Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо ус╕м читачам-шанувальникам «Кримсько╖ св╕тлиц╕» - т╕╓╖, справжньо╖, що в...


МОЛОД╤Й НЕЗАЛЕЖН╤Й УКРА╥Н╤ – МОЛОДИЙ ШЕВЧЕНКО
24 серпня, на День Незалежност╕ в м╕ст╕ ╤рпен╕ на Ки╖вщин╕ в╕дбулося урочисте в╕дкриття...


«ВАША П╤ДТРИМКА Д╤ТЕЙ СЬОГОДН╤ - ЦЕ ПОТУЖНА ╤НВЕСТИЦ╤Я В КВ╤ТУЧЕ МАЙБУТН╢ УКРА╥НСЬКО╥ ЗЕМЛ╤!»
Давайте ще раз подяку╓мо тим, завдяки кому конкурс в╕дбувся!


АФРИКАНСЬК╤ СТУДЕНТИ В УКРА╥Н╤
Нарешт╕ африканець вийшов ╕з ступору розгубленост╕, посм╕хнувся ╕ сказав: «Я не...


СВ╤ТЛИЧАНСЬКО-КОНОНЕНК╤ВСЬКИЙ Л╤ТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС - ЯК М╤СТОК ДО НОВОГО УКРА╥НСЬКОГО КРИМУ
держава Укра╖на ╕ пальцем не зворухнула, аби хоч якось п╕дтримати дитячий л╕тературний конкурс,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 02.11.2007 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#44 за 02.11.2007
Д╤АЛОГ «СВ╤ТЛИЧАН» - Д╤АЛОГ РЕГ╤ОН╤В

╢ДНАЙМОСЯ, УКРА╥НЦ╤!

 Ще коли прочитав статтю Катерини Криворученко «Як кримськ╕ ковал╕ Донецьк «п╕дкували», захот╕в посп╕лкуватись з нею особисто. А тут ╕ нагода така трапилася - вже другий день ковальське свято трива╓ у Львов╕. ╤ Катерина тут! Зустр╕ча╓мось, знайомимось, з’ясову╓мо, що у наших долях чимало сп╕льного. Скаж╕мо, я галичанин за м╕сцем проживання тепер, а Катя була галичанкою до 12 рок╕в. Моя юн╕сть пройшла у Ки╓в╕, а ╖╖ - у такому ж великому мегапол╕с╕ - Дн╕пропетровську. Нарешт╕, обо╓ ми дотичн╕ до Криму ╕ намага╓мось бути в курс╕ ус╕х кримських справ.
Отже, попри нашу об╕знан╕сть в житт╕ рег╕он╕в (принаймн╕, м╕н╕мум ╕нформац╕╖ ╓ по кожному з них), страшенно хочеться знати ще б╕льше! Бути «жад╕бним» до ╕нформац╕╖ - мабуть, це доля кожного журнал╕ста. Чим б╕льше зна╓ш, тим б╕льше ц╕кавлять детал╕. Тож знаходимо в╕дносно тихе м╕сце на сонечку ╕... почина╓мо св╕й журнал╕стський д╕алог:
 - Катю, ви пишете про чистоту вулиць Донецька. Як льв╕в’янин, я трохи ревниво ставлюся до ц╕╓╖ ╕нформац╕╖! Ну, невже ми, галичани, «пасемо задн╕х»?
 - Якщо пор╕внювати з Донецьком, то так. Хоч це дуже урбан╕зоване м╕сто, але за чистотою дуже пильнують, особливо в центр╕. Палити в громадських м╕сцях заборонено, ╕ м╕л╕ц╕я уважно стежить за тим, аби н╕хто не порушував встановленого правила. З ╕ншого боку, у Львов╕ значно б╕льше арх╕тектурних споруд, як╕ «гр╕ють душу», б╕льше старовини. Але льв╕в’яни, на м╕й погляд, не надто прагнуть зберегти обличчя м╕ста: то тут, то там видно, як спотворюють ту чи ╕ншу споруду нов╕ пластиков╕ в╕кна. Це негармон╕йно.
 - Згоден. Про це, до реч╕, пишуть ╕ льв╕вськ╕ журнал╕сти, але вони поки що не в сил╕ зм╕нити нову «моду».
 - До реч╕, аналог╕чна ситуац╕я ╕ в Ужгород╕. Там також руйну╓ться стара арх╕тектура; очевидно, для реставрац╕╖ браку╓ кошт╕в...
 - Там також було ковальське свято?
 - Так. Але меншого масштабу. Найб╕льш╕ ковальськ╕ фестивал╕ в Укра╖н╕ в╕дбулися в ╤вано-Франк╕вську, Донецьку ╕ Судаку. Я ╕ у Львов╕ бачила гостей з Бельг╕╖, але у Франк╕вську ╕ноземц╕в було набагато б╕льше: голландц╕, рос╕яни, поляки, французи, н╕мц╕... ╤ взагал╕, в╕дчува╓ться, що влада у ╤вано-Франк╕вську серйозно цим займа╓ться, фестиваль уже став традиц╕йним, тому ╕ноземц╕ ╖дуть охоче. В╕д╕гра╓ свою роль ╕ те, що голова Всеукра╖нсько╖
сп╕лки ковал╕в родом з ╤вано-Франк╕вська.
 - А як вам ╤вано-Франк╕вськ?
 - М╕сто не вража╓ сво╓ю помпезною арх╕тектурою, але воно чист╕ше, охайн╕ше, н╕ж Льв╕в.
 - А як╕ люди в Донецьку?
 - Що б там не казали пол╕тики, але люди там добре ставляться до вс╕╓╖ Укра╖ни. Л╕тн╕й шахтар, який був одним ╕з охоронц╕в на ковальському фестивал╕, сказав нам: «Що нам з вами д╕лити? Люди прац╕ однаково важко працюють, у них однаков╕ проблеми... Чому нас д╕лять?» Вже кого-кого, а його точно не можна було звинувачувати в сепаратизм╕. В╕н хот╕в ╓дност╕ Укра╖ни.
 - Може, це погано, що ми, галичани, недостатньо зна╓мо цей рег╕он?
 - Погано, бо рег╕он дуже ц╕кавий. Донеччани з великою любов’ю ставляться до свого. Можливо, тому, що «╕сторичн╕сть» м╕ста в стад╕╖ формування. Вс╕ можуть долучатися до процесу, внести щось сво╓. Льв╕в - ╕нша справа. «╤сторичн╕сть» тут давно сформована, щось додати до не╖ дуже важко...
 Може, тому люди тут дещо пасивн╕ш╕, н╕ж у Донецьку, а в╕дпов╕дно загальний «р╕вень» в усьому трохи пада╓.
 - А якщо пор╕вняти Дн╕пропетровськ ╕ Льв╕в? М╕сто над Дн╕пром нагаду╓ Донецьк?
 - У Дн╕пропетровська сво╓ обличчя, як ╕ в будь-якого ╕ншого обласного центру Укра╖ни. Тут збереглася стара арх╕тектура ще дореволюц╕йного пер╕оду. Це вигляда╓ досить гарно. В центр╕ м╕ста, як ╕ в Ки╓в╕, дуже багато реклами, багато св╕тла. Але... сто метр╕в уб╕к, ╕ вже може бути темно. Ось так╕ там контрасти.
 - Повернемось до Донецька. Вам здалося, що мешканц╕ м╕ста толерантно ставляться до будь-якого рег╕ону Укра╖ни. А С╕мферополь? У льв╕в’ян уявлення таке, що це шов╕н╕стичне м╕сто, нетерпиме до прояв╕в укра╖нства. Це в╕рно?
 - Крим, звичайно, б╕льш зрос╕йщений, ан╕ж Дн╕пропетровщина, Донеччина... Стосовно нетерпимост╕, то це залежить в╕д осв╕ченост╕. Якусь частку толерантност╕ вносять кримськ╕ татари. Принаймн╕, частина з них. Якось я розмовляла з л╕тн╕м чолов╕ком, який впевнено висловив свою точку зору: ╕стинний християнин н╕коли не ворогуватиме з ╕стинним мусульманином ╕ навпаки... Чимало мудрих людей ╓ серед кримських татар. З ╕ншого боку, вража╓ те, що навколо С╕мферополя багато територ╕й захоплено саме ними. Це дуже пом╕тно, ╕ м╕сцеве слов’янське населення ставиться до цих самозахоплень дуже негативно.
 - З Кримом зрозум╕ло. Може, ви, Катю, хочете поставити якесь питання мен╕, льв╕в’янину?
 - Так, хочу. Знаю, що ви ╕ в Ки╓в╕ прожили багато рок╕в. Можете пор╕вняти Льв╕в ╕ Ки╖в?
 - Ки╖в швидше буду╓ться, швидше м╕ня╓ться в арх╕тектурному план╕, тод╕ як Льв╕в залиша╓ться стаб╕льним. Не певен, що Ки╖в зм╕ню╓ться у кращий б╕к, адже у ньому ста╓ менше зелен╕, а нов╕ хмарочоси не завжди гармон╕йно вписуються у арх╕тектурний ансамбль м╕ста.
 - А стосовно культури ╕ мови? Як Ки╖в береже укра╖нську традиц╕ю?
 - Укра╖нська культура займа╓ в Ки╓в╕ якусь свою «н╕шу». Ця «н╕ша» в столиц╕, безумовно, б╕льша, н╕ж у Харков╕ чи Донецьку. Безумовно б╕льша, н╕ж у С╕мферопол╕... Але вона також невелика. Льв╕в’яни здеб╕льшого шокован╕ тим, що на вулицях Ки╓ва максимум 15% - 20% городян сп╕лкуються укра╖нською.
 Бо телебачення показу╓ головне м╕сто Укра╖ни б╕льш укра╖нським, н╕ж це ╓ насправд╕. З ╕ншого боку, ╓ позитивн╕ тенденц╕╖. Переконаний, що вони ╓! А от стосовно Харкова чи Донецька запевняти не буду...
 - Тепер про Льв╕в. Три роки тому м╕й знайомий сид╕в б╕ля пам’ятника Шевченков╕. До нього п╕д╕йшов рос╕янин ╕ запитав, де можна купити автомат. Як ви ставитеся до того, що Льв╕в дос╕ так сприйма╓ться громадянами Рос╕╖?
 - Це було серйозно? Може, пан просто пожартував?
 - Н╕, ц╕лком серйозно.
 - Галичан см╕шать так╕ реч╕. Дехто нав╕ть включа╓ться у цю сво╓р╕дну «гру». Бува╓, кажуть так: «Ну, де тепер у Львов╕ купити автомат? Це треба ╖хати поближче до Карпат... У старих людей питайте: якщо не кулемет, то автомат або стару гвинт╕вку обов’язково запропонують. ╤ в╕зьмуть недорого...» Це вигляда╓ б╕льш-менш правдопод╕бно, при╖жджий рос╕янин в╕рить, а льв╕вськ╕ жарт╕вники ледь стримуються, щоб не розреготатися... А якщо серйозно, то от╕ масов╕ при╖зди д╕тей до Львова на Р╕здво якраз ╕ покликан╕ зруйнувати под╕бн╕ стереотипи радянсько╖ доби.
 Нещодавно у центр╕ Львова в╕дкрилося кафе «Кри╖вка». Все стил╕зовано п╕д бункер, при вход╕ бандер╕вець з автоматом, лунають повстанськ╕ п╕сн╕... В╕дв╕дувач╕в можуть запитати: «Москал╕в серед вас нема╓? Якщо нема╓, то заходьте!» ╤ неодм╕нно прив╕тають гаслом: «Слава Укра╖н╕!»
 Треба сказати, що «москал╕», або «сх╕дняки» з великих ╕ндустр╕альних м╕ст, якраз ╕ прагнуть будь-що потрапити до «Кри╖вки». Причому, м╕сця бронювати треба заздалег╕дь. За три тижн╕ через «Кри╖вку» пройшло десять тисяч чолов╕к; думаю, така продуктивн╕сть роботи кав’ярн╕ допоможе швидше зруйнувати стереотипи, про як╕ ви говорите.
 - Нещодавно в С╕мферопол╕ в╕дкрили пам’ятник жертвам ОУН-УПА. Збираються в╕дкривати пам’ятник Катерин╕ ╤╤. В Одес╕, до реч╕, те ж саме. А у Львов╕ сьогодн╕ в╕дкривають пам’ятник Степану Бандер╕... Чи добре це, що ╕стор╕ю трактують так по-р╕зному: у Львов╕, Одес╕, С╕мферопол╕?
 - Звичайно, погано. Тому Льв╕в ╕ не м╕г би виконувати роль столиц╕ Укра╖ни... Толерантний Ки╖в для цього п╕дходить краще - хоч мова ╕ переважа╓ рос╕йська, але бачення ╕стор╕╖ там укра╖нське. А Льв╕в... Ось сьогодн╕ я був на в╕дкритт╕ пам’ятника Бандер╕. Варто було глянути на обличчя тих, хто прийшов на в╕дкриття, щоб зрозум╕ти: цей пам’ятник притягуватиме людей радикальних, непоступливих, безкомпром╕сних.
Дехто з виступаючих на м╕тингу закликав перейменувати вулиц╕ Некрасова ╕ Турген╓ва ╕ присво╖ти ╖м ╕мена когось ╕з найв╕дом╕ших командир╕в УПА. Все це битиме «бумерангом» по укра╖нцях П╕вдня та Сходу. Обов’язково будуватиметься щось нове на противагу радикальним галичанам. У Львов╕ ставитимуть пам’ятник героям ОУН-УПА, а в Харков╕ та Луганську - чек╕стам, енкаведистам... Кра╖ну розколюватимуть ╕ надал╕. Як на мене, то я «заморозив» би буд╕вництво пам’ятник╕в, як╕ сприймаються неоднозначно в деяких рег╕онах.
 - А як стосовно рос╕йсько╖ мови? Бабуся розпов╕дала, що у Добромил╕ (це м╕стечко на заход╕ Льв╕всько╖ област╕) до першого класу йдуть д╕ти, як╕ не знають рос╕йсько╖ мови. Не вивчатимуть вони ╖╖ ╕ в школ╕. То як вони читатимуть Пушк╕на, ╢сен╕на, Ахматову?
 - Боюся, що цих поет╕в не читатимуть нав╕ть д╕ти з рос╕йськомовних родин - просто проходить мова на читання... А стосовно рос╕йсько╖ мови в школах, то я б ╖╖ залишив як предмет. З ╕ншого боку, я проти односторонн╕х поступок. Мовне питання повинно вир╕шуватися в комплекс╕: на Сход╕ в╕дкриваються укра╖нськ╕ школи, але в шк╕льних програмах залиша╓ться рос╕йська мова ╕ л╕тература. Повинен бути консенсус рег╕ональних ел╕т...
 - Тод╕ у мене зустр╕чне запитання: як у Львов╕ ставляться до Сходу, до р╕зних рег╕он╕в Укра╖ни? Чи сам╕ галичани готов╕ до консенсусу?
- Почну з того, що галичани р╕зн╕. ╤ настро╖ трохи зм╕нюються з часом. Рок╕в двадцять тому для декого з галичан нав╕ть Под╕лля було чужою землею, нав╕ть Волинь. Дехто з подивом д╕знався п’ятнадцять рок╕в тому, що на Закарпатт╕ живуть як╕сь «русини»... Був пер╕од, коли на р╕зноман╕тних м╕тингах ц╕ люди мали можлив╕сть висловити свою думку, свою точку зору. ╤ тод╕ не бракувало деструктивних висловлювань з вуст представник╕в цього малоосв╕ченого табору.
 Але час «л╕ку╓». П╕дросло нове покол╕ння, яке краще зна╓ Укра╖ну. Та й стар╕ порозумн╕шали... Тепер люди вважають Центральну Укра╖ну чимось дуже близьким. Стежать за результатами голосувань; знають, що ╕ сумчани, ╕ полтавчани, ╕ черн╕г╕вц╕ голосували за Ющенка, за помаранчевий таб╕р. Тому й ц╕ рег╕они вважають «майже сво╖ми». Тр╕шки обережн╕ше ставляться до Донбасу, вважаючи цей рег╕он вотчиною «б╕ло-блакитних» ╤ добре усв╕домлюють специф╕ку «червоного» Криму. Тобто у галичан ╓ сво╖ градац╕╖, своя «шкала», сво╖ критер╕╖ оц╕нки.
 ╢ тут певний прошарок радикал╕зованого населення (репресован╕ та ╖хн╕ д╕ти, онуки), але переважно у мовному питанн╕ Галичина толерантн╕ша в╕д Криму. ╤ до рос╕йсько╖ мови ставляться терпимо, ╕ закарпатський д╕алект на базарах сприймають спок╕йно. Не певен, чи так терпимо сприймали б закарпатц╕в у Севастопол╕?
 До реч╕, галичани тепло
ставляться до кримських татар. Одна вчителька розпов╕дала, що татари, у яких вона вл╕тку жила, просили ╖╖ розмовляти укра╖нською...
 - Я теж ╕нколи зустр╕чаю кримських татар, як╕ кажуть, що хочуть вивчити укра╖нську ╕ тому просять мене розмовляти з ними саме укра╖нською, а не рос╕йською.
 - Ось тому татар ╕ вид╕ляють ╕з загально╖ кримсько╖ маси, а це значить, що нин╕шн╕ галичани непогано об╕знан╕ з реал╕ями укра╖нського П╕вдня. Знають ╕ те, що в Криму ╓ два табори: рос╕йськомовно-слов’янський ╕ кримськотатарський. Знають, що укра╖нство - це лише маленьке «вкраплення» у загальнокримську пал╕тру...
 - Ну, чому ви так песим╕стично... ось м╕й чолов╕к - кор╕нний кримчанин з укра╖нським пр╕звищем, вся його р╕дня ма╓ кримське кор╕ння. Але мою укра╖нську вони сприймають нормально; ╕нколи ми з ними жарту╓мо, мовляв, ╓ «укра╖нц╕», ╕ ╓ «хохли», ╕ це дв╕ р╕зн╕ нац╕╖. Чолов╕к зна╓ укра╖нську, чита╓ нею, пробу╓ з╕ мною розмовляти.
 - А якби доля закинула його в Галичину, в╕н сп╕лкувався б укра╖нською?
 - Так, я думаю, в╕н би ╖╖ швидко вивчив. ╤ це не зважаючи на те, що в його роду були ╕ рос╕яни, ╕ болгари, ╕ кримськ╕ татари. Це робить ╕ член╕в його родини, ╕ багатьох ╕нших родин просто «кримчанами». Я пом╕тила, що ╕ севастополець, ╕ ялтинець, ╕ алуштинець за межами Криму не згаду╓ сво╓ м╕сто, а просто каже: «Я - кримчанин». Тод╕ як мешканець Галичини, перш за все, назве сво╓ м╕сто ╕ р╕дко коли скаже: «Я - галичанин».
 - А як ковальське мистецтво - чи могло б воно об’╓днувати Укра╖ну? Галичан, кримчан, донеччан?
 - У Сп╕лц╕ ковал╕в на сьогодн╕ представлен╕ майже вс╕ рег╕они Укра╖ни. До реч╕, коли боролися за призов╕ м╕сця (призове м╕сце передбача╓ грошову прем╕ю, а грош╕ завжди вносять якийсь розбрат) хлопц╕ допомагали одне одному, розпов╕дали про особливост╕ ╕нструменту, з яким доведеться працювати, не було н╕яких «п╕дсиджувань» чи заздрощ╕в... Серед ковал╕в цього нема╓, ╕ коваль з Галичини завжди порозум╕╓ться з ковалем ╕з Донбасу.
 - Я теж в╕дчув оцей дух ковальського свята. Важливо зробити його б╕льш масовим, залучати молодь, висв╕тлювати його у ЗМ╤, розширити географ╕чно. Все це принесе добр╕ плоди. Адже тут присутн╕й дух творчост╕, ╕ нема╓ протистояння рег╕он╕в.
 - Повн╕стю згодна.
 - До реч╕, якщо вже ми так серйозно заторкнули рег╕ональну проблему та й мовну теж, то я поц╕кавлюся вашою думкою стосовно такого питання. Один колишн╕й флотський оф╕цер з московським кор╕нням (нин╕ в╕н прожива╓ у Севастопол╕) довго у листах переконував мене, що двомовна «Кримська св╕тлиця» об’╓днала б навколо себе ╕ певну частину рос╕йськомовного населення п╕вострова. Чи ма╓ в╕н рац╕ю? Адже вам, кримчанц╕, видн╕ше...
 - «Кримська св╕тлиця» ц╕лих 15 рок╕в боролася за св╕й ╕нформац╕йний прост╕р. У не╖ ╓ св╕й читач. Як в╕н сприйме ц╕ зм╕ни? Не думаю, що позитивно. ╤нша справа, що якби держава вид╕лила як╕сь додатков╕ кошти, то можна було б видавати ╕ двомовний додаток до не╖. На зразок «Д╕алогу», але з укра╖нським баченням.
 Серг╕й ЛАЩЕНКО.
м. Льв╕в.

КОВАЛЬСЬК╤ МОСТИ
 «Кримська св╕тлиця» продовжу╓ розпов╕дати про наведення «ковальських» мост╕в м╕ж майстрами з р╕зних куточк╕в Укра╖ни та св╕ту. Цього разу кримськ╕ ковал╕ в╕дв╕дали славетне м╕сто Льв╕в. В╕дбулося це 14 жовтня, у день Пресвято╖ Покрови Богородиц╕ - День створення Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖ та Свята Козацько╖ слави. Саме у ц╕ урочист╕ дн╕ у м╕ст╕ Лева в╕дбувся ковальський фестиваль «Зал╕зний лев–2007».
 ╤ хоча в╕н не був задекларований як м╕жнародний, все
ж на нього при╖хали гост╕ з Б╕лорус╕, Голланд╕╖, Сицил╕╖. Щоправда, пал╕тра укра╖нських областей на свят╕ чомусь не в╕дзначалася розма╖ттям. В╕дв╕дали його п╕доп╕чн╕ Кузьми та Дем’яна з Тернополя, Луцька, ╤вано-Франк╕вська, Полтави та Криму. ╫речн╕ господар╕ були дуж╕ рад╕ нашим майстрам. Адже вони, як завжди, внесли яскрав╕ п╕вденн╕ барви у загальну картину д╕йства.
 Так, на свято при╖хала уже в╕дома читачам «Св╕тлиц╕» творча група «Нащадки Сварога». Цього разу у склад╕ Олега Криворученка, Андр╕я Дав╕шнього, брат╕в Дмитра та Олекс╕я Криворученк╕в. У подарунок м╕сту вони привезли роботу, яка по╓днала у соб╕ бойовий дух ╕ сувор╕сть з красою та багатством нашо╖ кримсько╖ земл╕. Це вт╕лилося у ск╕фський меч – ак╕нак, обвитий трояндою та виноградом (на фото праворуч). Нажаль, не зм╕г в╕дв╕дати фестиваль Дмитро Лев╕н, а саме в╕н автор, власне, клинка.
 Кр╕м того, у рамках фестивалю в╕дбулася науково-практична конференц╕я з проблем ╕стор╕╖ та сучасност╕ художнього ковальства «Художн╕й метал в Укра╖н╕: минуле, сучасне, майбутн╓». Вона пройшла у Музе╖ етнограф╕╖ та художнього промислу ╤нституту народознавства НАН Укра╖ни. Представники кримсько╖ делегац╕╖ п╕дготували допов╕дь на тему «Ковальське мистецтво в Криму. Сьогодення. Плани на майбутн╓». У н╕й були окреслен╕ рег╕ональн╕ особливост╕ ковальства. Зокрема, автори акцентували увагу ус╕х присутн╕х на таких проблемах рег╕ону, як в╕дсутн╕сть профес╕йно-техн╕чних та вищих навчальних заклад╕в, де б виховували ковал╕в-художник╕в ручного кування. П╕д час дискус╕╖ п╕сля ц╕╓╖ допов╕д╕ було ухвалене р╕шення щодо сп╕впрац╕ у цьому напрямку м╕ж Кримським в╕дд╕ленням Сп╕лки майстр╕в ковальського мистецтва Укра╖ни та Льв╕вською нац╕ональною академ╕╓ю мистецтв. А загальним результатом конференц╕╖ стало розум╕ння сучасного стану ковальства в Укра╖н╕. На основ╕ отримано╖ ╕нформац╕╖ науковц╕ ╕ практики вир╕шили у найближчому майбутньому розробити в╕дпов╕дну стратег╕ю розвитку цього давнього мистецтва.
 Теор╕я теор╕╓ю, але ж в╕домо, що коваль у першу чергу практик. На фестивал╕ «Зал╕зний лев–2007» побачити практичне вт╕лення думок, ╕дей та в╕дчутт╕в майстр╕в можна було на однойменн╕й виставц╕ у Музе╖ ╕дей. ╤ незважаючи на те, що вся Укра╖на в╕дзначала День Покрови Пресвято╖ Богородиц╕, ковал╕ не втрималися... Вони працювали на площ╕ за Арсеналом – кували елементи для брук╕вки, якою буде оформлена територ╕я навколо ще одного цьогор╕чного фестивального проекту «Лави закоханих». До реч╕, цю ╕н╕ц╕ативу п╕дтримали та по-сво╓му ╕нтерпретували б╕лоруськ╕ майстри, котр╕ при╖хали на свято. Вони теж привезли подарунок м╕сту. Пам’ятаючи про те, що коханню п╕двладн╕ ус╕ в╕ки, б╕лоруси створили маленьку ковану лаву для маленьких закоханих.
 П╕сля ус╕х запланованих заход╕в гост╕ та учасники «Зал╕зного лева» мали час для сп╕лкування ╕ прогулянки м╕стом. Остання, щоправда, ускладнювалася холодною погодою. Тому, част╕ше за все, невелик╕ гурти ковал╕в можна було зустр╕ти у льв╕вських кав’ярнях за гарячою ф╕л╕жанкою смачного напою, яким славиться Льв╕в.
 Перед в╕д’╖здом додому кримськ╕ майстри в╕дв╕дали пам’ятник Степанов╕ Бандер╕, який цими ж днями було в╕дкрито на Привокзальн╕й площ╕.
 Отож, ковал╕ на практиц╕, а не на словах об’╓днують Укра╖ну ╕ ламають негативн╕ стереотипи нерозум╕ння та неприйняття, як╕, завдяки «старанням» недолугих пол╕тик╕в, склалися у держав╕ в останн╕ роки. Сво╖м прикладом вони показують, що укра╖нський народ - одне ц╕ле.
╤ що в╕н здатен творити неперевершен╕ реч╕, варт╕ уваги св╕тово╖ сп╕льноти.
 Катерина КРИВОРУЧЕНКО.
Льв╕в - С╕мферополь.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 02.11.2007 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5249

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков