|
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 16.11.2007 > Тема "Душі криниця"
#46 за 16.11.2007
ХУДОЖНИК, ЯКИЙ МАЛЮ╢ ╤СТОР╤Ю
До "Св╕тлиц╕" зав╕тав г╕сть, котрого редакц╕я давно зна╓, - художник Пилип Васильович Шпильовий, який родом ╕з Уманщини, а зараз прожива╓ в смт. Щебет╕вка б╕ля Феодос╕╖. Наша газета вже писала про цю неперес╕чну людину, чи╓ ╕м’я в╕доме й у часописах "Галичина", "Укра╖нський форум" та ╕н., але кожна зустр╕ч в╕дбува╓ться по-р╕зному й саме тим запам’ятову╓ться.
Д╕знавшись, що я можу оц╕нити його роботи та малюю сама, Пилип Васильович (якому 31 жовтня виповнилося 84 роки!) розкрив грубезну теку з╕ сво╖ми малюнками. Це лише маленька частина творчост╕ пана Шпильового, у нього ще ╓ багато ц╕кавих задум╕в. Г╕сть розпов╕в:
- Сам я за осв╕тою арх╕тектор (член Сп╕лки арх╕тектор╕в), але за основним досв╕дом роботи - в╕йськовий ╕нженер (1951-1977 рр.). Зв╕льнений з╕ служби у в╕дставку за станом здоров’я в званн╕ п╕дполковника-╕нженера. Учасник в╕йни, ветеран Збройних Сил, ╕нвал╕д арм╕╖ - 2-╖ групи. Ус╕ мо╖ роботи, окр╕м авторських арх╕тектурних, а це живопис ╕ граф╕ка, виконувались не на чи╖сь замовлення, а виключно за покликом мо╖х Душ╕ ╕ Серця.
За цю роботу художник не одержав ╕ ламаного шеляга. "Ось так, долаючи шляхи-роки, ╕ назбирав я протягом 40 рок╕в чимало праць-аркуш╕в живопису ╕ граф╕ки (ол╕я, акварель, ол╕вець, фломастер, перо). ╥х майже 2,5 тисяч╕, аркуш╕в-стор╕нок пройденого ╕ замальованого життя-буття.
Це все, так би мовити, додаток (а може, й навпаки!) до арх╕тектурних авторських праць ╕ служби. В ц╕ ж роки виконано майже 70 проект╕в споруд ╕ м╕стечок (пл. забудови в╕д 600 до 3000 кв. м, об’╓мом в╕д 2000 до 100000 куб. м). М╕стечка на 1,5 - 10 тисяч населення. Майже все це було збудоване свого часу, та, напевне, й дос╕ функц╕ону╓..."
"Малюю, чим доведеться", - в╕дпов╕в Пилип Васильович на питання про улюблену техн╕ку виконання. На м╕й подив, г╕сть не малю╓ портрет╕в, хоча створив образи Т. Шевченка,
В. Чорновола, С. Бандери (за стилем цей малюнок нагаду╓ твори Г. Нарбута), Р. Шухевича - ╕сторичних постатей Укра╖ни.
Болюча тема - Голодомор. Виявля╓ться, в╕н почався ще в 1931 р., а 1932 - 1933 рр. були п╕ком трагед╕╖, коли з’явилося людожерство. "Треба дивитися в кор╕нь, - процитував художник Козьму Пруткова. - Якщо людина укра╖нець, то тема Голодомору не складна, це незаперечна ╕стина, яку перекручують деяк╕ гнучкоши╓нки, запроданц╕. Якщо людина не хоче пам’ятати Голодомор, вона не ╓ укра╖нцем. Я сам пережив цю трагед╕ю. Нас батько врятував (пам’ятаю, як в╕н харкав кров’ю, як плакала мати), коли по╖хав на тракторний завод узимку 1932 р. Ми ╖ли гнилу картоплю з-п╕д сн╕гу - зна╓ш, вона така мерзла, смердюча, - буряки, взагал╕ що доведеться. У Харков╕ я старцював, там ми теж б╕дували. Були крамниц╕ "Торгс╕ни" - зна╓ш так╕? - де було все, але для обраних". Н╕ батько Пилипа Васильовича, б╕дняк, ударник, який гарував на робот╕, н╕ мати, яка, незважаючи на хворобу, працювала в колгосп╕, до когорти "обраних" не належали...
"Жили... - ╕рон╕чно каже Пилип Васильович. - Х╕ба ми жили?! За 10 км ставали в чергу. Чекали всю н╕ч, доки дадуть хл╕бину, але не ╖ли, бо треба було принести ╖╖ додому. Купували ╕ржавого оселедця - такого жовтого - ╕ теж несли батькам. Дуже хот╕лось ╖сти, ╕ ми не витримували: виколупували оселедцю оч╕ та ╖ли. У суп╕ плавало дв╕-три пшонини. Батьку, як ударнику, давали хл╕б за талонами, але що таке вершкове масло, сало, ковбаса - ми не знали. ╤ржава к╕лька та оселедець - ось ╕ все, що ми бачили..."
У 1935 р. стало трохи легше жити, але комун╕стичний рай так ╕ не настав. Д╕ти ходили в жалюг╕дних куфайках, коротеньких штанцях на шлейках. За 2 км треба було б╕гати в школу. Коли за Постишева оф╕ц╕йно стали святкувати Новий р╕к, д╕тям у школ╕ дали солодкий чай ╕ булочку, "╕ я це запам’ятав на все життя, - каже Пилип Васильович. - Ще нам подарували по чашечц╕ з блюдцем, ╕ я б╕г додому з цим щастям".
А яка ж творч╕сть у таких злиднях? Правду кажуть, що талант не зарити. Пилип Шпильовий почав малювати ще з╕ школи (портрети Пушк╕на, К╕рова, ст╕нн╕вки). Талановитого учня записали до художнього гуртка в харк╕вському Палац╕ п╕онер╕в. Шкода, що багато малюнк╕в згор╕ли п╕д час евакуац╕╖...
Узимку та вл╕тку П. Шпильовий ╖здив учитися; ╕нод╕ економив 15 коп╕йок (ст╕льки тод╕ коштував про╖зд) ╕, прокотившись на буфер╕, м╕г купити соб╕ т╕стечко. "А сучасн╕ наш╕ хлопчики й д╕вчатка н╕ за холодну воду не беруться! - обурено каже Пилип Васильович, - т╕льки хочуть кока-колу ╕ тринди-ринди! Або ╓ й так╕, що деруть рота за комун╕ст╕в чи за Рос╕ю - мовляв, як добре жилося. Якби вони пожили так "добре", як я, то знали б, куди й за що кричати! Люди не ц╕нують те, що мають. Коли я навчався малювати, з╕ мною був хлопчик, у якого не було рук. ╤ в╕н малював ногами!"
У 1939 р., в╕дстоявши чергу, юнак купив соб╕ зелену шинель. Згодом виявилося, що вс╕ т╕ шинел╕ належали полякам, розстр╕ляним енкаведистами в Харков╕ та Бик╕вн╕... Враження було таким великим, що художник намалював цикл роб╕т про сумнозв╕сну Бик╕вню. Були екскурс╕╖ й на Соловки (спочатку це м╕сце було в╕доме в сел╕ як страшне слово: "Не здаси корову - зашлють на Соловки"). Екскурсантам н╕ слова не сказали про розстр╕ляну укра╖нську ╕нтел╕генц╕ю та кошового Калнишевського, ╖х не водили на Святу гору, з яко╖ скидали мерц╕в. Згодом соловецьк╕ замальовки стали бачитись Шпильовому вже по-╕ншому, коли в╕н д╕знався укра╖нську ╕стор╕ю. Який контраст: прекрасна природа - ╕ СЛОН (Соловецкий лагерь особого назначения)...
Переходимо до теми Друго╖ св╕тово╖ в╕йни та зокрема нац╕онально-визвольно╖ боротьби. Пилип Васильович зробив замальовки, починаючи з ╕стор╕╖ 1900-х рок╕в. 1940-╕ роки були художнику знайом╕, оск╕льки в╕н пройшов Стал╕нград, був у Нижньому Таг╕л╕, а в 1948-1949, 1950-1960-х, 1980-х нав╕дувався до Зах╕дно╖ Укра╖ни, куди радянських громадян возили через Румун╕ю, оск╕льки на самих укра╖нських землях точилися бо╖. На базар╕ молодий художник м╕няв "як╕сь лахи" на кукурудзяну крупу та жив "од сес╕╖ до сес╕╖" на мамализ╕. Коли був голодомор 1946-1947 рр., "зах╕дняки" допомагали радянським укра╖нцям продуктами. "Я знаю, хто так╕ бандер╕вц╕, - каже г╕сть, - я сп╕лкувався з ними, т╕льки тод╕ думав, що то звичайн╕с╕ньк╕ люди. Мене пом╕тили, бо я малював ╕ розмовляв укра╖нською мовою. Казали: "Це сх╕дняк", але мене н╕хто не ч╕пав! Пот╕м, у 1970-1980-х рр., мо╖ знайом╕ мен╕ казали: "Яку неправду про нас пишуть - буц╕мто ми зв╕р╕! Ти ж зна╓ш, що ми нормальн╕ люди, нам н╕чого не треба, т╕льки те, щоб була Укра╖на!" Як погано, що м╕ж нами нема╓ примирення... Чомусь рос╕яни не п╕дн╕мають теми арм╕╖ Власова, а нас п╕д’юджують, щоб ми ворогували м╕ж собою. Насправд╕ це прив╕д, щоб чинити сво╖ темн╕ справи - скаж╕мо, Крим в╕дхапати".
З╕ сво╖ми малюнками художник нав╕дався до ки╖вського Музею Перемоги, але директор сказав: "Это нам не подходит, у нас тема Отечественной войны, а вы принесли что-то про бандеровцев. У вас есть интересные документы Отечественной войны, вы её участник, вот и могли бы их принести. Зачем нам рисунки? У нас есть прекрасные фотографии". П. Шпильовий в╕дпов╕в: "Як ви не розум╕╓те! Я замалював те, що в╕дчув серцем! Ви мистецтвознавець - ╕ не розум╕╓те просто╖ реч╕? Та й чи зна╓те ви, хто такий Бандера?!" Але роботи в╕дхилили. Проте натхнення не зникло, Пилип Васильович створив сер╕ю, присвячену в╕йн╕ в Афган╕стан╕. Кр╕м того, Пилип Васильович зробив ╕ сер╕ю малюнк╕в "Як вшановано пам’ять "афганц╕в". ╤ сер╕я "Друга св╕това в╕йна" - це також в основному замальовки вшанування пам’ят╕ геро╖в. Це правильно оц╕нили в музе╖ С. Бандери у м╕ст╕ Дубляни Льв╕всько╖ област╕, узявши майже 40 роб╕т, у тому числ╕ й портрет Степана Бандери останн╕х рок╕в його життя. Уся ж сер╕я "Друга св╕това в╕йна" склада╓ться з 200 аркуш╕в дорожн╕х замальовок. Але виника╓ питання, як видати ц╕ роботи, де взяти кошти, бо, як бачите, у державц╕в ╕нший погляд на запропонован╕ художником теми, а матер╕ал цей безц╕нний, особливо для наших молодих вояк╕в, оск╕льки вони майбутн╕ охоронц╕ Держави-Укра╖ни, нос╕╖ нашо╖ нац╕онально╖ слави та патр╕отизму. Нев╕домо, де ╕ як видати зб╕рки замальовок "Шляхами Тараса" (400 аркуш╕в граф╕ки й живопису), "Видатн╕ д╕яч╕ культури на терен╕ Укра╖ни" (200 аркуш╕в граф╕ки ╕ живопису). Це скарби нашого нац╕онального "я", але ми не ц╕ну╓мо те, що ма╓мо, надто легковажимо сво╓ю спадщиною. Ще
О. Довженко наголошував на тому, що кожна людина повинна мати власну г╕дн╕сть ╕ нац╕ональну св╕дом╕сть.
Укра╖нцям сл╕д учитись ╓дност╕ та нац╕онально╖ гордост╕, т╕льки ця нац╕ональна горд╕сть, на думку Пилипа Шпильового, не ма╓ вил╕зати шилом ╕з м╕шка "де треба й де не треба", без розуму. Художника вразив зах╕дноукра╖нський пам’ятник: поранений во╖н трима╓ стяг, ╕ напис: "Люди, пам’ятайте, завдяки кому ви зараз жив╕!".
Пилип Васильович висловив сво╓ кредо: "...я хот╕в би, щоб мо╖ прац╕, за словами мо╖х шанувальник╕в, допомагали будувати Нашу Укра╖ну, виховували ╖х буд╕вничими, ВИСОКОСАМОСВ╤ДОМИМИ громадянами Сво╓╖ Земл╕, Сво╓╖ Дол╕, Сво╓╖ Держави, а не просто "нас╓л╓н╕я", безликого, хоч ╕ ситого. Т╕льки такою св╕дом╕стю ╕ щирою працею можна буде утверджувати себе Укра╖нцями у Св╕т╕, будувати Велике Майбутн╓ Укра╖ни-Держави, яка славна не т╕льки сво╖м ╕сторичним минулим, а й славним майбутн╕м!"
Ми при╓дну╓мося до побажань нашого гостя та зичимо йому натхненно╖ прац╕ й нових творчих здобутк╕в!
Ольга СМОЛЬНИЦЬКА,
студентка ╤V курсу факультету укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖ та укра╖нознавства ТНУ ╕мен╕ В. ╤. Вернадського.
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 16.11.2007 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5315
|
ПОЕЗ╤Я ╤ ПРОЗА НАШОГО ЖИТТЯ
КАРИКАТУРИ БАТЬКА Й ЖИВОПИС СИНА
ЛЮТЬ, НАД╤Я, ЛЮБОВ
