Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 16.02.2007 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 16.02.2007
КРИМСЬКИЙ МАЙДАН


 ДО НЕ БАЙДУЖИХ, НЕ Л╤НИВИХ, НЕ ЛЯКЛИВИХ!

 Звертаюсь до тих, хто в╕дгукнувся ╕ в╕дгукнеться на статтю «Закони ╓! ╥хня д╕╓в╕сть залежить в╕д нас!» («Кримська св╕тлиця» за 26 с╕чня 2007 року), до тих, хто твердо вир╕шив, що для нас, укра╖нц╕в, давно настав час перейти в╕д констатац╕╖ факт╕в порушень мовного законодавства до практичних д╕й для забезпечення його виконання посадовцями вс╕х р╕вн╕в.
 Прошу вас, шановн╕ читач╕, як╕ проявили свою активну позиц╕ю ╕ скористались запропонованим текстом скарги (з приводу д╕яльност╕ в╕це-прем’╓р-м╕н╕стра Укра╖ни Табачника Д. В.), п╕сля отримання в╕дпов╕д╕ на над╕слану вами скаргу переслати коп╕ю ц╕╓╖ в╕дпов╕д╕ до редакц╕╖ «КС».
 П╕сля надходження коп╕й таких в╕дпов╕дей в╕д ╕мен╕ вс╕х, хто вбол╕ва╓ за долю укра╖нсько╖ мови в Укра╖н╕, просимо редактора «КС» опубл╕кувати реакц╕ю-в╕дпов╕дь Президента на цю скаргу. Саме оприлюднення ц╕╓╖ в╕дпов╕д╕ дасть нам змогу побачити, як реагу╓ Президент на под╕бн╕ скарги, дасть змогу вс╕м нам побачити, як╕ ми небайдуж╕, нел╕нив╕ ╕ неляклив╕ в д╕╓в╕й боротьб╕ за збереження та розвиток державно╖ мови. Також закликаю тих читач╕в, як╕ бажають при╓днатися до ц╕╓╖ форми боротьби, пов╕домляти про ╖╖ результати наш╕й газет╕. Спод╕ваюсь, що саме такими сп╕льними зусиллями ми досягнемо усп╕х╕в.
 З повагою,
 Андр╕й ШАМАТКО.
 м. Ялта, ahom@mail.ru.
 
 «ОСЬ ╤ В╤ДБУЛАСЯ В МО╥Й СВ╤ДОМОСТ╤ РЕВОЛЮЦ╤Я...»

 Почуття радост╕ охопило мене - перес╕чного укра╖нця, коли я д╕знався, яку благородну справу зробила льв╕вська влада - надала п╕льги нашим во╖нам-патр╕отам УПА. Якби наш Президент був р╕шуч╕шим, то це можна було б зд╕йснити ран╕ше ╕ на загальнодержавному р╕вн╕. Т╕льки щоб на-передодн╕ дали в ЗМ╤ правдиву ╕нформац╕ю про цих людей.
 Така несправедлив╕сть стосовно вояк╕в УПА могла статися лише у нас, в Укра╖н╕, тому що влада тут - у руках непатр╕от╕в. Так де ж вона - наша р╕дна Укра╖на? Де укра╖нц╕-патр╕оти? Я згоден, що роз╕братися зараз в ус╕х пол╕тичних перекрутах важко. Але треба б╕льше читати. Я теж не за день д╕йшов до багатьох ╕стин, тим паче, що я - син оф╕цера Радянсько╖ арм╕╖, та й сам зак╕нчив два в╕йськових заклади, школу МВС.
 У самоосв╕т╕ мен╕ допомагають укра╖нськ╕ ╕сторичн╕ твори, пер╕одика, у тому числ╕ «Кримська св╕тлиця». Ось ╕ в╕дбулася в мо╖й св╕домост╕ революц╕я. Бажаю цього й ╕ншим.
 В. ВЛАСОВ.
 м. С╕мферополь.
 
 СПРАВЖНЯ ╤СТОР╤Я - ЛИШЕ ОДНА

 Шановна «Кримська св╕тлице»! Хочу скористатись правом бути почутим хоча б на «Кримському Майдан╕».
 ╤стор╕ю, як в╕домо, п╕д впливом р╕зних фактор╕в, пишуть по-р╕зному. Вт╕м, фактично ╕сну╓ лише одна ╕стор╕я - ╕стина, хоч би вона й н╕ким н╕коли не була заф╕ксована.
 Фальсиф╕кац╕я ╕стор╕╖ - звичайне знаряддя пол╕тично╖ пропаганди. Радянськ╕ ╕сторики - не винах╕дники: звеличення того, хто при влад╕, в╕доме з давн╕х-давен. Не випадково, що в╕йни мають в ╕стор╕╖ таке значення. Бо то ╓ шлях до влади. Тож правител╕, за переказами, мали р╕дню нав╕ть серед бог╕в, а то й сам╕ були майже богами.
 Ясна р╕ч, що так╕ фальшив╕ ╕стор╕╖ принижували або й взагал╕ не згадували людей достойних. Д╕йсно, достойн╕й людин╕ влада над ╕ншими людьми не потр╕бна, бо може лише зганьбити ╖╖. Вс╕ стосунки м╕ж г╕дними людьми в╕дбуваються на основ╕ добров╕льно╖ домовленост╕, а не будь-якого тиску, в тому числ╕ й державного.
 В результат╕ пропагандистсько╖ тенденц╕йност╕ ╕сторично╖ «науки» наша укра╖нська ╕стор╕я перебува╓ в туман╕ в╕д самого ╖╖ початку. А що може бути путн╓ з того, що не ма╓ достойного початку?
 Наш укра╖нський початок такий: за час╕в л╕кв╕дац╕╖ Рус╕ як держави в╕дбулася велика м╕грац╕я ╖╖ населення. М╕гранти звались руськими (тобто т╕, що прийшли з Рус╕), а хто залишився у кра╖н╕, на в╕дм╕ну в╕д м╕грант╕в, стали зватись укра╖нцями. Слово «Укра╖на» означало в т╕ часи те саме, що сьогодн╕ «Батьк╕вщина».
 Ще одна прим╕тка: кра╖на ╓ географ╕чною територ╕╓ю етносу, держава - його пол╕тичною орган╕зац╕╓ю.
 ╤ван ТРУХ.
 м. Армянськ.
 
 «МАЯК» ╤ РИФИ

 Майже 2,5-м╕льйонне населення Криму було довг╕ роки позбавлене високодуховних програм рад╕оканалу «Культура», а це класична музика, фольклор, ф╕лософськ╕ роздуми й осмислення минувшини й сьогодення, осв╕тянськ╕ програми, рел╕г╕╓знавча сфера (адже в Криму поряд з християнами мешкають в╕ряни мусульмансько╖ й ╕нших конфес╕й), ╕стор╕я, класична л╕тература тощо. Для м╕сцевих пров╕нц╕йних «культуролог╕в» все це було байдуже. Для них ╓ одн╕с╕нький аргумент: «Вещание из Киева не на русском языке». Але ж 40-а симфон╕я Моцарта звучить так само на укра╖нському канал╕ «Культура», як ╕ звучала б на рос╕йському «Маяку»! Правда, справа не у Моцартов╕. Для них найголовн╕ше, аби, образно кажучи, не було чути «Червоно╖ калини». А в загальнокультурному контекст╕ вони обкрадають ╕ сво╖х етн╕чних земляк╕в, залишаючи ╖х триматися р╕вня марг╕нал╕зованих люмпен╕в.
 Рад╕о «Маяк» до того ж ╓ ╕нформац╕йним каналом, себто питання культури й духовност╕ в його програмах - т╕льки складов╕. (Для чого, скаж╕мо, кримчанину, хай ╕ рос╕янинов╕, слухати про становище в с╕льському господарств╕ Рязансько╖ област╕ чи в оборонн╕й промисловост╕ на «Арзамас╕-40»? Може, т╕льки з ностальг╕йних м╕ркувань?)
 А народний депутат в╕д Ялти, такий соб╕ Олександр Черноморов вже з готовн╕стю об╕ця╓ повернути «Маяк», хоч би для цього довелося в╕д╕мкнути «Культуру». Бачите, до нього з в╕дпов╕дним проханням звернулася зав╕дувачка дитсадка й ще близько 20 м╕сцевих жител╕в. Краще б народний депутат пояснив противникам «Культури», що ╕нформац╕ю про погоду на завтра, рекламу прального засобу «Ван╕ш» й рахунок футбольного матчу можна почути будь-яко╖ хвилини ц╕лодобово на так званих FМ-рад╕останц╕ях.
 Якщо Господь так захот╕в, щоб на п╕востров╕ жили поряд рос╕яни з укра╖нцями, то потр╕бно не «керувати на лиху стежку» (╤. Ог╕╓нко), не вишукувати, за висловом рос╕йського ╕сторика Л. Гум╕льова, «зону антагон╕стичного контакту». Все почина╓ться з несприйняття чужо╖ мови, ментальност╕, в╕ри, побутових звичок та ╕ншого, себто культури. ╤ врешт╕-решт це приводить до морально╖ кризи сусп╕льства.
 Видатний ф╕лософ ХХ стол╕ття Карл Юнг сказав: «Якщо розбурхан╕сть пристраст╕ сягне критичного р╕вня, то зникне будь-яка можлив╕сть того, що слово розуму запану╓, й на зм╕ну йому з’являться гасла й ╕люзорн╕ бажання фантаз╕╖. Себто прийде сво╓-р╕дне колективне божев╕лля, котре митт╓во стане псих╕чною еп╕дем╕╓ю». Тож не варто плакати за таким «Маяком» - в╕н скерову╓ наш╕ корабл╕ на рифи...
 Леон╕д ВОЛОШИН.
 м. Ялта.
 
 ОБУХОМ ЧИ М╤ТЛОЮ?

 «Кримську св╕тлицю» я знову передплатив на весь 2007 р╕к, та ще й заг╕тував стати передплатниками тижневика б╕льше двох десятк╕в ос╕б, представник╕в ╓впатор╕йських орган╕зац╕й УНП, НРУ, «Свободи» та «Просв╕ти». Разом з редакц╕╓ю пережива╓мо штучно створен╕ шов╕н╕стичним чиновництвом ваш╕ ф╕нансов╕ негаразди. Тож вибачте, що обставини змушують мене звернутися до «Кримсько╖ св╕тлиц╕», як╕й нин╕ ╕ сам╕й нелегко, з проханням про допомогу. Бо справу нашу «футболять», як т╕льки хочуть.
 Кр╕м «Св╕тлиц╕», яка, дякувати Богу, надходить справно, я передплатив ще к╕лька укра╖нських газет. Надсилаю вам ксерокоп╕╖ квитанц╕й на передплату тижневик╕в «Народне слово» та «За в╕льну Укра╖ну» (м. Льв╕в), як╕ отримати н╕як не можу. «Союздрук» стверджу╓, що п╕сля передплати на газети та журнали доставка прим╕рник╕в до передплатник╕в ╖х не ц╕кавить. Нас, читач╕в, «в╕дфутболюють» до служби поштово╖ доставки, там заявляють, що до ╢впатор╕╖ ц╕ газети не надходять. Замкнене рутинно-бюрократичне коло безв╕дпов╕дальност╕ й тяганини.
 В другому п╕вр╕чч╕ 2006 року наш╕ ╓впатор╕йськ╕ поштар╕ н╕чого кращого не вигадали, як надсилати належн╕ мен╕ прим╕рники «Народного слова» (видавець - Укра╖нська Народна Парт╕я) - кому б ви гадали? В м╕ський осередок парт╕╖... СДПУ(о), а саме: секретарю ц╕╓╖ парт╕╖ - директору ╢впатор╕йсько╖ СШ № 1 - Е. М. Леонов╕й.
 Коли я категорично поставив це питання перед службою доставки (поштове в╕дд╕лення № 16), то мен╕ з╕ згадано╖ парт╕╖ повернули... лише чотири прим╕рники тижневика. Де под╕лися ще близько двадцяти - нев╕до-мо. В╕дпов╕дальност╕ не несе н╕хто.
В грудн╕ 2006 року я отримав ще два прим╕рники «Народного слова» - ╕ це з п╕вр╕чно╖ передплати! В цьому роц╕ станом на 31 с╕чня мен╕ доставили лише один прим╕рник ц╕╓╖ газети - № 3 (324) в╕д 18 с╕чня 2007 року.
 Це, мабуть, яскравий приклад того, як кримськ╕ представники «п’ято╖ колони» намагаються заважати нам, укра╖нцям в Криму, вчасно почути через пресу р╕дне державне слово. Тим б╕льше, що в продажу на в╕тринах к╕оск╕в «Союздруку» укра╖нських газет ╕ вдень з вогнем не знайдеш - все заполонила недолуга преса п╕вн╕чного сус╕да.
 То як же ми, укра╖нц╕, ма╓мо бути дал╕ з такими засобами масово╖ дез╕нформац╕╖? Що нам залиша╓ться? Може, обух сталити чи братися за м╕тлу й вим╕тати геть ось таких пра-ц╕вник╕в «Союздруку» та пошти?
 ╤ван СКРИПКА.
 м. ╢впатор╕я.
 
 А «СВ╤ТЛИЦЯ» ЧОМУСЬ ЗАГУБИЛАСЯ...

 На Харк╕вщин╕ ╓ селище Махновщина. Там мешка╓ 70-р╕чний Олекс╕й Григорович Рудь, який передплачу╓ «Кримську св╕тлицю». Куму Олекс╕я Борису Кул╕шу теж дуже подоба╓ться ця газета. ╤ в╕н вир╕шив передплатити ╖╖ соб╕ на 2007 р╕к. Прийшов на пошту в Махновщин╕, але прац╕вниця йому на це: «Тако╖ газети в укра╖нському каталоз╕ нема╓».
 А я в Полтав╕ передплатив сво╓му другов╕ Олекс╕ю Миколайовичу Кухт╕ «Кримську св╕тлицю» на увесь 2007 р╕к. То на Полтавщин╕ вона в каталоз╕ ╓, а на Харк╕вщин╕ чомусь загубилася?
 Пам’ятаю, перед крахом СРСР я теж з╕ткнувся з прац╕вниками пошти у Махновщин╕. Просив передплатити газету «За в╕льну Укра╖ну». А вони зам╕сть не╖ запропонували мен╕... «Правду». Але я сво╖м товаришам газету «За в╕льну Укра╖ну» все-таки передплатив, ╕ у них пот╕м виникли проблеми з м╕сцевою парторган╕зац╕╓ю.
 Таж ми вже 16-й р╕к живемо в незалежн╕й держав╕. Кого бо╖мося?!
 ╤ван КАССАЛА.
 м. Кам╕нь-Каширський.
 
 «СКОЛЬКО ЗЛОБЫ В ВАШЕЙ ГАЗЕТЕ...»

 Уважаемая редакция! Я читатель вашей газеты. Из кухаркиных детей. Я люблю украинский язык, но с 2007 года бросаю читать вашу газету. После прочитанного, что написано в вашей газете, мне становится страшно. Дай вашим корреспондентам в руки оружие, они пойдут убивать русских. Сколько злобы в вашей газете я видела только у национал-фашистов. И это в Крыму, а что же на Украине? Я не была с 1990 года нигде, не знаю. Но знаю Украину Щербицкого - красавца, народ - добрый, открытый...
 Некий Белозир (щось у «Кримськ╕й св╕тлиц╕» таких автор╕в не пригаду╓мо, може, це нас з якоюсь ╕ншою «лютою» газетою переплутали? - Ред.) пишет, мол, Ющенко ничего в Америку не отдал. Зато все руководители с 1990 года у нас Родину забрали и отдали всю землю буржуям, заводы, фабрики, порты и даже море.
 Шесть поколений моего рода живет в Крыму. Теперь на море есть хозяин, и мы ходим с паспортами. Вырубили деревья, которые садила, розы, кустарники, всю зелень уничтожили. Каждый метр земли продан! Что это - русские делали всё? Всё это делали наши руководители - всех мастей и волостей.
 У русских в России своих проблем хватает. Раздарили ресурсы буржуям всех национальностей - кавказцам, евреям и русским. А народ так же страдает, как и мы. А ведь натравливать народ на народ - это идея Гитлера и всех зарубежных идеологов.
 Славян восточных непросто победить. Надо морально разложить. За жвачку и доллар наши дети продадут мать родную. Я тоже из депортированных, в роду были немцы, греки. Мой мудрый отец сказал: никого не судите, да не судимы будете. Так должно быть...
 Валентина Антоновна ДЯЧЕНКО.
 с. Малореченское, г. Алушта.

УКРА╥НА В НАС ОДНА!

 Шановна редакц╕╓! Спод╕ваюся, м╕сяць лютий принесе вам нову енерг╕ю та виявиться сприятливим, попри свою назву. Цей м╕сяць можна вважати суто укра╖нським, адже 27 лютого (14 за старим стилем) - день пам’ят╕ р╕вноапостольного Кирила (до схими Костянтина), творця нашо╖ писемност╕.
 ╤сну╓ загадка щодо створення кирилиц╕. Про феномен двох алфав╕т╕в - кирилиц╕ та глаголиц╕ (остання, як вважалося, була створена старшим братом Кирила Мефод╕╓м) - писали вже багато, проте, на мою думку, ╖хня та╓мниця дос╕ не розгадана. Наприклад, написи на ст╕нах ╕ керам╕чних плитах церкви царя Саму╖ла в Тирнов╕ виконан╕ частково кирилицею, частково глаголицею. Але ж Костянтин Ф╕лософ перед в╕д’╖здом до Морав╕╖ для зд╕йснення м╕с╕╖ - перекладу рел╕г╕йних книг слов’янською мовою та церковних казань - створив якусь одну абетку, а не дв╕! Але яку?
 Багато вчених вважають, що Кирило створив саме глаголицю (граф╕чно неповторну, яка не зб╕га╓ться з жодним алфав╕том св╕ту), яка була в╕дома його посл╕довникам п╕д назвою кирилиц╕ (за ╕менем творця). Пот╕м у Болгар╕╖ один ╕з учн╕в Мефод╕я створив ╕нший алфав╕т (яким ми користу╓мося зараз), на який п╕зн╕ше перенесли назву глаголиця. «Пов╕сть минулих л╕т» каже нам про «преложення книг» (893 - 894) - мабуть, саме тод╕ глаголиця була зам╕нена кирилицею.
 Хочу подякувати вам за адресу конкурсу «Гранослов». Жур╕ опубл╕кувало мо╖ поез╕╖ в альманаху й запропонувало брати участь у «Молодих в╕вторках» - в╕ртуальних змаганнях, створених Нац╕ональною Сп╕лкою письменник╕в Укра╖ни.
 Була при╓мно вражена, прочитавши листа Ольги За╖ки з╕ Здолбунова (я справд╕ дарувала ╖й прим╕рники «КС», як ╕ ╕ншим р╕вненським друзям), яка дуже переймалася долею газети. Р╕вненський Союз укра╖нок об╕цяв допомогти вам - п╕сля того, як заслужений учитель Укра╖ни та лауреат прем╕╖ «За в╕дродження Волин╕» (колишн╕й кер╕вник л╕тературно╖ студ╕╖ «Св╕танок») ╤рина Леонт╕╖вна Ол╕йник розпов╕ла про вас.
 Ми живемо у р╕зних рег╕онах, але Укра╖на в нас одна!
 Ольга СМОЛЬНИЦЬКА,
 студентка Тавр╕йського нац╕онального ун╕верситету ╕м. В. ╤. Вернадського.
 
ПРИЗАБУТА ДАТА

 Час сплива╓ невблаганно. Под╕╖, як╕, здавалося б, були вчора, вже майже не пригадуються. От минула дата 11 - 12 лютого. Саме в ц╕ дн╕ у далекому вже 1989 роц╕ у Ки╓в╕ в╕дбулися установч╕ збори Товариства захисту укра╖нсько╖ мови ╕мен╕ Тараса Шевченка, головою якого було обрано Дмитра Павличка. Була делегац╕я ╕ в╕д Криму, до яко╖ входили, зокрема, пок╕йний Савенко В. ╤., голова Кримсько╖ орган╕зац╕╖ товариства «Укра╖на», Кононенко Д. А., в╕дпов╕дальний секретар Кримсько╖ орган╕зац╕╖ Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни. Все ще було попереду. Ц╕каво, що на перш╕й установч╕й конференц╕╖ Кримсько╖ орган╕зац╕╖ ТУМу виступав ╕з допов╕ддю укра╖нською мовою секретар Кримського обкому компарт╕╖ Грач Л. ╤. Оск╕льки так╕ велик╕ начальники допов╕д╕ сам╕, як правило, не писали, то ц╕каво було б взнати, хто йому ту допов╕дь писав. Взагал╕ ц╕каво було б почитати спогади учасник╕в тих под╕й. ╥хн╓ тепер╕шн╓ до них ставлення, в тому числ╕ ╕ ╖хн╓ ставлення до захисту та впровадження в ус╕ напрямки сусп╕льного життя державно╖ укра╖нсько╖ мови. Про ставлення Грача Л. ╤. ми б╕льш-менш зна╓мо, в╕н ╓ тепер великим приб╕чником надання статусу державно╖ рос╕йськ╕й мов╕, а як ╕нш╕?
 Серг╕й САВЧЕНКО,
голова Всекримського товариства «Просв╕та» ╕м. Т. Шевченка.
 
 «БЕЗ ЗЛОСТ╤ ГОВОРИТИ З ВОРОГАМИ - ЦЕ КАП╤ТУЛЮВАТИ...»

 Шановний пане редакторе! Дякую за надрукування мо╖х в╕рш╕в в 4-му номер╕ газети. Краще було б надрукувати в першому р╕здвяному номер╕, як каже рос╕йське присл╕в`я, «дорога ложка к обеду». Тепер, п╕сля свят, не те сприйняття. Втрачений запах ╕ кол╕р свята.
 А тепер почну з вами сваритися.
Я сварливий чолов╕к, злий. Гарячий. Непоступливий. Таким зробило мене життя, десять рок╕в перебування в УПА. Я поважаю чесних, в╕дважних, щирих у словах ╕ д╕ях. Зневажаю брехун╕в, п╕длиз, користолюбц╕в, ненавиджу зрадник╕в. Ми, повстанц╕, нер╕дко прощали полоненим солдатам ╕ нав╕ть оф╕церам в╕йськ МДБ, як╕ воювали проти нас, але не прощали зрадник╕в. Цих паршивц╕в карали суворо - в╕шали.
 Ви, пане редакторе, в «Кримському майдан╕» просите: висловлюйтесь якомога лакон╕чн╕ше ╕ без злост╕, поважайте ╕нших, якщо хочете, щоб поважали вас. Це мен╕ нагаду╓ ╓вангельське напучування: якщо вас вдарили в праву щоку - п╕дставте ще й л╕ву. Н╕, пане редакторе, без злост╕ говорити з ворогами - це кап╕тулювати, погоджуватись з ними. Як можна ставитись з повагою до людини, яка не заслугову╓ тво╓╖ поваги? Кривити душею? Лицем╕рити? Як можна звертатись шановний Адаме ╤вановичу чи Олександре Олександровичу, пане Табачник чи пан╕ Самойлик, коли це явн╕ вороги Укра╖ни? А деяк╕ наш╕ помаранчев╕ «патр╕оти» так роблять. Су╓слови, лицем╕ри, Господом проклят╕, як сказав про таких Шевченко.
 Пригадую сценку у парламент╕, коли жид Бродський плюнув на «горлопана Кендзьора». ╤ що, той палкий «нац╕онал╕ст» пол╕з у б╕йку? Де там. Щось промимрив про свою шляхетн╕сть, що в╕н кращий в╕д Бродського, ╕ с╕в на м╕сце. Осоромив всеньку Укра╖ну сво╖м боягузтвом. Якби я був на м╕сц╕ Кендзьора (жодного бандер╕вця не було в списках «Нашо╖ Укра╖ни» ╕ БЮТ, жоден бандер╕вець не ╓ депутатом обласно╖ ╕ нав╕ть районно╖ ради), я пол╕з би у б╕йку!..
 Але я в╕дхилився в╕д теми сварки. В 4-му номер╕ газети вм╕щений матер╕ал «Його слово завжди готове вибухнути» про Василя Стуса ╕... «Ми зор╕ одного неба» про Павла Тичину... Диву╓ мене розлога стаття Д. Кононенка «А я й не знав, що ви такий!». Ф╕лософ Буаст говорив: «Похвала недостойному - це образа достойному, з яким його р╕вняють». Вшанувати в одному номер╕ газети патр╕ота, мученика за Укра╖ну Стуса ╕... яничара в╕д л╕тератури Тичину? Во╕стину, ╕ Богов╕ св╕чка, ╕ чортов╕ кочерга. Пригаду╓ться в╕ршик тих стал╕нських час╕в:

 Як пов╕яв буйний в╕тер
 ╤з московського Кремля -
 Затичинилося небо,
 Засосюрилась земля...

 От╕ яничари Тичини, Сосюри, Рильськ╕ сво╖ми в╕ршами отру╖ли м╕льйони юних душ. Недаремно б╕льшовики радянських письменник╕в називали ╕нженерами людських душ.
О, скал╕чили вони не одну душу.
 Вкладаю лист до Кононенка ╕ прошу його надрукувати. В╕дмовитесь - перестану контактувати з Вами ╕ передплачувати «Св╕тлицю».
 З повагою,
 Андр╕й БОБ'ЮК.
 ст. Карнач╕вка Лановецького р-ну Терноп╕льсько╖ обл.

 В╤Д РЕДАКЦ╤╥. Ось так - ╕ справа, ╕ зл╕ва «Св╕тлиц╕» д╕ста╓ться! То, бачте, забагато у нас злост╕, то замало. Що ж, нехай це буде ще одн╕╓ю ╕люстрац╕╓ю того, що н╕ правим, н╕ л╕вим «Кримська св╕тлиця» догоджати не збира╓ться...
 Листа Вашого, пане Андр╕ю, ми передали Д. А. Кононенку - друкувати чуж╕ листи ми не станемо нав╕ть п╕д загрозою розриву наших з Вами газетно-читацьких стосунк╕в. А от про зламану долю ╕ загублений ген╕й того ж Тичини публ╕кац╕╖ ще будуть.
Не буде т╕льки злост╕ - Ви вже вибачайте... Але той Майдан, що дав назву наш╕й рубриц╕, злим теж не був. Бо якби в╕н був злим - пролилася б кров...

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 16.02.2007 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4499

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков