Відбери у таких їхні популістські лозунги «Даёшь второй государственный русский язык» або «русскому языку - статус регионального» - і їм, політикам-невдахам, ні про що буде більше говорити, бо піднімати на європейський рівень економіку, піклуватися про добробут людей, поліпшувати його значно важче, аніж розводити теревені. І якщо таким державним мужам не вистачає хисту вивчити державну мову бодай на рівні кабінетного, службового спілкування зі своїми громадянами, то для юного підростаючого покоління це не складає ніяких труднощів. Навпаки. Діти - учні шкіл, студенти вищих та середніх навчальних закладів, - краще деяких політичних керманичів знають і розуміють, що вивчати державну мову країни, в якій живеш, з якою хочеш поєднати свою подальшу долю, - це святий обов’язок. Без знання державної мови не будеш справжнім, повноцінним і рівноправним громадянином. Діти - той лакмусовий папірець, за яким можна визначати подальшу перспективу розвитку державної мови. І на сьогоднішній день ця перспектива не безнадійна. Навпаки, обнадійлива. Поділюсь власними спостереженнями.
 Дев’ятий рік редагуючи дитячу газету «Джерельце», що виходить додатком до «Кримської світлиці», я перечитую гори дитячих листів. В них вони і в прозі, і у віршах пишуть про своє ставлення до державної української мови - про любов до неї, про радість від спілкування нею, від прочитаних в оригіналі творів Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Ліни Костенко, В. Симоненка, Б. Олійника...
 Для скептиків, котрі не вірять у світлі перспективи української державної мови наведу лиш декілька красномовних цитат з листів юних авторів, надісланих ними до «Джерельця»:

 «Я живу в Україні. Мій обов’язок знати рідну мову. Це є правилом. Коли я розмовляю українською мовою, я відчуваю себе справжньою українкою» (Ганна Височенко, учениця 7-го класу СШ № 29 м. Сімферополя).

 «Я дуже ціную українську мову, іноді мені здається, що я краще її розумію, ніж російську. Українську мову я вчу, щоб уміти добре володіти нею - писати, розмовляти, читати твори українських класиків» (Катерина Соколова, школа № 29 м. Сімферополя).

 «Рідна мово, ти співуча,
 Жартівлива і квітуча.
 Серед тисяч мов земних
 Українська краща всіх!»
 (Світлана Кудряшова, учениця 4-го класу Феодосійської школи № 20).

 «Ти найкраща, найгарніша,
 Ти не зникнеш назавжди,
 Доки мовою своєю
 Діти пишуть вам вірші»
 (Кирило Шабанов, учень 4-го класу Феодосійської школи № 20).

 «Україна - це моя земля!
 Україна - пісня солов’я!
 Край мого натхнення і знання
 Й материнська мова щира.
 Люблю свою Україну -
 Найкращу у світі країну,
 Люблю її мову гучну
 Й природу її запашну».
 (Вікторія Хайлова, учениця 4-го класу Феодосійської школи № 20).

 «Я шаную рідну мову
 І знаю віднині,
 Що вона в нас найбагатша,
 Це - скарб України!»
 (Аліна Агаронян, учениця Сонячнодолинської школи).

 «Державну мову я люблю,
 Нею в школі говорю,
 А у вільний час - читаю,
 В книгах друзів здобуваю...»
 (Едем Аєдінов, учень 5-го класу Бєлінської школи Ленінського району АРК).

 Можна було б цитувати ще й ще уривки з творів кримських дітей - українців, росіян, татар, вірмен... Хіба ж ці твори не вияв синівської любові до державної мови, до своєї країни України? Хіба ж ці рядки пошани і захоплення однією з найчарівніших мов світу діти писали примусово під диктовку? Ні, такі щирі слова можуть йти тільки від серця, і тільки воно, серце, змусить заговорити дитину віршованими рядочками. Хай поки що і не досконалими в художньому вимірі, але ж щирими. Таке народжується з великої любові.
 Отож, панове політики і державні чиновники, звичайно ж, маю на увазі тих, хто працює і отримує зарплату в одній державі, а молиться на іншу, хіба ж це не доказ того, що майбутнє ось за цими хлопчиками й дівчатками - нашими дітьми й онуками, для яких Україна не мачуха, а рідна мати. І мова, якою діти розмовляють зі своєю матір’ю, то - найсвятіший, найбільший вияв любові одне до одного. Бо «...той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе», - застерігав наш великий письменник, совість України Олесь Гончар.
 А хіба ж не святими синівськими почуттями до України, до її мови керувався громадянин Канади Петро Яцик, котрий серцем і душею був великим українцем. Конкурс, започаткований ним сім років тому, а відтак підтриманий Лігою українських меценатів та Міністерством освіти і науки України, - буквально, в хорошому розумінні цього слова, збурив, підніс на небувалий рівень рух нашої юної зміни за відмінне знання державної мови. Понад 5 мільйонів школярів, учнів професійно-технічних училищ, технікумів, коледжів, студентів вищих навчальних закладів, а також молодь української діаспори беруть участь у цих мовних конкурсах. Не десятки, не сотні, а тисячі школярів Криму змагаються за найкращі знання української мови. Адже конкурс - справа державницька, він нині, в період розбудови незалежної України, надзвичайно актуальний, бо активно і масово виконує свою націєтворчу роль і українізує юних українців, прищеплює їм любов до своєї державної, до своєї рідної мови.
 Нині проходить уже сьомий за рахунком конкурс з української мови. Проходить він, як і попередні шість, у чотири етапи - шкільний, міський, обласний і загальнонаціональний. У суботу, 27 січня в усіх обласних центрах України, у столиці Автономної Республіки Крим Сімферополі, а також у Києві і Севастополі відбувся четвертий етап патріотичного мовного марафону, що його спільно проводять Міністерство освіти і науки та Ліга українських меценатів.
 Усі школярі та студенти, які стали переможцями попереднього третього етапу, писали конкурсні роботи заключного четвертого туру конкурсу. Вони зашифровані, їх будуть перевіряти члени журі в Києві, за результатами буде визначено найкращих знавців державної мови.
 Минулого суботнього дня й до сімферопольської школи № 33, де директором працює щира, чуйна і дуже чарівна жінка Людмила Іванівна Горб, з усіх куточків Криму з’їхалися переможці третього туру, щоб також виконати контрольні завдання заключного туру конкурсу.
 Члени журі та організаційного комітету з проведення конкурсу в АРК, серед яких Ольга Русланівна Доненко - заступник начальника відділу Міністерства освіти і науки АРК, Наталя Іванівна Рашпиль - методист навчально-методичної лабораторії розвитку освіти українською мовою Кримського республіканського інституту післядипломної педагогічної світи (КРІППО), Наталя Іванівна Руденко - завідуюча навчально-методичною лабораторією розвитку освіти українською мовою КРІППО, директор Української гімназії Сімферополя, Ніна Олександрівна Майстренко - представник Ліги українських меценатів, автор цих рядків щиро й сердечно привітали призерів ІІІ туру, побажали їм відмінно виконати завдання четвертого туру.
 Після того як розійшлись по кабінетах учні зі своїми вчителями - відповідальними за проведення виконання конкурсних завдань, у коридорах школи запанувала тиша на кілька напружених годин. Та для гостей конкурсу, уболівальників та учнів, не задіяних в конкурсі, цей час було присвячено відкриттю шкільної етнографічної світлиці, в якій силами учнів, вчителів та батьків зібрано і широко представлено предмети українського народного побуту. Стрічку розрізали директор школи № 33 Л. І. Горб та автор цих рядків.
І ось заходимо в затишну невелику (поки що!) кімнату. Перед очима - маєво українських вишиваних рушників, серветок, на стінах - національні віночки з різнокольоровими стрічками - обереги людських душ. А ось фрагмент сільської української хати, з квітучими жовтогарячими соняхами побіля тину. Юні екскурсоводи в національному вбранні переносять нас подумки в минуле життя наших прадідусів і прабабусь, і все побачене й почуте тут навіює щемливу зажуру, викликає щирі теплі згадки. І який доречний, гарно написаний на стіні, уривочок з вірша чудового українського поета Івана Гнатюка:

 Все для мене в хаті рідне:
 Стіни - білі, як сніг,
 І віконце привітне,
 І дубовий поріг,
 І ряденця строкаті,
 Й рушники на стіні, -
 Навіть дим в нашій хаті
 Рідно пахне мені...

 - Ми давно мріяли про свій маленький шкільний етнографічний музей-світлицю. Допомагали створювати всі, хто чим зміг - і діти, і вчителі. Будемо проводити тут уроки з народознавства, - тішиться директор школи Людмила Іванівна Горб. І скільки блиску в її очах, скільки радості на обличчях вчителів, учнів! А які гарні українські обрядові пісні виконав фольклорний ансамбль школярів! Таке треба бачити і чути!
 Швидко промайнув час і ось уже конкурсні роботи виконано. Усі - і учні, і вчителі, гості, батьки, члени журі зібралися в ошатній актовій залі школи. Розпочалась найурочистіша мить свята - вручення нагород і дипломів переможцям, що перемежовувались з художніми номерами, які підготували учні школи. Призерів - 39. Перелічити всіх не дозволяють ліміти газетної площі, назвемо імена й прізвища нагороджених дипломами І ступеня. Це - Марійка Кучинська, учениця 3-го класу школи № 33 м. Сімферополя, Володимир Савченков - учень 4-го класу Чорноморського НВК «Школа-гімназія» № 3 Чорноморського району (до речі, Володя й у минулорічному VІ конкурсі був нагороджений дипломом за І місце. Так тримати, Володю, аж до 11-го класу!); Катерина Чабаник - учениця 5-го класу школи № 33 м. Сімферополя. Катя також і торік посіла І місце і, окрім нагородження дипломом І ступеня, у травні їздила до Києва на закриття VІ конкурсу і там отримала заохочувальну премію. Молодець, Катрусю!; Ігор Карташов - учень 6-го класу НВК «Школа-гімназія» № 25 м. Сімферополя; Яна Радкевич - учениця 7-го класу Гвардійського НВК «Школа-гімназія» Сімферопольського району. Яна, також призерка VІ конкурсу, виборола І місце. Так тримати й надалі, Яночко!; Юля Тюлихова - учениця 8-го класу НВК «Школа-ліцей» № 9 м. Ялти; Ліляна Муртазаєва - учениця 9-го класу Чистенського НВК «Школа-гімназія» Сімферопольського району; Юліана Дмитрієва - учениця 10-го класу Чистенського НВК «Школа-гімназія» Сімферопольського району; Ганна Крамаренко - учениця 11-го класу ЗОШ ім. Горького Ленінського району; Ганна Червонюк - студентка І курсу Кримського агропромислового коледжу (с. Маленьке Сімферопольського району); Юля Лисенчук - студентка ІІ курсу Сімферопольського кооперативного торгово-економічного коледжу; Ольга Рудюк - студентка ІІІ курсу Сімферопольського педучилища Республіканського ВНЗ «Крим-ський інженерно-педагогічний університет»; Ольга Смольницька - студентка ІІІ курсу Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (м. Сімферополь).
 Окрім дипломів та призів, пам’ятними подарунками за І місце нагороджено Марію Кучинську, Юлію Тюлихову та Ліляну Муртазаєву. А ті, хто посів друге та третє місця в ІІІ турі, не розчарувались, бо й вони усі отримали і дипломи, і подарунки.
 Наша давня знайома, учениця 9-го класу сімферопольської школи № 33, вродлива і талановита на співучий голос Христина Яцків налаштована оптимістично. В своєму бліц-інтерв’ю дівчина сказала, що не комплексує від того, що з минулорічного першого місця перестрибнула на третє цьогорічне. Було менше часу на підготовку, адже, окрім вивчення рідної мови, Христина займається ще й вокалом, бере участь в різних пісенних конкурсах. А рідну мову вона не забуде, бо добре її знає.
А конкурс - на те він і конкурс, щоб були в ньому різні призові місця. Вона - щира українка, і цим усе сказано. У неї попереду ще не один Яциківський конкурс і вона свого досягне!
 Ганна Крамаренко - одинадцятикласниця з Ленінського району налаштована тільки на перемогу і в четвертому турі. Вона посіла І місце в ІІІ турі - і це справедлива нагорода за її сумлінну працю над рідним словом. Ганна - іменна стипендіатка Ради міністрів АРК за наукові дослідження в царині української літератури (українсько-кримськотатарські літературні зв’язки). Дівчина захищає свої наукові дослідження на сесіях МАНу, не один рік бере участь в різноманітних літературних конкурсах і, зокрема, в конкурсі «Ми діти твої, Україно!», який проводить газета «Джерельце», уже два роки поспіль вона посідає І місце в номінації «Публіцистика», готує роботу й на нинішній, уже десятий конкурс, котрий щойно оголосила улюблена газета. Своє майбутнє Ганна хоче поєднати з філологією, вступатиме на українське відділення ТНУ. Приємно, що серед нагороджених є й інша призерка конкурсу «Ми діти твої, Україно!» в номінації «Поезія» десятикласниця гімназії № 1 м. Саки Марина Шовкопляс. І хоч у неї також ІІІ місце у Яциківському конкурсі, юнка налаштована оптимістично. Адже вона вірить (та й ми усі віримо!), що цей конкурс - не останній!
 Отож добре, що ніхто не розчарований, що панує дух оптимізму, доброзичливості, дух доброго суперництва у змаганні за знання рідної мови, за здобуття інтелектуальних вершин.
 В тому, що переможці і призери такого престижного конкурсу знають і люблять державну мову, що усі вони виростають патріотами своєї країни України впевнені і ми, члени журі, і їхні добрі наставники української мови, котрі були присутні в залі під час нагородження. Це й вчителі-методисти української мови та літератури сімферопольської школи № 33 Г. П. Бригун, В. М. Починок, Л. І. Головко з Гвардійської школи № 2 Сімферопольського району, В. А. Овсійчук - з школи № 9 м. Ялти,
Л. П. Сизкова - з Нижньогірської школи № 2 та багато інших. Це завдяки їхній, вчительській, наполегливій щоденній праці діти здобувають відмінні знання, досягають перемог у конкурсах з рідної мови та літератури, виростають справжніми громадянами своєї країни. Спасибі вам, любі, за вашу наставницьку працю! Адже, як зазначив заступник міністра освіти і науки України Віктор Огнев’юк у своєму виступі у травні минулого року на закритті VІ конкурсу з української мови, «...сьогодні в Україні немає жодного школяра, який не вивчає української мови і не атестується з неї. 80 відсотків школярів нині вивчають усі предмети лише українською мовою. Це великий внесок наших українських педагогів, і за це їм сердечна вдячність». Як не приєднатись до цих щирих прекрасних привітань! Бажаємо й надалі виховувати своїх учнів в дусі поваги до рідної мови, до народу, до держави, в якій ми усі сьогодні живемо.
 Третій тур закінчився, але VІІ конкурс з української мови ім. Петра Яцика триває. Підсумки четвертого туру буде підбито у травні в столиці України - Києві.
 Один з фундаторів конкурсу, меценат, патріот України Петро Яцик мріяв, аби вся завтрашня Україна говорила українською. І в тому, що титульна нація говоритиме рідною мовою, немає сумнівів.
 Отож, до нових конкурсів, до нових прекрасних змагань з рідної мови, нових звершень і перемог!
 Данило КОНОНЕНКО,
 голова журі третього етапу VІІ Міжнародного конкурсу
 з української мови ім. Петра Яцика в АР Крим.

***
В день проведення конкурсу ім. Петра Яцика у сімферопольській школі № 33 відкрилася шкільна етнографічна «Світлиця». На фото: юні господині шкільної української «Світлиці» запрошують на гостину.

«У БІЛОЧКИ НА ІМ’Я ГРИЗУЛЬКА БОЛІВ ЗУБ...»
- І ПЕНЗЛИК ДИТЯЧОЇ УЯВИ ВЖЕ МАЛЮЄ ЯСКРАВІ КАРТИНИ ДРІМУЧОГО ЛІСУ...
 Це творча робота п’ятикласниці севастопольської ЗОШ № 54 Катрусі Гальшиної, переможниці міського етапу VII Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика, останній (загальнонаціональний) етап якого відбувся 27 січня у Севастополі.
 Щороку, 9 листопада, у День української мови та писемності, стартує Міжнародний конкурс з української мови, започаткований меценатом із Торонто Петром Яциком. Сам він побачив лише фінал I конкурсу та його переможців. Перед стартом II конкурсу Петра Яцика не стало. Однак грандіозний мовний марафон набув популярності і став традиційним.
 Організатори конкурсу - Міністерство освіти і науки України та Ліга українських меценатів. Мета заходу - утвердження державного статусу української мови, піднесення її престижу серед учнівської молоді, виховання поваги до культури і традицій нашого народу.
 Конкурс проводиться серед учнів 3 - 11-х класів загальноосвітніх шкіл та професійно-технічних училищ у 4 етапи: 1 - шкільний, 2 - районний, 3 - міський, 4 - загальнонаціональний. Серед студентів - у три етапи (без районного).
 - У Севастопольському регіоні конкурс ініціюють управління освіти і науки міської держадміністрації та Севастопольський міський гуманітарний університет, - говорить одна з організаторів конкурсу, методист Севастопольського інституту післядипломної освіти Севастопольського міського гуманітарного університету Валентина Лопатюк. - Кількість севастопольських школярів і студентів, котрі долучаються до участі в конкурсі, щороку зростає. Цього року в конкурсі взяли участь понад 5000 осіб учнівської молоді. У II етапі конкурсу брали участь 900 учнів з усіх загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ міста та 45 студентів із 10 ВНЗ I - II i III - IV рівнів акредитації.
 Абсолютними переможцями міського конкурсу стали 9 учнів гімназій № 1, 7, 8; ЗОШ № 22, 25, 54 та 3 студенти: медичного училища ім. Жені Дерюгіної, військово-морського коледжу Севастопольського військово-морського інституту ім. П. Нахімова та Севастопольського міського гуманітарного університету, - зазначила Валентина Лопатюк.
 27 січня у заключному загальнонаціональному етапі конкурсу взяли участь 27 учнів та 15 студентів Севастополя, котрі посіли на попередньому загальноміському етапі I - III місця. Того дня вони працювали над завданнями, надісланими з Міністерства освіти і науки України. Їхні роботи будуть доставлені до Всеукраїнського журі (м. Київ).
 Цього ж дня у севастопольському Палаці дитячої та юнацької творчості нагороджували переможців попереднього етапу конкурсу. Учні, студенти та їхні педагоги отримали нагороди та подарунки від Ліги українських меценатів, місцевих спонсорів, осередку соціально-екологічної партії «Союз. Чорнобиль. Україна», а також від місцевих осередків партій «Батьківщина», «Наша Україна» та педагогічного товариства ім. Г. Ващенка.
 У святі української мови взяли участь: Володимир Казарін - перший заступник голови Севастопольської міської держадміністрації, котрий зазначив: «В этом городе любят все языки, в том числе и удивительный, прекрасный, замечательный украинский язык, у которого - великое прошлое и, я убежден, великое будущее...» Посадовець ще не заговорив українською, але вже зізнався, що його родовід має потужне українське коріння. Настільки потужне, що навіть збереглося на Далекому Сході, вислане свого часу НКВДистами.
 Начальник управління освіти і науки міста Микола Чербаджи відзначив, що завдяки таким заходам україномовний простір Севастополя розширюється. І це чудово.
 Учасників конкурсу вітали: представник Міністерства освіти і науки Тетяна Магалицька, голова Союзу Українок Севастополя Богдана Процак, голова Севастопольського об’єднання товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка Володимир Проценко.
 На урочистостях учні та студенти ділилися своїми враженнями від конкурсу. Присутні мали можливість прослухати уривки із творів талановитих конкурсантів:
 ...Сонечко забуло встати вранці,
 І я забула прокинутись у школу.
 Воно з-за хмар піднімалося,
 А я швиденько збиралася.
 І пішли-побігли ми наввипередки:
 Воно все вище, а я все ближче.
 Воно до зеніту, а я до класу
 Із дзвоником разом прибігли...
 - написала шестикласниця Настя Спіріна з ЗОШ № 21. Дівчинка з успіхом «добігла» аж до завершального етапу конкурсу. Нехай їй щастить і надалі!
 Лідія СТЕПКО.
м. Севастополь.
***
На фото: ось вони - найкращі кримські знавці рідної мови!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 02.02.2007 > Тема "Урок української"