Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СТОР╤НКАМИ “М╤СЦЕВОГО ЧАСОПИСУ”
Ще наприк╕нц╕ 2013-го, до початку под╕й на Майдан╕, поет та проза╖к ╤гор Дах (м. Червоноград)...


НЕЗР╤ВНЯНИЙ СВ╤Т ПЕТРИК╤ВСЬКОГО РОЗПИСУ
Нещодавно мала при╓мну зустр╕ч – на виставц╕ «╤нноватика в сучасн╕й осв╕т╕»...


СП╤ЛКА В╤ДЗНАЧИЛА ПИСЬМЕННИК╤В-КРИМЧАН
Михайло Вишняк вручив нагороди ╕ побажав Галин╕ Литовченко ╕ В╕ктору Стусу нових щедрих ужинк╕в...


СТЕПОВ╤ ОБРИСИ ПОЕТА
Не буде переб╕льшенням, якщо сказати, що Василь Латанський, якому 18 листопада виповню╓ться 79...


ЗИМА С╤ДА╢ НА ПОКУТЬ...
З Феодора-Студита ста╓ холодно й сердито.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 09.11.2007 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 09.11.2007
СВО╢Р╤ДН╤СТЬ УКРА╥НСЬКОГО БАРОКО
АНДР╤Й БЕЛЕНЬ

ДЖЕРЕЛА

З КНИГИ "ПЕРО ПИСЬМЕННИКА ╤ ПЕНЗЕЛЬ ХУДОЖНИКА"
 (Зак╕нчення. Поч. у № 40 - 44).

 Вважа╓ться, що останн╕ми за часом виконання портрет╕в ктитор╕в на повний зр╕ст ╓ парн╕ портрети двох брат╕в Шиян╕в - Якова та ╤вана. За простотою трактування образ╕в, зображення ╖х у прост╕й козацьк╕й одеж╕, без будь-якого антуражу, в╕дчува╓ться, що митц╕ все ближче п╕дступаються до народного св╕тобачення ╕ в сво╖х уподобаннях все б╕льше наближаються до очевидно╖ реальност╕. Бароковий нал╕т химерност╕, величавост╕, винятковост╕
бл╕дне, а простота ╕ безпосередн╕сть набувають ваги. Так╕ портрети Параски Сулими (1754), Гната ╫ала╜ана (середина XVIII ст.), Натал╕╖ Розумовсько╖ (середина XVIII ст.), Андр╕я Полетики (1760 p.), Панаса Ковпака роботи А. Моклаковського (1775 p.). Настають нов╕ часи. ╤ вже н╕би п╕дхоплю╓ естафету художник ╕ншого вим╕ру - Володимир Боровиковський з╕ сво╖м портретом Павла Руденка.
 ╤ все ж укра╖нська галерея портрет╕в 2-╖ половини XVII ╕ XVIII ст. виклика╓ захоплення. Справд╕, як Ки╖вська ╕ Л╕вобережна традиц╕я виробили в арх╕тектур╕ храм ╕з п╕рам╕дальною розбудовою, а в його оздобленн╕ - монументальний ╕коностас, так у портретному живопис╕ вона створила ктиторський портрет, який ╓ одним ╕з найхарактерн╕ших явищ тогочасно╖ нац╕онально╖ культури.

 ГРАФ╤КА
 Книжкова граф╕ка - гравюра ╕ рисунок - з’явилась тод╕, коли виникла потреба ╕люструвати друкован╕ видання. Барокова граф╕ка Укра╖ни 2-╖ пол. XVII до 70-х рок╕в XVIII ст. набула особливого розвитку у зв’язку з д╕яльн╕стю Ки╓во-Могилянсько╖ академ╕╖, де викладали ╕ малювання. Важливе значення мали художн╕ майстерн╕ Ки╖всько╖ лаври.
╤ хоч книгодрукування розпочалося в Укра╖н╕ на Заход╕ - в Остроз╕, у Львов╕, та п╕зн╕ше зах╕дноукра╖нськ╕ майстри пере╖здять до Ки╓ва, Черн╕гова, Новгорода-С╕верського, Стародуба, бо тут створюються досить пом╕тн╕ культуролог╕чн╕ осередки. В╕дом╕ ╕мена близько ста гравер╕в, що працювали у цей час в Укра╖н╕. Серед них вид╕ляються ╤. Щирський, О. та Л. Тарасевич╕, ╤. Мигура, Д. Галяховський, Н. Зубрицький, Г. Левицький, А. та Й. Гочемськ╕... Вони ╕люстрували книги ╕ займалися станковою граф╕кою. Техн╕чно спочатку розвивалась гравюра по дереву (аж до останньо╖ чверт╕ XVII стол╕ття). А вже пот╕м фах╕вц╕ ╕з закордонною виучкою перейшли в╕д деревориту до гравюри по м╕д╕.
 У тематиц╕ важливе м╕сце займала гербова емблематика, а також панег╕ричн╕ композиц╕╖. За зразки часто використовували так зван╕ кунс-бушки (кушбушки) - альбоми голландського, н╕мецького, французького походження. В Укра╖н╕ особливо добре сприймались голландськ╕ зразки. Але кожний талановитий художник виробляв свою манеру грав╕рування, витворював власн╕ композиц╕╖.
 Тож знову йдеться про самобутн╕сть. Автор розд╕лу про граф╕ку з «╤стор╕╖ укра╖нсько╖ культури» п╕д ред. ╤вана Крип’якевича Микола Голубець вважа╓, що барокова граф╕ка стала «найсильн╕шим чинником ╓вропе╖зац╕╖ укра╖нського мистецтва». В╕н же стверджу╓, що самою ╓вропе╖зац╕╓ю процес не ск╕нчився, «народилося мистецтво, що примушувало себе визнати й оц╕нити».
 З визначних майстр╕в, що прокладали шлях гравюр╕ в Укра╖н╕ в 1-й половин╕ XVII ст., був майстер ╤лля. Спочатку в╕н був ченцем у Льв╕вському монастир╕ св. Онуфр╕я, а п╕сля пере╖зду до Ки╓ва - в Ки╓во-Печерськ╕й лавр╕. Заре╓стровано 415 праць цього майстра. В╕н першим в Укра╖н╕ почав видавати граверн╕ альбоми без текст╕в (132 аркуш╕ з сюжетами «Книги Буття»). Цю ╕н╕ц╕ативу п╕дхопив ки╖вський ╕╓рей Прокоп╕й, виготовивши 24 аркуш╕ на сюжети «Апокал╕псису». Обидва вони брали участь в ╕люструванн╕ «Ки╓во-Печерського патерика», виданого в 1661 p.
 Це було, звичайно, ел╕тарне мистецтво, бо те, що виготовляли самод╕яльн╕ р╕зьбяр╕ (р╕зн╕ дереворитн╕ лубочн╕ поробки), було далеко недосконалим. Щодо само╖ техн╕ки виконання, то бароко не задовольнялося дереворитами, воно вимагало блискучих ефект╕в, яких можна досягти в гравюрах по металу. В╕д дереворит╕в до гравюр на м╕д╕ першим перейшов гравер ╕╓ромонах Никодим Зубрицький, який спочатку прибув з╕ Львова до Ки╓ва, а пот╕м пере╖хав до Черн╕гова, де працював з 1709 по 1724 p. Його потужний талант проявився уже в оздобленн╕ служебника (1691 p.)
 Як ╕ в бароков╕й л╕тератур╕, в граф╕ц╕ популярними були р╕зн╕ панег╕ричн╕ тези. У центр╕ панег╕рично╖ гравюри майже завжди був ╕деал╕зований образ когось ╕з духовно╖ чи св╕тсько╖ знат╕. Урочист╕сть, декоративне багатство таких твор╕в мали служити п╕днесенню сусп╕льного престижу того, кому присвячено панег╕рик.
 Одним ╕з видних панег╕рист╕в за покликанням був «смиренний чернець» ╤лар╕он Мигура (по-св╕тському ╤ван) - арх╕диякон Ки╓во-Печерсько╖ лаври, а п╕зн╕ше ╕гумен монастиря в Батурин╕. Як пише Дмитро Антонович, в панег╕ричн╕м екстаз╕ Мигура часом п╕д╕йма╓ться до високо╖ патетики, але композиц╕йне здеб╕льшого лиша╓ться ясним, гармон╕йним, а ╕нод╕ величаво монументальним»... (Укра╖нська культура. - К.: Либ╕дь, 1993. - С. 356). Таким же талановитим панаг╕ристом був ╤ван Щирський, який працював б╕льше у Черн╕гов╕, де п╕д меценатством ╓пископа Лазаря Барановича ╕люстрував книги ╕ не раз виготовляв панег╕ричн╕ гравюри на честь свого патрона.
 Цей художник зак╕нчив життя ╕гуменом у Любеч╕ п╕д Черн╕говом (зв╕дти походив святий Антон╕й Печерський), тож ╤. Щирський заснував Печерський монастир, яким управляв до 1714 p. Найвизначн╕шими майстрами укра╖нсько╖ гравюри бароково╖ доби Д. Антонович вважа╓ брат╕в Тарасевич╕в - Олександра ╕ Леонт╕я. Перший вдосконалював сво╓ мистецтво в Аугсбурз╕. Олександр Тарасевич грав╕рував портрети. Ц╕кавий посмертний портрет К. Клокоцького (гравюра на м╕д╕, 1685 p╕к). Портрет подано в обрамленн╕ рушника, нижче - труна, а ще нижче - смерть на кон╕ полю╓ на оленя. Вся картина сповнена глибокого елег╕йного настрою з ф╕лософським п╕дтекстом. Дерева з опалим листям по боках портрета св╕дчать, що за пок╕йним суму╓ ╕ сама природа.
 О. Тарасевич залишив глибокий сл╕д у розвитку всього укра╖нського мистецтва. Як знавець зах╕дно╓вропейсько╖ гравюри в╕н зум╕в сво╓р╕дно прищепити ╖╖ на укра╖нськ╕й п╕дщеп╕. Посл╕довники вдячн╕ йому ╕ за те, що в╕н залишив по соб╕ ц╕нну навчальну б╕бл╕отеку з рисувальними альбомами.
 Початок творчост╕ Леонт╕я Тарасевича пов’язаний ╕з В╕льно, туди в╕н не раз повертався. Зокрема, там в╕н виконав в╕домий портрет князя Карола Радзив╕лла. З 1695 р. Л. Тарасевич знову в Укра╖н╕. В╕н ╕люстрував видання «Патерика» (жит╕я святих), вн╕сши туди чимало рис сучасност╕ - типаж, одяг, арх╕тектурн╕ та ╕нтер’╓рн╕ зображення. Серед патерикових ╕люстрац╕й дуже виразний портрет Нестора-л╕тописця (гравюра на м╕д╕, 1702 p.). Старець щойно в╕д╕рвався в╕д писання л╕топису ╕ задумався на хвилинку, повернувшись вс╕м корпусом до глядача. Через в╕дчинен╕ двер╕ видн╕╓ться привабливий л╕тн╕й пейзаж ╕з будиночком. Туди б на св╕же пов╕тря, але ж н╕коли. Ще хочеться згадати одну роботу Л. Тарасевича - «Рад╕сть дн╕прових вод». В основ╕ - л╕ричний сюжет про творче натхнення. На берез╕ р╕чки дв╕ скел╕. На одн╕й з них сидить поет ╕з л╕рою, на друг╕й - здиблений пегас викрешу╓ копитом житт╓дайне творче джерело, вода якого водоспадами влива╓ться у р╕чище. А у вод╕ реально подан╕ бароков╕ русалки, ╕з сурмами ╕ скрипкою виграють серед хвильок в оточенн╕ дельф╕н╕в. Така алегорична, майже ╕дил╕чна, картина в бароковому дус╕.
 ╢ в цього автора ╕ геро╖чно-╕сторичн╕ мотиви - так╕, як, скаж╕мо, «Взяття Азова» (гравюра на м╕д╕, 1695 р.). «Л. Тарасевич по-бароковому пишний, але не через край, по-бароковому сол╕дний, але не важкий», - зазнача╓ Д. Антонович (там же, с. 358).
 У друг╕й половин╕ XVIII ст. вийшло чимало книг ╕з друкарн╕ Поча╖вського монастиря. Серед гравер╕в, як╕ тут працювали, сл╕д вид╕лити брат╕в Адама ╕ Йосипа Гочемських. ╤з твор╕в
А. Гочемського назвемо вишукан╕ офорти до Тр╕од╕она (1745) та до ╢вангел╕я (1768). Йосип Гочемський працював у 40-70-х роках XVIII ст. В╕дом╕ його сюжетн╕ заставки до ╢вангел╕я (1759), де сюжети перепл╕таються з бароковим орнаментом, створюючи ц╕каве декоративне враження. Брав участь Й. Гочемський ╕ в ╕люструванн╕ «Апостола», виданого в Поча╖вськ╕й майстерн╕ 1759 p.
 Сво╓ю манерою трактування образ╕в ╕ ф╕л╕гранним штрихом стил╕стично близький до А. Гочемського ки╖вський майстер А. Козачк╕вський. Його ╓вангел╕сти з Ки╖вського ╢вангел╕я 1733 p. вражають не т╕льки вм╕лим м╕дьоритом, але й символ╕кою оточуючого середовища. Апостоли А. Гочемського д╕ють серед природи.
 Серед найвизначн╕ших гравер╕в п╕знього укра╖нського бароко, що переходить у рококо, сл╕д назвати Григор╕я Левицького, якого в тогочасних паперах величали «коперштрихар Григор╕й». А до цього поп╕вський син п╕дл╕ток Григор╕й Н╕с (таке його справжн╓ пр╕звище) т╕ка╓ п╕сля Полтавсько╖ трагед╕╖ в╕д пересл╕дування поп╕всько╖ с╕м’╖ з р╕дно╖ Маячки над Ор╕ллю. Добившись до Ки╓ва ╕з законсп╕рованим пр╕звищем Левицький (як нащадок б╕бл╕йного покол╕ння Левита), вчився граверно╖ справи в Академ╕╖, пот╕м за кордоном, зв╕дки повернувся до Ки╓ва вправним майстром. Отак склалась доля законсп╕рованого вт╕кача, допом╕г талант, який передався ╕ його синов╕ Дмитров╕. Чи ж думав Григор╕й, що п╕зн╕ше його Дмитра заберуть у Санкт-Петербург ╕ в╕н буде малювати знаменит╕ парадн╕ портрети ╕мператриц╕? А сам Григор╕й залишив нам у спадок ц╕кав╕ граверн╕ роботи - ╕люстрац╕╖ до «Д╕янь апостольських», чимало аркуш╕в р╕зних гравюр. Згада╓мо талановито виконану Тезу Р. Заборовського (гравюра на м╕д╕, 1739 p.). У центр╕ в овал╕ подано портрет Заборовського в оточенн╕ восьми алегоричних муз. Обаб╕ч смуги, под╕лен╕ кожна на с╕м (число символ╕чне) окремих картин з видами ки╖вських святинь та символ╕чних кра╓вид╕в, а з неба на все це ллються снопом Бож╕ промен╕, на хмарках архангели та свят╕ з р╕зною емблематикою.
 Дмитро Антонович зазнача╓: «Григор╕й Левицький - найб╕льший укра╖нський майстер гравюри доби рококо, а може, ╕ вс╕╓╖ доби грав╕рувального мистецтва на Укра╖н╕ аж до XX ст.» (там же, с. 36).
 Отаке наше укра╖нське бароко - досить пишне, але, як писав Д. Антонович про Л. Тарасевича, «не через край», досить сол╕дне ╕ в той же час не важке». Воно було деколи й грайливим, але не втрачало м╕ри. Воно в нас вийшло таким, якими були ми, тод╕шн╕ укра╖нц╕. Зда╓ться, що ми не все ще втратили з того душевно п╕днесеного ╕ природно-символ╕чного, що ма╓ облагороджувати наше сучасне рац╕онал╕стично заземлене ╕ стурбоване невизначен╕стю сум’яття-буття.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 09.11.2007 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5297

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков