Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2541)
З потоку життя (5645)
Душі криниця (3179)
Українці мої... (1409)
Резонанс (1409)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1609)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
В КРИМУ – 1937 Р╤К?!
"В медичних установах Криму з'явилися плакати ╕з закликом «пов╕домляти про покидьк╕в».


ЩО, НУ ЩО З НАМИ, НАРОДЕ НЕЗРЯЧИЙ???
Укра╖нська сп╕вачка Ан╕ Лорак, яка нещодавно отримала прем╕ю "Золотий грамофон - 2017" у...


ДО М╤Н╤СТРА НИЩУКА ╤ КНИГОВИДАВЦ╤В МО╢ ДРУЖН╢ ПОСЛАННЯ
В принцип╕, непрозор╕сть забезпечу╓ м╕н╕стерство. Але потребу тако╖ послуги спричиняють видавц╕...


З МОВЧАЗНО╥ ЗГОДИ БАЙДУЖИХ…
Журнал╕стка «Кримсько╖ св╕тлиц╕» Тамара Федор╕вна Соловей почала працювати в газет╕...


ЯК ТРЕБА СТАВИТИ ПАМ’ЯТНИКИ…
Прочитала у наш╕й «Св╕тличц╕» про встановлення пам'ятника Симону Петлюр╕ в В╕нниц╕....




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 09.11.2007 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 09.11.2007
НЕ МОВА ХВИЛЮ╢ ВАС, А ТЕРИТОР╤Я!

ШАНОВНА редакц╕╓ газети «Кримська св╕тлиця»! Я давно чув про ╓дину на Кримському п╕востров╕ укра╖номовну газету, але якось не випадало ╖╖ почитати (до Ки╖вщини вона, на жаль, не доходить, та й наклад невеликий з╕ зрозум╕лих причин), аби не випадок. Дек╕лька дн╕в тому, повертаючись з в╕дпочинку з Семидв╕р’я, що п╕д Алуштою, та чекаючи в с╕мферопольському вокзал╕ на св╕й потяг, в к╕оску «Преса» запитав якесь укра╖номовне видання. Звичайно ж н╕чого не було, окр╕м вашо╖ «Св╕тлиц╕» (зрос╕йщений Крим ревно «стереже» сво╖ ╕нформац╕йн╕ кордони). Тож з рад╕стю купив газету ╕ з великим задоволенням прочитав «от ╕ до» (дружина теж). При╓мно були вражен╕ зм╕стом статей, оформленням, а найголовн╕ше - злободенн╕стю, нац╕онально-демократичною спрямован╕стю та правдив╕стю викладеного матер╕алу.
 Хочу сказати, що в ун╕сон ваш╕й газет╕ ╕нколи друкую сво╖ дописи в газетах «Укра╖нське слово», «День», «Укра╖нська столиця», в м╕сцев╕й прес╕ тощо. Статт╕, як╕ я вам надсилаю, не були надрукован╕, але, на мо╓ переконання, були б дуже «на м╕сц╕» на шпальтах «Кримсько╖ св╕тлиц╕».
 Маю в сво╓му доробку багато ╕ншого матер╕алу на р╕зноман╕тну тематику (мовну, соц╕ально╖ спрямованост╕, повернення наших гастарбайтер╕в на Батьк╕вщину, ╕сторичну тощо). З великим задоволенням готовий сп╕впрацювати з вашою газетою, якщо запропонован╕ матер╕али будуть «до смаку» ╕ сприятимуть буд╕вництву Укра╖нсько╖ Укра╖ни.
 З глибокою пошаною до вашо╖ геро╖чно╖ (без переб╕льшення!) д╕яльност╕ в ╕нформац╕йно-окупованому простор╕ -
 Михайло та Св╕тлана ФАЛАГАШВ╤Л╤, пенс╕онери.
м. ╤рп╕нь, що на Ки╖вщин╕.

НЕ МОВА ХВИЛЮ╢ ВАС, А ТЕРИТОР╤Я!

В╤ДПОВ╤ДЬ НА ЛИСТ «ИСТИННОГО РУССКОГО» З МАР╤УПОЛЯ П. АВАКУМОВА ТА «ИЖЕ С НИМ»
В ОДН╤Й ╕з сво╖х передач «20 хвилин з В. Явор╕вським». п. Володимир зачитав листа «истинного русского» п. Авакумова з Мар╕уполя. Хоча багато чого з прочитаного ╕ так було в╕домо, але ц╕лий день ходив п╕д враженням, а увечер╕ «взявся за перо». Безумовно позиц╕я авакумових, грач╕в, костус╓вих, баул╕них, симоненк╕в ╕ ╖м под╕бних давно в╕дома, але мене обурю╓ ╕ виклика╓ лють позиц╕я влади, адже майже н╕чого не робиться, щоб якимось чином стаб╕л╕зувати ситуац╕ю на п╕вденному сход╕ ╕ в Криму. Створю╓ться враження, що влада д╕╓ за принципом «воно якось перемелеться та вляжеться». Хочеться волати, що Н╤! НЕ ВЛЯЖЕТЬСЯ ╤ НЕ ПЕРЕМЕЛЕТЬСЯ! - ╕ яскравим св╕дченням цьому ╓ парад прийнятих р╕шень обласних рад щодо надання рос╕йськ╕й мов╕ статусу рег╕онально╖ в областях Донецьк╕й, Луганськ╕й, Харк╕вськ╕й та у м. Севастопол╕, а потр╕бн╕ конкретн╕ д╕╖, щоб раз ╕ назавжди припинити под╕бне. В зв’язку з цим хочеться висловити дек╕лька пропозиц╕й:
 1. Вс╕м в╕домо, що кожна держава трима╓ться на певних ╕нститутах, як то: арм╕я, грошова одиниця, мова тощо.
╤ якщо перш╕ дв╕ ╕нституц╕╖ сприймаються громадянами Укра╖ни беззаперечно, без дебат╕в, то питання державно╖ мови, на жаль, чомусь вважають таким, з приводу якого можна пост╕йно дебатувати. Чому так ста╓ться? На м╕й погляд, це ста╓ться в зв’язку з тим, що влада проявля╓ злочинну нер╕шуч╕сть, слабк╕сть ╕ безд╕яльн╕сть. В статт╕ 10 Конституц╕╖ Укра╖ни говориться, що державною мовою в Укра╖н╕ ╓ укра╖нська мова. Держава забезпечу╓ всеб╕чний розвиток ╕ функц╕онування укра╖нсько╖ мови в ус╕х сферах сусп╕льного життя на вс╕й територ╕╖ Укра╖ни. В Укра╖н╕ гаранту╓ться в╕льний розвиток рос╕йсько╖, ╕нших мов нац╕ональних меншин Укра╖ни. Крапка. Ц╕кавий нюанс, що рос╕йська мова в 10 статт╕ Конституц╕╖ не входить в перел╕к мов нацменшин (виокремлення мо╓). Н╕як╕ дебати в цьому питанн╕ не потр╕бн╕ ╕ повинн╕ бути заборонен╕. Вс╕ розмови щодо статусу ╕нших мов можна починати т╕льки п╕сля внесення в╕дпов╕дних зм╕н до конституц╕йних норм конституц╕йною б╕льш╕стю у ВР (300 голос╕в). До прийняття цих зм╕н в Конституц╕╖ под╕бн╕ дебати, обговорення, р╕шення - протизаконн╕ ╕ повинн╕ розц╕нюватися як посягання
на конституц╕йний устр╕й в Укра╖н╕ ╕ п╕длягати реагуванню в╕дпов╕дних орган╕в. Крапка. Як св╕домий громадянин Укра╖ни я вимагаю в╕д влади в╕дпов╕дного реагування на посягання на п╕двалини Мо╓╖ Держави, одн╕╓ю з яких ╓ державна мова, на захист мо╖х прав користуватися нею на територ╕╖ Укра╖ни без вс╕х обмежень ╕ застережень. Необх╕дно негайно розглянути закон про рег╕ональн╕ мови. ╤дуть суц╕льн╕ спекуляц╕╖ з приводу «утиск╕в рос╕йсько╖ мови», ╕накше ця «бодяга» про «утиски» буде пост╕йно «бродити».
 2. Необх╕дно прийняти закон, який я умовно називаю «Про лояльн╕сть до держави Укра╖на» (як у Прибалтиц╕). Цим законом необх╕дно регламентувати ставлення вс╕х громадян до Держави, в як╕й вони живуть, ╖х права та обов’язки по в╕дношенню до не╖, д╕╖ громадян в раз╕ незгоди з певними р╕шеннями, в╕дпов╕дальн╕сть в раз╕ порушення цього, можна назвати, «Кодексу громадянина Укра╖на». Кому це не подоба╓ться - прошу пана з речами на вих╕д (ви╖зд). Я б нав╕ть затвердив певне вих╕дне грошове забезпечення - компенсац╕ю - для вс╕х бажаючих на ви╖зд (як у Прибалтиц╕), аби т╕льки не заважали нам нормально жити. Цим законом повинна бути передбачена заборона приниження ╕ захист державних ╕нститут╕в та в╕дпов╕дальн╕сть за ╖х порушення.
 Необх╕дно, нарешт╕, прийняти закон про титульну нац╕ю, надання певних переваг нос╕ям ╖╖, ввести в╕дпов╕дне квотування ем╕грант╕в тощо.
 В газет╕ «День» № 43 в╕д 17 березня ц. р. в рубриц╕ «Особиста думка» було надруковано невеличкий допис пенс╕онера - медика з Ки╓ва - Владислава Комова (на жаль, нещодавно в╕н помер) з красномовним заголовком «Як зм╕цнити Укра╖ну та Рос╕ю», в як╕й в╕н пропону╓ таке:
 1. Припинити вести антиукра╖нську ╕ антирос╕йську пропаганду ╕, навпаки, п╕дтримувати все добре, що ╓ в Укра╖н╕ ╕ Рос╕╖.
 2. Рос╕╖ зробити доступними в сво╖й кра╖н╕ укра╖нськ╕ ЗМ╤, ТБ, школи - як ╕ рос╕йськ╕ для рос╕ян в Укра╖н╕.
 3. В Укра╖н╕ у нац╕ональних школах 50% предмет╕в викладати державною мовою, як у Прибалтиц╕ (в Укра╖н╕ був заготовлений наказ про це, але «п’ята колона» приховала його).
 4. Стимулювати пере╖зд «русских» до Рос╕╖ й укра╖нц╕в - до Укра╖ни, в першу чергу, тих, хто хоче вивчати державну мову ╕ зм╕цнювати свою ╕сторичну батьк╕вщину. Гадаю, що пере╖хати захочуть максимум два - три м╕льйони з обох кра╖н. Це зм╕цнить як Рос╕ю, так ╕ Укра╖ну, ╕ вороги двох народ╕в перестануть використовувати мовне питання та розпалювати розбрат м╕ж слов’янами (запропонован╕ п. Комовим пункти наведен╕ без зм╕н).
 Я повн╕стю (╕ з великим ентуз╕азмом) п╕дтримую це гасло (поки що, на жаль, т╕льки на р╕вн╕ гасла). Мен╕ зда╓ться заходи, запропонован╕ п. Комовим, будуть д╕йсно т╕льки сприяти покращенню та зм╕цненню в╕дносин м╕ж рос╕янами та укра╖нцями. Але, на м╕й погляд, передувати виконанню цих чотирьох заход╕в, висловлених п. Комовим, повинно проведення в Рос╕╖ ╕ Укра╖н╕ референдум╕в п╕д умовною назвою «Чи бажа╓те ви за умови гарант╕й забезпечення достойного р╕вня життя пере╖хати в Укра╖ну (Рос╕ю) як на етн╕чну Батьк╕вщину?» П╕сля отримання результат╕в референдуму необх╕дно (якщо виникне така необх╕дн╕сть - а вона безумовно виникне) на найвищому р╕вн╕ в Укра╖н╕ ╕ Рос╕╖ прийняти в╕дпов╕дн╕ закони, як╕ б врегулювали умови перем╕щення вс╕х бажаючих. Можливо, це буде закон про репатр╕ац╕ю етн╕чних укра╖нц╕в (рос╕ян) в Укра╖ну (Рос╕ю), можливо, буде називатися якось ╕накше (не так вже й важливо).
 Значення под╕бно╖ акц╕╖ важко переоц╕нити. Як насл╕док цих (безумовно епохально-важливих д╕й), вважаю, настане нарешт╕ м╕ж двома державами час:
 - покращення психолог╕чно-пол╕тичного кл╕мату на р╕вн╕ двох держав;
 - покращення та поглиблення економ╕чних вза╓мов╕дносин;
 - зб╕льшення р╕вня дов╕ри одного народу до другого;
 - зведення до м╕н╕муму д╕й т. зв. «п’ято╖ колони» в Укра╖н╕, адже в╕дпаде ╖╖ необх╕дн╕сть в╕дстоювати ╕нтереси Рос╕╖ тут, в Укра╖н╕. Факти св╕дчать про те, що в Рос╕╖ таке поняття, як «п’ята колона», просто не ╕сну╓, наст╕льки вс╕ ╕ вся асим╕льовано;
 - покращення психолог╕чного кл╕мату всередин╕ самих держав;
 - зак╕нчення спекуляц╕й на тему «утиск╕в рос╕йсько╖ мови» в Укра╖н╕ ╕ укра╖нсько╖ в Рос╕╖ (хоча говорити про укра╖нську мову в Рос╕╖ та утиски ╖╖ сьогодн╕ - це просто см╕шно, там н╕чого утискувати, бо укра╖нська мова там примусово асим╕льована);
 - Укра╖ну, нарешт╕, антидержавн╕ сили не будуть роздирати та рвати «по-живому» на шматки «сх╕д - зах╕д», д╕лити за р╕зними ознаками: сх╕дняки-бандер╕вц╕, рос╕йськомовн╕-укра╖номовн╕, русоф╕ли-русофоби, укра╖ноф╕ли-укра╖нофоби тощо, тобто ц╕ д╕╖ будуть сприяти ц╕л╕сност╕ Укра╖ни як ун╕тарно╖ держави;
 - укра╖нц╕ нарешт╕ зможуть переконатися в тому, що у Рос╕╖ проти Укра╖ни нема╓ злих ╕мперських нам╕р╕в, що Рос╕я дружня держава (якщо це д╕йсно так, у чому я дуже сумн╕ваюся, тому що ╕стор╕я наших вза╓мов╕дносин св╕дчить про зворотне). Тод╕ напевне й питання ╢ЕП та ╢С наш╕ кра╖ни почали б розглядати п╕д ╕ншим кутом, а не з п╕дозрою, що хтось когось хоче надурити.
 ╤ найголовн╕ше, вс╕ ц╕ д╕╖ в╕дбудуться внасл╕док д╕йсного волевиявлення народ╕в ╕ на майбутн╓ могли б служити вз╕рцем добрих вза╓мов╕дносин м╕ж нашими державами. Можливо, тод╕ ╕ зникне принизливо-образливе визначення Укра╖ни, яке зараз циркулю╓ в ╤нтернет╕ - ВГН - «Временное государственное недоразумение». На мо╓ глибоке переконання (╕ не т╕льки мо╓, а й багатьох абориген╕в Криму), саме Кримська Автономна Республ╕ка ╕ ╓ ВГН. Була б Кримська область, як ран╕ше, ╕ все було б добре, багатьох проблем, як╕ зараз виникли, могло б не бути. Але нин╕шн╕й статус АРК надзвичайно влаштову╓ Рос╕ю, яка вбача╓ в Криму такий соб╕ антиукра╖нський плацдарм. Тепер стосовно закид╕в п. Авакумова:
 - щодо «Крыма - исконно русской земли», м. Севастополя, що «Севастополь город русской славы, город русских моряков», що «Севастополь был есть и будет русским». Ну що сказати цьому панку, у якого певно з╕ знанням ╕стор╕╖ проблеми, як╕ можна вибачити, зважаючи на небажання визнати той факт, що територ╕я Криму зг╕дно з Кучук-Кайнарджийським договором з Туреччиною у 1783 роц╕ була при╓днана (захоплена) Рос╕╓ю ╕ т╕льки п╕сля цього Рос╕я отримала вих╕д до Чорного моря. Хай пригада╓, за що фаворит Катерини II Г. Потьомк╕н отримав додаток до свого пр╕звища «Тавр╕йський»?. Хай пригада╓, хто завойовував Царгород ╕ Корсунь (сучасний Херсонес) - ки╖вськ╕ княз╕, захищав п╕вденн╕ кордони Великого княз╕вства Литовського, до складу якого входила ╕ Укра╖на-Русь? Правильно - черкеси та запорозьк╕ козаки, як╕ з’явилися в понизз╕ Дн╕пра в к╕нц╕ XIII на початку Х╤V стол╕ття, хто завойовував Кафу (нин╕шню Феодос╕ю) - найб╕льший нев╕льницький ринок на сход╕ - ╕ зв╕льняв в╕д рабства сво╖х сп╕вв╕тчизник╕в, хто стояв на сторож╕ кордон╕в Дикого поля? Хто п╕дкорював Очак╕в, Синоп, Трапезунд? Укра╖нськ╕ козаки-запорожц╕ на чол╕ з╕ славетними отаманами Сам╕йлом К╕шкою, ╤. Сулимою, П. Конашевичем-Сагайдачним. До реч╕, не випадково море, через яке тод╕ «скакали» запорозьк╕ козаки воювати Туреччину на сво╖х дубах та чайках, називалось не Чорним, а саме Руським морем ╕ це задовго до того, коли туди прийшли «истинно русские». Нав╕ть видатн╕ рос╕йськ╕ ╕сторики XIX стол╕ття С. М. Соловйов та В. О. Ключевський вимушен╕ були визнати: «История великороссов (читай рос╕ян) начинается с «залешанской земли» и с Московии, которые никогда не были Киевской Русью» и что «Русь в старину-то была, но великороссы как народ появились только в ХV╤ - ХV╤╤ веках» («завдяки старанням» Петра ╤ та Катерини II, як╕ «творили» нов╕тню ╕стор╕ю Москов╕╖ - Моксель - Рос╕╖, п╕длаштовуючи та спотворюючи ╖╖ на вимогу сво╖х ╕мперських амб╕ц╕й. - Авт.). Необх╕дно зазначити, що в ус╕ часи ╕снування московит╕в (пот╕м рос╕ян ╕ аж н╕як «не русских»), починаючи в╕д зал╕шанця Андр╕я Боголюбського, який зруйнував, сплюндрував та спалив у 1169 роц╕ Ки╖в (до реч╕, ще й викрав у Вишгород╕ ╕кону Богоматер╕, яка ╕ зараз знаходиться в Рос╕╖, правда, перейменована на Володимирську) до ╤вана ╤V Грозного, Петра ╤, особливо Катерини II ╕ (сучасн╕ «╕стор╕ографи» теж «пл╕дно» працюють на ц╕й нив╕), головним завданням «великорос╕в» було якомога повн╕ше присво╖ти ╕стор╕ю Ки╖всько╖ Рус╕, пристосувати ╖╖ до ╕стор╕╖ кра╖ни Моксель (кра╖ни угро-ф╕нських племен - мер╕, мокша, мурома, вес╕ тощо), а не навпаки, як заявля╓ п. Авакумов). Славетний рос╕йський ╕сторик XIX стол╕ття С. Соловйов про под╕╖ 1169 року писав так: «Вчинок Андр╕я Боголюбського був под╕╓ю надзвичайно╖ ваги, под╕╓ю, що дала новий напрямок ус╕й ╕стор╕╖, в╕д яко╖ простелився новий шлях, що з нього почався новий порядок на Рус╕. Таким чином на територ╕╖, в╕ддалено╖ в╕д центру Укра╖нсько╖ держави, на баз╕ неукра╖нського, а нав╕ть не слов’янського народу (про сво╓ слов’янство «великороси» у вс╕ часи з п╕ною б╕ля рота розпиналися, хоч ╕стинна ╓вропейська ╕стор╕ограф╕я давно визначила, що рос╕яни так╕ ж слов’яни, як турки християни»), в XII стол╕тт╕ закладено п╕двалини державно╖ орган╕зац╕╖, яка повол╕ почала перебирати кер╕вну роль в ╕стор╕╖ Укра╖ни, ╖╖ спадщину ╕ нав╕ть ╕м’я Русь, хоч жодних прав не мала н╕ на ту спадщину, н╕ на ╕м’я Русь». Доказом цього служить терм╕нолог╕я XI - XII стол╕ть, як поняття «Русь» прикладала т╕льки до Укра╖ни-Руси.
╤ немовби перегукуючись з С. Соловйовим, писав професор Московського ун╕верситету В. Ключевський «Великорусское (читай российское) племя... было делом новых разнообразных влияний... притом в краю, который лежал вне старой коренной Руси (Ки╖всько╖ Рус╕. - Авт.) и в XII в. был более инородческим, чем русским краем»
(В. Ключевский. Исторические портреты. Деятели истрической мысли. - М. Правда, 1990. - С. 41). Певно, що цих видатних муж╕в рос╕йсько╖ ╕стор╕╖ важко зап╕дозрити в упередженост╕ до Рос╕╖, адже саме вони були найвизначн╕шими поборниками думки про «перетекание славянства» з поруйновано╖ татаро-монголами Ки╖всько╖ Рус╕ до Зал╓шанських земель (Москов╕╖). Для пристосування та фальшування ╕стор╕╖ Москов╕╖ (Моксель) вс╕ засоби були добр╕: в╕д примусового звезення (крад╕жок) до Москви з Укра╖ни-Руси ╕сторичних раритет╕в (за прямою вказ╕вкою Петра ╤ та Катерини II) та з Ки╖всько╖ лаври, спалення манускрипт╕в, як╕ св╕дчили про ╕сторичну правду певних ╕сторичних факт╕в ╕ аж до прямого фальшування («коригування») ╕стор╕╖ Катериною II, яка прекрасно розум╕ла, що вся «╕сторична» думка Москов╕╖ на той час базувалася лише на вигадках, легендах та билинних переказах ╕ що приск╕плива ╓вропейська думка швидко розп╕зна╓, де ╕сторична правда, а де казки, ╕ викине геть на см╕тник московськ╕ вигадки про спор╕днен╕сть та спадко╓мництво ╕стор╕╖ Ки╖всько╖ Рус╕ та Москов╕╖ (б╕льш детально про ц╕ фальшування написано в статт╕ Володимира Б╓л╕нського «Як фальшували Рос╕йську ╕стор╕ю» - газета «Столиця» № 21 в╕д 23 - 29 травня 2003 р. та в його ж книгах «Открытие Великороссии» та «Страна Моксель», виданих у 2002 - 2006 рр. (хай не лякаються - написан╕ вони рос╕йською мовою).
 Це, так би мовити, з метою «осв╕ження» ╕сторично╖ пам’ят╕ п. Авакумова, хоч, на мо╓ переконання, ╕сторичн╕ факти цих ос╕б найменше ц╕кавлять, а послуговуються вони, в основному, ╕мперськими мр╕ями та емоц╕ями. Нав╕ть ц╕ поверхов╕ погляди на деяк╕ ╕сторичн╕ аспекти дають уявлення про «истинную русскость» Криму. Передова ╓вропейська думка давно д╕йшла висновку, що була т╕льки одна Укра╖на-Русь, яка стала ╓диною спадко╓мицею Ки╖всько╖ Рус╕. З метою спростування ц╕╓╖ ╕сторично╖ правди, до реч╕, ╕ була придумана ╕стор╕я «великорос╕в» для того, щоб задавити укра╖нський народ, загнати його в жорстоке рабство, вкрасти у нього власне ╕м’я, ╕стор╕ю ╕ начепити пот╕м ярлик «малороса» - недор╕куватого «хохла», принизити.
 ╤ взагал╕ пора вже «истинно русским» зрозум╕ти ╕ навчитися називати реч╕ сво╖ми ╕менами: ╓ держава Рос╕я з╕ сво╓ю рос╕йською мовою, а не «русским языком» тому, що... - читай абзац вище. Як говорив наш Великий Пророк «У них своя кра╖на ╕ мова, ╕ у нас своя кра╖на ╕ мова»... ╤нша справа, що цим «истинным» патр╕отам виг╕дно вносити плутанину в так╕ визначення. От ╕ спекулюють на формулюваннях та псевдоутисках. Всьому св╕тов╕ давно зрозум╕ло, що п╕д брехливими гаслами про утиски рос╕йсько╖ мови та надання ╖й статусу державно╖ прикрива╓ться рос╕йська експанс╕я, готу╓ться ╜рунт для перекроювання кордон╕в та лашту╓ться п’ята колона. Не мова хвилю╓ цих пан╕в, а територ╕я, ╕ панування над нею. Тепер щодо НАТО.
 Одразу скажу, що я гарячий прихильник вступу Укра╖ни до цього альянсу.
╤ не тому, що не бачу певних м╕нус╕в у цьому акт╕, а тому, що в Укра╖ни на сьогодн╕ нема╓ альтернативи. Поясню чому. Укра╖на на початку сво╓╖ незалежност╕ «добров╕льно» (ми зна╓мо, як це було добров╕льно) ядерно роззбро╖лася ╕ нараз╕ ╓диний спос╕б зберегти свою незалежн╕сть ╕ обороноздатн╕сть - це вступ п╕д Натовську парасольку, де гарантовано колективну безпеку. Адже Рос╕я, на жаль, саме та держава, де визнають не силу права, а право сили. Впевнений, якби Укра╖на була членом НАТО (або ж ╢С) не було б н╕ Тузли, н╕ «газзахвату», н╕ м’ясо-молочно╖ обструкц╕╖, н╕ маячн╕, н╕ деф╕лювання рос╕йських десантник╕в по територ╕╖ суверенно╖ Укра╖ни. 2017 р╕к не за горами. В╕йська Рос╕╖ нав╕ть не збираються покидати Укра╖ну, база в Новорос╕йську не буду╓ться, ЧФ покидати Севастополь ╕ не дума╓ (не випадково Рос╕я так затято упира╓ться проведенню ╕нвентаризац╕╖ сухопутних об’╓кт╕в в Криму та Севастопол╕ ╕ попросту «водить козу»). В Укра╖ни недостатньо важел╕в натиснути на Рос╕ю в цьому питанн╕, тому вступ до НАТО (думаю, це думка багатьох св╕домих укра╖нц╕в) ╓диний спос╕б здихатися нахабного «квартиранта» ╕ примусити його вивести сво╖ в╕йська з територ╕╖ нашо╖ держави.
 Зараз в укра╖нському пол╕тикум╕ посилено п╕д╕гр╕ва╓ться думка про перспективний статус Укра╖ни як нейтрально╖ позаблоково╖ держави (це думка екс-заступника м╕н╕стра закордонних справ Чалого, пол╕тик╕в учорашнього дня В╕тренко, Симоненка, Грача та деяких ╕нших). ╤стор╕я св╕дчить, що Укра╖н╕ дос╕ це не вдавалось. Згадаймо ╕сторичн╕ факти. За час╕в Богдана Хмельницького п╕сля кровопролитних в╕йн за свою незалежн╕сть ╕ отримання ╖╖ у Богдана було дек╕лька рок╕в «нейтрал╕тетного» життя м╕ж Польщею, Рос╕╓ю, Кримським ханством та Швец╕╓ю. Щоб запоб╕гти розриву на шматки Укра╖на вимушена була «при╓днатися» до Рос╕╖ на Переяславськ╕й рад╕ (чи зрад╕, кому як хочеться). ╤ хоч на думку Хмельницького це була всього лише тактично тимчасова угода, але вона перетворилася на б╕льш як трьохсотл╕тн╓ поневолення укра╖нського народу Рос╕╓ю з л╕кв╕дац╕╓ю державност╕.
 Нараз╕ ситуац╕я (на м╕й погляд) повторю╓ться: незалежна Укра╖на знаходиться м╕ж потужними геопол╕тичними центрами - НАТО - Рос╕я - США - ╢С. Через сво╓ надзвичайно зручне територ╕альне розташування (на перехрест╕ м╕ж ╢вропою та Аз╕╓ю) ╖й, Укра╖н╕, просто не дадуть бути нейтральною (згадаймо право сили сильного та закон вза╓мод╕╖ м╕ж кра╖нами «велико╖ ╕ мало╖ маси») - малу масу-кра╖ну обов’язково поглине кра╖на з б╕льшою «масою». ╤ тому, на м╕й погляд, це ╕ще один вагомий аргумент на користь вступу до НАТО п╕д гарант╕╖ колективно╖ безпеки.
 Великорос╕йський великодержавний шов╕н╕зм та нахабство вже давно в╕дом╕ ╕ стали «притчей во языцех» в усьому св╕т╕, ╕ лише «истинно русские» цього не хочуть бачити, бо певно т╕шать себе мр╕ями про «л╕беральну ╕мпер╕ю», «трет╕й Рим» та «входження» Укра╖ни в не╖. То ж к╕нця-краю ц╕й експанс╕╖ не видно. ╤ т╕льки згуртован╕сть укра╖нц╕в та створення патр╕отично╖ укра╖нсько╖ влади здатн╕ перетворити декларативно незалежну Укра╖ну в д╕йсно незалежну кра╖ну.
 Михайло ФАЛАГАШВ╤Л╤,
 пенс╕онер.
м. ╤рп╕нь, що на Ки╖вщин╕.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 09.11.2007 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5273

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков