Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо ус╕м читачам-шанувальникам «Кримсько╖ св╕тлиц╕» - т╕╓╖, справжньо╖, що в...


МОЛОД╤Й НЕЗАЛЕЖН╤Й УКРА╥Н╤ – МОЛОДИЙ ШЕВЧЕНКО
24 серпня, на День Незалежност╕ в м╕ст╕ ╤рпен╕ на Ки╖вщин╕ в╕дбулося урочисте в╕дкриття...


«ВАША П╤ДТРИМКА Д╤ТЕЙ СЬОГОДН╤ - ЦЕ ПОТУЖНА ╤НВЕСТИЦ╤Я В КВ╤ТУЧЕ МАЙБУТН╢ УКРА╥НСЬКО╥ ЗЕМЛ╤!»
Давайте ще раз подяку╓мо тим, завдяки кому конкурс в╕дбувся!


АФРИКАНСЬК╤ СТУДЕНТИ В УКРА╥Н╤
Нарешт╕ африканець вийшов ╕з ступору розгубленост╕, посм╕хнувся ╕ сказав: «Я не...


СВ╤ТЛИЧАНСЬКО-КОНОНЕНК╤ВСЬКИЙ Л╤ТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС - ЯК М╤СТОК ДО НОВОГО УКРА╥НСЬКОГО КРИМУ
держава Укра╖на ╕ пальцем не зворухнула, аби хоч якось п╕дтримати дитячий л╕тературний конкурс,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 16.11.2007 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 16.11.2007
М╤Ж ГЕРО╥ЗМОМ ╤ "БУЗИН╤ЗМОМ"

КУЛЬТУРА ╤ ЖИТТЯ

В╕дколи прочитав статтю кримського ╕сторика ╤горя Лос╓ва "Де тече геопол╕тичний Збруч?" ("Експрес", 12.05.2007) - ледь не щодня переосмислюю тези ╕ висновки цього патр╕отичного севастопольця.
В╕н анал╕зу╓ особливост╕ кожно╖ з чотирьох Укра╖н: "бандер╕всько╖", "петлюр╕всько╖", "махновсько╖" ╕ "сов╓тсько╖". Нагадаю, що "бандер╕вська" Укра╖на - це все, що на зах╕д в╕д Збруча. "Петлюр╕вська" включа╓ центральн╕ област╕, "махновська" - це Запор╕зька, Одеська, Микола╖вська, Херсонська та Дн╕пропетровська област╕. Ну, а "сов╓тська" - це Харк╕вщина, Луганщина, Донбас ╕ Крим.
Н╕би й штучний трохи под╕л, але зроблений в╕н соц╕ологами ╕ пол╕тологами на основ╕ голосувань електорату у 2004 ╕ 2006 роках. Назви, звичайно, придумали жарт╕влив╕, але досить влучн╕. Про те, що "махновська" ╕ "сов╓тська" Укра╖ни виразно в╕др╕зняються одна в╕д одно╖ хоча б за р╕внем укра╖н╕зац╕╖ говорить той факт, що в Одес╕, скаж╕мо, майже 70% д╕тей навча╓ться укра╖нською мовою, а в Донецьк╕й област╕ - лише 26%. В самому Донецьку - щось близько 10%. Про Крим я взагал╕ мовчу.
Отже, "Укра╖ни" наш╕ р╕зн╕, люди мислять теж неоднаково. В кожному рег╕он╕ сво╖ м╕фи, сво╖ геро╖ та антигеро╖. Як все це по╓днати? Здавалося б, краще на основ╕ правди. Але як ╖╖ взнати? У багатьох ситуац╕ях виб╕р доводиться робити м╕ж к╕лькома вар╕антами правди. Н╕чого не поробиш, адже живемо в часи демократ╕╖ ╕ плюрал╕зму думок. "За що боролися, на те й напоролися..."
Тепер нашу ╕стор╕ю пишуть не лише ╕сторики з патр╕отичними поглядами, але й безл╕ч досл╕дник╕в на кшталт Олеся Бузини. Ну що ж, кожна "Укра╖на" потребу╓ сво╖х ╕сторик╕в. Ситуац╕я ускладню╓ться тим, що якась частина "╓вроукра╖нц╕в" живе в Донецьку та в С╕мферопол╕. А певна доля "аз╕атських укра╖нц╕в" ╓ нав╕ть у Львов╕. Тож попит на Грушевського ╓ нав╕ть у Севастопол╕, а Олеся Бузину читали б ╕ у м╕ст╕ Лева; питання т╕льки в тиражах, в к╕лькост╕ прим╕рник╕в.
Нещодавно отримав к╕лька книжечок "Босон╕ж по стерн╕" поетеси ╕ нашо╖ читачки з Мел╕тополя Тамари Бойко. Типова ╓вроукра╖нка"! Ось як вона пише про бандер╕вц╕в:

Це ж горд╕сть наша, це геро╖ Укра╖ни!
Ми, сх╕дняки, в 30-т╕ ще зломились,
Вони ж боролися аж до загину
╤ в╕рн╕ Укра╖н╕ залишились.

А сьогодн╕ подарував один прим╕рник ялтинцю Остапу К╕ндрачуку, який при╖хав до Львова з╕ сво╓ю улюбленою бандурою. Переглянули к╕лька в╕рш╕в ╕ обговорю╓мо ╖х на вулиц╕. Розмова жвава ╕, погодьтеся, знакова: мешканець "бандер╕всько╖" Укра╖ни (себто я), а також "сов╓тсько╖" (Остап К╕ндрачук) обговорю╓мо в╕рш╕ "махновсько╖" поетеси. А також анал╕зу╓мо феномен позитивних ╕ негативних м╕ф╕в. Розпочати варто саме з╕ сл╕в ялтинського бандуриста:
- Читав нещодавно книгу ки╖вського музиканта Володимира Кушпета, у як╕й в╕н стверджу╓, що не було кобзар╕в-трибун╕в, а лише старц╕, жебраки... На думку киянина, кобзар-трибун (чи революц╕онер) це т╕льки м╕ф.
- Дивно, що таке говорить Володимир Кушпет. Мо╖ знайом╕ з В╤А "Кобза", який "грим╕в" у 70-т╕ роки, стверджують, що Володимир - патр╕отична людина. Знають його добре, бо ╕ в╕н був одним з "кобзар╕в". Чому зайняв таку позиц╕ю? Мабуть, ма╓ багато п╕дтверджень того, що кобзар╕ ходили Укра╖ною ╕ старцювали. А п╕дтверджень того, що вони закликали до повстань - не виявив. От ╕ посп╕шив з висновками... Важливо ще знати - яку саме епоху в╕д досл╕джував. Наприк╕нц╕ Х╤Х стол╕ття, може, й не закликали до повстань. А що вони робили п╕д час Кол╕╖вщини?
- У друг╕й половин╕ Х╤Х стол╕ття було вже багато досл╕дник╕в кобзарського руху. Вуличн╕ кобзар╕ бачили, що укра╖нських ╕нтел╕гент╕в у вишиванках ц╕кавлять саме геро╖чн╕ козацьк╕ п╕сн╕. ╤ вони залюбки ╖х виконували. А селянам сп╕вали жал╕бн╕ п╕сн╕ про недолю...
- Най╕мов╕рн╕ше, саме так воно ╕ було. Не сл╕д все зводити до старцювання, жебрацтва. Кобзар╕ були неперес╕чними людьми вже хоча б тому, що завжди були "на виднот╕"; мали певну цехову сол╕дарн╕сть, сво╖ товариства. Якщо геро╖ нагороджувалися серед простих "гречкос╕╖в", то чому кобзар╕ у певний час не могли ставати трибунами?
- Трохи диву╓ сам п╕дх╕д досл╕дник╕в. З’явля╓ться якась "бузин╕стична" теч╕я серед ╕сторик╕в. Навесн╕ я прочитав велику статтю в "Дзеркал╕ тижня", де Устим Кармелюк виставля╓ться не як народний месник, а як злод╕й ╕ розб╕йник. Автор наводить приклади напад╕в на селян, м╕щан, шляхтич╕в... ╤ назива╓ народного улюбленця не Кармелюком, а
"Карманюком".
- Я також читав цю статтю Св╕тлани Кабачинсько╖. Назива╓ться вона "Раб вол╕". Авторка вперто доводить, що справжн╓ пр╕звище
народного героя "Карманюк". А "Кармелюком" в╕н став н╕бито з легко╖ руки Марка Вовчка. Радянська влада теж д╕яла посл╕довно: коли у 1955 роц╕ село Головчинц╕ перейменували у Кармалюкове, то ус╕х його мешканц╕в записали "Кармалюками".
- Отож ╕ мене диву╓ "бузин╕стичний" п╕дх╕д досл╕дник╕в укра╖нського походження. Якщо вже письменниця рос╕йського походження вкуп╕ з радянською владою геро╖зували укра╖нця, то нав╕що ж його землякам займатися протилежним?
- Я теж звернув увагу на "правдошукач╕в" Володимира Любченка з Ки╓ва та Валер╕я Дячка з Хмельницького нац╕онального ун╕верситету. Сидять в арх╕вах, захищають дисертац╕╖... Хай би в Одесу по╖хали ╕ спробували довести м╕сцев╕й публ╕ц╕, що Катерина ╤╤ н╕коли не бувала в цьому м╕ст╕! Так н╕ ж, легше ╕ безпечн╕ше "сво╖м" к╕сточки перемивати.
- Я знаю ╕ виконую лише патр╕отичн╕ п╕сн╕ про Устима. ╤нших народ не склав...
- А як╕ п╕сн╕ складен╕ про козак╕в-запорожц╕в? ╤ все ж ╓ люди, як╕ завзято доводять, що С╕ч була розб╕йницьким гн╕здом, не б╕льше.
- Тут, мабуть, треба анал╕зувати, знати точку зору не т╕льки в╕тчизняних, але й заруб╕жних досл╕дник╕в, таких, як Боплан. "Найдивовижн╕шою нац╕╓ю в св╕т╕" називав козак╕в Вольтер. А сво╓р╕дний пам’ятник укра╖нському козаков╕ на остров╕ Мальта? В╕н там зображений войовничим ╕ непок╕рним, а поряд - чорношк╕рий африканець, що з улесливим виглядом дивиться на вельможу-господаря...
- Ц╕кава ╕стор╕я цього пам’ятника, зокрема ф╕гури козака.
- Можу висловити сво╓ припущення. Читав колись про повстання полонених запорожц╕в на турецьк╕й галер╕. Вони збунтувалися, повкидали в море турк╕в, що складали ек╕паж корабля, ╕ хот╕ли плисти в б╕к Укра╖ни. А пот╕м зрозум╕ли, що на п╕вн╕ч ╖м дорога перекрита, адже там зосереджений весь флот Османсько╖ ╕мпер╕╖. Тод╕ вони попливли на п╕вдень: з Мармурового моря в Егейське ╕ Середземне. Допливли до острова Сицил╕я, а вже з ╤тал╕╖ через ╢вропу п╕шки поверталися на Укра╖ну. Це був неординарний вчинок, ╕ про нього в ╢вроп╕, напевно, добре знали. Укра╖нський козак став символом нескореност╕ ╕ сили духу. Тому й пам’ятник такий.
- Можна багато говорити про в╕дсутн╕сть ч╕тко╖, суто нац╕онально╖ стратег╕╖ укра╖нського козацтва. Але ми повинн╕ ц╕нувати все найц╕нн╕ше, що залишили нам предки. ╤нших бо ми не мали...
- Треба сказати, що ╓ й ╕нша проблема - надм╕рна геро╖зац╕я. Це також не дуже добре, особливо тод╕, коли якась верс╕я зовс╕м не п╕дтверджена фактами.
- ╢ й таке явище... ╤нколи, сп╕лкуючись ╕з молодими хлопцями, що вивчають мистецтво бойового гопака, я можу почути в╕д них, що саме наш╕ пращури занесли це бойове мистецтво в ╤нд╕ю, а зв╕дти воно вже потрапило до Китаю. Так, мовляв, з’явилося кунг-фу. А п╕зн╕ше, через посередництво Китаю, з’явився в’╓тнамський стиль в’╓т-водао, японське карате, а також лао-тайськ╕ бойов╕ мистецтва. Хот╕лося б у це в╕рити, але боюся, що не знайдеться жодного документального п╕дтвердження ц╕й патр╕отичн╕й верс╕╖.
- ╤ все ж под╕бне "патр╕отичне" мислення мен╕ ╕мпону╓ б╕льше, ан╕ж "бузин╕зм".
- Безумовно! Цей напрямок думання ╓ перспективн╕шим. Колись бахчисарайська газета "Думка" надрукувала невеличку зам╕тку "Козаки в Америц╕". У н╕й ╕шлося про колон╕зац╕ю козаками американського штату В╕рджин╕я. Йшлося про невеличку групу козак╕в, але там усе п╕дтверджено документами. Та укра╖номовна "Думка" вийшла ще у 2000 роц╕, а я й дос╕ збер╕гаю ту зам╕тку. До реч╕, у н╕й же йдеться про отамана П╕вторакожуха, який разом з╕ сво╖ми запорожцями допомагали Перс╕╖ у одн╕й з во╓н.
- От хай би хтось ╕ досл╕джував цю стор╕нку.
- Та хто ж проти? У нормальн╕й держав╕ за цю тему "билися" б ╕сторики! Натом╕сть у нас активно плодяться "досл╕дники" типу Бузини. Це явище, ╕ на нього вже реагують деяк╕ укра╖нськ╕ поети. Скаж╕мо, гарний в╕рш ╓ у Тамари Бойко з Мел╕тополя:
Ох, ╕ кусючий Бузина, ну справжн╕й перець!
Мов лис, хитрющий, виг╕дно-скандальний.
Оманою очей, тих голубих озерець,
Нехай не звабить вас
талант цей марг╕нальний.
- Ото ж бо й б╕да, що на цю хибну стежку стають талановит╕ люди. Здорова нац╕я усп╕шно "моб╕л╕зу╓" таланти для патр╕отичних справ. А "бузин╕зм" - хвороба, яка св╕дчить про певне нездоров’я укра╖нського сусп╕льства.
Звичайно, анал╕зуючи арх╕вн╕ документи, можна знайти багато "чорних" плям ╕ в б╕ограф╕╖ Богдана Хмельницького, ╕ Устима Кармелюка, ╕ Олекси Довбуша. Не були святими н╕ козацьк╕ отамани, н╕ старшини УПА. Але тут головним суддею виступа╓ укра╖нський народ. Давно зробив для себе висновок: якщо у т╕╓╖ чи ╕ншо╖ ╕сторично╖ постат╕ переважа╓ позитив, то вона залиша╓ться в ╕стор╕╖ як св╕тла ф╕гура. Часом ╖╖ ще б╕льше геро╖зують ╕ над╕ляють рисами, яких вона не мала. Якщо ж негативу б╕льше, то про таку людину забувають. Звичайно, якщо масштаби д╕яльност╕ дозволяють забути.
Ось я згадав Олексу Довбуша. А у нього ж був ╕ брат ╤ван. Гарячий, жорсткий, часом нав╕ть жорстокий. Нер╕дко саме з його вини м╕ж опришками спалахували б╕йки. У одн╕й ╕з них в╕н поранив свого брата Олексу - ударив барткою по ноз╕. Олекса п╕сля цього почав кульгати - про це ╕ в п╕снях деяких сп╕ва╓ться. Посварилися брати не на жарт, й ╤ван з ватагою сво╖х однодумц╕в п╕шов на зах╕д, ближче до Польщ╕, ╕ там грабував купц╕в та шляхту. Олекса ж залишився у р╕дних краях, ╕ його "заг╕н", певно, жив за ╕ншими моральними принципами. Позитиву було б╕льше, тому й залишився цей легендарний гуцул в укра╖нськ╕й ╕стор╕╖. А про ╤вана забули... Те ж саме можна сказати ╕ про козацтво, ╕ про арм╕ю УНР, ╕ про С╕чових стр╕льц╕в, ╕ про вояк╕в УПА.
- Ц╕лком згоден. Скажу лише, що мен╕ досить важко уявити "бузин╕стичну" теч╕ю у польськ╕й, литовськ╕й чи, скаж╕мо, в грузинськ╕й ╕стор╕ограф╕╖. Там народ в╕дразу поставив би на м╕сце "досл╕дник╕в" такого штибу. Тому я рад╕ю, коли укра╖нськ╕ патр╕оти оперативно реагують на кожен черговий "паскв╕ль" Бузини та йому под╕бних. Як приклад твердо╖ позиц╕╖ можу навести все той же в╕рш Тамари Бойко:
Олесе Бузино, нав╕що так в╕дверто
У збоченство впадати що ╓ сил?
Вискакувать з морального корсету,
Коли н╕хто про це вас не просив?
Дуже гарно сказала тавричанка! Простежити за тим, щоб н╕хто не випадав з "морального корсету" може т╕льки сам народ. ╤ головне, щоб точка зору була ╓диною: що в "петлюр╕вськ╕й" Укра╖н╕, що в "бандер╕вськ╕й", що в "махновськ╕й"...
Серг╕й ЛАЩЕНКО.
м. Льв╕в.

На фото: зустр╕ч у центр╕ Львова - посланець Криму Остап К╕ндрачук ╕ С. Лащенко.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 16.11.2007 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5311

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков