|
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2007 > Тема "З потоку життя"
#11 за 16.03.2007
КОНСТИТУЦ╤Я ТА ╤ДЕОЛОГ╤Я: ЩО ГОЛОВН╤ШЕ?
Таке запитання ставить у часопис╕ ЗВУ (плюс), чис. 29 (99), Олександр КОСТЕНКО, доктор юридичних наук. Що ж, питання ц╕каве ╕, як то кажуть, по в╕нця наповнене. В╕н пише: "Десять рок╕в тому, коли Верховна Рада проголосувала за ухвалення нин╕шньо╖ Конституц╕╖, деяк╕ народн╕ депутати плакали в╕д радост╕. Очевидно, вони, як ╕ багато ╕нших громадян Укра╖ни, свою рад╕сть пов'язували з╕ спод╕ваннями, що Конституц╕я, "запрацювавши", здатна ощасливити народ".
А що ц╕ спод╕вання через вагом╕ сутт╓в╕ причини виявились марними - автор пода╓ сво╖ пояснення щодо ╕люзорност╕ правово╖ самочинност╕ написаного ╕ ухваленого Верховною Радою 28.06 1996 р. Основного Закону, "...без ╕деолог╕╖ неможливе взагал╕ застосування чого-небудь. Яка ╕деолог╕я - таке ╕ застосування". Хто скаже, що це незаперечна ╕стина?
Згадуючи ту хвилюючу, урочисту хвилину, автор статт╕ констату╓ факт, який бачили вс╕, хто тод╕ сид╕в б╕ля телев╕зора ╕ дивився зас╕дання Верховно╖ Ради. Д╕йсно, деяк╕ народн╕ депутати плакали в╕д радост╕. Але лише деяк╕. Тобто лише т╕, котр╕ були ╕дейними укра╖нцями ╕ пов╕рили в силу Закону, яко╖ вистачить закр╕пити ╕деолог╕ю, вел╕нням яко╖, нарешт╕, в╕дновилась довгооч╕кувана Укра╖нська незалежна держава.
Заради правди насм╕люсь додати, що просльозились не т╕льки деяк╕ депутати. Сотн╕ тисяч укра╖нц╕в, котр╕ дивились ту под╕ю на екранах, теж плакали. Вони теж п╕дсв╕домо в╕рили, що "одн╕╓ю з найважлив╕ших складових соц╕-ально╖ культури людей, - як оце тепер доводить О. Костенко, - ╓ ╕деолог╕я. ╤ що без ╕деолог╕╖ немислиме уявлення про закони матер╕-природи, в╕дпов╕дно до яких упорядкову╓ться певним чином воля ╕ св╕дом╕сть людей".
Автор назива╓ цю ╕деолог╕ю "природною", або ╕деолог╕╓ю "соц╕ального натурал╕зму". Докладн╕ше, що воно таке, пояснень не да╓. Мовляв, пом╕рку╓те сам╕. Ну що ж, спробу╓мо, тим паче, що дал╕ в╕н пода╓ такий св╕й сумн╕вний висновок: "Так склалося, що укра╖нське сусп╕льство, намагаючись позбавитись ╕деолог╕╖ волюнтаризму ╕ утоп╕зму комун╕стичних час╕в, не набуло поки що сучасно╖ прогресивно╖ ╕деолог╕╖". ╤ у цьому, виходить, кор╕нь кризи сьогодн╕. Отже, не маючи оц╕╓╖ "природно╖ ╕деолог╕╖ соц╕ального натурал╕зму", ма╓мо пост╕йн╕ кризов╕ ситуац╕╖.
Як на мене, щось тут не так.
Зда╓ться, нин╕ загальнов╕домо, що протягом двох стол╕ть, ╕ останнього ХХ зокрема, на укра╖нських етн╕чних землях незм╕нно передувала ╕деолог╕я нац╕онального визволення, ╕деолог╕я боротьби за нац╕ональну свободу ╕ незалежну державн╕сть всього поневоленого укра╖нського народу.
Власне ця ╕деолог╕я, насичена духом Т. Шевченка, ╤. Франка, Л. Укра╖нки, М. М╕хновського, Д. Донцова, С. ╢фремова, С. Петлюри, О. Олеся (Кандиби) ╕ багатьох ╕нших ╖╖ подвижник╕в, виплекала нац╕ональну ел╕ту, яка розбудила приспаний бездержавний укра╖нський народ ╕ п╕дняла його на боротьбу за свою г╕дн╕сть, природн╕ людськ╕ права та нац╕ональне виживання.
╤ х╕ба не ця ел╕та у 1918 р. спромоглась проголосити дв╕ укра╖нськ╕ незалежн╕ демократичн╕ держави, а за р╕к - об'╓днати ╖х в одну з╕ столицею в Ки╓в╕? Х╕ба не вона в умовах в╕йни ╕ революц╕╖ спромоглась у Галичин╕ створити дисципл╕новану 100-тисячну арм╕ю (УГА), яка геро╖чно боронила свою землю в╕д загарбник╕в, що наступали з╕ вс╕х стор╕н? ╤ х╕ба не чужа демагог╕чна ╕деолог╕я, п╕дкинута ворогом, як зозулине яйце, у наше нац╕ональне гн╕здо, допомогла зламати оп╕р нац╕онал-державницько╖ ╕де╖, що й призвело до катастроф╕чних насл╕дк╕в. Чому ще ╕ ще раз треба про це нагадувати?
Дал╕ оперившись, зозулин виплодок винищив спершу тих, що його несв╕домо вигодували, а дал╕ - створив свою ел╕ту яничар╕в, як╕ стали безоглядними виконавцями в Укра╖н╕ диких злочинств московського комуно-фашистського псубратства.
╤ лише на тих займанщинах, куди не сягала кат╕вська рука ╕мперсько-б╕льшовицького терору, нац╕онал-державницька ╕дея жила, набирала сили ╕ р╕шучост╕, у лавах геро╖чно╖ ОУН та у симпатизуючих ╖й нац╕онально-демократичних орган╕зац╕ях, ╖╖ свободолюбний лицарський дух п╕дняв у 1938 р. нац╕онально-визвольний рух на Закарпатт╕, а у 1942-му, надихнувши тим духом зах╕дноукра╖нську патр╕отичну молодь, перер╕с у жертовну силу Повстансько╖ арм╕╖, УПА, яка поставила геро╖чний безкомпром╕сний оп╕р потугам двох тотал╕тарних ╕мпер╕й.
╤ хоча у 1955 р. впали останн╕ борц╕ за нац╕ональну свободу ╕ незалежну державн╕сть укра╖нського народу, ╕дея, яку вони несли у сво╖х серцях ╕ на сво╖х знаменах, виявилась наст╕льки живою ╕ д╕╓здатною, що уже у 60-х роках вона полонила ╕ захопила частину радянсько╖ ╕нтел╕генц╕╖ (шестидесятник╕в), котр╕, дещо видозм╕неною, понесли ╖╖ в народ, чим викликали кип╕ння лют╕ у компарт╕йно╖ номенклатури та ╖й п╕двладно╖ творчо╖ радянсько╖ ел╕ти.
Власне, ця, а не якась ╕нша ╕деолог╕я у 1990-х роках, внасл╕док розвалу СРСР, п╕днявшись могутньою хвилею по вс╕й Укра╖н╕, призвела до проголошення Укра╖нсько╖ незалежно╖ соборно╖ держави, закр╕пивши св╕й юридичний статус м╕жнародним визнанням.
Власне, ця, а не якась ╕нша ╕деолог╕я ╓ найб╕льш прогресивною, найб╕льш ефективною в усьому процес╕ нац╕онального державотворення.
Отже, нав╕що шукати, вибирати якусь "прогресивну" ╕деолог╕ю десь поза Укра╖ною? Нав╕що нам св╕же зозулине яйце? Х╕ба ця, що в╕ками творила наш Народ, обер╕гала його на р╕дн╕й земл╕, ╓днала в ╓дину Нац╕ю, нин╕ вже застар╕ла?.. Невже ж при розбудов╕ нац╕онально╖ держави вона вже зайва чи чимось шк╕длива?..
Це питання не риторичне, панове. В╕дпов╕дь на нього сл╕д чекати в╕д нашо╖ нац╕онально╖ ел╕ти. Спод╕ваюсь, що шановний доктор О. Костенко ╓ одним ╕з ц╕╓╖ над╕йно╖ когорти.
Розбудовуючи нац╕ональну незалежну демократичну державу, ╖╖ ел╕та повинна бути теж нац╕онал-демократична. ╤ не лише на словах, але й по духу. А оск╕льки м╕цна нац╕онал-демократична держава не може об╕йтись не лише без над╕йно╖ безпеки, але й без нац╕онально╖ державно╖ мови, ╕деолог╕╖, ╕стор╕╖ та в╕ровизнання, - вона, ця ел╕та, повсякчас оп╕ку╓ ц╕ нац╕ональн╕ ц╕нност╕, обер╕га╓ в╕д поб╕чних засм╕чень, збочень, г╕бридизац╕╖ та посягань зловорожого елементу.
Р╕ч ясна, що у сво╖й подвижницьк╕й прац╕ нац╕ональна ел╕та повинна спиратись передовс╕м на нац╕онально св╕домий укра╖нський етнос, який становить переважну б╕льш╕сть соц╕ально╖ ц╕лост╕ громадянства нац╕онально╖ держави.
А яка ел╕та нин╕ трима╓ ╕ дотепер тримала владу в держав╕, що назива╓ться Укра╖на?
Яка в т╕╓╖ ел╕ти ╕деолог╕я ╕ яке ╕деолог╕чне кредо стало символом ╖╖ пол╕тичного спрямування? В╕дпов╕дь можлива лише така: нац╕ональна вона лише у понятт╕ територ╕альному, в етн╕чному - пол╕нац╕ональна з двоякою пол╕тичною ор╕╓нтац╕╓ю.
Цей пол╕тичний под╕л презентують дв╕ основн╕ полярн╕ сили - проукра╖нська та пророс╕йська. Перша сила зор╕╓нтована передовс╕м на укра╖нський етнос, сама по соб╕ орган╕зу╓ться, дроблячись при тому на окрем╕ ╕дейно-синон╕м╕чн╕ угруповання, як╕ у найр╕шуч╕шу хвилину протиборства з антиукра╖нською пророс╕йською силою сам╕ себе знищують. Другу силу фашизу╓ у ╓диний блок невидимий але недремно активний рос╕йський ╕мперський чинник, якому вона зобов'язана сво╖м ╕снуванням та щедрими дотац╕ями. В╕н фахово об'╓дну╓ в Укра╖н╕ радикальн╕, л╕беральн╕, конфес╕йн╕ та всяк╕ ╕нш╕ пол╕тичн╕ антиукра╖нськ╕ угруповання для н╕велювання ╕ ослаблення укра╖нства у вс╕х його етн╕чних, ╕сторичних та культурних ориг╕налах.
Спроби об'╓днати ц╕ дв╕, ╕дейно вза╓мно заперечн╕, сили - марна зат╕я. Тим б╕льше, що назвати укра╖нський парламент нац╕ональним можна х╕ба що з ╕рон╕╓ю.
Нац╕онал-державницька ╕деолог╕я об'╓дну╓ лише невелику к╕льк╕сть народних обранц╕в. Решта ╖х - м╕шанина нац╕онал╕в, ╕дей, ╕нте-рес╕в, головна "╕деолог╕я" котрих - влада, велик╕ грош╕ та п╕льгов╕ стосунки ╕з законом. На загал - це укра╖нський Вавилон XXI стол╕ття. Так╕ парламенти, без ╜валтування права, без корупц╕╖ та терору державного ладу не забезпечать.
"Життя в Укра╖н╕ буде таким, як у Швец╕╖ чи Япон╕╖ лише тод╕, коли укра╖нц╕ матимуть таку ж соц╕альну культуру ╕, зокрема, ╕деолог╕ю, як шведи чи японц╕".
╤, додам в╕д себе, якщо ╖хн╕ парламенти н╕коли не стануть схожими на сучасний укра╖нський.
Схоже, що золота ╕стина О. Костенка натяка╓ на те, що ╕ шведський, ╕ японський парламенти ведуть пол╕тику, засадничо спрямовану пр╕оритетною нац╕ональною ╕деолог╕╓ю, ╕ що депутатський склад тих парламент╕в (вибачте, мо╓ припущення) на 90 - 95% етн╕чно-нац╕ональний. Тод╕ нам не залиша╓ться н╕чого ╕ншого, як насл╕дувати ╖хн╕й, випробуваний ╕стор╕╓ю, приклад. А саме: розпустити сучасну нед╕╓здатну без╕дейну Верховну Раду ╕ провести нов╕ вибори. Зв╕сно, це справа президента держави. ╤ чим скор╕ше в╕н на це зважиться, тим менше шкоди зазна╓ держава ╕ все наше сусп╕льство.
Нов╕ вибори - безумовно новий ризик. Але х╕ба щось конечне ╕ значиме бува╓ без ризику?.. Мудр╕сть ╕ нац╕ональна злагода у табор╕ ел╕тарно╖ нац╕онал-демократ╕╖
зменшать його до м╕н╕муму. Панове л╕дери, цицерони ╕ наполеони! Покиньте сво╖ парт╕йн╕ перегони! Ваш╕ пол╕тично-теоретичн╕ котурни мають ╕нтерес х╕ба що для вас. Вашим виборцям вони не те що збайдуж╕ли... Вони - набридли. Укра╖нський народ ╕ його Держава чекають в╕д вас ╓дино оптимального р╕шення: створення Всеукра╖нського, на ╕деях Майдану, патр╕отичного Блоку нац╕онального порятунку. Пов╕рте, такий фронт п╕дтрима╓ весь укра╖нський народ, незалежно в╕д того, де прожива╓ ╕ якою мовою в╕н нараз╕ сп╕лку╓ться.
Не допуст╕ть перемоги комуно-крим╕нального Вавилона! Бо хоча в╕н все одно розсиплеться в╕д народного гн╕ву, але шкоди наробить велико╖ ╕ болючо╖. ╤ ваша вина в тому буде не меншою.
Михайло ЗЕЛЕНЧУК,
пол╕тв'язень, учасник бойових д╕й ОУН-УПА.
м. ╤вано-Франк╕вськ.
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2007 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4579
|
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
