Версiя для друку Обговорити в форумi

Анатолій ГРИЗУН народився 1948 року в селі Жовтневому Конотопського району на Сумщині. Закінчив Сумський педінститут, аспірантуру Київського педінституту та докторантуру Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Має вчений ступінь кандидата філологічних наук і звання доцента.
Автор багатьох поетичних книг, з-поміж яких "Десниця", "Розкрилля", "Космос", "Третє тисячоліття" та ін. У перекладі Анатолія Гризуна вийшли "Антологія фризької поезії "Над озерами білі вітрила" (у співавторстві з Юрієм Жлуктенком), хрестоматія з російської поезії ХІХ - ХХ століть "Північне сяйво" (2001). Член Національної спілки письменників України. Лауреат літературної премії ім. Василя Мисика. Виступає також як критик і літературознавець, драматург і публіцист. Любить приїздити в Крим на відпочинок і творчу працю. Не байдужий до життя кримських українців, щиро вболіває за долю українського слова на теренах зросійщеного Криму.
Відомі його й гостро-публіцистичні публікації в "Кримській світлиці" та "Літературній Україні", присвячені актуальним проблемам політичного і економічного життя кримської автономії як складової і невід'ємної частини Української держави.
Недавно в поета з міста Суми Анатолія Гризуна побачила світ нова, певною мірою підсумкова, збірка із символічною назвою "Озимина", що засвідчує новий життєвий вимір поета, його нову творчу сходинку, філософський погляд на довколишній світ.
Окрім заглиблених віршів-роздумів про життя, його непрості сьогоденні реалії, пейзажної та інтимної лірики, ліро-філософської поеми-діалогу "Амплітуда", присвяченої світлій пам'яті чудового українського письменника, майстра глибокопсихологічної новели Григора Тютюнника та інших поем і віршів з пісенного циклу, є й два цикли віршів кримської тематики. Один з них ми й пропонуємо нашим читачам, усім тим, хто любить і шанує художнє поетичне слово.
Данило КОНОНЕНКО,
редактор відділу літератури
"Кримської світлиці".

Анатолій ГРИЗУН
КРИМСЬКІ МОТИВИ
(ДРУГИЙ ЦИКЛ ЛІРИКИ)

СОНЦЕ СХОДИТЬ У КОКТЕБЕЛІ

Неба синього сувій,
Розгорнувся вранці,
Сонце крає хвилевій.
Де ж протуберанці?

Чи корона зайнялась? -
Спалахів немає.
Бриз, як добрий ловелас,
Всіх купальниць має.

Сонце вийшло на маршрут -
Згущується гелій.
Його старт відбувся тут,
З бухти в Коктебелі.

ДОЩ НА МОРІ

Задощило...
Море ледь існує,
Як стара платівка патефонна
Обертається повільно, всує
Споглядає хмарні виногрона.
Стала напівмузикою тиша,
І мені в захопленні здалось,
Що зросла між морем-небом тирса
Й сиплються зернятка із колось.

ЗЛА ДІАЛЕКТИКА

Качка ця зветься норець,
Ловить вона кефаль;
Бульк - і рибинка-мрець
В дзьобі у птахи, - жаль

Те молоде рибиня;
Але й потужніша злість:
Так мене, хлопці, щодня
Підлий донощик їсть.

СПРОБА САМОДИДАКТИКИ

Я не хочу зупиняти мить -
Хай вона нарощує години.
Хай це море піниться й штормить:
Зневажаю штиль -
портрет гардини.
Я душею не прийму застій, -
Вірш не пишеться -
нарощуй жарти.
Як депресія - сідай за стіл
І печися в доміно чи карти.
Від розпуки -
хутко на більярд
І впольовуй щонайважчі кулі.
Хай сприймається мій біль за гарт,
Щоб усі позаздрили заснулі.

Головою не впаду на плити -
Як невіглас підкладе свиню,
І зумію швидко спопелити
Підступи бенгальського вогню!..
...Морю пінитися і штормити...

ВІЛЬНИЙ ВІРШ

Ялта - усипальниця двох
іменитих поетів, -
Степана Руданського:
"Повій, вітре, на Вкраїну..."
Максима Богдановича:
"Бєларусь! Твій народ дочекається
Золотистого, ясного дня..."
Ялто! Не стань усипальницею
народів.

ВАРІАЦІЯ ТАТАРСЬКОЇ ТЕМИ

Копиці пахнуть, як салати -
Привільний він -
татарський Крим,
Та ще Ай-Петрі лик скелястий -
Як слави грим на горя грім.

Росилася татарська доля
Й кривавилась - за віком вік;
Та найстрашніша із юдолей -
Содом: сорок четвертий рік.

Всю правду мітинги прочинять,
Які густіші дощохмар,
Бо клаптик власної вітчини
Купити можна за хабар.

Земля в татар - вина й кумису!..
І бринзи голови - круті ж!..
Провладний Крим не зре
в цім смислу,
А зна розпродаж і купіж.

Поденники!
Своє доправте
І розбігайтесь по кущах;
Вже рух за землю і за правду
Благословля, либонь, Аллах.

СПОКРЕВНІСТЬ

Ліси й степи Старого Криму,
Як слобожанський лісостеп,
Довіку в серці берегтиму,
Простуючи до вічних неб.

Суха земля і сухі вина -
Це як метафора одна,
Бо Україночки кровина
Тут пульсуватиме сповна.

У нас доволі
хліба й солі,
Та, хто прийшов лиш по книші,
Затям: ми - діти пісні й волі,
І це є сутністю душі.

БОЛІСНИЙ ДІАЛОГ

Дівчина із міста Феодосії
Мовить по-вкраїнськи,
як львів'янка:
- Трохи в Рівному жила, та досі я
Мов куштую слів трунких слив'янку,
І вчаровуюся, і хмілію,
Боже, то яка велика мова!
Я її, звичайно, розумію:
Зазнайомилися.
Перемова:
- Анатолій...
- Юля...
- Як Вам?
- Добре ніби, вистача провізій,
Але де ж духовність України, де?
Так бракує рідних телевізій,
І газет, і радіо, й т. д.

Завше буду пам'ятати Юлю -
Хай із часом більшає таких,
Відхилю од неї град і кулі,
Згубні цій землі - мороз і сніг.
Але ж мусить український Київ
Донести сюди вкраїнний вияв!

ЗОЛОТІ ВОРОТА

Я на пароплаві.
Посріблота
Думних хвиль,
та обрій звіддаля
Враз окреслить Золоті ворота.
Чую: обертається Земля

І несе цю кам'янисту скелю,
З найтвердіших плекану порід,
Січену віками, як шрапнеллю,
Вписану у світ, як диво-світ.

Як життєва докона гризота, -
В ніч, коли на морі зірна сіть,
Ви мій прах крізь Золоті ворота
На козацькій чайці провезіть.

АКЦЕНТНИЙ ВІРШ

Навіть кримські татари
сьогодні не знають,
Що татарином кримським
був Генрік Сенкевич.*
Злі набутки імперій
повільно вмирають:
Відчуваєте в душах гірке ви.
Неблизенька дорога од Польщі
до Криму -
То є справді
Чумацького шляху дубляж;
Перший потяг -
в екскурсію несходиму
Довезе із Варшави
на Ялтинський пляж.
Є в Криму привілля - Чорнопілля,
Як ото у Польщі - Чорнолісся, -
Корінь слів із афіксами зрісся...
Україна йде аж од Трипілля!..
В Україні рік Польщі,
а де його почерк!
Що відомо про це вам,
Джанкой і Судак?
Українці й татари в російськім
оточенні -
Забуваються предки
на стертих слідах.
Ковиряй ти сьогодні і доли,
і скелі,
Віднаходячи, де чия хата;
Ще помітиш у Керчі,
а чи в Коктебелі
Рід Нобелівського лауреата.

*Генрік Сенкевич (1846 -1916), великий польський письменник, лауреат Нобелівської премії, за національністю був кримським татарином.

ЦИКЛОН

Звечора задощило -
В пасмугах бухта й гора,
Мокре незриме точило
Камінь на гальку стира.

Скоро доба, як тре,
Наче виконує норму.
Це ремесло застаре
Стане предтечею шторму.

СЕВАСТОПОЛЬСЬКІ ВРАЖЕННЯ

Ніби й земля своя,
Ніби й своя держава,
Та навіть отой маяк
Світлом душу іржавить.

Стали чужі кораблі
В наші порти і доки -
Всі капітани злі.
Доки це буде, доки?

На кораблях триколор,
Хижі руді гармати.
Певно, аж за Місхор
Чуються звідси мати.

Хто кому, що віддав?..
Є Севастополь - Вкраїна.
Флоту чужого удав
Тисне аж стозміїно.

Зрощує м'язи флот,
Шле все нову канонерку,
Адже нещасний народ
Слуха Сердючку Вєрку.

Хочете дружби - пливіть
В сіре осіннє смеркання.
Ми вам пальмову віть
Вручимо на прощання.

ЗАОСІННЯ

Вересень. День-оксамит
В горах і побіля рік.
Вересень - князь Осмомисл,
Що все осмислив навік.
Я майже скрізь побував,
Вгледівши кожну грань:
Вересень - князь Святослав,
Що заклав Тмуторакань.

КИПАРИС

Подивись лише на кипарис:
Правда ж, він скидається на грифель,
Що у кожній хмарі білогривій
Віднаходить потаємність рис?

Потім з неї випише портрет
На полотнищі небес безкраїх;
І якщо портретів тих немає -
Не біда: віднайде їх поет.
ВОДНА ЛИЖНИЦЯ
Ти пливла на водних лижах -
І кришилася вода;
Наймиліша, найрідніша,
І, як море, молода.

Я хапав у руки бризки,
Спогадаючи наразі, -
То канви життя є риски,
Що розвіялися в часі.
 
...Я прийду сюди й позавтра
(Лижі воду аж гребуть),
Щоби плавала ти завжди,
Стану катером, мабуть.

РОЗДУМЛИВЕ

В оксамитовий сезон
Пахне медом і озон,
Й мов озон, легка бджола -
Образ праці і тепла.

ШТИЛЬ

У Ялті сьогодні штиль -
Значить купатися бажано.
І на терезах двох криль
Чайкою сонце зважене

Може, востаннє пірну -
Чайка гукає до просині.
Серце згадало весну.
Осінь... Літа мої - в осені.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #12 за 23.03.2007 > Тема "Душі криниця"