Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 02.03.2007 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 02.03.2007
ШЕВЧЕНКОВА МОЛИТВА
о. Зинов╕й КАРАСЬ.

Шевченк╕ана
ДОРОГ╤ ДРУЗ╤ з Кримсько╖ Укра╖ни ╕ "Кримсько╖ св╕тлиц╕", вчора я одержав перший раз вашу газету, п'яте число. Вже думав, що вона зовс╕м не буде до мене приходити. Згадалось ╕з спогад╕в ╢вгена Чикаленка, як його "Раду" чиновницька брат╕я "╓дино╖ нед╕лимо╖" намагалася не допускати до читач╕в, тому до вас не мав би н╕яких претенз╕й, якби за ц╕лий р╕к не одержав н╕ одно╖ "Кримсько╖ св╕тлиц╕".
Знаючи тепер вашу адресу, хочу висловити ваш╕й редакц╕╖ свою глибоку повагу. Вс╕м серцем рад╕ю, що ви ╓, що боретесь ╕ будите кримське укра╖нство до нац╕онального ╕ державотворчого життя. Не знаю, як сприймете мою "Шевченкову молитву", але посилаю вам. Був би радий, якщо б ви пом╕стили ╖╖ на сво╖х шпальтах до Шевченк╕вських дн╕в, може, вона стала б першою ласт╕вкою вза╓мин м╕ж Кримом ╕ нашою Коломи╓ю.
Про себе н╕яких в╕домостей вам не подаю, х╕ба т╕льки те, що я багатол╕тн╕й в'язень б╕льшовицьких концтабор╕в, зараз почесний член "Просв╕ти" ╕ почесний громадянин нашого м╕ста, та ще "останн╕й з мог╕кан" спецтабору 1957 року.
Обн╕маю вас ╕ бажаю всяких благ у Господа.
Щиро ваш о. Зинов╕й КАРАСЬ, 10 лютого 2007 року Божого.

ШЕВЧЕНКОВА МОЛИТВА

Вже так повелося з деякого часу, що в силу ╕сторичних обставин зах╕дний край Укра╖ни ╓ тою оазою, де найкраще збережен╕, найдбайлив╕ше поц╕нован╕ духовн╕ ╕ нац╕ональн╕ скарби укра╖нсько╖ душ╕. За останн╓ десятил╕ття, десятил╕ття нашо╖ незалежност╕, саме зах╕дний край дав незаперечн╕ докази не т╕льки вм╕ння зберегти, але ╕ понести на сво╖х прапорах ╕де╖ нац╕онального духу в намаганн╕ влити ╖х в оспал╕ душ╕ брат╕в на вс╕й Укра╖н╕. Це намагання, за словами Тараса Шевченка, "... розпанахати гниле серце трудне, виц╕дити сукровату ╕ налити живо╖, козацько╖ т╕╖ кров╕ чисто╖ й свято╖...".
До цих святих справ зах╕дних укра╖нц╕в в╕дноситься також традиц╕я, що в день, коли шанобливо перевезене т╕ло ген╕я укра╖нсько╖ нац╕╖, нашого будителя ╕ пророка, було поховане на Дн╕пров╕й круч╕, де сам в╕н запов╕в себе поховати - в цей день ми збира╓мося в наших м╕стах ╕ селах ╕ возносимо скорбну панахидну молитву за його душу.
Не знаю ╕ншого народу на планет╕, щоби таку шану воздавав сво╓му великому мужев╕. Прекрасний звичай, свята традиц╕я!...
Але чи хот╕в цього поет, чи прагнув в╕н молитви, що взагал╕ говорив Шевченко про молитву, як сприймав нас - сво╖х брат╕в ╕ д╕тей?
╤з ус╕х укра╖нських муж╕в лиш в╕н один зверта╓ться до живих, до мертвих, до ненароджених земляк╕в сво╖х у сво╓му дружньому "Послан╕╖". В╕н не д╕лив нас н╕ в простор╕, н╕ в час╕. Не д╕лив нас пол╕тично, н╕ конфес╕йно. Вс╕м в╕ддав сво╓ серце, вс╕х закликав обняти найменшого брата ╕ вс╕х просив згадати його незлим тихим словом.
Як злий морок, як наймерзенн╕ший сон щезли роки, коли вс╕х наших великих муж╕в намагалися нам представити як безбожник╕в.
Шевченко - християнин, це беззаперечно як те, що вранц╕ над св╕том з╕йшло у вс╕й сво╖й велич╕ ╕ крас╕ сонце! Нав╕ть визнання Тарасом сво╖х гр╕х╕в, яких в╕н допускався як кожна людина ╕ яких в╕н н╕коли не заперечував у сво╖й щирост╕, ще б╕льше п╕дкреслю╓ його християнськ╕ чесноти. Християнська в╕ра для Шевченка не була формальн╕стю, так часто про Бога, про молитву могла говорити т╕льки людина дуже глибоко пройнята святим почуттям в╕ри в потребу ╕ д╕╓в╕сть молитви. Читаючи "Кобзар", читаючи його листи, його "Щоденник", його прозов╕ твори, ╕ нарешт╕ споглядаючи його малярськ╕ роботи, в цьому перекону╓мося. В найтраг╕чн╕ш╕ хвилини життя "мол╕теся" - заклика╓ нас Тарас Шевченко. Разом з любов'ю, а це найб╕льша християнська чеснота - "мол╕теся!"

Свою Укра╖ну люб╕ть,
Люб╕ть ╖╖... Во время люте
В останню тяжкую минуту,
За не╖ Господа мол╕ть.

Не впадайте в розпач, не розчаровуйтесь - мол╕теся!

Не плачте, брат╕я: за нас
╤ душ╕ праведних, ╕ сила
Арх╕стратига Миха╖ла,
Не за горами кари час,
Мол╕тесь, брат╕я!

Каже Шевченко устами благочинного. В╕н не визна╓ ╕ншо╖ сили, ╕ншого авторитету п╕д небом. Цар╕, княз╕ людськ╕, грошов╕ м╕шки, магнати, тюремн╕ кати - н╕що. Все проминуще, все тл╕нь.

Мол╕тесь Богов╕ одному,
Мол╕тесь правд╕ на земл╕,
А б╕льше на земл╕ н╕кому,
Не поклон╕тесь...

В найтраг╕чн╕ш╕ хвилини перед муками ╕ стратою молилися сини ╕ дочки нашо╖ земл╕ в большевицьких тюрмах, перед стратою молилися Шевченков╕ неоф╕ти в римськ╕й ╕дольськ╕й земл╕.

Молилися перед хрестом.
Закут╕ в пута неоф╕ти,
Молились радостно. Хвала!
Хвала вам, душ╕ молоди╓!
Хвала вам, лицар╕ святи╓!
Вов╕ки-в╕ки похвала!

За посередництвом молитви направля╓ в╕н до Бога, до Божо╖ Матер╕ нещасних сир╕т, обездолених матер╕в, друз╕в у невол╕, св╕й народ. Т╕льки в щир╕й молитв╕ нев╕льник╕в завдячу╓ Шевченко, що Бог посила╓ козак╕в-запорожц╕в визволити з невол╕ бранц╕в.

Ой, Боже, наш Боже,
Хоч ╕ не за нами
Неси ти ╖х з Укра╖ни.
Почу╓мо славу, козацькую славу,
Почу╓мо тай загинем!

Не загинули! Вдалий маневр Гамал╕╖ - запорозького отамана визволя╓ нещасних ╕ поверта╓ "на ясн╕ зор╕, на тих╕ води, у край веселий, м╕ж мир хрещений".
Шевченко в╕рить, як в╕рить наш народ, що материнська молитва з дна моря ряту╓, тому так часто в уста сво╖х геро╖нь в╕н вклада╓ слова молитви. Моляться скривджен╕, моляться гр╕шниц╕, моляться т╕, що оступилися. П╕сля першого упадку життя матер╕-наймички ста╓ суц╕льною молитвою ╕ подвигом, який зр╕вняти можна х╕ба що з подвигом святих.

Слава тоб╕, Христе-Боже!
Насилу д╕ждала!
╤ Отче наш тихо-тихо,
Мов кр╕зь сон, читала.

А за себе самого поет не молиться?..
В 1847 роц╕ Шевченко карався в царськ╕й тюрм╕, через за╜ратоване в╕кно в╕н побачив маму Миколи Костомарова, свого побратима по Кирило-Мефод╕╖вському товариств╕. Йшла мати "з хреста неначе знята", ╕ жаль зробилося Тарасов╕ за мат╕р-страдницю. Будучи круглим сиротою, в╕н щиро молився вдячною молитвою, що за ним нема кому побиватися.

Молюся! Господи, молюсь!
Хвалить тебе не перестану!
Що я н╕ з ким не под╕лю
Мою тюрму, мо╖ кайдани!

Шевченко залишив нам свою знамениту "Молитву", в як╕й ╓ градац╕я, де в╕н не забува╓ ╕ себе самого, але послухаймо, як мало просить для себе поет в пор╕внянн╕ з тим, що просить для ╕нших.

Трудящим людям, всеблагий,
На ╖х окраден╕й земл╕
Свою ти силу ниспошли.
Злоначинающих спини,
У пута кут╕╖ не куй,
В склепи глибок╕ не муруй.

Бо те м╕сце в╕н береже т╕льки для зак╕нчених злих людей.

Цар╕в, кровавих шинкар╕в,

У пута кут╕╖ окуй,
В склепу глибок╕м замуруй.
А доброзиждущим рукам
╤ покажи, ╕ поможи,
Святую силу ниспошли.

Шевченко мов дивиться в наш час, бо вс╕ т╕ категор╕╖ людей ╓ ╕ тепер. Найщир╕ш╕ слова молитви поет знайшов для чистих серцем.

Коло ╖х постави ангели сво╖,
Щоб чистоту ╖х соблюли.
А вс╕м нам вкуп╕ на земл╕
╢диномисл╕╓ подай
╤ братолюб╕╓ пошли.

А для себе, для себе Батьку Тарасе, невже ти н╕чого не попросиш, невже ти себе забув? Н╕, не забув, але для себе найменше.

Мен╕ ж, м╕й Боже, на земл╕
Подай любов, сердечний рай!
╤ б╕льш н╕чого не давай!

Такого дару, по сут╕ найб╕льшого дару, можуть просити свят╕ подвижники. Але Шевченко, який н╕коли не розставався ╕з Святим Письмом, прекрасно знав слова Екклез╕яста, розум╕в всю марн╕сть ╕ скороминуч╕сть земних благ, ╕ ╕ншим бути не м╕г.
Все життя великого Сина Укра╖ни Тараса Шевченка було суц╕льним терп╕нням ╕ суц╕льною молитвою загнаних, голодних, за свою сироту убогу - Укра╖ну. Вс╕ ж╕ноч╕ постат╕ в творчост╕ Шевченка злилися в ╓диний образ ж╕нки-матер╕, страдниц╕ ╕ геро╖н╕. Це ╕ його р╕дна мама Катерина Грушевська, ╕ мати-Укра╖на, ╕ мати ╤сусова Пренепорочна Д╕ва Мар╕я. Тому так╕ натхненн╕ ╕ неповторн╕ слова саме для не╖, Матер╕ Божо╖ знайшов у сво╓му серц╕ наш незр╕внянний поет.

Все упован╕╓ мо╓
На тебе, м╕й пресв╕тлий раю.
На милосерд╕╓ тво╓.
Все упован╕╓ мо╓
На тебе, Мати, возлагаю.
Святая сило вс╕х святих!
Пренепорочная, благая!
Молюся, плачу ╕ ридаю:
Воззри, Пречистая, на ╖х,
Отих окрадених, сл╕пих
Невольник╕в. Подай ╖м силу
Твойого мученика сина.
Щоб хрест-кайдани донесли
До самого, самого краю.
Достойно п╓тая! Благаю!
Царице неба ╕ земл╕!
Вонми ╖х стону ╕ пошли
Благий конець, о Всеблагая!
А я, незлобний, воспою.
Як процв╕туть убог╕ села,
Псалмом ╕ тихим ╕ веселим
Святую доленьку твою.

Коли наша найнов╕ша ╕стор╕я робить так╕ неспод╕ван╕ повороти, що з наших уст готов╕ з╕рватися слова докору самому Творцев╕, пам'ятаймо його слова:

Не нам на прю з Тобою стати,
Не нам д╕ла Тво╖ судить!

Бо в к╕нц╕ цих поворот╕в буде все одно так, як запов╕в наш поет:

Встане правда! встане воля!
╤ тоб╕ одному помоляться
Вс╕ язики вов╕ки ╕ в╕ки.
о. Зинов╕й КАРАСЬ.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 02.03.2007 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4541

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков