Версiя для друку Обговорити в форумi

Футбольні АНЕКДОТИ
***
Підходить Шацьких до Гусіна і каже:
- Андрію! Я знаю, як посилити гру нашої команди в атаці!
- Невже ти залишаєш "Динамо"?!
***
І знову порадувало "Динамо" у грі з "Бешикташем". Але цього разу - вболівальників "Бешикташа".
***
Україна - Іспанія - 0:0. І це за хвилину до початку матчу.
***
"Ювентус" - "Динамо" - 4:0. Але вболівальники "Динамо" не падають духом, адже йде третя хвилина матчу.
***
Розмова двох приятелів:
- Тобі Мадонна подобається?
- Я взагалі футбол не люблю, і цього Мадонну теж.
***
Батько прочитав у газеті про молодого перспективного футболіста, який уклав контракт із західним клубом на 50 мільйонів доларів. Підходить до сина, котрий сидить за підручниками.
- Сидиш тут... Краще б пішов м'яча поганяв!
***
Восени 1948 року з Одеси до київського "Динамо" перейшов дев'ятнадцятилітній Олег Макаров, котрий швидко став основним воротарем іменитого футбольного клубу. Невдовзі команду очолив Михайло Йосипович Окунь. Цього наставника цікавило все, і в книжці "Воротар" О. Макаров описав такий жартівливий випадок.
"Пригадую, одного разу, примостившись на краю тренувального поля, двоє наших хлопців грали в шашки. Побачивши Окуня, який наближався до них, вони домовилися між собою і почали рухати свої шашки так, як не передбачено ніякими правилами. Гравець робив по два ходи, знімав шашку противника без бою, а свою ставив на місце дамки. Кожний раз на дамку ставилася нова шашка, так що незабаром дамка стала подібною до довгої ковбаски. Тренер мовчки слідкував за діями хлопців, нервово покурюючи цигарку. Він явно злився, що самостійно не може осягнути правил незвичайної гри і не розуміє її. Так тривало досить довго. Хлопці боялися відірвати очі від дошки, щоб не приснути сміхом. Нарешті Окунь не витримав.
- Я вже пів години слідкую за вами. Поясніть мені, як ви граєте, що це за нові шашки?
Хлопці, ледве стримуючись, невинно відповіли:
- Це не шашки, Михайле Йосиповичу, це ми просто фантазуємо. Набридло грати, то ми й балуємося.
- Тьху! - з серцем плюнув тренер і пішов геть".
***
З відомих наших спортсменів непогано грали в шахи футболіст Сергій Балтача, олімпійський чемпіон зі стрибків у висоту Валерій Брумель.
Колишній багаторазовий чемпіон СРСР та України з легкої атлетики Абрам Кривошеєв згадував: "Брумель. Самородок. Він прийшов у збірну, коли я вже там був. Все на моїх очах. Родом із Луганська. Ми йому розказували, що Стокгольм - Швеція. Але скільки йому було дано! За два роки він вивчив і вільно розмовляв англійською. Читав Шекспіра в оригіналі. Показали йому, як грати  шахи. Через пів року він вже грав з майстрами, і ті у Брумеля виграти не могли. За що би він не брався - був кращим".
Звичайно, у класі гри Брумель з майстрами не зрівнявся (тут перебільшення), але наполегливість була йому притаманна.

ВАСИЛЬ ІВАНЧУК: "ЧОМУ Б У ШАШКИ НЕ  ЗІГРАТИ?"
На чемпіонаті світу ФІДЕ, що проводився в грудні 1997 року в голландському Гронінгені за нокаут-системою, гросмейстер Василь Іванчук вибув з розіграшу ще на попередньому етапі. Одначе він не поспішався пакувати свої валізи, а щодня акуратно, немовби на службу, приходив у прес-центр, розглядав партії, подеколи коментував їх. Дуже часто вгадував ходи, зауважуючи жартівливо: "Ну, значить, я вже граю на їхньому рівні".
Але ще частіше українського гросмейстера бачили за стоклітковою дамницею. Особливої прихильності саме до "великих" шашок Василь Іванчук ніколи не приховував, а тут така нагода, адже Голландія - одна з провідних шашкових держав. Тож цілими вечорами точилися поєдинки з майстром Еріком Хуксемою. Іноді Іванчук і Хуксема грали відразу дві партії - в шахи і шашки. Зрозуміло, що кожний суперник почувався володарем у власному королівстві.  

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 31.01.2003 > Тема ""КримСПОРТ""