Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТРЕТ╤Й УН╤ВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ: ПОМИЛКА Г╤РША ЗА ЗЛОЧИН
Р╕вно сто рок╕в тому Укра╖нська революц╕я мала можлив╕сть п╕ти ╕ншим шляхом, але...


ЯК ╤ ЧОМУ В 2017 РОЦ╤ РОС╤Я НЕ В╤ДЗНАЧИЛА СТОР╤ЧЧЯ РЕВОЛЮЦ╤╥
В хат╕ пов╕шеного не говорять про мотузку, а в нин╕шн╕й РФ мовчать про революц╕ю…


ОП╤Р УКРА╥НЦ╤В ЛАМАЛИ ГОЛОДОМ
Повний текст проекту резолюц╕╖ Палати Представник╕в Конгресу США до 85-х роковин Голодомору в...


КОМУН╤СТИЧН╤ ТОТАЛ╤ТАРН╤ РЕЖИМИ ВБИЛИ ПОНАД 100 М╤ЛЬЙОН╤В ЛЮДЕЙ ПО ВСЬОМУ СВ╤ТУ
A ще незл╕ченно б╕льше людей було змушене зазнати експлуатац╕╖, насильства ╕ невимовного...


РЕАЛЬНА ╤СТОР╤Я. СПОВ╤ДЬ ДИТИНИ БОРЦ╤В ЗА УКРА╥НУ
Мен╕ було три тижн╕. Мама вир╕шила мене пров╕дати ╕ пустилася в дорогу. Там ╖╖ п╕дстрелили...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 09.11.2007 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 09.11.2007
ЯК ТВОРИВСЯ СЕПАРАТИЗМ

╤СТОР╤Я ╤ СУЧАСН╤СТЬ

 Если бы хоть одна настоящая звезда упала на заслуженную грудь, то не осталось бы ни того человека, ни даже самых отдаленных его единомышленников!
 Козьма Прутков, «Плоды раздумья»

 На щастя, нашим уславленим (кавалерам «золото╖ з╕рки» така вогняно-пекельна смерть не загрожу╓. Адже наш╕ з╕рки «Героя Укра╖ни» автентичними ╕ справжн╕ми символами державницько╖ звитяги не назвеш. Нав╕ть умовно. Якщо шевченк╕вськ╕ «землячки» в Санкт-Петербурз╕ задо-вольнялися «циновими ╜удзиками» й «кокардами на лоб╕», то ще б╕льше змалорос╕йщен╕ владн╕ нащадки й у сво╖й держав╕ сьогодн╕ ганебно змавпували вищу нагороду з╕ звання «героя сов╓тського союзу» й так звано╖ «золото╖ з╕рки». Хоч би вже хреста, а не з╕рки одного з символ╕в смерт╕ за юдейською кабалою, запроваджено╖ другою людиною п╕сля Лен╕на Левом Троцьким. Як казали колись на Донеччин╕: приший мен╕, моя мамо, до ╜удзика каганець. (Автор урядових нагород в Укра╖н╕ Натал╕я Лопухова).
 А ще мудр╕ донеччани пом╕тили, що «як сорочка п╕друблена, так ╕ пошита». Тож й почало множитись, даруйте, глупство з цими нагородженнями Як кримець, наводитиму приклади стосовно сонячного п╕вострова ╕ його геро╖в.
 Значно знец╕нене масовим нагородженням кучм╕ст╕в, а ╕нод╕ й запеклих у сво╖х переконаннях антидержавник╕в, звання «Героя Укра╖ни», присво╓не сп╕вачц╕ Соф╕╖ Ротару (теж з п╕дмоченою репутац╕╓ю, адже вона перебувала ╕ в парт╕╖ «Союз», ╕ п╕дтримувала «рег╕онал╕в», себто завжди симпатизувала антиукра╖нцям. Але що з не╖ в╕зьмеш. Воно, як мовиться, таке вдалось), котра хоч в╕дверто не боролася проти держави, можна компром╕сово улагодити щодо патр╕отично╖ п╕сн╕ (хоч одн╕╓╖!) «Одна родина за столом...» й колись виконуваних п╕сень Володимира ╤васюка. Себто це нагородження ще можна якось зрозум╕ти. А присво-╓ння звання «Героя Укра╖ни», та ще з врученням нагороди в День Самост╕йност╕ нашо╖ Держави, оприлюдненням пр╕звища першим (хай ╕ за алфав╕том нав╕ть) «арх╕текторов╕» так звано╖ «автономно╖ республ╕ки Крим» Микол╕ Багрову - це глум над майже 900-тисячною громадою укра╖нц╕в п╕вострова й 340-тисячною - кримських татар. Адже цей витв╕р явля╓ собою цитадель антидержавництва й сепаратизму, лег╕тимну «Вандею», що в╕дверто ста╓ на герць з державою, та ще й може спертися на рос╕йський Чорноморський флот з ядерними ладунками. (Командуючий флотом адм╕рал ╤гор Касатонов хвалився в газет╕ «Крымская правда», що Чорноморський флот може знищити Укра╖ну). (Цитую за газетою «Флот Укра╖ни», 12.02. 1994 р.). А нам, укра╖нцям, й кримським татарам ця «автоном╕я» да╓
широку перспективу асим╕л╕зуватися й зникнути «аки обры», або ╕ндив╕дуально перебувати в культурно-етн╕чному гетто у власн╕й дом╕вц╕. Щоправда, ╕з заблокованими засобами масово╖ ╕нформац╕╖ державницького спрямування. Адже рад╕оканал «Культура», що транслювався в Криму т╕льки з 1 грудня минулого року (!), вже перекрива╓ться рос╕йським «Маяком», а щоб отримати передплачену газету «За Укра╖нську Укра╖ну», треба йти до кер╕вника ялтинсько╖ пошти, тиснути на нього й залякувати зливою письмових скарг до вищих ╕нстанц╕й.
 Антиукра╖нська ╕стер╕я в ц╕й так зван╕й «аерка» призводила до таких абсурдних вчинк╕в, як запровадження «московського часу». Уявля╓те, двадцять чотири област╕ в держав╕ живуть за одним вим╕ром часу, а одна - за ╕ншим. Зв╕сно, наведен╕ приклади не ╓ вичерпним ре╓стром «здобутк╕в» автоном╕╖, утворено╖ Миколою Багровим. Лог╕чним було б за минул╕ роки в╕днайти спос╕б, як покарати його, а не ув╕нчувати найвищою державною нагородою.
 В одн╕й з публ╕кац╕й автор цих рядк╕в небезп╕дставно ╕рон╕зував, що може прийти час й малорос╕йська влада (якщо б г╕потетично вона такою залишилася) нагородить такого ж малорос╕йського штибу оч╕льник╕в кримського укра╖нства за те, що вони зам╕сть боротьби шукали «порозум╕ння з великорос╕йськими шов╕н╕стами в Криму в 90-т╕ роки, себто за урядування нашого «героя». Правда, темпи морально-етично╖ деградац╕╖ верхн╕х ешелон╕в влади виявилися прискореними ╕ саркастичн╕ припущення вашого пок╕рного слуги усп╕шно перевершен╕, адже нагороджують вже й ворог╕в.
 Якщо ж, припустимо, бралася до уваги громадсько-пол╕тична чи наукова д╕яльн╕сть кандидата в геро╖, то зажадаймо в╕дпов╕д╕ на запитання: в╕н що, подво╖в ц╕нн╕сть Н╕к╕тського ботан╕чного саду? Розробив ╕ запровадив концепц╕ю еколог╕чно╖ реан╕мац╕╖ курортного Криму, що гине? Й вона виконана? В╕дродив виноградарство й сад╕вництво до р╕вня його спроможностей? Сприяв поверненню депортованих комун╕стичною владою кримських татар на батьк╕вщину? П╕дтримав укра╖нську владу щодо виведення з Севастополя в╕йськово-морсько╖ бази ╕ншо╖ держави? Запровадив викладання укра╖нською мовою в Тавр╕йському ун╕верситет╕ ╕м. В. Вернадського (там М. Багров уряду╓)? Виховав хоч одну генерац╕ю сво╖х студент╕в патр╕отами Укра╖ни?
 Таких запитань виника╓ безл╕ч, але на жодне ствердно╖ в╕дпов╕д╕ не буде. Адже, нав╕ть за поб╕жним ознайомленням, перед нами поста╓ парсуна зловмисника, що св╕домо д╕яв проти держави. Навести приклади?
 3 вересня 1990 року на зас╕данн╕ оргком╕тету з напрацювань пропозиц╕й щодо статусу Криму його оч╕льник, голова обласно╖ ради народних депутат╕в Микола Багров, сказав, що потр╕бно звернутися до Верховно╖ Ради СРСР ╕ запропонувати скасувати р╕шення в╕д 30 червня 1945 року про л╕кв╕дац╕ю Кримсько╖ АССР, а також в╕д 19 лютого 1954 року про передачу п╕вострова Укра╖нськ╕й ССР. Проте незважаючи на його ж заклики д╕яти виважено й не допускати помилок, кримському керманичев╕ так закорт╕ло, що вже 12 листопада на позачергов╕й сес╕╖ обласно╖ ради вир╕шено провести 20 с╕чня 1991 року референдум щодо статусу Криму. До мови, автор цих рядк╕в склав текст к╕лькох лист╕вок ╕з закликами до кримц╕в не брати участ╕ в цьому референдум╕. Одну з них тод╕ оприлюднило (крупним планом) центральне московське телебачення. Ось текст летючки мовою ориг╕налу, видрукувано╖ чималим накладом: «Крымчане! Не принимайте участия в референдуме по созданию Крымской советской социалистической республики! Этим вы сорвете коварные замыслы партократической мафии, стремящейся создать свою вотчину в Крыму.
 Сорвите их намерения укрепить свою личную власть над вами вашими же руками!»
 Проте, що було боротися нам к╕лькома тисячами лист╕вок з потужним пропагандивним апаратом обкому КПУ: «Совсем не тот центр тяжести», як казав Голохвостий з твору Михайла Старицького «За двома зайцями». Адже владний Ки╖в потурав ще т╕льки потенц╕йним сепаратникам.
 П╕дступн╕сть запланованого референдуму була в тому, щоб провести його за в╕дсутност╕ кримських татар, виселених з п╕вострова комун╕стичною владою в 1944 роц╕. Котр╕ вже поверталися, треба зауважити. Цим закладалася м╕жетн╕чна бомба з годинниковим механ╕змом, керована з московсько╖ Луб’янки. Адже «решалася доля в Москве и Киевов, и Тифлисов» (В. Маяковський). Згодом кер╕вництво п╕сля╓льцинсько╖ Рос╕╖ углед╕ло можлив╕сть не Крим в╕д╕брати в Укра╖ни, а Укра╖ну забрати разом з Кримом.
 А тим часом потужна пропагандивна машина зробила сво╓, й 20 с╕чня 1991 року 93 в╕дсотки кримц╕в проголосували за поновлення Кримсько╖ АССР. 12 лютого Верховна Рада Укра╖ни затвердила р╕шення кримського референдуму. Народний депутат Укра╖ни Валер╕й ╤васюк так сказав про це в ╕нтерв’ю згодом: «Саме Верховна Рада створила кримське питання. Лариса Скорик, ╤ван Драч, Дмитро Павличко - вс╕ вони голосували за поновлення Кримсько╖ АРСР» («За В╕льну Укра╖ну», 19.05 1992). На противагу ганебному малорос╕йству цих представник╕в культурно╖ ел╕ти був виступ нардепа пана Шлемка, котрий полум’яно й експресивно закликав колег не схвалювати антиукра╖нське д╕йство. Але де там!
 Щоправда, сепаратникам ╕ цього здалося замало й Микола Багров вже заявля╓: «Большинство жителей полуострова выскажутся за полную самостоя-тельность Крыма» («Известия», Москва, 17.10 1991).
 ╤ якщо так звана «верховна рада» Кримсько╖ АССР в декларац╕╖ про державний суверен╕тет Криму в╕д 4 вересня 1991 року ще «мудрствуя лукаво», заявля╓: «Стремясь создать правовое демократическое государство (?) в составе Украины (п╕дкреслено мною. - Л. В.), то вже 5 травня 1992 року обласного штибу «парламент» голосу╓ за запропонований «вожаком» акт про державну (?) самост╕йн╕сть республ╕ки Крим. А головна «республ╕канська» газета «Курортный Крым» в╕д 7 травня 1992 року виходить з шапкою, набраними великими л╕терами: «КРЬ╤М ПРОВОЗГЛАШЕН САМОСТОЯТЕЛЬНЬ╤М ГОСУДАРСТВОМ». Це був з╕рковий час нашого «героя». Перспективи стати президентом. А тод╕, як кажуть звичайн╕ люди, ╕ в дикому сн╕ в╕н не м╕г уявити себе геро╓м держави, проти котро╖ бореться. А оц╕нили ж й нагородили! Щоправда, наш Микола Васильович ще тод╕ думав про якийсь сво╓р╕дний «люфт» м╕ж добром ╕ злом у контекст╕ кримських под╕й. Бо чому ж у його заяв╕-зверненн╕ до кримц╕в ╕ народних депутат╕в 5 травня того ж року, п╕сля перел╕чено╖ низки проблем, що постали перед ним ╕ «парламентом», ╓ таке самовиправдальне: «Стоит ли в связи с этим говорить о какой-то вине крымчан, Верховного Совета Крыма в том, что эти проблемы возникли? По-моему, любой непредвзятый человек ответит - нашей вины в том нет. Их корни, более того, если говорить пре-дельно откровенно, нити управлення, всеми процессами находятся вне Крыма» («Курортный Крым», 07.05 1992). Ось тут в╕н ма╓ рац╕ю. Як вже було сказано, ляльководи сидять у «б╕локам’ян╕й». Така соб╕ «М╕нерва з голови Юп╕тера» щодо формування громадсько╖ думки в кримському контекст╕. Щоб мати гарну м╕ну при поган╕й гр╕, реноме поважного пол╕тика.
 А що в Криму не п╕шло за зразком Придн╕стров’я, Наг╕рного Карабаху чи Абхаз╕╖, то це не заслуга кримського пол╕тикуму обласного масштабу. Хоча легендарний пров╕дник чеченського народу Джохар Дуда╓в ╕ попереджав: «Войска, прошедшие школу «разоружения бандформирований» в Чечении, повернут на Крым. Усердно будут разыгрываться карты Восточной, Южной Украины, вас попытаются столкнуть лбами, втянуть в братоубийственную войну» («Голос Укра╖ни», 22.04 1995), а збройне вторгнення не в╕дбулося т╕льки тому, що запроваджено було ╕нший вар╕ант пол╕тики владним Кремлем, щедро опром╕нений кондовою рос╕йською ментальн╕стю: все й заразом. Що добре переклика╓ться з ген╕альною формулою Максима Горького «в России воровали и будут воровать всегда, пока кто-нибудь не украдет все».
 А щоб викладене не здавалося максимал╕змом укра╖нського нац╕онал╕ста й пошуком «в╕дьом», процитую дещо з рекомендац╕й незалежних експерт╕в Рос╕йського наукового фонду (того часу): «Отделение Крыма может рассматриваться лишь как начало цепной реакции территориально-государственного распада Украины, способного положить конец планам воссоздания мощного Украинского государства...
 В политическом и пропагандистском плане важно трансформировать проблему Крыма из территориального спора между Россией и Украиной в вопрос государственно-политического самоопределения населення КрАССР» («Л╕тературна Укра╖на», 14.05 1992). Саме це й робив тод╕ майбутн╕й кавалер «золото╖ з╕рки». Й ватажка 5-╖ колони в Укра╖н╕, котрий, як казав Возний з «Наталки Полтавки», «хитро, мудро, не дорогим коштом» побудував цитадель сепаратизму, себто виконав завдання, Кремль не м╕г забути й не в╕дзначити нагородою. Як в╕домо, в сов╓тськ╕ часи практикувалося присво╓ння звання «геро╖в» ╕ «лауреат╕в» через так зван╕ «закрит╕» укази Презид╕╖ Верховно╖ Ради засекреченим особам (винах╕дникам, розв╕дникам, виконавцям окремих завдань парт╕╖ та уряду, науковцям тощо). Наприклад, 11 с╕чня 1956 року ще н╕хто з перес╕чних громадян ╕ не п╕дозрював, що головний конструктор ракетно╖ тех-н╕ки в СРСР - Серг╕й Корольов ╕ йому дв╕ч╕ присвоювали звання героя Сов╓тського Союзу й лауреата к╕лькох Лен╕нських ╕ Державних прем╕й, а п╕сля його смерт╕ 12 с╕чня про це дов╕дався весь св╕т. Звичайно, хай Микола Васильович ще довго «здравству╓т», але як в╕н не топтатиме рясту, чи ми не дов╕да╓мось, що в╕н ще й герой Рос╕йсько╖ Федерац╕╖?
 До мови, автор ц╕╓╖ опов╕д╕ теж колись писав про сп╕кера кримського «парламенту»: «Над С╕мферополем майорять БАГРОВо-син╕, вчорашньо╖ УРСР, прапори... Вже ╕ Президент наш нав╕ть з трибуни пальцем посварив Багрова, а прапори як вис╕ли, так ╕ висять. Бо вони ╓ п╕д- твердженням того, що кримськ╕ сепаратисти впевнен╕ в сво╖й сил╕ ╕ в безсилл╕ тепер╕шньо╖ влади, яка сво╓ю байдуж╕стю ще б╕льше ╖х заохочу╓ ╕ показу╓ слабкодух╕сть перед ╕мперською Рос╕╓ю, що сто╖ть за ними» («Народна газета», 27.07 1992).
 М╕ркуючи над нонсенсом щодо цього нагородження, радше, даруйте, «dementia» (безглуздя, божев╕лля), мимов╕льно згаду╓ться норвезький майор В╕ндхун Кв╕сл╕н╜, який у роки Друго╖ св╕тово╖ в╕йни очолив мар╕онетковий уряд, а пот╕м скараний сп╕вв╕тчизниками на горло. Але ж то ╢вропа. Яка ж генеза цього малорос╕йського лицед╕йства з нагородженням? Як на мене, ймов╕рно, що автори перебували в полон╕ тако╖ соб╕ марг╕несно╖ ментальност╕, на кшталт дивовиж╕ з портретами Йосипа Стал╕на, що ╖х кле╖ли на лобовому скл╕ вантаж╕вок (част╕ше самоскид╕в З╤Л-130) вод╕╖ з недостатн╕м ╕нтелектуальним ╕ культурно-осв╕тн╕м р╕внем наприк╕нц╕
80-х рок╕в минулого стол╕ття. А що ж наш «достойник»? В╕н прийняв нагороду з рук прези-дента без докор╕в сумл╕ння.
 Леон╕д ВОЛОШИН.
 м. Ялта.
 (Газета «За укра╖нську Укра╖ну», № 36, 17 - 23 вересня 2007 р.).

ПАРАД СУВЕРЕНИТЕТОВ. КРЫМ - ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЙ ПОЛИГОН СУВЕРЕНИЗАЦИИ
(УРИВОК З КНИГИ М. БАГРОВА «МЫСЛИ О ПРОЖИТОМ»)
 ...Не хочу и сейчас полемизировать со сторонниками единой, соборной Украины. Наверное, в ближайшем будущем в её государственно-территориальном устройстве не произойдет перемен. Больше того, отнюдь не призывая к этому, хочу под-черкнуть, что принцип федерализма объективно, нравится это кому-то или нет, был заложен фактом возвращения крымских татар. Об этом, между прочим, на сессии Верховного Совета Украины сказал заместитель председателя Комиссии по вопросам государственного суверенитета, межреспубликанских и межнациональных отношений А. Корнеев: «Если у нас раньше жила только одна нация - украинская, а все остальные - национальные группы, то теперь будет жить отдельный народ. В этих условиях требуется особый статус региона».
 Абсолютное же большинство депутатов Верховного Совета Украины не хотело и думать об этом, а попытку воссоздания в Крыму автономной республики рассматривали как сепаратизм. В стенах парламента бушевали страсти - нас обвиняли во всех грехах, многие считали, что это козни Москвы. Учитывая всё это, я в своем выступлении на сессии решил сосредоточиться не только на необходимости восстановления автономной республики, но и на том, какой она должна быть, учитывая единодушное мнение абсолютного большинства населения Крыма, высказанное на референдуме. Привожу сокращенный текст этого выступления.
 «Вопроса, внесенного в повестку дня настоящей сессии, могло бы и не быть, если бы наша история не была деформирована, если бы созданная в 1921 году Крымская АССР не была преобразована в область, причем, как ни странно, после Великой Отечественной войны. Поэтому сегодня, обращаясь к каждому из вас, я призываю всех подойти к этому вопросу с высочайшей ответственностью и исправить допущенную несправедливость. На практике доказать, что мы, строя новое, правовое общество, готовы переосмыслить прошлое.
 Вполне естественно возникает вопрос: какой должна быть автономия? Общеизвестно, что в 1921 году в Крыму была создана Крымская Автономная Советская Социалистическая Республика, то есть из самого названия видно, что была создана не национальная, а территориальная автономия. В её Конституции, в частности, отмечалось: «Крымская Автономная Советская Социалистическая Республика, утверждая равенство и право на свободное развитие всех национальностей Крыма, отменяет все существовавшие ранее национальные и национально-религиозные привилегии и ограничения».
 О многонациональности характера Крымской АССР свидетельствует тот факт, что в её составе были различные национальные школы, сельские Советы, районы. Так, например, в 1930 г. в Крыму было 16 районов, в том числе 9 смешанных, 5 татарских, 1 русский, 1 еврейский. В 1936 году к ним добавилось еще 6 смешанных, 2 татарских и 1 немецкий.
 Сегодня кое-кто (это прозвучало в выступлениях) хотел бы видеть в Крыму национальную автономию, основываясь на идее приоритета одной нации, коренного народа. При этом чаще всего говорят о крымскотатарской автономии. Отмечу: как таковой её никогда не было. Если говорить языком научных фактов, то по этому поводу можно сказать следующее. Каждому, кто хотя бы в общих чертах знает историю, известно, что Крымский полуостров всегда характеризовался полиэтничностью населения и высокой динамичностью полиэтнических процессов. На каждом из его этапов здесь развивались и существовали различные культуры. Поэтому понятие «коренной народ» для Крыма имеет весьма относительный смысл.
 Иными словами, Крым относится к территориям, где владельцем не является какой-то господствующий этнос, а совокупность людей, проживающих здесь независимо от нацио-нальной принадлежности.
 Замечу, что территориальная автономия в Крыму не является каким-то исключением. Подобные образования есть в СССР.
 В референдуме 20 января этого года крымчане высказались в пользу воссоздания Крымской АССР. Итоги всенародного голосования в этот день показали высокую политическую активность населения. Характерно, что во всех городах и районах области проголосовало значительно больше, чем квалифицированное большинство, то есть больше той нормы, которая была заложена нами в принятом положении о референдуме. Следует отметить также и то, что участие в волеизъявлении приняли представители всех наций и народностей, проживающих в Крыму.
 В заключение подчеркну, что результаты проведенного референдума отражают внутреннее состояние и настроение абсолютного большинства населения области. Оно высказало свою волю к воссозданию Крымской АССР, в которой были бы гарантированы права и обязанности всех её граждан, независимо от национальной принадлежности.
 Уважаемые коллеги! От имени крымчан обращаюсь к вам - проявить государственную политическую мудрость, высокий гуманизм. Сегодня ваше взвешенное и ответственное слово в решающей степени может определить дальнейшие пути формирования Крымской Автономной Советской Социалистической Республики в составе суверенной Украины. Этим самым вы оправдаете надежды представителей всех народов, связавших судьбу с Крымом».
 Справедливости ради надо отдать должное Л. Кравчуку, возглавлявшему Верховный Совет Украины, который в своем выступлении сделал акцент на том, что «...если мы не учтем мнение людей, проголосовавших за автономию, то допустим огромную политическую ошибку». Это, безусловно, сказалось на результатах голосования. Не могу не вспомнить и
В. Козаренко, который в момент, когда чаша весов начала колебаться, сказал очень просто, мудро и убедительно: «Що ж сталося? А сталося те, що дитя народилося. ╤ хоч зараз наш╕ юристи кажуть, що це дитя позашлюбне, але ж воно ╓. ╤ в╕д нас залежить, чи мати Укра╖на скупа╓ його ╕ притисне до сво╖х грудей». За восстановление Крымской Автономной Советской Социалистической Республики проголосовало 253 депутата, против - только 18. С этого момента в судьбе Крыма начался новый, и как показало время - чрезвычайно сложный этап...

 В╤Д РЕДАКЦ╤╥. Книга Миколи Васильовича Багрова ╓ в наш╕й редакц╕йн╕й б╕бл╕отец╕. Наш коректор, який, до слова, зак╕нчив ф╕лфак ТНУ ще до того, як його ректором став Багров, в╕дразу пом╕тив, що на титульн╕й стор╕нц╕ автора по батьков╕ чомусь написали н╕ рос╕йською, н╕ укра╖нською мовою - «Васильйович» (може, це кримською?).
Але щоб збагнути, наск╕льки ця друкарська прикр╕сть символ╕чна, ма╓мо, принаймн╕, дочитати хоча б одну книгу шановного М. В. Багрова до к╕нця!

*  *  *
На фото: Л. Брежн╓в прибув на в╕дпочинок до Криму. Зустр╕ча╓ М. Багров...

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 09.11.2007 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5293

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков