Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (1142)
З потоку життя (4026)
Душі криниця (2352)
Українці мої... (1161)
Резонанс (1007)
Урок української (876)
"Білі плями" історії (1384)
Крим - наш дім (453)
"Будьмо!" (236)
Ми єсть народ? (202)
Бути чи не бути? (61)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (123)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (106)
Смішного! (92)
Додатки
"Джерельце" (698)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ФОТОПРОЕКТ ПРИСВЯЧЕНО КРИМУ
У Львов╕ в╕дкрилася фотовиставка «Е97», присвячена Криму. Як пов╕домля╓ видання...


У ЯПОН╤╥ ТЕПЕР УКРА╥НИ Б╤ЛЬШЕ, Н╤Ж В КРИМУ?
У центральному рег╕он╕ Япон╕╖ — Канто — провели перший укра╖нський фестиваль. Зах╕д...


«МНОГАЯ Л╤ТА» В ╤РПЕН╤
Напередодн╕ свята Покрови, яке традиц╕йно да╓ старт вес╕льним обрядам укра╖нц╕в, у Центральному...


ОС╤╥В ДЕНЬ
30-го дня м╕сяця церкви сх╕дного обряду вшановують старозав╕тнього пророка Ос╕ю, який жив у VIII...


«НЕГ╤ДНИКИ ПРАГНУТЬ СТАТИ БОГАМИ, ХОЧУТЬ, ЩОБ З НИХ МАЛЮВАЛИ ╤КОНИ...»
Б’ються за владу д╕лки ╕ ногами Топчуть сумл╕ння людське ╕ закони.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:
























Гостям Севастополя






FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 28.06.2007 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#26 за 28.06.2007
“ЛЕТ╤ЛА ЗОЗУЛЯ ТА Й СТАЛА КУВАТИ...”
Л╕д╕я СТЕПКО.

“ЛЕТ╤ЛА ЗОЗУЛЯ ТА Й СТАЛА КУВАТИ...” –
ЦЕ НАЙУЛЮБЛЕН╤ША П╤СНЯ В╤ТАЛ╤Я ╤ВАНОВИЧА ШОСТАЛЯ – ХОРИСТА УКРА╥НСЬКОГО НАРОДНОГО ХОРУ СЕВАСТОПОЛЯ. ЦЬОГО ТИЖНЯ ЙОМУ ВИПОВНИЛОСЯ 75 РОК╤В. ТВОРЧИЙ КОЛЕКТИВ, ОЧОЛЮВАНИЙ В╤КТОРОМ КОВАЛЬЧУКОМ, ЩИРО В╤ТАВ ЮВ╤ЛЯРА.

 Зда╓ться, в╕н сп╕вав завжди, в╕д самого народження. Каже, що там, у сел╕ Кашпер╕вка, на Ки╖вщин╕, де в╕н народився, сп╕вали працюючи, ╕ рад╕ючи, ╕ сумуючи. Пам’ята╓, як сп╕вала мати, батька пам’ята╓ г╕рше: пол╕трук ╤ван Шосталь у чин╕ кап╕тана загинув у бою на Халх╕н-Гол╕ у 1939 роц╕. Семир╕чним В╕тал╕й лишився без батька, а через п’ять рок╕в, у 1943-му, ╕ без матер╕. На щастя, хлопцев╕ вдалося зак╕нчити школу ╕ вступити до в╕йськового училища у м╕ст╕ Ромни, що в Сумськ╕й област╕. П╕сля його зак╕нчення молодий оф╕цер, В╕тал╕й Шосталь, в╕дбув на службу до Молдови, у м╕сто Б╓льци, де, до реч╕, й зустр╕в свою майбутню дружину  – пан╕ Мар╕ю. П╕зн╕ше, вже разом, вони перебралися для проходження подальшо╖ служби в гарн╕зон на Одещин╕, а вже зв╕дти до Севастополя. На той час у родин╕ вже п╕дростало четверо д╕точок. Хтось вигадав ту байку, каже пан В╕тал╕й, що родини радянських в╕йськових були добре забезпеченими. Насправд╕ це було зовс╕м не так. Жилося довол╕ скрутно. Тому сам змушений був напроситися на Далекий Сх╕д для проходження подальшо╖ служби. Там, у Сов╓тськ╕й гаван╕ пробули ще в╕с╕м рок╕в. Добре, що за тод╕шн╕м законом на житло в╕йськових, котр╕ проходили службу у крайн╕х точках Союзу, накладалася так звана “бронь”, а то не  було б куди повертатися. У 1982 роц╕ п’ятдесятир╕чний майор Шосталь, в╕ддавши 31 р╕к радянськ╕й арм╕╖, демоб╕л╕зувався й повернувся до Криму, оселившись з родиною у сво╓му колишньому помешканн╕, що у прим╕ськ╕й зон╕ Севастополя, сел╕ Любим╕вка. Там в╕н прожива╓ й зараз. Десять рок╕в працював ╕нженером, а п╕зн╕ше переквал╕ф╕кувався на виноградаря. Тепер радгосп назива╓ться ЗАТ Соф╕╖ Перовсько╖, займа╓ться виноградарством, сад╕вництвом та виноробством. На пагорбах п╕д п╕вденним сонцем б╕ля моря родить особливий виноград. Такого в ╕нших м╕сцях не бува╓. 
 - Мен╕ дуже подоба╓ться робота на земл╕, напевне, тому, що я сам ╕з села. Ц╕лий день на св╕жому пов╕тр╕. А яка золотава ос╕нь у цих м╕сцях. З пагорб╕в, де працю╓ш, видно море. Н╕хто над душею не сто╖ть, працю╓ш за власним сумл╕нням ╕ з чималим задоволенням.  Коли демоб╕л╕зувався, мав три мети, - каже В╕тал╕й ╤ванович, - купити городню д╕лянку, знайти укра╖нський хор ╕ вступити до яхт-клубу. Хор в╕днайшовся у цьому ж радгосп╕, тут прожива╓ чимало укра╖нц╕в. Тамтешньою капелою тод╕ керував Владислав С╕л╕нський – вимогливий, принциповий ╕ надзвичайно талановитий. Зараз в╕н керу╓ хоровим колективом ансамблю п╕сн╕ й
танцю ВМС Укра╖ни. У капел╕ було 30 ос╕б. Там я сп╕вав ц╕лих в╕с╕м рок╕в. Виступали, головним чином, у Криму, хоч до мого приходу колектив ви╖здив з концертами до Ки╓ва та республ╕к Союзу. Сп╕вали класику, п╕сн╕ в обробц╕ Леонтовича, серйозн╕ твори. Тод╕ у Севастопол╕ не дуже полюбляли акапельний сп╕в. Б╕льше шанувалися част╕вки п╕д балалайку. Але наш колектив, як на диво, виступав завжди при переповнених залах.
 У 1991 роц╕ в часопис╕ “Слава Севастополя” я прочитав оголошення, що при “Просв╕т╕” орган╕зову╓ться Укра╖нський народний хор п╕д кер╕вництвом В╕ктора Ковальчука.  У радгосп╕ ж на той час зм╕нилося кер╕вництво ╕ наш творчий колектив почав занепадати. Пана Ковальчука я знав ще ран╕ше. Тож у вересн╕ 1991 роц╕ я вже сп╕вав у цьому хор╕. Колектив був чималий, десь майже 40 хорист╕в. Зараз нас трохи менше, близько 30 чолов╕к. Збира╓мося дв╕ч╕ на тиждень, у четвер та нед╕лю. Далекувато: маршруткою до причалу, пот╕м катером до м╕ста. Взимку це трохи проблематично. Часто ми сп╕ва╓мо на естрад╕ Приморського бульвару. Укра╖нська п╕сня вабить сп╕вв╕тчизник╕в ╕ м╕сцевих, ╕ прибулих на в╕дпочинок. Нещодавно стався досить см╕шний випадок. Перед виступом на День Перемоги переодяглися ми в укра╖нськ╕ костюми й розсп╕ву╓мося. П╕дходить до мене один гарний пан рок╕в так п╕д сорок з дружиною та сином, як пот╕м виявилося, г╕сть ╕з Торонто, й почина╓ м╕цненько так смикати за вуса. Переконавшись, що вони не прикле╓н╕, а справжн╕, широко в╕дкрива╓ оч╕ й пита╓: “А зв╕дки вас привезли?” Д╕знавшись, що ми м╕сцев╕, г╕сть диву╓ться ще б╕льше.
 - Що для Вас ╓ сп╕в?
 - Важко сказати, але не сп╕вати я не можу. Це як дихати. Сп╕вуч╕сть - це напевно одна з характерних рис укра╖нц╕в. В сел╕ ще п╕дл╕тками йдемо, було, з риболовл╕ ╕ сп╕ва╓мо. Як сказати, чому? Бо хочеться.
 - Чи передалася любов до сп╕ву Вашим д╕тям?
 - На д╕тях природа трохи перепочила, а онуки сп╕вають, охоче в╕дв╕дують музичну школу. Кр╕м цього, ц╕кавляться укра╖нською мовою, просять мене п╕дбирати ╖м укра╖нськ╕ книжки. Попри рос╕йськомовне середовище, ми почува╓мося укра╖нською родиною, - каже В╕тал╕й ╤ванович.
 П╕сля розмови мене запрошують в типово укра╖нський садочок з вишнями, чорною смородиною, р╕вненькими грядочками, де ростуть пом╕дори б╕льше метра заввишки. Поруч кв╕тник, яким дуже пиша╓ться господар. Мо╓╖ прац╕, каже, тут т╕льки дещиця. Всю решту, кожну грудочку земл╕, перебрали рученьки мо╓╖ дружини. П╕сля 52-р╕чного подружнього життя н╕жно вимовлене “рученьки” вража╓ до глибини душ╕.
 Садочок раптом зак╕нчився ╕... в це нав╕ть важко пов╕рити: в 10-15 метрах в╕д нього на прибережний п╕сок котилися хвил╕ моря. Не затоки, а в╕дкритого моря, ск╕льки сяга╓ око, аж до горизонту. Справжн╕с╕нький рай на земл╕. Як тут не сп╕вати?  
 Дружина, пан╕ Мар╕я, дуже пиша╓ться сво╓ю родиною. Каже, що прожила щасливе подружн╓ життя у любов╕ та вза╓моповаз╕. Разом виростили д╕тей, мають вже с╕мох онук╕в. “В╕н такий добрий, вр╕вноважений, працелюбний ╕ над╕йний. Безмежно любить людей ╕, зда╓ться, ця любов вза╓мна”, - каже вона про В╕тал╕я ╤вановича. А його колеги-хористи в╕дзначають ще толерантн╕сть та надзвичайну скромн╕сть юв╕ляра.
 Напросившись на ╕нтерв’ю, я й сама почула таке: “Та що я такого зробив, аби про мене писати в газет╕?” Й справд╕, бути укра╖нцем, любити й прикрашати р╕дну землю, ростити д╕тей, онук╕в та ще й сп╕вати. Це ж так природно ╕ разом з тим надзвичайно. “Кримська св╕тлиця” при╓дну╓ться до поздоровлень з побажаннями юв╕ляров╕ м╕цного здоров’я та довгол╕ття.
 
м. Севастополь.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 28.06.2007 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4904

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков