Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СТОР╤НКАМИ “М╤СЦЕВОГО ЧАСОПИСУ”
Ще наприк╕нц╕ 2013-го, до початку под╕й на Майдан╕, поет та проза╖к ╤гор Дах (м. Червоноград)...


НЕЗР╤ВНЯНИЙ СВ╤Т ПЕТРИК╤ВСЬКОГО РОЗПИСУ
Нещодавно мала при╓мну зустр╕ч – на виставц╕ «╤нноватика в сучасн╕й осв╕т╕»...


СП╤ЛКА В╤ДЗНАЧИЛА ПИСЬМЕННИК╤В-КРИМЧАН
Михайло Вишняк вручив нагороди ╕ побажав Галин╕ Литовченко ╕ В╕ктору Стусу нових щедрих ужинк╕в...


СТЕПОВ╤ ОБРИСИ ПОЕТА
Не буде переб╕льшенням, якщо сказати, що Василь Латанський, якому 18 листопада виповню╓ться 79...


ЗИМА С╤ДА╢ НА ПОКУТЬ...
З Феодора-Студита ста╓ холодно й сердито.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 09.11.2007 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 09.11.2007
СВ╤Т ЛЮДМИЛИ ГРЕЙСЕР

МИСТЕЦТВО

 ╤дучи на зустр╕ч з Людмилою Грейсер, заслуженим художником Укра╖ни, я достоту не знала чого оч╕кувати. Адже вона 1963 року зак╕нчила живописно-педагог╕чне в╕дд╕лення Кримського художнього училища ╕м. М. Самокиша ╕, того ж таки року, стала членом бюро секц╕╖ граф╕ки Кримсько╖ орган╕зац╕╖ Сп╕лки художник╕в. А до цього вона вчилася у дитяч╕й художн╕й школ╕ при картинн╕й галере╖ ╕м. Айвазовського у в╕домого мистецтвознавця, художника, педагога М. Барсамова. На сьогодн╕ за плечима пан╕ Людмили багато персональних ╕ колективних виставок, р╕зних прем╕й ╕ в╕дзнак, визнання не т╕льки в Укра╖н╕, а й за кордоном. Так, 1994 року на м╕жнародн╕й виставц╕ в Н╕цц╕ (Франц╕я) художниця отримала гран-пр╕, 2004 року в╕дбулася ╖╖ персональна виставка на К╕пр╕, а цього року ╖й присво╓но почесне звання «Заслужений художник Укра╖ни». ╤ це т╕льки маленька частинка т╕╓╖ пал╕три досягнень, якими може пишатися ╕ похвалитися в╕домий акварел╕ст Людмила Грейсер. А треба з нею сп╕лкуватися, щось запитувати, але таке, чого н╕хто не запитував до мене, щось важливе, щоб ╕ ╖й було ц╕каво... Щоправда, як з’ясу╓ться трохи згодом у наш╕й розмов╕, найголовн╕ше - це природа, гармон╕я, краса ╕ полотна, але про це п╕зн╕ше...
 А поки - листопадова п’ятниця, «йодоване» ос╕нню листя ╕ дощ, Будинок художника ╕ хвилююче чекання на пан╕ Людмилу...
 Вона прийшла усм╕хнена, а в очах гор╕в той теплий вогник, що в╕др╕зня╓ митця та гармон╕йну людину в╕д ус╕х ╕нших. ╤ наша розмова полилася спочатку як маленьке джерельце, а пот╕м як повновода р╕ка життя ╕ мудрост╕. Ми розмовляли про дитинство пан╕ Людмили, яке проходило у кол╕ кримсько╖ (╕ не т╕льки) ╕нтел╕генц╕╖ ╕ яке в╕дзначалося тим, що мама навчила бачити д╕йсно прекрасне, про юн╕сть, у як╕й все вдавалося просто. Як каже сама пан╕ Людмила: «Мен╕ н╕коли не доводилося користуватися л╕ктями, щоб прокласти соб╕ шлях до мети. Певно, тому я не виховувала у соб╕ б╕йц╕вських якостей, але у цьому й потреби не було. Хоча, коли мо╖ подруги переймалися сво╖м зовн╕шн╕м виглядом, першими поц╕лунками ╕ коханням, я писала, працювала над собою ╕ над сво╖ми полотнами». Пот╕м ми говорили про студентськ╕ роки, про те, що тод╕ змушувало художницю хвилюватися. «Пам’ятаю такий випадок, - згаду╓ пан╕ Людмила, - ми писали натюрморт. Це були чи то як╕сь фрукти, чи то овоч╕ ╕ трил╕трова скляна банка з водою на зеленому тл╕. ╤ я працюю, а одногрупник мен╕ каже, що я все вигадала, ╕ таких кольор╕в насправд╕ не ╕сну╓. Я розхвилювалася, довго думала над цим, переживала, а пот╕м зрозум╕ла – все ╓. Треба вм╕ти бачити ╕ показувати, в╕дтворювати. Справа у т╕м, що у мене в╕д природи гарне в╕дчуття кольору. ╤ пишу я те, що бачу, а бачу красу природи, ╖╖ найнеймов╕рн╕ш╕ витвори ╕ фарби. Думаю, що саме природа ╓ найб╕льшим ╕ найвеличн╕шим художником у цьому св╕т╕».
 Звичайно, ми розмовляли ╕ про мистецтво, живопис ╕ акварель, про яку ╤ван Драч у сво╖й поез╕╖ «Весняна акварель» писав так:
 Це вже не сон – це сон-трава
 Гущ╕нь замш╕лу прорива
 ╤ н╕жним чадом, чудом чистим
 Бузкова св╕чка понад листом
 Вже злотом-пломенем жива.
 Це вже не сон – це вже котики
 Сидять на лозах в сн╕ екзотики,
 Мурличуть хижо, мають запити,
 Р╕й бдж╕л у пазур╕ зацапати,
 Продмухують пухнаст╕ ротики.
 А саме аквареллю працю╓ Людмила Мирон╕вна. «Розум╕╓те, я вибрала акварель, бо ми п╕дходимо одна одн╕й. В╕дбувся цей виб╕р дуже природно, так, власне, як ╕ все у мо╓му житт╕. Просто акварель ма╓ широку пал╕тру – в╕д ледь пом╕тно╖ прозорост╕ до насиченого кольору, безл╕ч техн╕к виконання. Це все да╓ мен╕ змогу виразити найтонш╕ емоц╕╖, в╕дтворити те, що вже створене... Акварель прекрасний матер╕ал. Хоча будь-який матер╕ал, звичайно, чудовий, просто кожен живописець обира╓ те, що ближче йому. Я реал╕ст, ╕ пишу кв╕ти. Я дуже ╖х люблю. Вони прекрасн╕, гармон╕йн╕, мають ╕деальну будову. А кольори! Хоча, ╓ у мене ще дв╕ теми, як╕ б хот╕лося виписати. Одна – храми. Я була на К╕пр╕, ╕ саме ц╕ культов╕ споруди мене вразили. Зна╓те, нав╕ть починала писати, але ще не все, що хот╕лося б, сказала у ц╕й тем╕... А друга – це Крим. Звичайно, Крим писаний багатьма. У кожного в╕н св╕й, р╕зний... Але мен╕ зда╓ться, що в╕н все одно ╕нший – монументальний, величний, духовний. У ньому закладена неперевершена м╕ць природи. Ось яким я бачу його ╕, спод╕ваюся, що напишу. Правда, для цього треба багато сил. Думаю, що зберуся духом ╕ все-таки за к╕лька рок╕в створю цей образ. Кв╕ти ж я пишу ще й тому, що вони супроводжують людину все ╖╖ життя - в╕д народження ╕ до смерт╕», - розказувала пан╕ Людмила.
 Але поступово, досить природно, наше сп╕лкування перейшло у царину ф╕лософ╕╖. Людмила Мирон╕вна под╕лилася сво╖ми думками про життя, звичайно ж, природу, красу ╕ гармон╕ю. Так, наприклад, за словами художниц╕, незважаючи на всю безмежн╕сть власно╖ фантаз╕╖, ╖й просто браку╓ останньо╖, щоб зрозум╕ти, як молода людина може знищувати людей ╕ себе: «Я вважаю, що кожна людина, якою б вона не була, прекрасна в╕д природи, ╕ за законами природи ма╓ творити красу. А терористи? Як може молода особа руйнувати те, що ╖╖ оточу╓. Не в╕рю, що це природно. Просто ми не завжди до к╕нця усв╕домлю╓мо, що не можна так знущатися над природою, ╖╖ красою. Вона ж може й не пробачити... А ми ╖╖ д╕ти, так╕, як ╕ все ╕нше п╕д сонцем... Переконана, треба нести позитив. Кажуть, що краса вряту╓ св╕т. Безперечно. А от хто вряту╓ красу? Ось у чому с╕ль питання. Звичайно, художники сво╖ми полотнами говорять з людьми, намагаються ╖м показати те, що бачать, навчити в╕дчувати ╕ дарувати добро. Вони не можуть залишатися осторонь сусп╕льного життя, але разом з тим ╖хня м╕с╕я - точно не в пол╕тиц╕, а в духовн╕й сфер╕. Вони допомагають людству вдосконалюватися».
 Ми говорили про безл╕ч речей, але чого б не торкалися у розмов╕, у всьому Людмила Мирон╕вна могла в╕днайти позитив ╕ красу, ╕, що найголовн╕ше, показати ╖х ╕ншим.
 Основою ж всього, як ви вже зрозум╕ли, художниця вважа╓ природу ╕ гармон╕ю. Через ц╕ поняття вона сприйма╓ св╕т, ╕ д╕литься сво╖м св╕тосприйняттям за допомогою прекрасних полотен з╕ справжн╕ми поц╕новувачами прекрасного. В╕домо, для нього не ╕сну╓ кордон╕в. Певно, саме тому ╖╖ люблять ╕ поважають глядач╕ не лише в Укра╖н╕, а й в Австр╕╖, Рос╕╖, Швец╕╖, Франц╕╖ та ╕нших кра╖нах св╕ту.
 Але розмова рано чи п╕зно зак╕нчу╓ться, так сталося ╕ з нашою. Ми попрощалися ╕ роз╕йшлися у сво╖ св╕ти з над╕╓ю ╕ спод╕ванням на наступн╕, випадков╕ ╕ не зовс╕м, зустр╕ч╕…
 Як в╕домо, сп╕лкування з людиною – це як в╕дкриття ще одного нев╕домого св╕ту. А якщо це д╕алог з митцем, художником зокрема, то завжди можна стати першов╕дкривачем чогось ц╕кавого. ╥хн╕й св╕т повниться глибинними сутт╓вими поняттями, як╕ вони, част╕ш за все, в╕дкривають у сво╖х полотнах, ╕ р╕дше, у сп╕лкуванн╕, бо вважають, що за них говорять роботи. Нам пощастило прив╕дкрити лаштунки св╕ту п╕д назвою «акварел╕ст Людмила Мирон╕вна Грейсер». У ╖╖ ф╕лософ╕╖ життя головне - в╕дчуття людиною матер╕-природи, яка багато дару╓, але може й забрати, ╕ розум╕ння ╕стинно╖ краси, яка д╕йсно здатна врятувати св╕т. На думку художниц╕, людству варто вже схаменутися, бо може бути п╕зно.
Катерина КРИВОРУЧЕНКО.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 09.11.2007 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5295

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков