Версiя для друку Обговорити в форумi

Наша сьогоднішня поетична гостя - РАЇСА ЗАХАРЧЕНКО, студентка Київського національного лінгвістичного університету імені Т. Г. Шевченка. Має другу музичну освіту. Вивчає англійську та німецьку мови. Пише чотирма мовами, хобі – художній переклад.
* * *
Не плач, бо зорі над тобою
Заплачуть теж
 в нещасну мить,
І світ огорнеться журбою,
І неба сонячна блакить
Враз спохмурніє.
 Не питайся,
Йому затьмарилось життя,
На легку путь
 не сподівайся,
Від стріл ворожих
 не ховайся,
Дивися прямо в майбуття!

Не плач, бо сонце
 над Майданом
Уже давно чекало дій…
Коли ж розіб’єш ти
 кайдани
І скажеш твердо:
 „Цей шлях – мій!”?
Коли ж?
 Відповідай негайно,
Бо час не згоден зачекать!
Життя не буде ідеальним,
Проте ти зможеш подолать
Всі негаразди і незгоди
І справжню віднайти
 свободу.
Не плач.
Життя того не любить,
Хто сльози ллє свої дарма,
Хто душу у безодні губить,
У кого витримки нема.
Життя того лиш поважає,
Хто вірить в свій
 єдиний шлях,
Хто з діями не зволікає,
Хто не живе суцільно в снах.
Тож будь в житті своєму
 паном,
А не холопом без надій.
Подумай: сонце
 над Майданом
Уже давно чекало дій.

* * *
На обличчі історії –
 зморшки часу,
Промені сонця –
 нервами мрій.
Небо ховається
 в блакитну рясу,
А під небом – збіги подій.
На струнах кобзи
 пісня спочине,
Зітхне криваво-тужним
 дощем,
Здійметься в небо
 й зорею полине,
Лишивши в серці
 солодкий щем.
На ґратах волі
 пальці свободи
Визбирують щастя.
 Безліч думок.
Живуть і вмирають
 цілі народи
За ефемерних ідей
 жмуток.
На землі моїй серпень грає
Сопілкою ніжних днів,
А історія все страждає
Від старання своїх творців.

* * *
В час лихоліття
 не втрачай надії,
Життя свого не згублюй
 задарма...
Не загуби свої великі мрії,
Нехай в дорогу
 кличе знов сурма!
Нехай гримлять громи,
 вітри ламають віти,
Ти пройдеш через все!
 Ти прагнеш і знайдеш!
Од відчаю нема куди
 подітись?
Та друже, мрій своїх
 не згублюй все ж.
Ти ще живий!
Не прикидайся мертвим!
Бо бездіяльність -
гірший ворог твій.
Ти не скорився,
 отже ти - не жертва.
Не загуби своїх великих мрій!
Не загуби!
 Бо світ без них страждає,
І сонце тьмяним
відблиском стає...
Можливо, хтось на тебе
 ще чекає,
І вірить, що у тебе думка є...
Хай думка - мрія,
 та вона існує!
Хай думка - промінь,
 та вона жива!
Життя твоїх фантазій
 не зруйнує,
А втілить в дійсність
 мрії та слова.
Та лиш тоді,
 коли ти сам повіриш,
Що мрія в тебе є
 і сила в тобі є,
Коли ти шлях свій
 поглядом заміриш
І віднайдеш покликання своє.
Ти за покликанням живи,
 живи скону!
Вставай та падай,
 і знаходь, і мрій!
Долай в дорозі різні перепони
І шлях пройди
 єдиний гідний свій.
* * *
Торкаюсь клавіш
полум’яною рукою
І рину необачно
 в чорно-білий світ.
Тут буду я
 завжди сама собою,
Збиратиму мистецтва
 дивний цвіт.
До неба доторкаюсь…
Чую звуки.
Вони для мене –
 благовісний спів.
Так, певно, янголи співають.
Мої руки
Висловлюють любов,
 і радість, й гнів.
Лечу я вільним птахом!
Це свобода!
Яка краса… Чи вперше бачу я
Звичайне листя,
сонце, квіти, воду
Та соловейка посеред гілля?
Не вперше. Але дивно –
 ніби вперше!
Крізь призму музики
 чудним здається все.
О, скільки таємниць
 цей світ безкраїй
Вже споконвіку
 нам в собі несе!
Чи владна я розкрити їх,
 пізнати?
Мабуть, що ні.
 Та і навіщо це?
Я хочу тільки музику кохати.
Нехай звучить життя,
немов концерт!
м. Київ.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #45 за 09.11.2007 > Тема ""Будьмо!""