Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЧУБАРОВ НЕ ВИКЛЮЧА╢ НОВУ ХВИЛЮ МОБ╤Л╤ЗАЦ╤╥ В ОКУПОВАНОМУ КРИМУ
З 2022 року на територ╕╖ тимчасово окупованого Криму моб╕л╕зован╕ десятки тисяч чолов╕к╕в…


ПРОКУРАТУРА ГАМБУРГА ЗВИНУВАТИЛА СП╤ВРОБ╤ТНИК╤В SIEMENS У ПОРУШЕНН╤ КРИМСЬКИХ САНКЦ╤Й
Прокуратура висунула обвинувачення п'ятьом чолов╕кам, причетним до незаконного постачання газових...


У КРИМУ ПРОБЛЕМИ З╤ ЗВ’ЯЗКОМ П╤СЛЯ УРАЖЕННЯ В╤ЙСЬКОВО-МОРСЬКО╥ БАЗИ В СЕВАСТОПОЛ╤
Сили оборони Укра╖ни уразили рос╕йськ╕ велик╕ десантн╕ корабл╕ "Ямал" та "Азов", центр зв'язку ╕...


В╤ДНОВЛЕННЯ ВОДОЙМ КРИМУ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥ Ф╤НАНСУВАТИМУТЬ ЗА ПРОГРАМОЮ UKRAINE FACILITY
До 2014 року Укра╖на забезпечувала 85% потреб Криму у пр╕сн╕й вод╕ завдяки П╕вн╕чно-Кримському...


У СЕВАСТОПОЛ╤ ЗАТРИМАЛИ ХЛОПЦЯ ЗА АНТИВО╢ННИЙ НАПИС У БЮЛЕТЕН╤ НА «ВИБОРАХ ПУТ╤НА»
Хлопець написав у бюлетен╕ «Н╕ в╕йн╕, мир Укра╖н╕»…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 16.11.2007 > Тема "Крим - наш дім"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 16.11.2007
"САМОЗАХОПЛЕННЯ" ...ВЛАСНОГО ЖИТЛА

Цю садибу придбала ще ╤ннина бабуся в 1954 роц╕. Хата, "врем’янка" та 7 соток земл╕ п╕д садом ╕ городом. Тут маленьк╕ ╤нночкин╕ н╕жки знали на дотик кожну травинку, кожний кам╕нець. П╕сля повернення ╖╖ з батьками ╕з далекого Сахал╕ну (татко - в╕йськовий), провела ╤нна сво╓ дитинство саме в ц╕й хат╕. ╤ не цуралася н╕яко╖ роботи, дбаючи про ранн╕ врожа╖ овоч╕в та фрукт╕в. Дарма, що вивчилась на л╕каря-х╕рурга, а тепер вже ╕ очолю╓ одне з в╕дд╕лень пол╕кл╕н╕ки - у себе на "фазенд╕" вона звичайна ж╕нка, закохана в землю, ╕ земля в╕дпов╕да╓ ╖й тим же самим.
 Вже давно не стало бабус╕, ╕ садиба перейшла у спадок ╤ннин╕й мат╕нц╕ Ольз╕. Вже й ╤нна завела свою родину - Бог послав ╖й двох донечок. А ось хором╕в не послав. Як ведеться, перейшла жити до чолов╕ка (це близько до л╕карн╕ та ╕ квартира з╕ зручностями), але на не╖ два особистих рахунки - в двох к╕мнатах розташувалися свекор та чолов╕кова сестра. А в одн╕й - вся ╤ннина родина.
 ╤нод╕ виникала думка - чи не податися в батьк╕вське гн╕здечко назавжди, але якби ж то можна було прихопити з собою ванну к╕мнату, адже х╕рург завжди ма╓ бути "стерильним".
 А робота для ╤нни була не просто складовою життя: там вона пропадала з 8-╖ ранку ледь
не до 8-╖ вечора, до останнього пац╕╓нта. Здавалося, вся л╕карня атакувала лише ╤ннин╕ двер╕, у той час, як був доступний вх╕д до спец╕ал╕ст╕в такого ж проф╕лю. Як ╖м ус╕м дати раду, н╕чого не переплутати, не забути, аби це тривале оч╕кування сво╓╖ черги н╕ для кого не стало марним?
 Так ╕ минали дн╕ за днями, а "фазенда" залишалась для с╕м’╖ в╕ддушиною, де можна ╕ попрацювати, й в╕дпочити, знаючи, що ти н╕кому не заважа╓ш. На меж╕ тисячол╕ть, як, до реч╕, ╕ зараз з л╕карями держава не дуже панькалась, не вважаючи ╖хн╓ ф╕нансування прибутковою статтею. Тож коли ╤нн╕ знадобилася одразу тисяча долар╕в доньц╕ на навчання, вона була в розпач╕.
 Тому ╕ п╕ддалася на умовляння одн╕╓╖ з колег: "Здай "фазенду" квартирантам, а вони тоб╕ за це грошей позичать. У мене ╓ дуже порядна кримськотатарська пара..." Як з’ясувалося, у пари було ще й дво╓ малюк╕в. А грош╕ вони позичили зовс╕м не "за це", а п╕д 400%. Себто за три роки зам╕сть тисяч╕ ╤нна мала сплатити ╖м чотири тисяч╕ долар╕в. Тож вони не т╕льки тепер мешкали на об╕йст╕ безкоштовно, а ще й одержували по тисяч╕ долар╕в щор╕чно за свою незр╕вняну послугу.
 Розрахувавшись з╕ сво╖ми "благод╕йниками", ╤нна хот╕ла показати ╖м геть на двер╕, та все н╕як не наважувалась. Вона, як ╕ ран╕ше, приходила сюди поратися на город╕ ╕ в саду, але врожай, до останнього яблучка, збирали ╕нш╕. "Де все под╕лося?" - зверталася вона до Ленури. Та лише знизувала плечима: "Не знаю..." Св╕й улюблений жест вона повторила ╕ тод╕, коли одного разу господиня застала хатинку нап╕впорожньою - замок було з╕рвано, а те, що надбала бабуня за все сво╓ життя: посуд, б╕лизну, ковдри з верблюжо╖ вовни, зникло геть. Не зн╕тилася Ленура ╕ тод╕, коли ╤нна пом╕тила, що вс╕ реч╕ перекочували до ╖хнього господарства.
 Це вже було нестерпно, ╕ ╤нна почала уникати в╕дв╕дування сво╓╖ "фазенди". А квартиранти пом╕ж тим обживалися. На подв╕р’╖ вже стояла "Волга" найнов╕шо╖ марки. Придбав Рефат ╕ к╕лька маршрутних такс╕, з яких передавали йому виручку. Щоправда, з ф╕рмою з ремонту автомоб╕л╕в на цьому подв╕р’╖ щось незалагодилося - забастували сус╕ди. Тим часом Ленура навчалася на платному в╕дд╕ленн╕ медун╕верситету ╕ готувалася любити людей та дбати про ╖хн╓ здоров’я. У в╕льний в╕д б╕знесу час ╖╖ чолов╕к (чи не задля власно╖ безпеки?) працював у м╕л╕ц╕╖ у в╕дд╕л╕ м╕жнац╕ональних стосунк╕в.
 У ╤нни ж, навпаки, в житт╕ склалася кризова ситуац╕я: тяжко захвор╕ла матуся, яка жила з татком ╕ братом-╕нвал╕дом в Дн╕пропетровську. Склеротичн╕ явища зробили з не╖ людину, що потребу╓ пост╕йно╖ допомоги: вчасно погодувати, дати л╕ки, п╕дтримати теплим словом. ╤нна зрозум╕ла, що настав ╖╖ час в╕дплачувати добром за добро, турботою за турботу, безсонними ночами за безсонн╕ ноч╕, ╕ забрала маму до себе. А згодом, усв╕домивши, що не об╕йтися без нян╕, забрала до себе ╕ брата. Так в однок╕мнатн╕й квартир╕ ╖х стало п’ятеро, дво╓ - ╕нвал╕д╕в (на цей час старша дочка з с╕м’╓ю жила окремо).
 ╤ ось тут вже вс╕ в╕дчули ц╕лком конкретний дискомфорт. Мати заявила, що п╕де додому. Себто до успадковано╖ в╕д власно╖ матер╕ квартири, де ╕ сама прожила значну частину життя. Син вир╕шив ╖╖ супроводжувати. А коли здолали св╕й незначний шлях, були допущен╕ лише до вор╕т - нов╕ "дуже ╕нтел╕гентн╕ господар╕" до двору ╖х не запросили. Хвора ж╕нка отримала великий стрес ╕ одразу потрапила в кл╕н╕ку, на тривале л╕кування. А ╤нна в╕дчула ус╕м ╓ством: щось треба робити!
 Батько, який мр╕яв про перв╕стка-хлопчика, так ╕ не усв╕домив, що у них народилося д╕вчисько. Тож виховував ╤нну л╕дером, у тому числ╕, ╕ в с╕мейних стосунках. Такий с╕мейний розклад, зда╓ться, ц╕лком влаштовував й ╤нниного чолов╕ка. В╕н, зам╕сть того, щоб стати справжньою опорою для дружини в складн╕й ситуац╕╖, подався на зароб╕тки, ╕ вже к╕лька м╕сяц╕в н╕ його, н╕ тих зароб╕тк╕в вдома не бачили. Звичайно, кожна людина ма╓ право ╕ на в╕дпочинок, ╕ на газету в руках, зрештою, на особисту незалежн╕сть в╕д тих чи ╕нших обставин, тод╕ ╖й не хочеться т╕кати. Але по-справжньому чолов╕чий шлях - це створити нормальн╕ житт╓в╕ умови для себе ╕ найближчих людей, а не пересиджувати в кущах, дов╕ривши цю справу сво╖й мужн╕й, розумн╕й, вольов╕й, розважлив╕й дружин╕. Та невже ж за довге подружн╓ життя в╕н не пом╕тив, що ╤нна - не кам’яна, у не╖ н╕жне палке серце, сповнене сп╕вчуття ╕ любов╕ до людей, ╕накше не опинилася б у так╕й ситуац╕╖. Я пом╕чаю, що на ╖╖ оч╕ наб╕гають сльози. Та х╕ба ж х╕рурги плачуть? ╤ лаг╕дна посм╕шка перекреслю╓ цю образу на долю.
 А наступного дня ми зустр╕лися з ╤нною та ╖╖ подругою дитинства на "фазенд╕". Ленура клопоталася по господарству, годувала д╕тей, а ми сид╕ли б╕ля "врем’янки" на лавочц╕ п╕д дощем. Чекали Рефата, бо з Ленурою розмова не кле╖лася ╕ вона лише звично знизувала плечима: "Як скаже Рефат, так ╕ буде". А на решту запитань, мов школярка-дв╕╓чниця: "Не знаю... Не знаю... Не знаю..."
 О п╕в на восьму я мусила йти додому - на мене чекали сво╖ нев╕дкладн╕ проблеми. А ще мене дедал╕ б╕льше шокувала "дел╕катн╕сть" само╖ ситуац╕╖ - я уявляла, як незручно буде Рефатов╕, адже в╕н все ж таки м╕л╕ц╕онер та ще й фах╕вець з м╕жнац╕ональних стосунк╕в. Мен╕ здавалося, що в╕н ма╓ провалитися в╕д сорому кр╕зь землю, ╕ не хот╕лося бачити, як це в╕дбуватиметься.
 Вт╕м, дарма я турбувалася. Як виявилося п╕зн╕ше, Рефат п╕д землю не провалився, а пояснив, що н╕куди з цього житла йти не збира╓ться, поки не побуду╓ будинка. А пот╕м взагал╕ послався на "народ", який ма╓ розсудити, кому жити в ╤ннин╕й осел╕. Ц╕каво, який народ мав в╕н на уваз╕? Певне, не колег ╤нни по робот╕, де вона ма╓ дуже високий авторитет, ╕ не ╖╖ хворих, для яких вона стала останньою над╕╓ю. А якщо Рефат натякав на майстр╕в з земельних самозахоплень, то ╕ тим до нього було далеченько: ц╕ люди прагнули просто мати земельну д╕лянку, а Рефат забажав привласнити чужий будинок ╕з земельною д╕лянкою ц╕ною не менше 50 тисяч у. о. За живих господар╕в, не вклавши туди н╕ кошт╕в, н╕ прац╕, якщо не зважати на вмонтован╕ тут пота╓мн╕ розетки, що давали змогу користуватися електрострумом мимо л╕чильника.
 Не дочекавшись описано╖ розмови Рефата з ╤нною, я одержала в╕д не╖ об╕цянку, що вона вирушить додому не п╕зн╕ше восьмо╖, бо що ╖й робити серед чужих людей з ╖хн╕ми чужими клопотами?
 Але вона не дотримала свого слова. П╕сля аргумент╕в Рефата ╤нна п╕шла на самозахоплення власного житла. Вона непрохано ув╕йшла в к╕мнату, лягла в сво╓ д╕воче л╕жко ╕ розташувалася спати, ╕гноруючи розгублених в╕д неспод╕ванки квартирант╕в. Те ж саме повторилося ╕ наступного вечора, знову ╕ знову.
 Тож новоспеченим "господарям" не довелося скликати "в╕че" чи то курултай, аби з’ясувати вза╓мн╕ права: вони змушен╕ були тулитися по кутках, ╕ нав╕ть спати на п╕длоз╕.
 Дуже боюся ╕ переживаю за ╤нну, за ╖╖ моральний стан. Що вона в╕дчува╓? Як ╖й спиться у власному л╕жку, але у так╕й ворож╕й обстановц╕? Чи не ризику╓ вона б╕льшим, н╕ж втратити свою "фазенду"? ╤ як довго триватиме це протистояння? Якщо ╖╖ моб╕льник не в╕дпов╕да╓, мене охоплю╓ жах.
 Звертатися до суду вона чомусь не прагне. Можливо, в╕дштовхують ╖╖ тривала тяганина ╕ додатков╕ складност╕, враховуючи профес╕ю опонента. А до того ж, як к╕лька дн╕в тому заявляли по телев╕з╕╖, судов╕ виконавц╕ виконують лише 30% покладених на них обов’язк╕в. Можливо, просто не бажа╓ ╤нна н╕ для кого н╕ ганьби, н╕ моральних збитк╕в. Бо хоча вона й не ╓ фах╕вцем з м╕жнац╕ональних стосунк╕в, та як л╕кар не запиту╓: кого рятувати, чорнявих чи б╕лявих? Вона зна╓ - ус╕м болить однаково, ╕ кров у вс╕х одного кольору, ╕ життя одне. Тому ╕ спод╕ва╓ться, що ╖╖ квартиранти, у яких в Криму багато родич╕в, забезпечених житлом, ╕ майже поруч - бабуня, все ж таки зн╕муть самост╕йно свою проблему з ╖╖ вже стомлених в╕д житт╓вих негаразд╕в ж╕ночих плечей. Прожили с╕м рок╕в н╕ за спасиб╕ - ╕ досить!
 До реч╕, Ленура вже теж зак╕нчу╓ ╕нтернатуру. Ц╕каво, чи зможе вона стати справжн╕м л╕карем, чи т╕льки знизуватиме плечима ╕ питатиметься не у Г╕ппократа, а у свого чолов╕ка?
 Тамара СОЛОВЕЙ.
 (╤мена д╕йових ос╕б зм╕нен╕ з етичних м╕ркувань).

 КОНСУЛЬТАЦ╤Я ЮРИСТА ДМИТРА МОГИЛИ (м. С╕мферополь):

 В ситуац╕╖, що склалася, ╓ два вар╕анти вир╕шення проблеми:
 1. Звернутися до суду з вимогою "усунути перешкоди в користуванн╕ майном (будинком, квартирою)". При цьому в позовн╕й заяв╕ можна просити стягти моральну ╕ матер╕альну (в раз╕ пог╕ршення буд╕вл╕ з вини незаконно проживаючих) шкоду. Одержати р╕шення суду ╕ виконавчий лист. Звернутися з виконавчим листом в ВДВС для в╕дкриття виконавчого провадження. Виконання можливе, якщо будуть зад╕ян╕ сп╕вроб╕тники м╕л╕ц╕╖ для примусового виселення.
 2. Зг╕дно ╕з ч. 1 ст. 317 Цив╕льного кодексу Укра╖ни, власнику належать права волод╕ння, користування ╕ розпорядження сво╖м майном.
 Зг╕дно ╕з ч. 1 ст. 319 Цив╕льного кодексу Укра╖ни, власник волод╕╓, користу╓ться, розпоряджа╓ться сво╖м майном на власний розсуд.
 Зг╕дно ╕з ч. 1 ст. 321 Цив╕льного кодексу Укра╖ни, право власност╕ ╓ непорушним. Н╕хто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його зд╕йсненн╕.
 Зг╕дно ╕з ч. 2 ст. 4 Закону Укра╖ни "Про власн╕сть" власник ма╓ право зд╕йснювати щодо свого майна будь-як╕ д╕╖, як╕ не суперечать закону.
 (Жодним законом Укра╖ни не передбачено, що власник будинку не ма╓ права виселити з нього ос╕б, як╕ там незаконно проживають).
 Зг╕дно ╕з ч. 1 ст. 19 Цив╕льного кодексу Укра╖ни, особа ма╓ право на самозахист свого громадянського права в╕д порушник╕в ╕ протиправних заз╕хань. Самозахистом ╓ застосування особою засоб╕в протид╕╖, як╕ не заборонен╕ законом ╕ не суперечать моральним основам сусп╕льства.
 Виселення з будинку ос╕б, як╕ там незаконно проживають, не ╓ аморальним вчинком, оск╕льки особи, що незаконно проживають в буд╕вл╕, завдають моральних страждань власнику, бо в╕н позбавлений права користуватися ╕ розпоряджатися сво╖м майном.
 Для практичного зд╕йснення цього необх╕дно: письмово попередити незаконно проживаючих в будинку ос╕б, що у раз╕, якщо вони не облишать д╕м до визначено╖ дати, то будуть примусово виселен╕. Зад╕яти к╕лька ос╕б, як╕ могли б допомогти винести реч╕ незаконно проживаючих в будинку. Бажано залучити сп╕вроб╕тник╕в м╕л╕ц╕╖ для п╕дтримання порядку. П╕сля того, як вс╕ реч╕ незаконно проживаючих ос╕б будуть винесен╕ за меж╕ домоволод╕ння, необх╕дно одразу ж пов╕сити нов╕ замки на вс╕ двер╕.
 Якщо ж незаконно проживаюч╕ спробують потрапити назад - це вагома причина для викликання м╕л╕ц╕╖ ╕ порушення крим╕нально╖ справи за фактом проникнення сторонн╕х ос╕б в домоволод╕ння.
 При соб╕ необх╕дно мати документ, що п╕дтверджу╓ особу ╕ право власника на домоволод╕ння.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 16.11.2007 > Тема "Крим - наш дім"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5307

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков