Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо ус╕м читачам-шанувальникам «Кримсько╖ св╕тлиц╕» - т╕╓╖, справжньо╖, що в...


МОЛОД╤Й НЕЗАЛЕЖН╤Й УКРА╥Н╤ – МОЛОДИЙ ШЕВЧЕНКО
24 серпня, на День Незалежност╕ в м╕ст╕ ╤рпен╕ на Ки╖вщин╕ в╕дбулося урочисте в╕дкриття...


«ВАША П╤ДТРИМКА Д╤ТЕЙ СЬОГОДН╤ - ЦЕ ПОТУЖНА ╤НВЕСТИЦ╤Я В КВ╤ТУЧЕ МАЙБУТН╢ УКРА╥НСЬКО╥ ЗЕМЛ╤!»
Давайте ще раз подяку╓мо тим, завдяки кому конкурс в╕дбувся!


АФРИКАНСЬК╤ СТУДЕНТИ В УКРА╥Н╤
Нарешт╕ африканець вийшов ╕з ступору розгубленост╕, посм╕хнувся ╕ сказав: «Я не...


СВ╤ТЛИЧАНСЬКО-КОНОНЕНК╤ВСЬКИЙ Л╤ТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС - ЯК М╤СТОК ДО НОВОГО УКРА╥НСЬКОГО КРИМУ
держава Укра╖на ╕ пальцем не зворухнула, аби хоч якось п╕дтримати дитячий л╕тературний конкурс,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 09.11.2007 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 09.11.2007
«МОВО Р╤ДНА, СЛОВО Р╤ДНЕ...»

 Укра╖нц╕ - стародавн╕й народ, а мова ╖хня багатша ╕ всеосяжн╕ша, н╕ж персидська, китайська, монгольська ╕ вс╕ляк╕ ╕нш╕. Вона ма╓ риси, под╕бн╕ до московсько╖ мови. А московити волод╕ють землями в╕с╕мнадцяти царств... Вс╕ вони однаково задовольняються двадцятьма дев’ятьма л╕терами.
 Мова рус╕в (укра╖нц╕в. - Я. Д.). Цей козацький народ, як ╕ московський, спов╕ду╓ грецьку в╕ру, поклоня╓ться Христов╕, дотриму╓ться тих же свят ╕ чита╓ ╢вангел╕╓.
 Коротк╕ приклади з ╖хньо╖ мови: вода, ходи, сядь, яблука, св╕чка, хл╕б, прин╕с, ложка, груша, сливи, мед, масло, куди йдеш, куди ходила, помагай б╕г, бувай здоров, спасиб╕, а йди здоров, чи ти здоров, хлопче, парубок, дай мен╕...
 Хоч ╕ соромно писати безглузд╕ слова, але мандр╕вников╕ це конче потр╕бно. Треба нав╕ть знати, як вони лаються, щоб остерегтися цього, бо сказано: «Я вп╕знав зло не задля самого зла, а щоб остер╕гатись в╕д нього». Наприклад: свиня, щезни, собако, чорт, д╕дько.
 Це завзятий, ст╕йкий ╕ сердитий народ.
 Турецький мандр╕вник Евл╕я ЧЕЛЕБ╤. 1657.

 УКРА╥НСЬКА мова ма╓ свою особливу музикальн╕сть. Ця незбагненна душа нашо╖ мови, як золотоносна р╕ка, виблиску╓ хвилями народно╖ п╕сн╕, перелива╓ться в душу нац╕╖, творить почутт╓ву нерозривн╕сть укра╖нського серця й укра╖нсько╖ земл╕. Ген╕альн╕ композитори Моцарт ╕ Бетховен, Гл╕нка й Чайковський, Барток ╕ Страв╕нський користувалися укра╖нськими мелод╕ями у сво╖й творчост╕, а це значить, що вони чули в╕брац╕ю найвищих небес нашо╖ мови.
 Наш╕й мов╕ потр╕бен вогонь любов╕, потр╕бна духовна м╕ць! ╤ той, хто диха╓ суржиком, не може мати духовного здоров’я.
 Укра╖нська мова за сво╖ми виражальними можливостями, лексичними арсеналами, музичними прикметностями, ╕сторичними надбаннями в п╕сенн╕й ╕ л╕тературн╕й галуз╕ належить до найрозвинен╕ших мов св╕ту.
 Дмитро ПАВЛИЧКО.
 * * *
 Р╤ДНА мова - це найособист╕ша ╕ найглибша сфера обстоювання свого «я», коли воно ╓, сво╓╖ особисто╖ ╕ нац╕онально╖ г╕дност╕. Та р╕ч не т╕льки в цьому. Р╕ч ╕ в об’╓ктивн╕й природност╕, доц╕льност╕ р╕дних мов та мовного розма╖ття в багатонац╕ональному св╕т╕, р╕ч в об’╓ктивн╕й ц╕нност╕ ╖х для картини св╕ту, р╕ч у тому, що з умиранням усяко╖, а особливо розвинено╖ нац╕онально╖ мови, людство назавжди втрача╓ одну з╕ стор╕нок сво╓╖ духовно╖ ╕стор╕╖, ста╓ б╕дн╕шим ╕ несправедлив╕шим.
 ╤ван ДЗЮБА, 1987.
 * * *
 КОЛИ зника╓ народна мова - народу нема б╕льше!.. В╕дбер╕ть у народу все - ╕ в╕н усе може повернути, але в╕дбер╕ть мову, ╕ в╕н н╕коли б╕льше не створить ╖╖; нову батьк╕вщину нав╕ть може створити народ, але мови н╕коли: вмерла мова в устах народу - вмер ╕ народ.
 К. Д. УШИНСЬКИЙ,
 Р╕дне слово, 1861.
* * *
 Краса ╕ сила р╕дно╖ мови та╖ться не в ╖╖ фонетичних перевагах ╕, погот╕в, не в ╖╖ прив╕лейованому, зверхньому становищ╕ супроти ╕нших мов, якщо це десь трапля╓ться, а у здатност╕ впливати на почуття людини, будити в н╕й хорош╕ благородн╕ почуття, змушувати брин╕ти найтонш╕ струни людсько╖ душ╕.
Борис АНТОНЕНКО-ДАВИДОВИЧ, 1964.
 * * *
Сид╕р ВОРОБКЕВИЧ
Р╤ДНА МОВА
Мово р╕дна, слово р╕дне,
Хто вас забува╓,
Той у грудях не серденько,
Т╕лько кам╕нь ма╓.
Як ту мову мож забути,
Котрою учила
Нас вс╕х ненька говорити,
Ненька наша мила?
Як ту мову мож забути?
Таж звуками тими
Ми до Бога мольби слали
Ще д╕тьми малими;
У т╕й мов╕ ми сп╕вали,
В н╕й казки казали,
У т╕й мов╕ нам минувш╕сть
Нашу в╕дкривали.
Мово р╕дна, слово р╕дне,
Хто ся вас стида╓,
Хто горнеться до чужого,
Того Бог кара╓;
Сво╖ його цураються,
В хату не пускають,
А чуж╕╖, як заразу,
Чуму, обминають.
Ой тому плекайте, д╕ти,
Р╕дну руську мову,
Вч╕ться складно говорити
Сво╖м р╕дним словом! -
Мово р╕дна, слово р╕дне,
Хто вас забува╓,
Той у грудях не серденько,
Але кам╕нь ма╓!
1869
* * *
Микола ЧЕРНЯВСЬКИЙ
Ти не загинеш, Укра╖но!
╤ мова прад╕дна твоя,
Що кожне слово в ╖й перлина,
Не вмре пов╕к. ╤ св╕т-зоря,
Твоя свята зоря зася╓.
Поглянь - слов’янство ожива╓
╤ сили пробу╓ сво╖:
Ганебн╕ ярма розбива╓,
Докупи вс╕х син╕в склика╓...
А то ж усе брати тво╖!..
Н╕, не умре н╕коли мова,
Якою син сп╕ва╓ тв╕й,
Якою люд скликав П╕дкова,
Богдан славетний ╕ Пал╕й,
Якою С╕ч буйна лишала,
Якою наш Кобзар сп╕вав,
Яка степи опанувала
╤ м╕л╕они об’╓днала
Людей-брат╕в!..
Хто не чував
П╕сень по селах вечорами -
╤ жарт╕вливих, ╕ сумних?..
То долю р╕дними словами
Народ висп╕ву╓ у ╖х.
О н╕, Вкра╖на не загине!
Коли народний океан
Сп╕ва, неначе той орган,
╢ сила в н╕м - душа ╓дина.
1889
* * *
Олександр ОЛЕСЬ
О слово р╕дне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на см╕х!
Сп╕вочий гр╕м батьк╕в мо╖х,
Д╕тьми безпам’ятно забутий.
О слово р╕дне! Шум дерев!
Музика з╕р блакитнооких,
Шовковий сп╕в степ╕в широких,
Дн╕пра м╕ж ними лев╕й рев...
О слово! Будь мечем мо╖м!
Н╕, сонцем стань! вгор╕ спинися,
Осяй м╕й край ╕ розлетися
Дощами судними над ним.
1907
* * *
Р╕дна мова в р╕дн╕й школ╕!
Що бринить нам чар╕вн╕ш?
Що нам ближче, ╕ мил╕ш,
╤ дорожче в час недол╕?!
Р╕дна мова! р╕дна мова!
Що в ╓дине нас злива, -
Перш╕ матер╕ слова,
Перша п╕сня колискова.
Як розлучимось з тобою,
Як забудем голос тв╕й
╤ в в╕тчизн╕ дорог╕й
Говоритимем чужою?!
Краще нам н╕мими стати,
Легше гори нам нести,
Н╕ж тебе роз╕п’ясти,
Наша мово, наша мати!
Н╕! в к╕м думка прагне слова,
Хто в майбутн╕м хоче жить,
Той вс╕м серцем закричить:
«В р╕дн╕й школ╕ р╕дна мова!»
╤ спасе того в недол╕
Наша мр╕я золота,
Наше гасло ╕ мета:
Р╕дна мова в р╕дн╕й школ╕.
1917
* * *
Максим РИЛЬСЬКИЙ
МОВА
Треба доглядати наш сад.
Вольтер
Як парость виноградно╖ лози,
Плекайте мову. Пильно
 й ненастанно
Пол╕ть бур’ян. Чист╕ша в╕д сльози
Вона хай буде. В╕рно ╕ слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч ╕ живе сво╖м живим життям.
Прислухайтесь, як океан сп╕ва╓ -
Народ говорить. ╤ любов, ╕ гн╕в
У тому гомон╕ морськ╕м. Нема╓
Мудр╕ших, н╕ж народ, учител╕в;
У нього кожне слово - це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Не б╕йтесь заглядати у словник:
Це пишний яр,
а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний сад╕вник,
Достиглий овоч у Гр╕нченка й Даля,
Не майте гн╕ву до мо╖х порад
╤ не л╕нуйтесь доглядать св╕й сад.
Кв╕тень 1956 p., Ки╖в
* * *
В╕ктор СОКОЛОВ
У сина були ще,
Як мовиться, за╖ди,
╤ батько у школ╕
Сказав за чадо:
- Хоч ми й укра╖нц╕,
Та т╕льки, зна╓те,
М╕й син укра╖нську
Не буде вивчати...
Так батько сказав,
Не спитавши ╕ неньки.
А син - ще малий,
В╕н перечить не см╕╓.
╤ ось уже син
╤ н╕мецькою дзенька,
А укра╖нсько╖ -
Не розум╕╓.
Колисаний п╕снею
Укра╖нки,
Нащадок далекий с╕човика,
В╕н у Франка
Не читав н╕ стор╕нки,
╤ у Шевченка
Теж
Н╕ рядка.
По р╕дн╕й земл╕,
Що д╕дами розорана,
В╕н ходить,
Немовби заморський г╕сть,
Хоч на н╕ч
╥╖ укрива╓ться зорями,
╤ хл╕б ╖╖ сонячний
Змалечку ╖сть.
Так, в школ╕ синка
Укра╖нська не мучила...
Та в батька спитати
На думку спало:
Невже-то,
В╕д р╕дного слова в╕длучене,
Чадо
Душею
Багатше стало?
1960
* * *
Дмитро ПАВЛИЧКО
ТИ ЗР╤КСЯ МОВИ Р╤ДНО╥
Ти зр╕кся мови р╕дно╖. Тоб╕
Твоя земля родити перестане,
Зелена г╕лка в луз╕ на верб╕
В╕д доторку твого з╕в’яне!
Ти зр╕кся мови р╕дно╖. Тв╕й дух
На милицях жада╓ танцювати.
В╕д ласк тво╖х закамен╕╓ друг
╤ посив╕╓ р╕дна мати!
Ти зр╕кся мови р╕дно╖. В╕ки
Ти йтимеш темний,
 як сльота ос╕ння.
В╕д погляду твого серця й з╕рки
Обернуться в сл╕пе кам╕ння.
Ти зр╕кся мови р╕дно╖. Ганьба
Тебе зустр╕не на шляху вузькому...
Впаде на тебе, наче сн╕г, журба -
╥╖ не понесеш н╕кому!
Ти зр╕кся мови р╕дно╖. Нема
Тепер у тебе роду, н╕ народу.
Чужинця шани ждатимеш дарма -
В тв╕й сл╕д в╕н кине см╕х-погорду!
Ти зр╕кся мови р╕дно╖...
1955
* * *
Л╕на КОСТЕНКО
Страшн╕ слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька прича╖лись,
коли не зна╓ш, з чого ╖х почать,
бо вс╕ слова були уже чи╖мись.
Хтось ними плакав, мучився, бол╕в,
╕з них почав ╕ ними ж ╕ завершив.
Людей м╕льярди, ╕ м╕льярди сл╕в,
а ти ╖х ма╓ш вимовити вперше!
Все повторялось:
 ╕ краса, й потворн╕сть.
Усе було: асфальти й спориш╕.
Поез╕я - це завжди неповторн╕сть,
якийсь безсмертний дотик до душ╕.
* * *
Василь СИМОНЕНКО
МОЯ МОВА
Все в тоб╕ з’╓дналося, злилося -
Як ╕ пом╕ститися в одн╕й! -
Шеп╕т зачарований колосся,
Поклик ╕з катами на двоб╕й.
Ти да╓ш поету дуж╕ крила,
Що п╕дносять правду в вишину,
Вченому ти лаг╕дно в╕дкрила
Мудрост╕ людсько╖ глибину.
╤ тоб╕ рости й не в’януть зроду,
Кв╕тувать в поемах ╕ в╕ршах,
Бо в тоб╕ - великого народу
Н╕жна ╕ замр╕яна душа.
1962
* * *
Спиридон ЧЕРКАСЕНКО
НАША ТВЕРДИНЯ
О р╕дна мово, скарбе м╕й!
В мертвотних напастях чужини
Ти - м╕й ц╕лющий, м╕й ╓диний
Душ╕ п╕дбито╖ нап╕й...
Нехай гнобить за роком р╕к
Над╕й незд╕йснених наруга, -
В тоб╕ м╕цна моя потуга,
На вс╕ скорботи певний л╕к.
╤ в кра╖ р╕дному терп╕нь -
Пут╕ недов╕дом╕ бож╕!
Сто╖ш ти гордо на сторож╕
Народних прагнень ╕ святинь.
Плюндру╓ все хижак лихий:
М╕й р╕дний край - сумна пустиня...
Лиш ти сто╖ш, як та твердиня,
О р╕дна мово, скарбе м╕й.
17.XI╤.1934

 Мово р╕дна! Ти ж - як море - безконечна, могутня, глибинна. Котиш ╕ котиш хвил╕ сво╖х лексикон╕в, а ╖м нема╓ к╕нця-краю.
 Красо моя! В тоб╕ мудр╕сть в╕к╕в, ╕ пам’ять тисячол╕ть, ╕ зойк матер╕в у годину лиху, ╕ переможний гук лицар╕в у днину поб╕дну, ╕ п╕сня серця д╕вочого в коханн╕ сво╖м, ╕ крик новонародженого; в тоб╕, мово, неосяжна душа народу - його щир╕сть ╕ щедр╕сть, радощ╕ й печал╕, його труд, ╕ п╕т, ╕ кров, ╕ см╕х, ╕ безсмертя його. Арфо серця мого! Люблю зажуру п╕сень тво╖х, ╕ невмирущий оптим╕зм гумору твого, ╕ музику сл╕в тво╖х. Скарбе м╕й ╓диний, з тобою я найбагатший ╕ найдужчий в св╕т╕, без тебе - перекотиполе, що його в╕тер несе у с╕ру безв╕сть, у млу небуття. Твердине моя, ╕ захисток, ╕ горд╕сть, ╕ розрада в годину смутку. Люблю тебе ╕ в гн╕в╕, коли ти клекочеш, як вулкан, ╕ гримиш громами на ворог╕в, ╕ вбити можеш словом ╓диним, як блискавкою. Люблю ╕ твою н╕жн╕сть, ласкав╕сть, лаг╕дн╕сть, коли ти одним-одн╕с╕ньким словом з╕гр╕ва╓ш, мов сонце, ╕ п╕дносиш над хмари та м╕ж зор╕, ╕ поверта╓ш до д╕яння, до життя, наснаго моя ╕ мудрий в╕чний вчителю м╕й.
 Св╕тлоносна! Ти завжди вабиш, чару╓ш, кличеш на тепл╕ й могутн╕ хвил╕ сво╖. ╤ я, в╕рний ╕ в╕чний юнга тв╕й... ╢дина печаль пройма╓, що не вистачить життя, аби переплисти тв╕й мовний океан. Бо ти ╓ В╕чн╕сть. Ти ╓ Правда, Добро ╕ Краса народу нашого.
 Тож такою ╕ будь в╕чно, мово р╕дна!
Серг╕й ПЛАЧИНДА, 1988.

«Х╤БА МАТИ БУВА ПРИМУСОВОЮ?»
 Не минуло й двох рок╕в, як доручення Президента Укра╖ни, закр╕плене Указом «Про р╕шення Ради нац╕онально╖ безпеки ╕ оборони Укра╖ни» в╕д 8 лютого 2006 року, в якому вказу╓ться на необх╕дн╕сть «вир╕шити питання щодо в╕дкриття у С╕мферопол╕ на баз╕ Будинку оф╕цер╕в В╕йськово-Морських сил Укра╖ни ╕нформац╕йно-культурного центру», було виконане.
 Кажуть, робота над вир╕шенням цього питання ведеться з початку року. ╤ ось 5 листопада - урочисте в╕дкриття Центру, що ма╓ повну назву: ╤нформац╕йно-культурний методичний центр з вивчення укра╖нсько╖ мови, л╕тератури, ╕стор╕╖ Укра╖ни (прохання не плутати з Всеукра╖нським ╕нформац╕йно-культурним центром, де керу╓ Г. Хм╕льовська). Бо повноваження нов╕тнього центру значно предметн╕ш╕ - це навчання двох груп в╕йськовик╕в (57 ос╕б) укра╖нськ╕й мов╕, ознайомлення з ╕стор╕╓ю Укра╖ни та народознавством, а бази поки що практично н╕яко╖, лише благородне бажання «надати гуман╕тарно╖ п╕дготовки в╕йськовослужбовцям та прац╕вникам Збройних Сил Укра╖ни з метою поглиблення вивчення ними ╕дейно-теоретичних засад незалежност╕ Укра╖ни, ╕стор╕╖ Укра╖ни, ╖╖ Збройних Сил та бойових традиц╕й, ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ культури, укра╖нсько╖ мови та л╕тератури. Виховання нац╕онально╖ гордост╕, патр╕отичних традиц╕й, любов╕ та пошани до укра╖нських традиц╕й, мови», - про все це розпов╕ли ведуч╕, дв╕ молоденьк╕ вчительки Тетяна Семенова та Тетяна Назаренко. Перша з них за походженням з материково╖ Укра╖ни, ╕нша - кримчанка, випускниця ТНУ. Вчительки розпов╕ли, що навчання проводитиметься зг╕дно з програмою ун╕верситету укра╖нознавства Збройних Сил, терм╕н навчання з’ясувати не вдалося, бо вс╕ посп╕шали - одразу ж п╕сля урочисто╖ частини одна з груп вирушила на урок.
 Але, судячи з ентуз╕азму гостей цього заходу, будуть незабаром у Центру ╕ пост╕йне прим╕щення, ╕ оргтехн╕ка, ╕ додаткова л╕тература та методичн╕ засоби. Бо ╕ д╕йсно, як сказав один ╕з промовц╕в, зустр╕чаючи в╕йськового, важко визначити кого в╕н буде захищати, форма у вс╕х схожа.
 Дуже промовистим був виступ голови кримського осередку УНП Олега Фомушк╕на, який, виявля╓ться, свого часу починав з суворовського училища ╕ пройшов вс╕ щабл╕ в╕йськово╖ служби, але укра╖нсько╖ мови тод╕ н╕де не вивчали ╕ нав╕ть поважним генералам в подальшому довелося опановувати ╖╖ самотужки.
 Таким, скаж╕мо, як заступник командувача В╕йськово-Морських Сил Збройних Сил Укра╖ни з берегово╖ оборони, начальник в╕йськ берегово╖ оборони, полковник Олександр Олекс╕йович Островський, який теж прив╕тав присутн╕х з под╕╓ю, що в╕дбулася в структур╕ Збройних Сил. В╕д Представництва Президента Укра╖ни в Криму промовляв перший заступник Пост╕йного Представника Президента ╢вген Драп’ятий. В╕н порад╕в з того, що укра╖нське слово, укра╖нськ╕ традиц╕╖ невмирущ╕, ╕ на кримськ╕й земл╕ теж. Адже щойно виступив з творами, присвяченими Т. Г. Шевченку, хор ветеран╕в в╕йни та Збройних Сил Укра╖ни (художн╕й кер╕вник Ольга Яншина), а за старшим покол╕нням на сцену вийшли учн╕ з Укра╖нсько╖ г╕мназ╕╖ в нац╕ональному вбранн╕, - ╕ укра╖нське слово продовжило сво╓ життя вже на юних вустах. ╢вген Михайлович пооб╕цяв Центру конкретну допомогу та ╕ взагал╕ виявив нам╕р встановити з ним пост╕йн╕ стосунки, а для початку цих стосунк╕в вручив 18 книжок, корисних для слухач╕в курс╕в. В╕н зауважив, що наша держава дуже толерантна в утвердженн╕ сво╖х засад, зокрема на Кримському п╕востров╕. Але поступово в╕дбува╓ться те, що ма╓ бути.
 Хоча з точки зору деяких «радикал╕в» таки надто толерантна - ця думка була прихована в п╕дтекст╕ деяких ╕нших виступ╕в. Будинок оф╕цер╕в найпершим в╕дкрив сво╖ об╕йми Всеукра╖нськ╕й орган╕зац╕╖ «Просв╕та». У велик╕й зал╕ можна було посп╕лкуватися, там лежали п╕дшивки укра╖нських газет, там, до реч╕, створювалася громада ╕ проводилися перш╕ служби УПЦ Ки╖вського патр╕архату в Криму. ╤ ось укра╖нське життя через добрий десяток рок╕в поверта╓ться сюди знову. Дуже добре було б, аби одержувати навички з укра╖нсько╖ мови могли вс╕ бажаюч╕ кримчани, звичайно, за ╕ншим планом навчання, аби змогли наблизитися до сво╓╖ держави серцем. Бо телебачення вже п╕шло ╖м «назустр╕ч» - вс╕ багатосер╕йн╕ ф╕льми - московськ╕, не дубльован╕, а укра╖нський текст пода╓ться внизу екрана. Це ран╕ше, як багато хто з╕зна╓ться, вивчали мову саме за такими сер╕алами. Бо що ж в тому хорошого, якщо люди не можуть заповнити конверта на пошт╕, прочитати анотац╕╖ до л╕к╕в. ╤ це не т╕льки ╖хня власна вина.
 А на свят╕ особливо вразили сво╓ю влучн╕стю ╕ образн╕стю в╕рш╕, що продекламували ведуч╕ щодо укра╖нсько╖ мови: «Х╕ба мати бува примусовою? Непутящим бува дитя!» Коли ж наберемося таки розуму?
Тамара СОЛОВЕЙ.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 09.11.2007 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5269

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков